18 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/2378/24 пров. № А/857/4526/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року (суддя Желік О.М., ухвалену в м. Львові) у справі № 380/2378/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Славської селищної ради Стрийського району Львівської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
31 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Славської селищної ради Стрийського району Львівської області та просив:
-визнати порушення його права на звернення Славською селищною радою, а саме: не проведення об'єктивної перевірки заяви від 06.10.2023 року; не виконання зобов'язання передбаченого ст. 19 Закону України "Про звернення громадян" щодо запрошення його (заявника) на розгляд його звернення від 06.10.2023 року для реалізації права бути присутнім при розгляді заяви в результаті було обмежено право бути присутнім при розгляді заяви та позбавлено можливості подавати аргументи та обгрунтування; необгрунтованість відповіді №02-18/1627 від 20.10.2023 року на заяву від 06.10.2023 року;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву від 06.10.2023 року в чіткій відповідності до вимог Закону України "Про звернення громадян" та надати обгрунтовану відповідь з урахуванням висновків Суду.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року в задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, відстрочення чи розстрочення його сплати відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Славської селищної ради Стрийського району Львівської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії повернуто позивачу.
Приймаючи оскаржену ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано достатніх та повних доказів наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, відстрочення чи розстрочення його сплати, а відтак не усунуто недоліки ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконною, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції проігнорував доводи клопотання позивача, не надав оцінку майновому стану та не визначив, чи позивач має можливість сплатити судовий збір і чи такий збір не є перешкодою доступу до правосуддя, суд не вказав також яких доказів бракує. Вважає, що судом першої інстанції не надано оцінки поданим доказам неспроможності сплати судового збору. Скаржник зазначає, що суд не вказав жодного документу який я міг би ще здобути та надати для підтвердження неспроможності сплати збору.
Відповідач- Славська селищна рада Стрийського району Львівської області у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи такої необгрунтованими, просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на ухвалу суду першої інстанції передбачену в ч. 2 ст. 312 КАС України, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно з положеннями цієї статті.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Як вже було зазначено постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано достатніх та повних доказів наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, відстрочення чи розстрочення його сплати, а відтак не усунуто недоліки ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Такі висновки суду першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з порушенням норм процесуального права, з таких міркувань.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з тим, що, зокрема, до заявленого клопотання про звільнення від сплати судового збору, позивачем не надано достатніх та повних доказів наявності інших підстав для звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону №3674-VI.
Суд першої інстанції в цій ухвалі зазначив, що позивачем на підтвердження факту неспроможності сплати позивачем судового збору додано: довідку від 07.09.2023 року з сервісного центру МВС щодо відсутності у володінні рухомого майна; довідку від 23.08.2023 року з Синельниківської РДА щодо не отримання соціальних допомог; довідку №Вих-9760/2022 від 11.10.2022 року з ДП "Український інститут інтелектуальної власності" щодо відсутності авторських прав; довідку про доходи з ДПС України (сформовано в системі "ДІЯ") з 1 кварталу 2022 року по 3 квартал 2023 року; довідку щодо наявності депозиту в АТКБ "Приватбанк" з 2020 року по 2023 рік; довідку від 15.01.2024 року про місце проживання; довідку про відсутність пенсійних виплат; довідку від 21.01.2024 року про відсутність речових прав та іпотек; довідку з ДПС України в Д/о про наявність реєстрації волонтером; довідку від 12.01.2024 рік про не перебування на обліку безробітним і не отримання допомог за 2023 рік; довідку про рух депозиту за 2020 -2023 роки.
Зауважив, що надані позивачем відомості, та, зокрема, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків не можуть в повній мірі свідчити про те, що позивач не має інших джерел для існування та забезпечення своїх потреб - зокрема для сплати судового збору (вклади, нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини, тощо).
Суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано документів на підтвердження того, що він має статус малозабезпеченої особи, дохід якої є нижчим від прожиткового мінімуму, що могло б беззаперечно свідчити про його скрутне матеріальне становище.
Також, зазначив, що позивачу слід надати довідку АТ КБ “Приватбанк” та інших банків про всі відкриті рахунки позивача станом на 2023 рік і раніше, та довідку про рух коштів по вказаних рахунках.
Як вже було зазначено, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції зауважив, що позивачем не надано достатніх та повних доказів наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, відстрочення чи розстрочення його сплати.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з частиною 1 статті 168 КАС України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (частина 2 статті 169 КАС України).
Отже, залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом, з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання. В ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення.
Згідно з частинами 1, 2 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною 1 статті 133 КАС України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України “Про судовий збір” від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI), статтею 8 якого встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відстрочення та розстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати особи, яка через важкий майновий стан не може його сплатити, направлено на забезпечення доступності до правосуддя та реалізацію права таких осіб на судовий захист.
Конституційний Суд України у рішенні “У справі за конституційним зверненням асоціації “Дім авторів музики в Україні” щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” у взаємозв'язку з положеннями пункту “г” частини першої статті 49 Закону України “Про авторське право і суміжні права”” №12-рп/2013 від 28.11.2013 року, вказав - гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № R (81) 7: “В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати” (підпункт 12 пункту D). Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що єдиною підставою для відстрочення, розстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати є майновий стан заявника. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на позивача. При зверненні до суду із заявою про відстрочення або розстрочення сплати судового збору особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження факту відсутності відповідних коштів для сплати судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження неможливості сплати судового збору апелянтом, зокрема надано: відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, згідно яких за період з 1 кварталу 2023 року по 4 квартал 2023 року інформація про доходи ОСОБА_1 відсутня.
Щодо посилання суду першої інстанції на наявну в матеріалах справи виписку по картці/банківському рахунку за період з 01.01.2023-31.12.2023, з якої вбачається, що за вказаний період у позивача наявні надходження на рахунок в сумі 79484,13 грн. колегія суддів зазначає наступне.
В матеріалах справи наявна довідка про відкриття рахунка фізичною особою номер НОМЕР_1 (а.с. 15), з якої вбачається, що такий відкрито відповідно до Порядку формування та ведення Реєстру волонтерів антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування агресії російської федерації у Донецькій та Луганський областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил, і суд першої інстанції цього не врахував, що кошти в сумі 79484,13 грн. знаходяться на волонтерському рахунку.
Відтак колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що кошти на вказаному рахунку не можна віднести до його доходу.
Також в матеріалах справи наявні: довідка від 07.09.2023 року з сервісного центру МВС щодо відсутності у володінні рухомого майна; довідка від 23.08.2023 року з Синельниківської РДА щодо не отримання соціальних допомог; довідку №Вих-9760/2022 від 11.10.2022 року з ДП "Український інститут інтелектуальної власності" щодо відсутності авторських прав; довідка про доходи з ДПС України (сформовано в системі "ДІЯ") з 1 кварталу 2022 року по 3 квартал 2023 року; довідка щодо наявності депозиту в АТКБ "Приватбанк" з 2020 року по 2023 рік; довідка від 15.01.2024 року про місце проживання; довідка про відсутність пенсійних виплат; довідка від 21.01.2024 року про відсутність речових прав та іпотек; довідка з ДПС України в Д/о про наявність реєстрації волонтером; довідка від 12.01.2024 рік про не перебування на обліку безробітним і не отримання допомог за 2023 рік; довідка про рух депозиту за 2020 -2023 роки.
Відтак, апеляційний суд вважає, що позивачем належними доказами доведено відсутність доходів у 2023 році.
Варто вказати, що майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні статтей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами.
Тож, для застосування судом положень частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України “Про судовий збір” повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі “Креуз проти Польщі”, вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
Положення Закону України “Про судовий збір” не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору чи звільнення від його сплати може бути, наприклад, довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.
Наведення доводів, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на особу, яка подає скаргу.
Вказане відповідає позиції Верховного Суду, висловленій в ухвалі від 18 березня 2021 року у справі № 824/1571/19-а.
Зі змісту оскаржуваної ухвали судді суду першої інстанції вбачається, що при винесені такої надані позивачем документи судом належним чином не проаналізовано, наведенні позивачем підстави для звільнення від сплати судового збору, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк, залишено поза увагою суддею суду першої інстанції, тоді як в ухвалі судді Львівського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 не зазначено, які документи слід подати на підтвердження неспроможності сплати судового збору позивачем.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини” передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У зв'язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 у справі “Меньшакова проти України” (Заява № 377/02) у пункті 52 “Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі “право на суд”, яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на “розгляд” спору судом (Рішення у справі “Кутіч проти Хорватії” (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ)”.
У справі “Мушта проти України” ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
При цьому у контексті справедливого балансу публічних і приватних інтересів, забезпечення пропорційності обмежень доступу до суду при вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі необхідно з'ясувати рівень доходів скаржника, порівняти його з розміром установленого законом судового збору й визначити, чи можливе вирішення цього питання без покладення на скаржника надмірного процесуального тягаря.
Отже, “право на суд” не є абсолютним та за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави, зокрема, шляхом встановлення помірного судового збору, в тому числі, зменшення чи звільнення від його сплати, з врахуванням майнового становища особи, який не має бути перепоною доступу до суду, у випадках, коли судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя.
Таким чином, адміністративні суди зобов'язані забезпечити доступ до суду з неухильним дотриманням вимог Закону України “Про судовий збір”, у тому числі й щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що положеннями КАС України та Закону України “Про судовий збір” суду надано право вирішити питання стягнення судового збору при ухваленні судового рішення у справі.
Отже, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що відсутність коштів на сплату судового збору на момент подачі позову до суду не може перешкоджати доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, оскільки за умови підтвердження факту відсутності відповідних коштів для сплати судового збору законодавчо закріплено можливість відстрочення, розстрочення сплати судового збору на певний строк, або звільнення від сплати такого, що суддею суду першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали враховано не було.
За таких обставин, враховуючи положення статті 320 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, а також те, що повернення позовної заяви не повинно створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суддя суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви, що унеможливило доступ позивача до правосуддя, а тому оскаржувана ухвала судді суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відтак, з врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, оскільки винесена з порушенням норм процесуального права та з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи.
Керуючись статтями 308, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року про повернення позовної заяви у справі № 380/2378/24 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді І. В. Глушко
О. І. Довга