18 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/14440/23 пров. № А/857/2136/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Курильця А.Р., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у справі № 380/14440/23 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Гавдик З.В. в м. Львові Львівської області 30.11.2023 року в порядку письмового провадження), -
Головне управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС, позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення податкового боргу.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що є сільськогоподарським товаровиробником, а тому має право на пільгу зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Позивач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, просить в задоволенні такої відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, згідно з довідки про борг № 6411/5/13-01-13-05 від 09.06.2023 складає 147334,42 грн., з них податкові зобов'язання - 147243,04 грн. та пені - 91,38 грн.
Заборгованість підтверджена податковими повідомленнями-рішеннями:
- № 0016321-5806-1313 від 28.04.2020р. на суму - 42368,47 грн.;
- № 0550738-2408-1313 від 04.06.2021р. на суму - 43956,57 грн.;
- № 2146651-2412-1313 від 06.09.2022р. на суму - 60918,00 грн.
Крім цього, сума нарахованої пені становить - 91,38 грн.
Докази, які б підтверджували, що згадана податкова вимога оскаржувалась, в справі відсутні, відповідно, визначені у ній зобов'язання є узгодженими.
Судом враховано аргументи зазначені позивачем, оскільки заборгованість відповідача, станом на дату розгляду справи, становить 147334,42 грн., що підтверджується вищевказаними доказами, а також довідкою про суму податкового боргу платника податків, станом на 05.06.2023, за відповідачем рахується заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 147334,42 грн, така є узгодженою, а відтак підлягає стягненню. Докази про сплату відповідачем суми заборгованості що є предметом даного спору у справі відсутні.
Оцінюючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, апеляційний суд виходить з наступних міркувань
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Податковим боргом згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України є сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Із змісту статті 57 ПК України видно, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання декларації, крім випадків, встановленим цим Кодексом.
У разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем узгодження.
Усупереч наведеним нормам чинного законодавства платник податків не вжив жодних заходів для погашення податкових зобов'язань або оскарження таких в адміністративному чи судовому порядку. Принаймні доказів вжиття таких заходів суду не надано.
Отже, суми грошових зобов'язань відповідача є узгодженими та у встановлені законом строки не сплачені. Тобто, визнаються сумою податкового боргу у відповідності до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України.
У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган, у відповідності до вимог пункту 59.1 статті 59 ПК України, надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.5 статті 59 ПК України визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Колегія суддів звертає увагу апелянта, що на виконання вищевказаних положень ПК України контролюючий орган надіслав на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ф» від 04.02.2019 № 1059-53, що підтверджується матеріалами справи.
Отже, податковий орган дотримав процедуру стягнення податкового боргу.
Пунктами 95.1, 95.2 статті 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
В пункті 87.11 статті 87 ПК України зазначено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Станом на дату розгляду справи, податковий борг позивача перед бюджетом, який підлягає стягненню в судовому порядку становить 147334,42 грн., та залишається непогашеним.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач не сплачував узгодженні суми податкових зобов'язань, а тому такі підлягають стягненню в судовому порядку.
Щодо доводів відповідача про те, що він є сільськогоподарським товаровиробником, а тому має право на пільгу зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, колегія суддів зазначає, що предметом даного спору є стягнення податкового боргу, відповідно правомірність винесення податкових повідомлень-рішень в даній справі не досліджуються, а тому вказані апелянтом доводи є безпідставними.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та скасуванню не підлягає.
Згідно частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні.
Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у справі № 380/14440/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді А. Р. Курилець
М. А. Пліш