18 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/3174/23 пров. № А/857/6689/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
судді-доповідача Іщук Л. П.,
суддів Обрізка І. М., Шинкар Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року (головуючий суддя Гомельчук С.В., м. Івано-Франківськ) у справі № 300/3174/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області №092950005533 від 30.01.2023 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком; зобов'язати Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області зарахувати до загального страхового стажу періоди: у колгоспі «Україна» на посаді майстер технолог цеху допоміжних підсобних промислів у період з 05.08.1983по 01.02.1984; у колгоспі «Ленінська зірка» на посаді експедитор цеху допоміжних промислів у період з 10.02.1984 по 26.04.1985; у колгоспі « 50 річчя Жовтня» на посаді завідуючого підсобними промислами у період з 31.01. 1986 по 25.12.1990; у МП «Прут» на посаді директора у період з 10.01.1991 по 30.06.1999; у ТОВ «Спайдер» на посаді менеджер по зв'язках з промисловістю у період з 06.07.1999по 03.04.2001; в Інституті управління природними ресурсами на посаді інженера науково- виробничого управління у період з 09.04.2001 до 04.09.2001; у виробничій торгівельній компанії «Сапсан» на посаді заступник директора з 01.02.2005 по 10.03.2006; у ТОВ «Наш Родовід» на посаді менеджер по зв'язках з промисловістю з 25.06.2018 по 28.08.2018; зобов'язати Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області призначити і виплачувати позивачу з 23.01.2023 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
Обґрунтовує позов тим, що пенсійним органом безпідставно не зараховано до страхового стажу вказані періоди роботи, оскільки формальні неточності у трудовій книжці не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Вважає, що його страховий стаж відповідно до відомостей трудової книжки становить 27 років 11 місяців, що є достатнім для призначення йому пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №092950005533 від 30.01.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи: у колгоспі «Україна» на посаді майстер технолог цеху допоміжних підсобних промислів у період з 05.08.1983 по 01.02.1984; у колгоспі «Ленінська зірка» на посаді експедитор цеху допоміжних промислів у періоди з 10.02.1984 по 26.04.1985; у колгоспі « 50-річчя Жовтня» на посаді завідуючого підсобними промислами у періоди з 31.01.1986 по 25.12.1990; у МП «Прут» на посаді директора у період з 10.01.1991 по 30.06.1999; у ТОВ «Спайдер» на посаді менеджера по зв'язках з промисловістю у період з 06.07.1999 по 03.04.2001; в Інституті управління природними ресурсами на посаді інженера науково-виробничого управління з 09.04.2001 по 04.09.2001; у виробничій торгівельній компанії «Сапсан» на посаді заступника директора з 01.02.2005 по 10.03.2006; у ТОВ «Наш Родовід» на посаді менеджера по зв'язках з промисловістю з 25.06.2018 по 28.08.2018 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.01.2023 про призначення йому пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що до загального стажу роботи не зараховано період роботи з 05.08.1983 по 01.02.1984, оскільки наявне виправлення в місяці прийняття на роботу; період роботи в колгоспі з 10.02.1984 по 26.04.1985 та з 31.01.1986 по 25.12.1990, оскільки відсутня інформація про встановлений мінімум участі в колгоспі та його виконання; період роботи з 10.01.1991 по 30.06.1999, оскільки неможливо прочитати назву підприємства на печатці при звільненні; період роботи з 06.07.1999 по 03.04.2001, оскільки даний період відсутній в базі даних реєстру застрахованих осіб та перетинається з роботою в ТОВ “АМПКривбас”. Що стосується періодів роботи у виробничій торгівельній компанії «Сапсан» на посаді заступника директора з 01.02.2005 по 10.03.2006 та у ТОВ «Наш Родовід» на посаді менеджера по зв'язках з промисловістю з 25.06.2018 по 28.08.2018 вказує, що оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про ОСОБА_1 за вказані періоди, то такі не підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові не оскаржується, суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки спірним правовідносинам у цій частині.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23.01.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Після опрацювання системою поданої заяви, за принципом екстериторіальності, органом, що призначає пенсію, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.01.2023 № 092950005533 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу - 27 років. Вказано, що страховий стаж позивача складає 9 років 5 місяців 5 днів. За результатами розгляду документів, що додані до заяви, до страхового стажу не враховано такі періоди:
- з 05.08.1983 по 01.02.1984, оскільки наявне виправлення в місяці прийняття на роботу;
- з 10.02.1984 по 26.04.1985 та з 31.01.1986 по 25.12.1990, оскільки відсутня інформація про встановлений мінімум участі в колгоспі та його виконання;
- з 10.01.1991 по 30.06.1999, оскільки неможливо прочитати назву підприємства на печатці при звільненні;
- з 06.07.1999 по 03.04.2001, оскільки даний період відсутній в базі даних реєстру застрахованих осіб та перетинається з роботою в ТОВ «АМПКривбас» (а.с.20).
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся в суд з цим позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що формальні неточності у документах про стаж роботи не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. На переконання суду першої інстанції, стаж позивача за періоди з 05.08.1983 по 01.02.1984, з 10.02.1984 по 26.04.1985, з 31.01.1986 по 25.12.1990, з 10.01.1991 по 30.06.1999 підтверджується записами у його трудовій книжці. До того ж, періоди роботи з 10.02.1984 по 26.04.1985 та 31.01.1986 по 25.12.1990 додатково підтверджено засвідченими заявами двох свідків, тому дані періоди повинні бути зараховані до страхового стажу при призначенні пенсії за віком.
Щодо періоду роботи з 09.04.2001 по 04.09.2001, з 01.02.2005 по 10.03.2006 та з 25.06.2018 по 28.08.2018, то суд першої інстанції вказав, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник. Внаслідок невиконання страхувальником обов'язку по сплаті внесків позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаних підприємствах, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Колегія суддів апеляційного суду частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).
Відповідно до абзацу 1 частини 1ст. 26 Закону №1058-ІVособи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Згідно з приписами абзацу 2 частини 1ст. 26 Закону №1058-ІV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV встановлено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частинами 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).
Згідно п.1.7 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії, які додаються до заяви про призначення пенсії.
Основним документом, що підтверджує трудовий (страховий) стаж в період до запровадження системи персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, тобто до 01 липня 2000 року, є трудова книжка.
Необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також документів виданих архівними установами виникає та можливе лише у випадку відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, при цьому для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до п.1-3 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 позивача 05.08.1983 прийнято на роботу майстром технологом цеху допоміжних і підсобних промислів, а 01.02.1984 звільнено за власним бажанням; 10.02.1984 прийнятий на роботу експедитором цеху допоміжних промислів та 26.04.1985 звільнений за власним бажанням.
Крім того, період роботи позивача з 10.02.1984 по 26.04.1985 підтвердив його співробітник ОСОБА_2 заявою від 06.09.2023, яка засвідчена керуючим справами виконавчого комітету Коломийської міської ради Миколою Андрусяком.
Також позивача 31.01.1986 прийнято на посаду завідуючого підсобними промислами, а 25.12.1990 звільнено з роботи за ст. 38 КЗПП (за власним бажанням) (а.с.12).
Згідно із заявою співробітника позивача - ОСОБА_3 підтверджено період з 31.01.1986 по 25.12.1990 роботи позивача у колгоспі ім. « 50-річчя Жовтня». Вказана заява зареєстрована в реєстрі за №69 та засвідчена керуючим справами виконавчого комітету Ланчинської селищної ради Іриною Забронською.
Відповідно до запису №19 трудової книжки позивач 10.01.1991 прийнятий на посаду директора МП «Прут», у записі №20 зазначено, що 14.03.1993, у зв'язку з реорганізацією фірми, переведений директором АТ «Добробут» та 30.06.1999 звільнений з роботи за власним бажанням (а.с.12).
Стосовно вищезазначених періодів роботи, то інформація, яка внесена до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , дає можливість встановити місце роботи, посади та періоди роботи позивача, а отже, не може бути підставою незарахування до страхового стажу позивача таких періодів роботи.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці позивача щодо даних періодів роботи відповідачем не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги при розрахунку стажу.
Колегія суддів звертає увагу, що Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (надалі - Інструкція).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно п.2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, обов'язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації, а не на власника трудової книжки.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення, неналежний порядок ведення та заповнення будь-якої документації з вини підприємства. Існуючий недолік не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист, зокрема призначення пенсії.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17) та від 06.03.2018, 29.03.2019 у справі № 548/2056/16-а (№К/9901/44334/18), №754/14898/15-а.
Разом з тим, як передбачено підпунктом 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Отже, органи пенсійного забезпечення мають право, зокрема, у разі виникнення певних сумнівів щодо достовірності записів трудової книжки, чи відсутності окремих документів у архівних установах, для підтвердження стажу роботи, звертатися із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання певної інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, що містять відомості про періоди роботи.
В той же час, відповідачами не подано жодного доказу про вжиття заходів з метою отримання інформації щодо достовірності інформації, зазначеної в трудовій книжці позивача.
Враховуючи встановлені обставини та наявні у справі докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області безпідставно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів його роботи з 05.08.1983 по 01.02.1984, з 10.02.1984 по 26.04.1985, з 31.01.1986 по 25.12.1990, з 10.01.1991 по 30.06.1999.
Щодо періоду роботи позивача з 06.07.1999 по 03.04.2001, з 09.04.2001 по 04.09.2001, з 01.02.2005 по 10.03.2006 та з 25.06.2018 по 28.08.2018 слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону № 1058-ІV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
Згідно зі ч. 2 ст. 20 Закону № 1058 обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1,2,5-7,9,10,12,15,17і18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (ч. 3 ст. 20 Закону № 1058).
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частинами 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Апеляційний суд вважає за необхідне вказати, що Постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 N 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування» введено в дію Реєстр застрахованих осіб.
Згідно п. 2 вказаної Постанови Пенсійному фонду разом із Міністерством праці та
соціальної політики, Міністерством фінансів та Державною
податковою адміністрацією постановлено забезпечити з 1 жовтня 1998 року
впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Пунктом 10 даної Постанови передбачено, що роботодавці зобов'язані в установленому порядку подавати уповноваженому органу
достовірні відомості про фізичних осіб, які працюють у них; надавати на вимогу фізичної особи копії документів з
відомостями про неї стосовно персоніфікованого обліку.
Порядком 22-1 передбачено, що для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).
Аналізуючи наведене, слід дійти висновку, що до страхового стажу, починаючи з 01 липня 2000 року, зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який сплачені страхові внески.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, витягу з Реєстр застрахованих осіб ( а.с.36 ), у ньому відсутні відомості про ОСОБА_1 , сплату страхових внесків та нарахування заробітної плати за періоди з 06.07.1999 по 03.04.2001, з 09.04.2001 по 04.09.2001, з 01.02.2005 по 10.03.2006 та з 25.06.2018 по 28.08.2018, відтак колегія суддів погоджується з доводами апелянта про відсутність підстав для зарахування цих періодів до стажу роботи позивача.
Таким чином, із врахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Наведене свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права в частині зарахування періодів роботи у ТОВ «Спайдер» на посаді менеджера по зв'язках з промисловістю у період з 06.07.1999 по 03.04.2001, в Інституті управління природними ресурсами на посаді інженера науково-виробничого управління з 09.04.2001 по 04.09.2001, у виробничій торгівельній компанії «Сапсан» на посаді заступника директора з 01.02.2005 по 10.03.2006 та у ТОВ «Наш Родовід» на посаді менеджера по зв'язках з промисловістю з 25.06.2018 по 28.08.2018, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині та відмову у задоволенні таких позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст.315, ст. 317, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року у справі № 300/3174/23 в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи: у ТОВ «Спайдер» на посаді менеджера по зв'язках з промисловістю у період з 06.07.1999 по 03.04.2001; в Інституті управління природними ресурсами на посаді інженера науково-виробничого управління з 09.04.2001 по 04.09.2001; у виробничій торгівельній компанії «Сапсан» на посаді заступника директора з 01.02.2005 по 10.03.2006; у ТОВ «Наш Родовід» на посаді менеджера по зв'язках з промисловістю з 25.06.2018 по 28.08.2018 скасувати і ухвалити в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову.
В решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року у справі № 300/3174/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
Т. І. Шинкар