19 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/19099/23 пров. № А/857/11737/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Глушко І.В.,
суддя Запотічний І.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року (головуючий суддя Валюх В.М,, м.Луцьк) у справі №140/19099/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
06.07.2023 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Позов обґрунтовує тим, що позивач ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, в особливий період - під час дії воєнного стану, введеного на території України з 24.02.2022, приймав участь в бойових діях, отримав поранення, пов'язане із захистом Батьківщини, та проходив лікування у періоди з 19.05.2022 по 30.05.2022, з 05.07.2022 по 20.07.2022, з 08.08.2022 по 12.08.2022, з 15.08.2022 по 30.09.2022, з 17.10.2022 по 25.11.2022, з 06.06.2023 по 19.06.2023, та по день звернення до суду, а тому право позивача на отримання додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (Постанова № 168), збільшеної до 100000 грн. Проте, відповідач не виплатив додаткову винагороду позивачу як військовослужбовцю за період лікування внаслідок отримання поранення в зоні проведення бойових дій та прийняття участі в них. Позивач просить визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо неповного нарахування та невиплати повної додаткової винагороди у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини відповідно до Постанови № 168, та зобов'язати відповідача видати наказ, яким перерахувати та виплатити з 19.05.2022 по 30.05.2022, 05.07.2022 по 20.07.2022, 08.08.2022 по 12.08.2022, 15.08.2022 по 30.09.2022, 17.10.2022 по 25.11.2022, 06.06.2023 по 19.06.2023 та по теперішній час додаткову винагороду у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини відповідно до Постанови № 168 в розмірі 100000 грн пропорційною в розрахунку на місяць.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року адміністративним позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у зв'язку з пораненням (травмою), пов'язаним із захистом Батьківщини, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 видати наказ, яким нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 18.04.2023 по 19.06.2023, з 24.06.2023 по 01.08.2023, з 25.08.2023 по 22.09.2023, з 17.10.2023 по 08.12.2023 додаткову винагороду у зв'язку з пораненням (травмою), пов'язаним із захистом Батьківщини, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, в розмірі 100000 грн пропорційно в розрахунку на місяць. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що відповідно до пункту 21.1 глави 21 розділу II Положення № 402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення. Відповідно до пункту 21.2 глави 21 розділу II Положення №402, причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних ІНФОРМАЦІЯ_1 на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК. Таким чином, позивач не надав належних доказів для того щоб отримати зазначені виплати, оскільки прерогативою саме військово- лікарської (лікарсько-експертної) комісії є визначення ступеня важкості та походження пораненням (контузії, травми, каліцтва). А отже, немає підстав вважати, що травма позивача була «тяжка», а також немає підстав вважати, що наслідком отриманої травми позивачем, стали обстріли, які мали місце 15.05.2022 року в районі проведення бойових дій. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмови в задоволенні позову, відтак, у відповідності до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
Позивач з березня 2022 року проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_2 , де перебуває на грошовому забезпеченні, що підтверджується записами у військовому квитку, картками особового рахунку військовослужбовця за 2022-2023, матеріалами службового розслідування.
З довідки ВЧ НОМЕР_1 від 09.02.2023 № 222/6/62А (додаток 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України) вбачається, що старший солдат ОСОБА_1 , 1984 р.н., 15.05.2022 одержав закриту вибухову черепно-мозкову травму при обставинах: під час захисту Батьківщини, у бойовій обстановці, під час виконання бойових завдань з відсічі і стримування збройної агресії рф проти України, збройними формуваннями рф був нанесений авіаційний удар позицій в районі населеного пункту Протопопівка Балаклійського району Харківської області. Травма не пов'язана з вчиненням кримінального та адміністративного правопорушення. Перебував в засобах захисту. В стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння не перебував.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 15.06.2023 № 286 (додаток 4 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України) проведено огляд позаштатною ВЛК з правами госпітальної ВЛК КП «ВОПЛ м. Луцька» 15.06.2023; діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): наслідки вибухової травми (15.05.2022), довідка про обставини травми № 222/6/62А від 09.02.2023; травма - легка (згідно з наказом МОУ № 370 від 04.07.2007); травма, так, пов'язана із захистом Батьківщини.
В період з 19.05.2022 по 30.05.2022, 05.07.2022 по 20.07.2022, 08.08.2022 по 12.08.2022, 15.08.2022 по 30.09.2022, 17.10.2022 по 25.11.2022, 18.04.2023 по 19.06.2023, 06.06.2023 по 19.06.2023, 24.06.2023 по 01.08.2023, 25.08.2023 по 22.09.2023, 17.10.2023 по 08.12.2023 позивач перебував на лікуванні у різних медичних закладах, що підтверджується медичною документацією, а з 14.12.2023 знаходиться на стаціонарному лікуванні в КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька», про що свідчить довідка зазначеного лікувального закладу від 19.03.2024 № 3230/2-06.24.
З карток особового рахунку військовослужбовця за 2022-2023 рр. вбачається, що позивачу ОСОБА_1 виплачувалася додаткова винагорода відповідно до Постанови № 168 у таких розмірах: 2022 рік: у березні - 26129,03 грн, у квітні - 56451,61 грн, у травні, червні - по 100000 грн, у липні-грудні - по 30000 грн; 2023 рік: у січні, лютому - по 30000 грн.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо неповного нарахування та невиплати додаткової винагороди, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до ч.1-3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 (Постанова № 704) встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 8 Постанови № 704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 № 400 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168», яка застосовується з 24.02.2022) установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 № 836 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168», яка застосовується у частині виплати додаткової винагороди з 01.06.2023, пункт 1 Постанови № 168 викладено у новій редакції, та Постанову № 168 доповнено пунктом 1-2 такого змісту: «Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії; захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення); загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини (виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).».
Наказом Міністра оборони України «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 25.01.2023 № 44, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за № 177/39233, затверджено Зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (Порядок № 260), та доповнено Порядок новим розділом такого змісту: «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».
Відповідно до пункту 11 розділу XXXIV Порядку № 260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Пунктом 12 розділу XXXIV Порядку № 260 передбачено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (Положення № 402) військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
За змістом абзацу десятого пункту 6.2 глави 6 розділу I Положення № 402 на осіб, які направляються на огляд з приводу поранень, травм, контузій, каліцтв, одержаних у період проходження ними військової служби, - оригінал або належним чином засвідчена копія довідки про обставини одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).
Відповідно до підпункту «а» пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення № 402 постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Другої світової війни, участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Другої світової війни, при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України.
Пунктом 21.7 глави 21 розділу II Положення № 402 визначено, що постанова ВЛК про причинний зв'язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в Акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акті про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, у разі проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва). Також до ВЛК надається медична документація про первинне звернення за медичною допомогою військовослужбовця безпосередньо після одержання травми (поранення, контузії, каліцтва). Оригінали або копії Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, надсилаються (передаються) військовою частиною (закладом, установою) до закладу охорони здоров'я в електронній або паперовій формі. На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється не менше ніж у 2 примірниках. Один із примірників довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) подається у ВЛК з метою встановлення причинного зв'язку травми (поранення, контузії, каліцтва) з військовою службою. Примірник довідки обов'язково зберігається в особовій справі військовослужбовця. Довідка (копія довідки) про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) або копія Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть), Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) зберігається в матеріалах ВЛК, яка прийняла відповідну постанову про причинний зв'язок травми (поранення, контузії, каліцтва).
Колегія суддів зазначає, що позивач 15.05.2022 одержав закриту вибухову черепно-мозкову травму, що підтверджується довідкою ВЧ НОМЕР_1 про обставини травми від 09.02.2023 № 222/6/62А за формою додатку 5 до Положення № 402, а згідно із довідками ВЛК від 22.03.2023 № 257/3 та від 15.06.2023 № 286 (за формою додатку 4 до Положення № 402) діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): наслідки вибухової травми (15.05.2022); травма, так, пов'язана із захистом Батьківщини
Разом з тим, спірним у цій справі є питання щодо наявності правових та фактичних підстав для виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 грн відповідно до Постанови № 168 під час перебування на стаціонарному лікуванні з 19.05.2022 по 30.05.2022, 05.07.2022 по 20.07.2022, 08.08.2022 по 12.08.2022, 15.08.2022 по 30.09.2022, 17.10.2022 по 25.11.2022, 18.04.2023 по 19.06.2023, 06.06.2023 по 19.06.2023, 24.06.2023 по 01.08.2023, 25.08.2023 по 22.09.2023, 17.10.2023 по 08.12.2023, 14.12.2023 та по цей час.
Апелянт вказує про відсутність підстав для виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн з огляду на те, що стаціонарне лікування позивача не пов'язане з травмою, отриманою 15.05.2022.
Щодо цього, апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно із випискою із медичної картки стаціонарного хворого № 2109 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні з 19.05.2022 по 30.05.2022 з діагнозом «наслідки перенесеної черепно-мозкової травми (2020 р)».
В період з 05.07.2022 по 20.07.2022 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом «постконтузійний синдром», супутній: наслідки перенесеної ЧМТ (2020 р)», про що свідчить виписка із медичної картки стаціонарного хворого № 4983/2022.
Відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 1048 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні з 08.08.2022 по 12.08.2022 з діагнозом «наслідки перенесеної черепно-мозкової травми (2020 р)».
З 15.08.2022 по 30.09.2022 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом: «розлад адаптації у вигляді антено-невротичної реакції на стрес на тлі наслідків перенесеної ЧМТ (2020 р)», що підтверджується карткою стаціонарного хворого № 4277.
З аналогічним діагнозом («розлад адаптації у вигляді антено-невротичної реакції на стрес на тлі наслідків перенесеної ЧМТ 2020 р») позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у період з 17.10.2022 по 25.11.2022, про що свідчить картка стаціонарного хворого № 5433.
Тобто, у періоди з 19.05.2022 по 30.05.2022, 05.07.2022 по 20.07.2022, 08.08.2022 по 12.08.2022, 15.08.2022 по 30.09.2022, 17.10.2022 по 25.11.2022 позивач дійсно перебував на стаціонарному лікуванні у різних медичних закладах. Водночас, суд погоджується із доводами відповідача про те, що протягом вказаного періоду, згідно із наявною у справі медичною документацією, стаціонарне лікування позивача не пов'язане з травмою, отриманою 15.05.2022, а стосується лікування наслідків перенесеної у 2020 році черепно-мозкової травми.
Колегія суддів зауважує, що вперше стаціонарне лікування із діагнозом «наслідки ВТ (15.05.2023)» позивач проходив у період з 18.04.2023 по 19.06.2023, про що свідчить виписка із медичної картки стаціонарного хворого від 19.06.2023 № 4457/2-44.23 (а. с. 76 зворот-77). З цієї ж виписки вбачається, що позивач в 2020 році впав з 5-метрової висоти, вдарився головою об бетонні сходи, лікувався в неврології. Лікувався з 19.05.2022 по 30.05.2022, після чого був виписаний з поліпшенням в частину, з 05.07.2022 по 20.07.2022, з 08.08.2022 по 12.08.2022, з 15.08.2022 по 30.09.2022, з 17.10.2022 по 25.11.2022, виписаний з покращенням. Проходив лікування в ВМЦ ЗхР (м. Львів) з 09.03.2023 по 22.03.2023, оглянутий ВЛК, визнаний придатним до військової служби. Погіршення стану відчуває останній тиждень, звернувся за допомогою до ВЧ НОМЕР_3 , скерований на лікування до КП «ВОПЛ м. Луцька».
З аналогічним діагнозом («наслідки ВТ (15.05.2023)») позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КП «ВОПЛ м. Луцька» в період з 24.06.2023 по 01.08.2023, з 25.08.2023 по 22.09.2023, з 17.10.2023 по 08.12.2023, що підтверджується виписками із медичної картки стаціонарного хворого від 01.08.2023 № 5816/2-4423, від 22.09.2023 № 7661/2-44.23, від 08.12.2023 № 11219/2-44.23.
Отже, наявними у справі доказами підтверджено право позивача на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 грн відповідно до Порядку № 168 у зв'язку з пораненням (травмою), пов'язаним із захистом Батьківщини, за час перебування з 18.04.2023 по 19.06.2023, з 24.06.2023 по 01.08.2023, з 25.08.2023 по 22.09.2023, з 17.10.2023 по 08.12.2023 на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я.
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивач має право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 грн відповідно до Порядку № 168 у зв'язку з пораненням (травмою), пов'язаним із захистом Батьківщини, за час перебування з 18.04.2023 по 19.06.2023, з 24.06.2023 по 01.08.2023, з 25.08.2023 по 22.09.2023, з 17.10.2023 по 08.12.2023 на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року у справі № 140/19099/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. В. Глушко
І. І. Запотічний