про відмову у відкритті касаційного провадження
18 липня 2024 року
м. Київ
справа №620/3811/22
адміністративне провадження № К/990/25983/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1
на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2024 року
у справі №620/3811/22
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) в особі житлової комісії військової частини НОМЕР_2
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) в особі житлової комісії військової частини НОМЕР_2 , в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 2 рішення житлової комісії Військової частини НОМЕР_2 від 30 серпня 2019 року №10 в частині відмови у внесенні до списків військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовим житловим приміщенням;
- зобов'язати відповідача зарахувати позивача до списків військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовим житловим приміщенням при військовій частині НОМЕР_2 у загальній черзі та пільговій першочерговій черзі з 30 серпня 2019 року.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду 24 листопада 2022 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2023 року, позовну заяву ОСОБА_1 до військової частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) в особі житлової комісії військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишено без розгляду.
Постановою Верховного Суду від 25 травня 2023 року скасовано ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2023 року, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2024 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано пункт 2 рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_2 від 30 серпня 2019 року №10 в частині відмови у внесенні ОСОБА_1 до списків військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовим житловим приміщенням.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) в особі житлової комісії військової частини НОМЕР_2 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 09 серпня 2019 року та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, військова частина НОМЕР_1 04 липня 2024 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулася через систему "Електронний суд" з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Судом установлено, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами загального позовного провадження.
Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою 2 Розділу ІІІ КАС України.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з пунктом 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження, тому з урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судове рішення у справі незначної складності.
Розгляд справи судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження не змінює визначену пунктом 6 частини шостої статті 12 КАС України класифікацію цієї справи, як справи незначної складності, і не змінює правила касаційного оскарження, які передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначена норма Кодексу узгоджується з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у пункті 7 частини третьої статті 2 та частині першій статті 13 КАС України, а також частині першій статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов'язковим для всіх судів та суб'єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п'ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.
Скаржником наведено наступну підставу для касаційного оскарження рішень судів першої і апеляційної інстанцій та для прийняття Верховним Судом до розгляду касаційної скарги у справі незначної складності №620/3811/22, яка передбачена частиною четвертою статті 328 КАС України: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Перевіркою змісту підстави касаційного оскарження (пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України) Судом встановлено, що скарга відповідача не містить посилання на конкретну норму права щодо якої, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду, та скаржником не зазначено, в чому полягає неправильне застосування судом зазначеної норми права та який саме правовий висновок необхідно сформулювати, а Верховним Судом самостійно не встановлено, що у судовій практиці, яка склалася у подібних правовідносинах, існують підстави, які б вказували на наявність проблеми, вирішення якої, шляхом формулювання позиції Верховним Судом, може мати фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становити значний суспільний інтерес.
Разом з тим, Суд вказує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є, зазначення норми права, яка була неправильно застосована судами першої та (або) апеляційної інстанцій щодо якої відсутній висновок Верховного Суту, а також обґрунтування у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися.
Таким чином, з огляду на недостатнє обґрунтування скаржником у касаційній скарзі посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, колегія суддів вважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження.
В цілому наведені доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з ухваленими судами першої і апеляційної інстанцій рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Також, аналізом змісту касаційної скарги Судом з'ясовано, що скаржник взагалі не наводить виключних підстав касаційного оскарження відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України для справ незначної складності.
Вказане виключає можливість прийняття касаційної скарги до провадження для здійснення касаційного перегляду у справі №620/3811/22.
На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржувані судові рішення прийняті у справі незначної складності, а виключних підстав для касаційного оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, передбачених частиною четвертою та частиною п'ятою статті 328 КАС України скаржником у касаційній скарзі належним чином не обґрунтовано, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Аналогічного висновку стосовно віднесення даної категорії справ до справ незначної складності дійшов Верховний Суд, зокрема, в ухвалах від 15 лютого 2024 року у справі №140/11305/23, від 11 березня 2024 року у справі №380/18387/22, від 17 квітня 2024 року у справі №496/3417/21.
Суд також звертає увагу, що оскаржувані рішення судів першої і апеляційної інстанцій передбачають зобов'язання військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) в особі житлової комісії військової частини НОМЕР_2 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про зарахування на квартирний облік з урахуванням висновків судів без вказівки на конкретний результат розгляду таких матеріалів та прийнятого за результатами цього розгляду рішення.
Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 355, 359 КАС України, Суд, -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2024 року у справі №620/3811/22 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) в особі житлової комісії військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа