18 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/341/24 пров. № А/857/3631/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Курильця А.Р., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року у справі № 460/341/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дії та бездіяльності протиправними (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Щербаковим В.В. в м. Рівне 21.02.2024 року в порядку письмового провадження), -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене у виді листа № 39379-36760/Д-02/8-1700/23 від 12.12.2023 року про відмову в проведенні позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в частині визначення відсоткового розміру довічного грошового утримання 84% розміру суддівської винагороди;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 86% розміру суддівської винагороди судді, починаючи з 26.10.2023 року із врахуванням раніше проведених виплат.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову відповідача № 39379-36760/Д-02/8-1700/23 від 12.12.2023 року в проведенні позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в частині визначення відсоткового розміру довічного грошового утримання 84%.
Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання позивачу, починаючи з 26.10.2023, виходячи із 84% від суддівської винагороди згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області від 26.10.2023 року № 1097-04/23, з урахуванням фактично виплачених сум, зарахувавши додатково до стажу роботи на посаді судді, який дає право на призначення та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періодів: проходження строкової військової служби з 01.06.1983 по 21.04.1986 2 роки 10 місяців 20 днів; половину строку навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 28.08.1986 по 29.06.1990 - 1 рік 11 місяців 01 день; стажера Рокитнівського районного народного суду з 31.07.1990 по 26.02.1991, що становить 06 місяців 27 днів, - період роботи на посаді стажера помічника прокурора Рокитнівського району з 26.02.1991 по 01.08.1991 05 місяців 06 днів, помічника прокурора Рокитнівського району Рівненської області з 01.08.1991 по 20.06.1995 3 роки 10 місяців 20 днів, слідчого прокуратури Рокитнівського району Рівненської області з 21.06.1995 по 08.12.1997 2 роки 05 місяців 18 днів, в.о.прокурора відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами о боротьбі з організованою злочинністю прокуратури Рокитнівського району Рівненської області 01 місяць 05 днів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що нормативними актами, які діяли на час призначення позивача на посаду судді або на час виникнення права у позивача на призначення щомісячного довічного грошового утримання, не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання, проходження військової служби, робити стажером помічника прокурора, помічника прокурора, слідчого в прокуратурі та в.о. прокурора.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що позивач з 14.01.1998 призначений на посаду судді Рокитнівського районного суду Рівненської області, з 07.04.2003 працював на посаді судді Рівненського міського суду Рівненської області.
Рішенням Вищої Ради Правосуддя від 19.10.2023 № 988/0/15-23 за результатами розгляду заяви судді Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 від 27 вересня 2023 року, його звільнено у відставку, а наказом Рівненського міського суду від 25.10.2023 № 25-к відраховано зі штату суду з 25.10.2023 у зв'язку зі звільненням у відставку.
Розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання від 26.10.2023, виданого Рівненським міським судом Рівненської області, загальний стаж роботи позивача на посаді судді становить 37 років 04 місяці 23 дні та складається із періодів:
строк роботи на посаді судді Рівненського міського суду 20 років 06 місяців 19 днів; строк роботи на посаді судді Рокитнівського районного суду 5 років 02 місяці 24 дні;
стаж роботи на посаді в.о.прокурора 01 місяць 05 днів;
стаж роботи на посаді слідчого прокуратури 2 роки 05 місяців 18 днів
стаж роботи на посаді помічника прокурора 3 роки 10 місяців 18 днів
стаж роботи на посаді стажиста помічника прокурора 05 місяців 06 днів
половина строку навчання за денною формою 1 рік 11 місяців 1 день;
період проходження строкової військової служби 2 роки 9 місяців 20 днів.
Згідно змісту рішення Вищої ради правосуддя від 19.10.2023 № 988/0/15-23 стаж роботи судді ОСОБА_1 , що дає йому право на звільнення у відставку, на день ухвалення цього рішення становить 36 років 11 місяців 8 днів:
строк роботи на посаді судді 25 років 11 місяців 22 дні;
стаж роботи на посадах помічника прокурора та слідчого прокуратури 6 років 2 місяці 25 днів;
половина строку навчання за денною формою 1 рік 11 місяців 1 день;
період проходження строкової військової служби 2 роки 9 місяців 20 днів.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області позивачу призначене щомісячне довічне грошове утримання з 26.10.2023 виходячи із середньомісячного заробітку у розмірі 60% від суддівської винагороди.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку розміру довічного грошового утримання судді із розрахунку 86% суддівської винагороди.
Листом відповідача № 39379-36760/Д-02/8-1700/23 від 12.12.2023 року позивача повідомлено про відсутність підстав для перерахунку грошового забезпечення судді виходячи з 84% суддівської винагороди.
Із розрахунку стажу роботи (зазначеного у листі), проведеного відповідачем для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці вбачається, що до стажу роботи на посаді судді пенсійним органом зараховано лише періоди з 14.01.1998 по 25.10.2023, тобто періоди роботи на посадах судді Рокитнівського районного суду та судді Рівненського міського суду. Інші періоди діяльності зараховані виключно до загального страхового стажу, що не впливає на розмір щомісячного довічного грошового утримання.
Відтак, враховуючи положення частини третьої статті 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) та матеріали пенсійної справи, щомісячне довічне грошове утримання встановлено у розмірі 60% (50% + 5 років х 2) суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді.
Позивач, вважаючи протиправним рішення відповідача, звернувся до суду із позовом про його скасування з підстав не зарахування до стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, окремих періодів.
Оцінюючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, апеляційний суд виходить з наступних міркувань
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статус судді у відставці регулюється нормами Закону № 1402-VIII.
Згідно з частиною першою статтею 142 Закону № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Щомісячне довічне грошове утримання, як зазначено у частині третій статті 142 Закону № 1402-VIII, виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Таким чином, для того аби визначити розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці необхідним є з'ясування його стажу роботи.
Відповідно до пункту 11 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 2453-VI (в редакції чинній до 28.03.2015)), судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХІІ; в редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді).
Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно із частиною першою статті 25 Конституційного Договору від 08 червня 1995 року № 1к/95-ВР між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення (зазначений Договір був чинний на момент видання Президентом України указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (далі Указ №584/95) та втратив чинність із набранням чинності Конституції України 28 червня 1996 року).
Відповідно до пункту 1 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.
Згідно частини третьої статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.
Відповідно до частини першої статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Згідно із статтею 1 Указу № 584/95, чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років (стаття втратила чинність 20 березня 2008 року), до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Крім того, згідно з абзацом 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (яка діяла одночасно із Законом № 2862-ХІІ; втратила чинність 01.01.2012), доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Відповідно до сформованої практики Верховного Суду період проходження строкової військової служби, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, роботи на посаді прокурора, слідчого прокуратури підлягають зарахуванню до стажу роботи на посаді судді.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 127/20301/17, 11 листопада 2020 року у справі № 243/4501/17, 23 червня 2022 року у справі № 420/1987/21 тощо.
Верховний Суд у постанові від 15 листопада 2021 року у справі № 580/6051/20 дійшов висновку, що законодавство, яке діяло на момент набрання чинності Законом №2453-VI, передбачало право судді на зарахування до стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби. Невключення його до відповідного стажу роботи на посаді судді і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.
Вказана позиція суду також узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30 березня 2023 року у справі № 280/2167/21.
Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання зараховується за умови роботи на посаді судді не менше 10 років половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах також повинно бути зараховано проходження строкової військової служби.
Щодо підстав для зарахування до його стажу роботи на посаді судді періоду роботи в органах прокуратури, апеляційний суд виходить з наступного.
Як зазначалось вище, відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 43 Закону № 2862-ХІІ у редакції, чинній на час прийняття позивачем присяги судді, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
При цьому, як зазначалося вище, Закон 2453-VI, який регулював спірні відносини на час роботи позивача суддею, також містить норму визначення стажу роботи на посаді судді зі збереженням визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 43 Закону № 2862-ХІІ (у редакції чинній на час набуття позивачем суддівського стажу не менше 10 років) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, зараховується час роботи на посадах суддів на посадах слідчих за умови наявності у зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
У постанові Верховного Суду від 01.10.2018 року у справі № 541/503/17 зазначено, що за змістом статті 43 Закону № 2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується час роботи саме на посадах прокурорів і слідчих. Роз'яснення поняття «прокурор» міститься у статті 56 Закону № 1789-XII, що стосується поняття «слідчий», то його необхідно трактувати за аналогією, та застосовувати положення статті 43 Закону № 2862 у цій частині, коли йдеться про вирішення питання про можливість зарахування періоду роботи в прокуратурі до стажу, що дає право на відставку судді.
Як вбачається з трудової книжки позивача, він в період 31.07.1990 по 26.02.1991 працював на посаді стажера Рокитнівського районного суду, в період з 26.02.1991 працював стажером на посаді помічника прокурора Рокитнівського району Рівненської прокуратури, 01.08.1991 по 20.06.1995 працював на посаді помічника прокурора Рокитнівського району Рівненської прокуратури, з 21.06.1995 по 08.12.1997 на посаді слідчого прокуратури Рокитнівського району Рівненської області, з 09.12.1997 по 13.01.1998 на посаді в.о.прокурора відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами по боротьбі з організованою злочинністю прокуратури Рокитнівського району Рівненської області.
Відтак, з урахуванням наведеного нормативного регулювання, до загального і спеціального стажу роботи Позивача, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці, належить враховувати, крім роботи на посаді судді, роботу на посаді прокурора, слідчого з 26.02.1991 по 13.01.1998 року.
Разом з тим, щодо стажу роботи позивача на посаді стажиста районного суду з 31.07.1990 по 26.02.1991.
Відповідно до статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 05 серпня 2018 року) до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз указаної норми в її взаємозв'язку з абзацом 4 пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що в зв'язку з набранням чинності Законом № 2447-VIII, яким унесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Водночас частиною першою статті 7 Закону № 2862-ХІІ, яка була чинною на час обрання позивача на посаду судді, визначалось, що суддею міг бути громадянин України, який мав стаж роботи в галузі права не менш як три роки.
З огляду на зазначене, право на зарахування стажу роботи в галузі права три роки мають судді, яких було призначено на посаду судді вперше згідно з вимогами, встановленими Законом № 2862-XII на день їх обрання.
Аналогічну правову позицію викладено у рішенні Верховного Суду від 22 листопада 2018 року (справа № 9901/805/18), залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року.
Наведене свідчить про наявність у позивача права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку додатково трьох років роботи в галузі права, в даному випадку на посаді стажиста районного суду з 31.07.1990 по 26.02.1991.
З огляду на викладене, стаж роботи позивача, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, складає 38 років 00 місяців 20 днів, з яких:
- стаж роботи на посаді судді судів України з 14.01.1998 по 25.10.2023, що становить 25 років 09 місяців 13 днів;
- половина строку навчання за денною формою навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Є. Дзержинського з 28.08.1986 по 29.06.1990, що становить 1 рік 11 місяців 01 день.
- період проходження строкової військової служби з 01.06.1983 по 21.04.1986, що становить 2 роки 10 місяців 20 днів.
- період роботи в галузі права на посаді стажиста районного суду з 31.07.1990 по 26.02.1991, що становить 06 місяців 27 днів.
- період роботи на посаді помічника прокурора, прокурора, слідчого прокуратури, в.о.прокурора, що становить 06 років 10 місяців 19 днів.
Тобто, такий стаж безпідставно не зарахований відповідачем до стажу позивача, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Суд вважає, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
При цьому, неправомірним є позбавлення особи, зокрема, судді, набутого статусу (наприклад, статусу особи, яка має стаж роботи на посаді судді у конкретному кількісному вимірі), оскільки це не узгоджується з принципом правової визначеності. При цьому, дозволяється, виключно шляхом прийняття закону, змінити механізм використання такого статусу у формі зменшення розміру фінансових виплат або пільг, а також позбавлення особи права на перерахунок певних соціальних виплат тощо.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 9 листопада 2018 року у справі № 559/443/17, 2 квітня 2019 року у справі № 607/8578/17, 14 березня 2019 року у справі № 490/7796/17, 13 травня 2020 року у справі № 242/1890/17 тощо.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року у справі № 460/341/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді А. Р. Курилець
М. А. Пліш