Справа № 560/21521/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
19 липня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
в грудні 2023 року позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила:
-визнати незаконними дії головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову в зарахуванні до страхового стажу період навчання в професійно-технічному училищі № 2 м.Тернополя з 01.09.1978 по 15.07.1981 року та набутого згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 20.07.1981 року періоду роботи протягом липня 1981 року - грудня 2003 року, у тому числі період роботи в СТОВ Світанок» с. Явтухи Деражнянського району Хмельницької області протягом 1995-2003 років, для призначення пенсії за віком.
-визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 16 червня 2023 року №220550002092 про відмову в зарахуванні до страхового стажу період навчання в професійно-технічному училищі № 2 м.Тернополя з 01.09.1978 по 15.07.1981 року та набутого згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 20.07.1981 року періоду роботи протягом липня 1981 року - грудня 2003 року, у тому числі період роботи в СТОВ Світанок» с.Явтухи Деражнянського району Хмельницької області протягом 1995-2003 років.
-зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу період навчання в професійно-технічному училищі №2 м.Тернополя з 01.09.1978 по 15.07.1981 року та набутого згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 20.07.1981 року періоду роботи з 20 липня 1981 року по 11 жовтня 2004 року, у тому числі період роботи в СТОВ Світанок» с.Явтухи Деражнянського району Хмельницької області протягом 1995-2003 років, що становить в загальному 20 років 6 місяці, а саме:
- з 20.07.1981 року по 06 березня 1982 року - трудова діяльність за здобутою спеціальністю в Тернопільському хлопчатобумажному комбінаті, стаж роботи 7 місяців 14 днів;
- з 26.08.1986 року по 01.09.1989 року - трудова діяльність на посаді монтажника радіоелектронної апаратури та приборів Тернопільського радіозаводу «Оріон», стаж роботи 3 роки 5 днів;
- з 05.10.194 року по 19.12.1990 року - різноробоча Тернопільського м'ясокомбінату, стаж роботи 1 рік 2 місяці 14 днів;
- з 15.03.1991 року по 25.06.1993 року - різноробоча Тернопільського депо Львівської залізниці, стаж роботи 2 роки 3 місяці 10 днів;
- з 01.07.1993 року по 09.08.1994 року - різноробоча «житлово-експлуатаційної дільниці об'єднання «Тернопільрембуд», стаж роботи 1 рік 1 місяць.8 днів;
- з 12 квітня 1995 року по 10 лютого 2004 року - трудова діяльність різноробочою в спілці селянських господарств «Світанок» с.Явтухи Деражнянського району Хмельницької області (в подальшому реформованого в 1998 році в спілку селян власників «Світанок» згідно протоколу зборів № 1 від 23.01.1998 року, а з 11 лютого 2000 року згідно рішення установчих зборів учасників товариства (протокол № 1 від 11.02.2000 року) створено сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю (СТОВ) «Світанок» с.Явтухи Деражнянського району Хмельницької області), стаж роботи 8 років 11 місяців 28 днів;
- з 13.05.2004 року по 11.10.2004 року - трудова діяльність в СТОВ «Надія» с.Гармаки Барського району Вінницької області; стаж роботи 3 місяці 27 днів.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №220550002092 від 16.06.2023 в частині відмови в зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1978 по 15.07.1981 та періодів роботи з 20.07.1981 по 06.05.1982, з 08.06.1983 по 21.01.1985, з 14.10.1985 по 19.08.1986, з 26.08.1986 по 01.09.1989, з 05.10.1989 по 19.12.1990, з 15.03.1991 по 25.06.1993, з 01.07.1993 по 09.08.1994, з 12.04.1995 по 10.02.2004 та з 13.05.2004 по 11.10.2004.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1978 по 15.07.1981, періоди роботи з 20.07.1981 по 06.05.1982, з 08.06.1983 по 21.01.1985, з 14.10.1985 по 19.08.1986, з 26.08.1986 по 01.09.1989, з 05.10.1989 по 19.12.1990, з 15.03.1991 по 25.06.1993, з 01.07.1993 по 09.08.1994, з 12.04.1995 по 10.02.2004 та з 13.05.2004 по 11.10.2004.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що згідно поданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивача склав 06 років 11 місяців 23 дні, що не достатньо для призначення пенсії по віку.
Крім того, на думку пенсійного органу, суд І інстанції дійшов до безпідставного та помилкового висновку щодо наявності підстав зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1978 по 15.07.1981, оскільки в дипломі НОМЕР_2 від 16.07.1981 відсутній підпис голови екзаменаційної комісії, а також періоди роботи з 20.07.1981 по 06.05.1982, з 08.06.1983 по 21.01.1985, з 14.10.1985 по 19.08.1986, з 26.08.1986 по 01.09.1989, з 05.10.1989 по 19.12.1990, з 15.03.1991 по 25.06.1993, з 01.07.1993 по 09.08.1994, з 12.04.1995 по 10.02.2004 та з 13.05.2004 по 11.10.2004, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_1 від 20.07.1981 допис прізвища (олівцем) « ОСОБА_2 » та запис про зміну прізвища російською мовою з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » здійснене з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженій Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 за N 58, а саме: запис про документ, на підставі якого внесено зміни, посвідчений печаткою, по відтиску якої неможливо визначити назву підприємства, яке здійснило зміни. Також, не надано документи про зміну прізвища з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 », а в архівній довідці від 27.10.2022 №563, виданої комунальною установою Деражнянської міської ради «Трудовий архів», про роботу у СТОВ «Світанок» впродовж 1995-2003 років, в первинних документах не зазначено по батькові заявниці.
З огляду на викладене, пенсійний орган просить суд задовольнити апеляційну скаргу та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 09.06.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №220550002092 від 16.06.2023 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи 30 років.
Вказано, що страховий стаж особи становить 06 років 11 місяців 23 дні.
Також у рішенні вказано, що до страхового стажу не зараховано періоди:
- навчання з 01.09.1978 по 15.07.1981, згідно диплому серії НОМЕР_2 від 16.07.1981, оскільки відсутній підпис голови екзаменаційної комісії;
- роботи протягом липня 1981 року - грудня 2003 року, згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 20.07.1981, яку не прийнято до уваги при обчисленні страхового стажу, оскільки допис прізвища (зроблено олівцем) « ОСОБА_2 » та запис про зміну прізвища, російською з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » здійснено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, а саме, запис про документ, на підставі якого внесено зміни, засвідчено печаткою, по відтиску якої неможливо визначити назву підприємства, яке здійснило зміни. Документів про зміну прізвища з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » не надано.
Архівну довідку від 27.10.2022 №563, про роботу в СТОВ «Світанок» протягом 1995-2003 років, не прийнято до уваги при обчисленні страхового стажу, оскільки в первинних документах не зазначено по батькові заявниці.
Про вказане рішення позивача повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29.06.2023.
Частково задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Щодо неврахування до страхового стажу періоду навчання позивача з 01.09.1978 по 15.07.1981, згідно диплому серії НОМЕР_2 від 16.07.1981, оскільки в дипломі відсутній підпис голови екзаменаційної комісії, суд першої інстанції вказав, що диплом не мiстить помарок, виправлень та пiдчисток, на ньому є пiдписи директора училища та заступника директора училища по навчально-виробничій роботі, завірено печаткою навчального закладу, проставлена вiдмiтка про видачу та реєстраційний номер диплома. Отже, з вказаного диплома можна визначити вci данi для встановлення навчання позивача для зарахування до трудового стажу.
Також, суд звернув увагу, що навчання позивача додатково підтверджує надана копія трудової книжки серії НОМЕР_4 , в якій міститься запис №1 про навчання позивача в Тернопільському ГПТУ №2 з 01.09.1978 по 15.07.1981. Крім того, відповідно до запису трудової книжки серії НОМЕР_4 №2 від 20.07.1981 позивач прийнята на роботу в ткацький цех №1 ткалею по п'ятому розряду, що відповідає спеціальності "ткаля" в дипломі серії НОМЕР_2 .
В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації навчального закладу не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Отже, твердження відповідача про відсутність підстав для зарахування періоду роботи позивача до страхового стажу у зв'язку з відсутністю в дипломі підпису голови екзаменаційної комісії, є безпідставними, у зв'язку з чим наявні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1978 по 15.07.1981.
Щодо не зарахування періодів роботи позивача з 20.07.1981 по 06.05.1982, з 08.06.1983 по 21.01.1985, з 14.10.1985 по 19.08.1986, з 26.08.1986 по 01.09.1989, з 05.10.1989 по 19.12.1990, з 15.03.1991 по 25.06.1993, з 01.07.1993 по 09.08.1994, з 12.04.1995 по 31.12.2003, суд першої інстанції зазначив, що фактично, вказані періоди роботи позивача не було зараховано пенсійним органом до стажу його роботи, який зараховується для призначення пенсії за віком, у зв'язку з виявленими недоліками при заповненні трудової книжки позивача відповідальними працівниками підприємства, на яких позивач працював.
В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Щодо неврахування пенсійним органом періодів роботи протягом 1995-2003 років в СТОВ «Світанок», згідно архівної довідки від 27.10.2022 №563, оскільки в первинних документах не зазначено по батькові заявниці, суд першої інстанції вказав, що трудова книжка серії НОМЕР_4 та архівна довідка №563 містять ідентичні відомості про кількість відпрацьованих людиноднів за рік та встановлений мінімум людиноднів (починаючи з 1995 року).
Таким чином, твердження відповідача про відсутність підстав для зарахування періодів роботи позивача до страхового стажу є безпідставними.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача також періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 : з 20.07.1981 по 06.05.1982, з 08.06.1983 по 21.01.1985, з 14.10.1985 по 19.08.1986, з 26.08.1986 по 01.09.1989, з 05.10.1989 по 19.12.1990, з 15.03.1991 по 25.06.1993, з 01.07.1993 по 09.08.1994, з 12.04.1995 по 31.12.2003.
Щодо зарахування до стажу періодів роботи у 2004 році, суд першої інстанції вказав, що пенсійним органом зараховано до страхового стажу позивача період з 01.05.2004 по 31.07.2004 тривалістю 27 днів.
Зі змісту наданого пенсійним органом розрахунку судом першої інстанції встановлено, що позивачу зараховано у 2004 році періоди з 01.05.2004 по 11.05.2004 (11 днів), з 01.06.2004 по 08.06.2004 (8 днів) та з 01.07.2004 по 08.07.2004 (8 днів) згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (відповідно до сплати страхових внесків) (усього - 27 днів).
У трудовій книжці позивача наявні відповідні записи про роботу у спірний період, тому ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження страхового (трудового) стажу.
Отже, такий період також має бути зарахований до стажу позивача у повному обсязі (тобто, з 01.01.2004 по 10.02.2004 та з 13.05.2004 по 11.10.2004), хоча у рішенні пенсійного органу не зазначається про відмову у зарахуванні такого, однак фактичне незарахування відповідного періоду фактично свідчить про таку відмову.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №220550002092 від 16.06.2023 є протиправним та підлягає скасуванню в частині, якою позивачу відмовлено в зарахуванні страхового стажу періоду навчання з 01.09.1978 по 15.07.1981 та періодів роботи з 20.07.1981 по 06.05.1982, з 08.06.1983 по 21.01.1985, з 14.10.1985 по 19.08.1986, з 26.08.1986 по 01.09.1989, з 05.10.1989 по 19.12.1990, з 15.03.1991 по 25.06.1993, з 01.07.1993 по 09.08.1994, з 12.04.1995 по 10.02.2004 та з 13.05.2004 по 11.10.2004. Отже, адміністративний позов в цій частині підлягає задоволенню.
При цьому, суд першої інстанції вказав, що визначення конкретної тривалості стажу позивача (у тому числі кожного з відповідних періодів) віднесено до повноважень пенсійного органу, який має спершу зарахувати спірні періоди до відповідного стажу, а тому позовні вимоги в частині визначення конкретної тривалості таких строків є передчасними і задоволенню не підлягають.
З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення вимог адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Частиною 1статті 24 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Абзацом другим частини четвертої статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Згідно із статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
До набрання чинності Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788).
Відповідно до пункту "е" статті 3 Закону № 1788 право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти.
Згідно з частиною першою статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що період навчання позивача з 01.09.1982 по 15.07.1981 не підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 , оскільки в дипломі НОМЕР_2 від 16.07.1981 відсутній підпис голови екзаменаційної комісії.
Водночас, визначаючись щодо вказаних доводів апеляційної скарги, колегія суддів зауважує, що зі змісту копії диплому серії НОМЕР_2 , виданого 16.07.1981, судом встановлено, щл позивач в період з 01 вересня 1978 року по 15 липня 1981 року закінчила повний курс середнього професійно-технічного училища за професією "ткаля п'ятого розряду" в професійно-технічному училищі №2 м. Тернопіль.
Вказана обставина щодо періоду навчання позивача з 01.09.1978 по 17.07.1981 також підтверджується відомостями, які внесені в трудову книжку позивача серії НОМЕР_4 , в якій міститься запис №1 про навчання позивача в Тернопільському ГПТУ №2 з 01.09.1978 по 15.07.1981 та копією довідки ДНЗ «Тернопільський ЦПТО» від 17.11.2023 №353 (ПТУ №2 реорганізовано шляхом перейменування в Тернопільський центр професійно-технічної освіти №1 та в подальшому ДНЗ «Тернопільський ЦПТО»).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованим доводи апеляційної скарги про неможливість зарахування періоду навчання позивача з 01.09.1982 по 15.07.1981 до страхового стажу у зв'язку з відсутністю в дипломі підпису голови екзаменаційної комісії.
Щодо не зарахування періодів роботи позивача з липня 1981 року по грудень 2003 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
В силу вимог ст.62 Закону №1788-ХІІ, відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці та соцполітики № 259/34/5 від 08.06.2001, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника
Згідно з п. 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Отже, записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем.
Згідно розрахунку пенсійного органу, до страхового стажу позивача, згідно трудової книжки НОМЕР_3 , не враховано періоди роботи: з 20.07.1981 по 06.05.1982, з 08.06.1983 по 21.01.1985, з 14.10.1985 по 19.08.1986, з 26.08.1986 по 01.09.1989, з 05.10.1989 по 19.12.1990, з 15.03.1991 по 25.06.1993, з 01.07.1993 по 09.08.1994, з 12.04.1995 по 31.12.2003.
Як свідчить зміст оскаржуваного рішення, підставою для не зарахування вказаних періоди роботи до страхового стажу слугувало те, що в трудовій книжці позивача НОМЕР_3 від 20.07.1981, допис прізвища (зроблено олівцем) « ОСОБА_2 » та запис про зміну прізвища, російською з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » здійснено з порушенням Інструкції №58, а саме, запис про документ, на підставі якого внесено зміни, засвідчено печаткою, по відтиску якої неможливо визначити назву підприємства, яке здійснило зміни. Документів про зміну прізвища з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » не надано. Також, в архівній довідці від 27.10.2022 №563, виданої комунальною установою Деражнянської міської ради «Трудовий архів», про роботу у СТОВ «Світанок» впродовж 1995-2003 років, в первинних документах не зазначено по батькові заявниці.
Тобто, фактично, вказані періоди роботи позивача не було зараховано пенсійним органом до стажу його роботи, який зараховується для призначення пенсії за віком, у зв'язку з виявленими недоліками при заповненні трудової книжки позивача відповідальними працівниками підприємства, на яких позивач працювала.
В свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи до страхового стажу, оскільки визначальним для вирішення питання про призначення пенсії є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Отже, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про внесення записів до трудової книжки позивача з порушеннями вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, оскільки неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Колегія суддів зауважує, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій документації та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності таких даних.
При цьому підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової документації.
Щодо ненадання документів, які слугували підставою для зміни прізвища, колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять:
-копію паспорта ОСОБА_1 Серії НОМЕР_5 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
-копію свідоцтва про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_6 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Деражнянського районного управління юстиції Хмельницької області від 21.04.2009, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
-копію свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_7 від 25.12.1991, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Згідно вказаного свідоцтва, ОСОБА_7 після розірвання шлюбу присвоєно прізвище « ОСОБА_8 »;
-копію свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_8 від 12.11.1994, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно вказаного свідоцтва після укладення шлюбу ОСОБА_5 присвоєно прізвище « ОСОБА_2 ». Вказаний запис про реєстрацію шлюбу також міститься в паспорті позивача, копія якого наявна в матеріалах справи.
З огляду на викладене, колегія суддів критично оцінює аргументи апелянта стосовно ненадання позивачем доказів зміни прізвища, оскільки наявні документи дають можливість ідентифікувати позивача та зробити висновок, що мова йде про одну й ту ж особу.
Щодо доводів апелянта стосовно того, що зі змісту архівної довідки від 27.10.2022 №563, видана комунальною установою Деражнянської міської ради «Трудовий архів», про роботу у СТОВ «Світанок» впродовж 1995-2003 років вбачається, що в первинних документах не зазначено по батькові заявниці, колегія суддів зазначає, що відомості, які зазначені у вказаній довідці, відповідають відомостям трудової книжки позивача серії НОМЕР_4 , що свідчить про необґрунтованість аргументів апелянта в цій частині.
Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що за правилами ч. 3 ст. 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Пунктом 2 частини 1 статті 64 Закону № 1058-IV встановлено, що виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.
Згідно вимог п. 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно норм п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про здійснення відповідачем своїх повноважень щодо отримання додаткових документів/надання позивачу допомоги в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу ОСОБА_1 .
Отже, з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №220550002092 від 16.06.2023 в частині відмови у зарахуванні в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання з 01.09.1978 по 15.07.1981 та періодів роботи з 20.07.1981 по 06.05.1982, з 08.06.1983 по 21.01.1985, з 14.10.1985 по 19.08.1986, з 26.08.1986 по 01.09.1989, з 05.10.1989 по 19.12.1990, з 15.03.1991 по 25.06.1993, з 01.07.1993 по 09.08.1994, з 12.04.1995 по 10.02.2004 та з 13.05.2004 по 11.10.2004.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що апеляційна скарга пенсійного органу фактично мітить незгоду з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, яким під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції надана оцінка, колегія суддів не переглядає оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні адміністративного позову.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.