Справа № 600/6614/23-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Григораш В.О.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
18 липня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,
в жовтні 2023 року позивач, ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (відповідача), в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області щодо відмови у зарахуванні до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в Португальській Республіці для призначення і виплати пенсії за віком;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з врахуванням до загального страхового стажу період роботи в Португальській Республіці за 2001-2012 згідно поданої заяви від 21.11.2022.
Чернівецький окружний адміністративний суд рішенням від 14.03.2024 позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії Головного Управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області щодо відмови у зарахуванні до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в Португальській Республіці для призначення і виплати пенсії за віком.
Зобов'язав Головне Управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.11.2022 про призначення йому пенсії за віком, зарахувавши до загального страхового стажу періоду роботи в Португальській Республіці за 2001-2012, з урахуванням висновків викладених у мотивувальній частині цього рішення. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що при опрацюванні наданих позивачем документів по обчисленню страхового стажу для призначення пенсії за віком, Головним управлінням розраховано стаж позивача, який склав 21 рік 1 місяць 1 день. За нормами ст. 26 Закону 1058- ІV починаючи з 01.01.2021 по 31.12.2021 право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 28 років.
Також зазначає, що здійснено заходи щодо витребування інформації про стан розгляду заяви про підтвердження стажу набутого в Португалії, для подальшої переадресації до відповідних органів португальської сторони.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 21.11.2022 звертався до відділу обслуговування громадян (сервісний центр) №1 Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про призначення пенсії за віком.
Згідно листа від 06.12.2022 відділом обслуговування громадян (сервісний центр) №1 Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повідомлено позивача про відмову призначення пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу 28 років.
Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із скаргою, в якій просив зарахувати в його страховий стаж період роботи в Португалії за 2001-2012 роки та призначити йому пенсію за віком згідно поданої заяви від 21.11.2022.
Згідно листа від 06.09.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повідомило позивач про те, що його страховий стаж складає 21 рік 1 місяць 1 день, що не дає права на призначення пенсії за віком. Окрім цього вказувало, що відповідно до норм Угоди між Україною та Португальською Республікою про соціальне забезпечення громадян та Адміністративною домовленістю стосовно процедури застосування цієї Угоди, було підготовлено формуляри UA/PT-8, UA/PT-10, які разом із документами направлено на адресу Департаменту пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України. У свою чергу, Пенсійний Фонд України направив документи на адресу компетентних органів Португалії для розгляду питання про підтвердження страхового стажу, набутого на території Португалії. Наразі відповіді не надходило.
Повідомлено, про те, що страховий стаж, набутий на території Португалії, буде враховано для права на призначення пенсії в Україні, тільки після його підтвердження компетентними органами Португалії.
Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Поряд з цим, судом встановлено, що листом від 13.10.2023 №2400-2607-8/42730 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повідомило позивача про те, що згідно формуляра РТ/UA-8 його страховий стаж, набутий на території Португалії складає 10 років. Згідно довідки Національного центру пенсій Португалії від 10.08.2022 позивачем у період з 2001 по 2012 сплачувались страхові внески.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, спірні правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до ст. 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 62 Закону України №1058-IV).
Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Згідно частини 4 ст. 26 Закону №1058-IV наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії .
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637, в редакції, чинні на час подання позивачем заяви про призначення пенсії).
Зокрема, відповідно до пунктів 1, 2 Порядку№637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Крім того, відповідно до п. 20 цього Порядку №637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розмішуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 17 указаного Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Отже, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу або інші документи необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
Слід також зазначити, що питання пенсійного забезпечення громадян України та Португалії врегульовано Угодою між Україною та Португальською Республікою про соціальне забезпечення, та Адміністративною домовленістю стосовно процедури застосування Угоди між Україною та Португальською Республікою про соціальне забезпечення.
Угода між Україною та Португальською Республікою про соціальне забезпечення підписана у м. Лісабон 07.07.2009, яка ратифікована Верховною радою України 21.12.2011 та набула чинності 01.03.2012 (далі - Угода).
Положення Угоди базуються на пропорційному принципі, за яким кожна Держава призначає і виплачує пенсію за страховий стаж, набутий на її території, та за своїм національним законодавством. У разі необхідності, коли не виконуються вимоги за власним законодавством, іншою Державою ураховується страховий стаж, набутий за законодавством кожної з Договірних Держав для набуття, збереження або відновлення права на пенсію, так, ніби цей стаж набуто за її законодавством за умови, що вони не перекривають один одного.
Відтак, частина пенсії за страховий стаж, набутий на території Португалії, призначається португальською стороною, а за страховий стаж набутий на території України - українською стороною. У випадку недостатньої тривалості страхового стажу, необхідного за законодавством кожної з Договірних Держав, пенсія призначається шляхом підсумовування португальського та українського страхового стажу лише для набуття права на пенсію.
Приписами пункту 3 статті 13 Адміністративної домовленості стосовно процедури застосування Угоди визначено, що після отримання від компетентних органів Португальської Республіки примірника формуляра зв'язку із підтвердженням стажу, за необхідності страховий стаж, набутий на території Португалії, враховується для визначення права на пенсію як це передбачено ст. 15 Угоди, та приймається рішення щодо пенсійного забезпечення особи.
Відповідно до статті 15 Угоди, якщо працівник безперервно чи з перервою підпадав під дію законодавства обох Договірних Держав, страховий стаж, набутий за законодавством кожної з Договірних Держав, ураховується, у разі необхідності, іншою Договірною Державою для набуття, збереження або відновлення права на пенсію, передбачену цією частиною, так, ніби цей стаж набуто за її законодавством за умови, що вони не перекривають один одного.
Відповідно до п.п. "q" п. 1 ст. 1 Угоди "Страховий стаж" означає періоди сплати внесків, роботи за наймом або самостійної трудової діяльності, визначені або визнані такими законодавством, згідно з яким їх завершено, а також усі періоди, що вважаються такими там, де вони розглядаються згаданим законодавством як такі, що прирівнюються до страхового стажу.
Як встановлено судом першої інстанції, що підставами для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком є відсутність у позивача необхідного страхового стажу 28 років. Зокрема, відповідачем не зараховано до його страхового стажу період роботи в Португальській Республіці за 2001-2012 роки.
З матеріалів справи встановлено, що листом від 13.10.2023 №2400-2607-8/42730 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повідомило позивача про те, що згідно формуляра РТ/UA-8 його страховий стаж, набутий на території Португалії складає 10 років.
Згідно довідки Національного центру пенсій Португалії від 10.08.2022 позивачем у період з 2001 по 2012 сплачувались страхові внески.
Тобто, зазначеними вище матеріалами підтверджено набутий позивачем страховий стаж у Португальській Республіці та сплату відповідних внесків у період з 2001 по 2012.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зарахування спірних періодів роботи позивача в Португальській Республіці з 2001 по 2012 до його страхового стажу.
З урахування викладеного, страховий стаж позивача складає 34 роки 1 місяць 1 день, що дає останньому право на призначення пенсії за віком.
Враховуючи вказані обставини справи, дії Головного Управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області щодо відмови позивачу у зарахуванні до загального страхового стажу в Португальській Республіці для призначення і виплати пенсії за віком є протиправними.
Разом з цим, враховуючи положення частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України щодо права суду зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також положення частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України щодо права суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд першої інстанції обґрунтовано вважав за необхідним у цій справі вийти за межі позовних вимог і з метою надання ефективного захисту порушеному права позивача, та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.11.2022 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до загального страхового стажу періоду роботи в Португальській Республіці за 2001-2012, з урахуванням висновків викладених у мотивувальній частині цього рішення.
При цьому, доводи апеляційної скарги на не звернення позивача протягом 2023 до пенсійного органу із заявою та відповідними документами, необхідними для визнання права на пенсійне забезпечення, суд першої інстанції обґрунтовано вважав безпідставними, оскільки позивач, як свідчать матеріали справи та також не заперечувалось відповідачем, протягом 2022 року неодноразово звертався до пенсійного органу із заявами щодо призначення йому пенсії за віком із врахуванням страхового стажу в Португальській Республіці.
Натомість, отримавши відмови у такому зарахуванні, позивач й скористався своїм правом на звернення до суду, що відповідно, не зобов'язує позивача звертатися із заявою про призначення пенсії за віком в 2023 році.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.