Справа № 560/21415/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
19 липня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
в грудні 2023 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області про визнання протиправною бездіяльність Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області щодо неприйняття рішень за наслідками розгляду заяв про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною цільового призначення із для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03) землі сільськогосподарського призначення на для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (код 02.10) - землі житлової та громадської забудови площею 1,0000 га (кадастровий номер: 6825083600:03:005:1463) площею 1,5166 га (кадастровий номер: 6825083600:03:005:1464) та площею 1,9944 га (кадастровий номер:6825083600:03:005:1465) за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, Лісовогринівецька територіальна громада, с. Лісові Гринівці.
Також, позивач просив зобов'язати Лівосогринівецьку сільську раду Хмельницького району Хмельницької області прийняти рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які розташовані с. Лісові Гринівці за кадастровими номерами 6825083600:03:005:1463, 6825083600:03:005:1464, 6825083600:03:005:1465, зі зміною їх цільового призначення - зміни категорії використання земель із земель сільськогосподарського призначення для індивідуального садівництва у землі житлової та громадської забудови для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.04.2024 визнано протиправною бездіяльність Лісогринівецької сільської ради щодо розгляду у встановленому Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" порядку заяв позивачки про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних, які розташовані с. Лісові Гринівці за кадастровими номерами 6825083600:03:005:1463, 6825083600:03:005:1464, 6825083600:03:005:1465, зі зміною цільового призначення - зміни категорії використання земель із земель сільськогосподарського призначення для індивідуального садівництва у землі житлової та громадської-забудови для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, та прийнятті відповідних рішень на пленарному засіданні сільської ради, зобов'язав Лісогринівецьку сільську раду розглянути заяви позивачки про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних, які розташовані с. Лісові Гринівці за кадастровими номерами 6825083600:03:005:1463, 6825083600:03:005:1464, 6825083600:03:005:1465, зі зміною цільового призначення - зміни категорії використання земель із земель сільськогосподарського призначення для індивідуального садівництва у землі житлової та громадської-забудови для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, та прийняти рішення у порядку та спосіб, визначені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Земельним кодексом України, у задоволенні решти позовних вимог відмовив, стягнув на користь позивачки судовий збір у розмірі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Лісогринівецької сільської ради.
16.04.2024 представник позивача подав заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення судових витрат на правову допомогу в розмірі 25000,00 грн.
Додатковим рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.04.2024 заяву представника ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правову допомогу задоволено частково.
Стягнено на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 1500,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Лісогринівецької сільської ради.
У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про винесення додаткового рішення в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Згідно з ч.4 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, до заяви представник позивачки долучив договір про надання правової (правничої) від 30.10.2023, акт приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг від 15.04.2024 квитанцію до платіжної інструкції від 31.10.2023 №0.0.3279622337.1 на суму 25000,00 грн.
Згідно з пунктом 3.1. договору від 30.10.2023 за правову допомогу замовник сплачує винагороду у фіксованому розмірі в сумі 25000,00 грн, яка сплачується у безготівковій формі за банківськими реквізитами виконавця.
Відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг від 15.04.2024 адвокат надав такі послуги: правовий аналіз ситуації та оцінки перспектив звернення до суду, вивчення судової практики в подібних категоріях справ з урахуванням правової ситуації, надання консультацій, роз'яснень законодавства в усному порядку щодо справи; підготовка позовної заяви, формування пакету документів позовних матеріалів та подання до суду; підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення.
З урахуванням обставин справи, а саме: виходячи з обсягу та характеру доказів у справі суд першої інстанції вважає розмір вартості наданих послуг неспівмірний із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, та відповідно, вимоги про відшкодування 25000,00 грн, як витрат на правничу допомогу - необґрунтованими.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що співмірним стягненням на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу є сума 1500,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Лісогринівецької сільської ради. Отже, заяву необхідно задовольнити частково.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Як передбачено п.1 ч.3 ст.132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.7, 9 ст.139 КАС унормовано, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (в подальшому - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У пункті 269 Рішення у цій справі суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19.
Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 у справі № 520/9115/19.
Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, вказані положення процесуального закону дають підстави для висновку, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, не тільки, що рішення ухвалене на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесення судових витрат, представник позивача суду першої інстанції надав: Договір №б/н від 30.10.2023 про надання правничої допомоги, ордер серії ВХ №1059021, Акт приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг за договором, квитанцію до платіжної інструкції на суму 25000 грн №0.0.3279622337.1 від 31.10.2023.
Відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг від 15.04.2024 адвокат надав такі послуги: правовий аналіз ситуації та оцінки перспектив звернення до суду, вивчення судової практики в подібних категоріях справ з урахуванням правової ситуації, надання консультацій, роз'яснень законодавства в усному порядку щодо справи; підготовка позовної заяви, формування пакету документів позовних матеріалів та подання до суду; підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення.
Крім того, згідно з пунктом 3.1. договору від 30.10.2023 за правову допомогу замовник сплачує винагороду у фіксованому розмірі в сумі 25000,00 грн, яка сплачується у безготівковій формі за банківськими реквізитами виконавця.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи колегія суддів зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Так, предметом спору у цій справі є неприйняття рішень відповідачем за наслідками розгляду заяв про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною цільового призначення із для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03) землі сільськогосподарського призначення на для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (код 02.10) - землі житлової та громадської забудови площею 1,0000 га (кадастровий номер: 6825083600:03:005:1463) площею 1,5166 га (кадастровий номер: 6825083600:03:005:1464) та площею 1,9944 га (кадастровий номер:6825083600:03:005:1465).
В свою чергу, представник суд першої інстанції задовольнив адміністративний позов частково та зобов'язав відповідача розглянути вказані заяви.
В обґрунтуванні своєї позиції позивач (представник позивача) зазначив, що у суд першої інстанції вказав лише загальні обґрунтування та посилання на норми закону без надання аналізу щодо того, як такі норми, мають застосовуватись до правовідносин, що склались у даній справі і факту що сума визначена даним договором №б/н від 30.10.2023 про надання правничої допомоги є фіксованою.
Поряд з цим, згідно наданого представником позивача акту приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг від 15.04.2024 по справі №560/21415/23 розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу складається з наступних виконаних адвокатом робіт (наданих послуг):
правовий аналіз ситуації та оцінки перспектив звернення до суду, вивчення судової практики в подібних категоріях справ з урахуванням правової ситуації, надання консультацій, роз'яснень законодавства в усному порядку щодо справи - без визначення часу та суми за надані послуги;
підготовка позовної заяви, формування пакету документів позовних матеріалів та подання до суду - без визначення часу та суми за надані послуги;
підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення - без визначення часу та суми за надані послуги.
Однак, надані позивачем докази не містять відомостей про те, яким чином розраховано вартість наданих послуг з огляду на витрачений адвокатом час, а договір містить інформацію лише в частині гонорару.
При цьому, хоча згідно договору сторони погодили розмір наданих послуг у фіксованому розмірі 25000 грн., однак, у цій справі розгляд справи проведено без участі сторін у порядку письмового провадження, і остання не характеризується наявністю виключної правової проблеми, по аналогічних правовідносинах наявна судова практика, а відтак заявлений розмір витрат на правничу допомогу є явно завищеним.
Отже, враховуючи наведені обставини, а також фактичний обсяг виконаної роботи та її незначну складність справи, колегія судів погоджується з позицією суду першої інстанції, що розумно обґрунтованими є заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача у розмірі 1500 грн.
Крім того, колегія суддів зазначає, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.04.2024 адміністративний позов задоволено частково.
Також, суд звертає увагу, що неможливо підтвердити, що роботи визначені в Акті від 15.04.2024 дійсно здійснені представником позивача, а саме правовий аналіз ситуації та оцінки перспектив звернення до суду, вивчення судової практики в подібних категоріях справ з урахуванням правової ситуації, надання консультацій, роз'яснень законодавства в усному порядку щодо справи - неможливо встановити дані обставини; підготовка позовної заяви, формування пакету документів позовних матеріалів та подання до суду - адміністративний позов подано позивачем; підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення - дана обставина не заперечується, але не відноситься до спору по суті.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а відтак наявні підстави для залишення без змін додаткового судового рішення.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.