18 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/7373/23 пров. № А/857/140/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року (суддя Чуприна О.В., ухвалене в м. Івано-Франківськ) у справі №300/7373/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дії та бездіяльності протиправними, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про визнання протиправними дій щодо перерахунку пенсії з 10.08.2023 без урахування заробітної плати, зазначеної у довідках за №2313/4 від 12.09.2017, №2313/5 від 12.09.2017, №2313/6 від 12.09.2017, №2313/7 від 12.09.2017 та зобов'язання провести перерахунок і виплату пенсії з 10.08.2023 згідно довідок за №2313/4 від 12.09.2017, №2313/5 від 12.09.2017, №2313/6 від 12.09.2017, №2313/7 від 12.09.2017, з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо неврахування при призначенні (обчисленні розміру) пенсії за віком ОСОБА_1 відомостей про заробітну плату за період роботи в ООО «Заполярпромгражданстрой» з 01.01.2013 по 31.12.2016. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.08.2023 перерахунок розміру пенсії за віком ОСОБА_1 та провести виплату такої пенсії з врахуванням відомостей, зазначених у довідках ООО «Заполярпромгражданстрой» №2313/4 від 12.09.2017, №2313/5 від 12.09.2017, №2313/6 від 12.09.2017, №2313/7 від 12.09.2017. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1073,60 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржив відповідач - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Зазначає, що позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за перерахунком пенсії, оскільки він не звертався до Головного управління із заявою встановленого зразка а відтак Головне управління не приймало рішення про відмову в перерахунку позивачу пенсії.
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 08.01.2013 отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується протоколом про призначення пенсії №20381 від 28.01.2023 (а.с.37).
26.08.2022 позивача переведено на пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням загального страхового стажу 35 років 11 місяців 5 днів (а. с.97).
При переведенні позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком період роботи з 01.01.2013 по 04.08.2016 не враховано.
08.11.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою, в якій просив врахувати в страховий стаж період роботи водієм в районах Крайньої Півночі в 2013, 2014, 2015, 2016 роках.
29.11.2022 відповідач за наслідками розгляду звернення ОСОБА_1 повідомило останнього, що положеннями Угоди від 13 березня 1992 року врегульовано питання обчислення стажу лише при призначенні пенсії, а також визначено право на здійснення пенсійного забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей за законодавством держави на території якої вони проживають. Зважаючи на вказане, підстав для зарахування до страхового стажу періодів роботи після призначення пенсії на території російської федерації немає.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.03.2023 у справі №300/180/23 (а.с.186-191), позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, задоволено повністю:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо неврахування в загальний стаж ОСОБА_1 періодів роботи в районах Крайньої Півночі з 01.01.2013 по 04.08.2016;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 період роботи в районах Крайньої Півночі з 01.01.2013 по 04.08.2016.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2023 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.03.2023 у справі №300/180/23 - без змін.
На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.03.2023 у справі №300/180/23, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснило перерахунок пенсії позивача, врахувавши до загального стажу ОСОБА_1 період роботи в районах Крайньої Півночі з 01.01.2013 по 04.08.2016, без врахування заробітної плати, зазначеної в довідках за №2313/4 від 12.09.2017, №2313/5 від 12.09.2017, №2313/6 від 12.09.2017 і №2313/7 від 12.09.2017.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою від 10.08.2023 про перерахунок пенсії із включенням заробітку за період роботи в районах Крайньої Півночі з 01.01.2013 по 04.08.2016 в обчислення розміру пенсії (а.с.8).
Відповідач, листом від 05.09.2023 за №8404-7995/Д-02/8-0900/23, повідомив позивача про відсутність підстав для врахування при перерахунку пенсії заробітку за період роботи в районах Крайньої Півночі з 01.01.2013 по 04.08.2016, оскільки рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.03.2023 у справі №300/180/23 не зобов'язано орган пенсійного фонду враховувати заробітну плату за коментований період (а.с.9).
Вважаючи протиправними дії органу пенсійного фонду щодо неврахування заробітної плати за період роботи в районах Крайньої Півночі з 01.01.2013 по 04.08.2016 згідно довідок ООО «Заполярпромгражданстрой» №2313/4 від 12.09.2017, №2313/5 від 12.09.2017, №2313/6 від 12.09.2017, №2313/7 від 12.09.2017, ОСОБА_1 звернувся в суд з метою захисту свого порушеного права.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) визначено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Як передбачено частиною 1 статті 40 Закону № 1058-ІV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до вимог абз. 4 і 5 ч. 1 ст. 40 Закону №1058-IV, для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Вимогами підпункту 3 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 за №22-1 (далі - Порядок №22-1), передбачено, що для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Порядку №22-1).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до пункту 2.10 Порядку №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Як встановлено судом, згідно записів вкладиша трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 18.10.2010 (а. с. 151-153) позивач:
- 18.10.2010 прийнятий на посаду водія автомобіля в ООО «Заполярпромгражданстрой» Ямало-Ненецького автономного округу м. Новий Уренгой, Тюменської області, російської федерації, район Крайної Півночі (запис №32);
- 01.03.2012 переведений на посаду водія автомобіля автотранспортного управління служби експлуатації ООО «Заполярпромгражданстрой» (запис №33);
- 04.08.2016 трудовий договір з ООО «Заполярпромгражданстрой» припинено у зв'язку з закінченням терміну дії дозволу на роботу чи патента (запис № 34).
Такі записи засвідчені чітким відтиском печатки вказаного підприємства та не містить ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості і достовірності.
Також, Івано-Франківський окружний адміністративний суд у рішенні від 01.03.2023 у справі №300/180/23 дійшов висновку про необхідність врахування до загального стажу ОСОБА_1 період роботи в районах Крайньої Півночі з 01.01.2013 по 04.08.2016.
Також судом встановлено, що згідно виданих ООО «Заполярпромгражданстрой» довідок №2313/4 від 12.09.2017, №2313/5 від 12.09.2017, №2313/6 від 12.09.2017, №2313/7 від 12.09.2017 заробітна плата позивача за 2013 рік становила 530 720,74 російських рублів, за 2014 рік - 582 143,58 російських рублів, за 2015 рік - 501 844,84 російських рублів і за 2016 рік - 305 074,97 російських рублів (а.с.10, 11, 12, 13).
Разом з тим, законодавство про пенсійне забезпечення в силу вимог частини 1 статті 4 Закону №1058-IV базується на Конституції України та складається, серед іншого, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (надалі по тексту також - закони про пенсійне забезпечення).
Як передбачено частиною 2 статті 4 Закону №1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Так, Законом України від 11 липня 1995 року за №290/95-ВР ратифіковано Угоду про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, укладену в рамках Співдружності Незалежних Держав і підписану від імені Уряду України у м. москві 15 квітня 1994 року (далі- Угода від 15 квітня 1994 року).
Відповідно до статті 4 цієї Угоди кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про освіту, відповідні документи про надання звання, розряду, кваліфікації та інші неодмінні для провадження трудової діяльності документи і завірений у встановленому на території Сторони виїзду порядку переклад їх державною мовою Сторони працевлаштування або російською мовою. Трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. У разі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно.
Питання пенсійного забезпечення працівників і членів їхніх сімей, згідно статті 9 цієї Угоди, регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року або (і) двосторонніми угодами.
Приписами пунктів 2 і 3 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода від 13 березня 1992 року) визначено, що для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Відповідно до статті 11 Угоди від 13 березня 1992 року необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 за №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", прийнято рішення про:
- вихід з цієї Угоди, вчиненої 13 березня 1992 року у м. москві;
- доручено Міністерству закордонних справ України в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з цієї Угоди.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 за №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.
Таким чином, виникнення правовідносин, зокрема здобуття спірного трудового/страхового стажу із оплатою праці за виконану позивачем роботу, подання і розгляду заяви про переведення на інший вид пенсії від 26.08.2022, до якої долучено спірні довідки, мало місце до 19.06.2023, тобто до виходу Держави Україна з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року.
Окрім вказаного, приписами абзаців 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, визначено, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, як вірно зазначено судом, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Як визначено статтею 1 Закону №1058-ІV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Пунктом 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-ІV визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом частин 1, 10, 12 статті 20 Закону №1058-ІV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до частини 16 статті 106 Закону №1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.
Отже, вірним є висновок суду, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Як вірно зазначено судом, надані позивачем довідки про заробітну плату за №2313/4 від 12.09.2017, №2313/5 від 12.09.2017, №2313/6 від 12.09.2017, №2313/7 від 12.09.2017, які також подавались останнім із заявою про переведення на пенсію за віком, не викликають обґрунтованого сумніву з приводу факту роботи ОСОБА_1 в ООО «Заполярпромгражданстрой», відповідно підтверджують обставину працевлаштування позивача та отримання заробітної плати в період з 2013 по 2016 роки.
Відтак, колегія суддів вважає вірним висновок суду, що неврахування відповідачем довідок про заробітну плату за період роботи в ООО «Заполярпромгражданстрой», є порушенням конституційних прав позивача на отримання належного пенсійного забезпечення.
Вказані обставини свідчать про протиправні дії відповідача щодо неврахування довідок ООО «Заполярпромгражданстрой» №2313/4 від 12.09.2017, №2313/5 від 12.09.2017, №2313/6 від 12.09.2017, №2313/7 від 12.09.2017 при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 .
Крім того, як передбачено частиною 4 статті 45 Закону №1058-ІV, перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Відтак, оскільки позивач звернувся 10.08.2023 із заявою про перерахунок пенсії із включенням заробітку за період роботи в районах Крайньої Півночі з 01.01.2013 по 04.08.2016, то суд дійшов вірного висновку, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідок про заробітну плату, відповідачу слід здійснити саме з 01.08.2023.
Разом з тим, суд вірно зауважив, що подання позивачем заяви від 10.08.2023, яка за своєю формою та змістом не відповідає Додатку 1 до Порядку №22-1, з урахуванням знаходження в пенсійній справі ОСОБА_1 інформації, зокрема, про дату народження, серії та номера паспорта тощо, які повинні бути зазначені у заяві про перерахунок пенсії, а також наявності, на момент звернення позивача (10.08.2023), у відповідача спірних довідок не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні перерахунку пенсії на підставі довідок про заробітну плату.
За наведених обставин у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують і не містять вагомих та обґрунтованих аргументів, які б давали підстави стверджувати про інше.
Судом також враховано, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).
У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15.11.2007, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Крім того, згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі №300/7373/23 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді І. В. Глушко
О. І. Довга