П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/30367/23
Головуючий І інстанції: Вовченко О.А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Скрипченка В.О., Турецької І.О.,
за участю секретаря - Брижкіної І.О., представників відповідача (апелянта) - Бушилової Ю.О. та Лисого С.О., представника позивача - адвоката Бочарова А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення суду - 08.04.2024р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказів, про зобов'язання вчинити дії та стягнення грошового забезпечення, -
06.11.2023р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ НП в Одеській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати п.1 наказу начальника ГУНП в Одеській області від 29.09.2023р. №2491 «Про порушення службової дисципліни окремими поліцейськими ГУНП в Одеській області» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого інспектора-чергового чергової частини ВП №1 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області майора поліції ОСОБА_1 і застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді «звільнення зі служби в поліції»;
- визнати протиправним і скасувати наказ начальника ГУНП в Одеській області від 05.10.2023р. №1351 о/с в частині звільнення зі служби в поліції старшого інспектора-чергового чергової частини ВП №1 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області майора поліції ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ГУНП в Одеській області поновити його на посаді старшого інспектора-чергового чергової частини ВП №1 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області;
- стягнути з ГУНП в Одеській області на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 14.09.2023р. по день поновлення на посаді.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваним наказом начальника ГУНП в Одеській області від 05.10.2023р. №1351 о/с його було звільнено зі служби в поліції. При цьому, підставою для видання цього наказу про звільнення слугував наказ начальника ГУНП в Одеській області від 29.09.2023р. №2491 про накладення дисциплінарного стягнення. Однак, позивач вважає оскаржувані накази протиправними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки в його діях був відсутній склад такого дисциплінарного проступку, до того ж в стані алкогольного сп'яніння він не перебував, а підстави за якими було накладено це занадто суворе дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є необґрунтованими.
Так, як зазначено у позові, описова частина спірного наказу від 29.09.2023р. №2491, що винесений за результатами проведеного службового розслідування, не містить будь-яких обґрунтувань стосовно вчиненого дисциплінарного порушення ОСОБА_1 , наявність причинного зв'язку між неправомірними діями і їх наслідками, та як і посилання на ступінь алкогольного сп'яніння і відповідні докази перебування позивача саме в стані алкогольного сп'яніння, що, в свою чергу, свідчить про безпідставність доцільності застосування найбільш суворого дисциплінарного стягнення, як звільнення зі служби в поліції.
Представники відповідача, у свою чергу, надали до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнали та просили відмовити у їх задоволенні.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року (ухваленим у відкритому судовому засіданні) адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано п.1 наказу ГУНП в Одеській області від 29.09.2023р. №2491 «Про порушення службової дисципліни окремими поліцейськими ГУНП в Одеській області» в частині застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції до майора поліції старшого інспектора-чергового чергової частини ВП №1 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ відповідача від 05.10.2023р. №1351 о/с «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції старшого інспектора-чергового чергової частини ВП №1 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області майора поліції ОСОБА_1 . Поновлено позивача на посаді старшого інспектора-чергового чергової частини ВП №1 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області з 06.10.2023р. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.10.2023р. по 27.03.2024р. в сумі - 100897,37 грн., із відрахуванням встановлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
При цьому, дане рішення суду було допущено до негайного виконання в частині поновлення позивача на посаді старшого інспектора-чергового чергової частини ВП № 1 Роздільнянського РВП (наказ про поновлення - №697 о/с від 20.05.2024р.) та стягнення середньої заробітної плати за один місяць в розмірі - 24817,50 грн. з відрахуванням встановлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням суду першої інстанції, відповідач 03.05.2024р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неповного з'ясування обставин справи, у зв'язку з чим просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2024р. та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
01.05.2024р. матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУНП в Одеській області та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні за участю сторін на 26.06.2024р.
У судових засіданнях 26.06.2024р. і 03.07.2024р. представники відповідача (апелянта) підтримали свою апеляційну скаргу та наполягали на її задоволенні.
Представник позивача в судовому засіданні суду 2-ї інстанції апеляційну скаргу категорично не визнав та мотивовано наполягав на залишенні її без задоволення, а рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, виступи сторін, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних і достатніх підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.
Позивач - майор поліції ОСОБА_1 проходив службу в органах НПУ на посаді старшого інспектора чергової частини ВП №1 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області. Станом на дату звільнення 05.10.2023р., його вислуга років у календарному обчисленні складала - 32 роки 04 місяці 15 днів (в пільговому обчисленні - 33 роки 10 місяців 11 днів). Діючих дисциплінарних стягнень позивач не мав та за місцем служби характеризувався позитивно.
14.09.2023р. мобільною групою УГІ ГУ НП в Одеській області, на підставі наказу НП України №305 від 11.04.2016р., Положення №2387 від 22.10.2021р., наказу ГУ НП №2432 від 28.10.2021р. , було здійснено раптову перевірку стану дотримання службової дисципліни посадовими особами ВнП №1 Роздільнянського РВП ГУ НП в Одеській області.
В ході вказаної перевірки цією «мобільною групою» було виявлено неналежне виконання службових обов'язків майором ОСОБА_1
19.09.2023р. наказом ГУ НП в Одеській області №2406, з метою повної, всебічної, об'єктивної перевірки відомостей щодо порушення службової дисципліни окремими посадовими особами ВП №1 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області, зокрема, неналежного виконання службових обов'язків старшим інспектором-черговим чергової частини цього ж ВП майором поліції ОСОБА_1 , що призвело до його перебування 14.09.2023р. на службі у стані алкогольного сп'яніння, а також вивчення ефективності проведення відповідної профілактичної роботи безпосереднім та прямими керівниками щодо нього, призначено службове розслідування та створено дисциплінарну комісію, визначивши її персональний склад.
Також, цим же наказом дисциплінарній комісії визначено протягом установленого законодавством терміну провести службове розслідування, скласти висновок та оформити матеріали у відповідному обсязі.
29.09.2023р. дисциплінарною комісією ГУНП в Одеській області за результатами проведеного службового розслідування було складено Висновок, який був затверджений начальником ГУНП в Одеській області.
Так, згідно з п.3 Висновку службового розслідування, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог п.1 ч.1 ст.18, ч.1 ст.64 Закону України «Про Національну поліцію», п.п.1,4,6,14 ч.3 ст.1 «Дисциплінарного статуту НПУ», ст.38 Закону України «Про запобігання корупції», абз.2 та 3 п.1, абз.7 п.2 розділу ІІ «Правил етичної поведінки поліцейських», пп.3 п.2 наказу ГУНП «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції» від 04.01.2023р. №7, а також п.2.1 розділу II «Правил внутрішнього службового (трудового) розпорядку ГУНП в Одеській області», дисциплінарна комісія запропонувала керівництву ГУ НП застосувати до майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення «у вигляді звільнення зі служби в поліції».
29.09.2023р. наказом ГУНП в Одеській області №2491 «Про порушення службової дисципліни окремими поліцейськими ГУНП в Одеській області», за вчинення вказаного вище дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог п.1 ч.1 ст.18, ч.1 ст.64 Закону України «Про Національну поліцію», п.п.1,4,6 та 14 ч.3 ст.1 «Дисциплінарного статуту НПУ», ст.38 Закону України «Про запобігання корупції», абз.2 та 3 п.1, абз.7 п.2 розділу ІІ «Правил етичної поведінки поліцейських», пп.3 п.2 наказу ГУНП «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції» від 04.01.2023р. №7, а також п.2.1 розділу II «Правил внутрішнього службового (трудового) розпорядку ГУНП в Одеській області», до майора поліції ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення «у вигляді звільнення зі служби в поліції».
З вказаним наказом ГУНП в Одеській області від 29.09.2023р. №2491 позивач ознайомився - 30.09.2023р.
30.09.2023р. (т.б. в той же день) наказом ГУНП в Одеській області №1329о/с позивача ОСОБА_1 було допущено до виконання своїх службових обов'язків за займаною посадою.
В подальшому, т.б. 05.10.2023р. наказом ГУНП в Одеській області №1351о/с, на підставі вищезазначеного наказу №2491 та п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», було звільнено зі служби в поліції (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції).
Вважаючи оскаржувані накази протиправними, занадто суворими та такими, що прийняті з порушенням положень діючого законодавства, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, із неправомірності та передчасності спірних наказів відповідача.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, в цілому погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, об'єктивними і справедливими, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як загальновідомо, 24.02.2022р. у зв'язку з військовою агресією російською федерацією проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, у відповідності до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015р. №389-VIII, Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/202 (затв. Законом України від 24.02.2022р. №2102-IX), введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. строком на 30 діб.
Цей строк неодноразово продовжувався аналогічними Указами та наразі триває.
У розумінні ст.1 Закону №389-VIII, воєнний стан - особливий правовий режим, що вводиться в Україні чи в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частиною 1 ст.10 Закону №389-VIII передбачено, що у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
Зокрема, згідно з п.13 ч.4 ст.9 Закону України «Про критичну інфраструктуру» від 16.11.2021р. №1882-IX, до життєво-важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, належать, правопорядок, здійснення правосуддя та тримання під вартою.
Так, відносини між Державою в особі компетентних органів (посадових осіб, службових осіб) та громадянами, що складаються з приводу проходження служби в НПУ унормовані Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. №580-VIII, «Дисциплінарним статутом Національної поліції України» (затв. Законом України від 15.03.2018р. №2337-VІІІ), «Правилами етичної поведінки поліцейських» (затв. наказом МВС України від 09.11.2016р. №1179) та «Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України» (затв. наказом МВС України від 07.11.2018р. №893).
Як передбачено ч.1 ст.1 Закону №580-VIII, НПУ - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені та законами України (ч.1 ст.8 Закону №580-VIII).
Згідно з ч.1 ст.17 Закону №580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
У відповідності до п.п.1,2 ч.1 ст.18 вказаного Закону, поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Додаткові обов'язки, пов'язані з проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом (ч.4 цієї статті).
За змістом ч.ч.2,3 ст.24 Закону №580-VIII, у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та м.Севастополя, області, м.Києва, підпорядковуються відповідному начальнику ГУ НП в Автономній Республіці Крим та м.Севастополі, області, м.Києві.
Служба в поліції, за ч.1 ст.59 Закону №580-VIII, є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Статтею 64 Закону №580-VIII регламентовано те, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Порядок складання Присяги працівника поліції встановлює МВС України.
За приписами ст.19 Закону №580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Так, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень безпосередньо визначені Дисциплінарним Статутом, що затверджується Законом.
Як слідує зі змісту положень ч.1 ст.1 Дисциплінарного Статуту, «службовою дисципліною» вважається дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів НПУ, нормативно-правових актів МВС України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до приписів п.п.1,4,5 ч.3 ст.1 Дисциплінарного Статуту, службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених у ст.18 Закону №580-VIII, зобов'язує поліцейського, серед іншого, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України, безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону, а також вживати заходів до негайного усунення причин і умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника.
У силу вимог ч.1 ст.5 Дисциплінарного статуту, поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно і в визначений строк точно його виконувати.
Забороняється обговорення наказу чи його критика.
За правилами абз.2-4,8 п.1 розділу II «Правил етичної поведінки поліцейських» (затв. наказом МВС України від 09.11.2016р. №1179), під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, серед іншого, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати.
У п.2 розділу ІІ Правил №1179 закріплено заборону перебування поліцейського на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, уживати тютюнові вироби під час безпосереднього виконання службових обов'язків і в невстановленому місці під час виконання службових обов'язків
Згідно з п.3 розділу ІV зазначених Правил, за будь-яких обставин та відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
Статтею 12 Дисциплінарного Статуту визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції (ст.13 Дисциплінарного Статуту).
Службове розслідування, у розумінні ст.14 Дисциплінарного Статуту, це діяльність зі збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів (ч.ч.1,2 ст.16 Дисциплінарного Статуту).
Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено ст.19 Дисциплінарного Статуту.
Так, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у ч.4 цієї статті, обставини, що пом'якшують відповідальність поліцейського.
У той же час, обставинами, які можуть обтяжувати відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, визначеного ст.13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Отже, в разі протиправних діянь та вчинення дисциплінарного проступку, поліцейський несе дисциплінарну відповідальність у вигляді дисциплінарного стягнення, вид якого визначається в залежності від характеру вини і скоєного проступку. При цьому, характер вини та ступень тяжкості проступку (неналежне виконання посадових обов'язків, вчинення дій або бездіяльності під час несення служби, що підривають авторитет поліції тощо) визначається під час проведення відносно поліцейського службового розслідування, в результаті чого і обирається вид дисциплінарного стягнення, який застосовується до винної особи.
У свою чергу, системний аналіз наведених правових норм чітко дає підстави для висновку, що рішення щодо притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності приймається лише у тому випадку, коли його вину повністю доведено.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 21 Дисциплінарного Статуту, дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення є день затвердження висновку за результатами службового розслідування.
Частиною 1 ст.26 Дисциплінарного Статуту визначено, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту із урахуванням особливостей, що передбачені цим розділом.
Що ж стосується правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися на тому, чи прийнято це рішення об'єктивно та у межах повноважень, у порядку та спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, чи дійсно у діянні особи наявний склад дисциплінарного порушення, чи є встановлені законодавством підстави для застосування дисциплінарного стягнення та чи є, що не менш важливо, застосоване стягнення пропорційним (співмірним) із вчиненим діянням, а також чи настали якійсь негативні наслідки в результаті цього діяння.
У свою чергу, акт (висновок) службового розслідування повинен містити повне та об'єктивне дослідження обставин скоєння правопорушення, тобто повинні бути чітко і повно встановлені обставини, за яких військовослужбовець скоїв відповідне правопорушення або ж обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення правопорушення, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим, причини та умови, що призвели до вчинення такого правопорушення.
Подібні за змістом висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 06.02.2020р. у справі №826/1916/17 та від 22.09.2022р. у справі №420/4977/20.
Судова колегія, з урахуванням того, що позивача було притягнуто саме до найсуворішого виду дисциплінарної відповідальності, зазначає про те, що адміністративний суд, під час розгляду справи, зобов'язаний самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності ознак правопорушення та дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд у постанові від 03.02.2021р. у справі №817/1071/16.
З метою повного і об'єктивного встановлення наведених вище обставин, судом апеляційної інстанції було уважно та ретельно досліджено усі матеріали справи (4 томи) та безпосередньо матеріали службового розслідування та встановлено наступне.
Так, зі змісту наявної у справі доповідної записки начальника УГІ ГУ НП в Одеській області слідує, що працівниками відділу підтримки УГІ ГУ НП в Одеській області у складі «мобільної групи» 14.09.2023р. було здійснено перевірку стану організації роботи, дотримання службової дисципліни особовим складом ВП №1 Роздільнянського РВП ГУ НП в Одеській області. А саме, з метою перевірки готовності до несення служби поліцейських ВП №1 Роздільнянського РВП ГУ НП в області, які прибули для заступання в наряд у складі слідчо-оперативної групи, сектору реагування патрульної поліції, інших видів нарядів, працівники УГІ ГУ НП в Одеській області о 08:13 год. прибули до актової зали вищевказаного відділення поліції, де на той час проводився цільовий інструктаж зазначених поліцейських. Перевіркою книги нарядів даного відділення поліції було встановлено, що 14.09.2023р. у складі добового наряду чергової служби заступило 10 поліцейських.
В подальшому, після завершення підготовчої та основної частин інструктажу, та з метою виключення випадків несення служби поліцейськими у стані алкогольного сп'яніння, працівниками УГІ ГУ НП в Одеській області, із використанням спеціальних технічних засобів (алкотестеру «Drager»), було проведено відповідне дослідження всіх без виключення членів добового наряду чергової служби та відповідального від керівництва цього відділення поліції.
Як свідчать матеріали службового розслідування, в ході вказаного вище дослідження, працівники УГІ ГУ НП в Одеській області запропонували добровільно пройти огляд за допомогою газоаналізатора «Drager» старшому інспекторові-черговому чергової частини ВП №1 Роздільнянського РВП ГУ НП в Одеській області майору поліції ОСОБА_1 , який заступав в складі добового наряду у якості «оперативного чергового», на що останній погодився. Однак, за результатами вищевказаного огляду, здійсненого о 09:13 год., у позивача, після проведення тесту, було зафіксовано цифровий показник - 0,45‰ проміле алкоголю в крові, у зв'язку із чим, йому було запропоновано пройти додатковий медичний огляд у найближчому медичному закладі, на що останній також надав свою згоду. При цьому, як видно з матеріалів розслідування, майор поліції ОСОБА_1 після оголошення результатів проведеного тестування чесно і відверто повідомив працівників УГІ ГУ НП в Одеській області про те, що напередодні (т.б. учора, 13.09.2023р.) на «поминках» родича дійсно вжив невелику кількість алкогольних напоїв.
Після отримання письмового направлення від підрозділу поліції, працівниками УГІ ГУ НП в Одеській області було доставлено майора поліції ОСОБА_1 до КНП «Роздільнянська багатопрофільна лікарня», у супроводі відповідального від керівництва, начальника ЧЧ ВП №1 Роздільнянського РВП ГУ НП капітана поліції ОСОБА_2 , який є безпосереднім керівником позивача.
Далі, як свідчать матеріали справи, за результатами повторного огляду, проведеного о 10:15 год. у вказаному вище закладі охорони здоров'я, медичними працівниками із використанням спеціальних технічних засобів (алкотестеру «Alcofor»), у майора поліції ОСОБА_1 , після проведення тесту, було зафіксовано цифровий показник - 0,24‰ проміле алкоголю в крові.
За результатами огляду на стан сп'яніння та вищевказаними дослідженнями майору поліції ОСОБА_1 було встановлено діагноз про перебування в стані алкогольного сп'яніння, що, як зазначено у цій же доповідній записці, було засвідчено висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, виданим того ж дня вищезазначеним медичним закладом за №72.
В подальшому, після складання вищевказаного висновку про результати медичного огляду, майор поліції ОСОБА_1 в той же день виявив бажання здати ще й зразки біологічного середовища (кров) для лабораторного дослідження, які були відібрані у останнього об 11:02 год. Однак, результати зазначеного дослідження на час подання доповідної записки були відсутні.
Викладені обставини, у свою чергу, фактично і стали підставою для призначення даного службового розслідування відносно позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, під час офіційного з'ясування обставин справи, судом попередньої інстанції у відкритому судовому засіданні було допитано в якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (були також опитані і під час службового розслідування), які, в свою чергу, вказали, що 14.09.2023р. були у складі «мобільної групи» з контролю за станом дотримання поліцейськими службової дисципліни УГІ ГУ НП в Одеській області та здійснили перевірку стану дотримання службової дисципліни посадовими особами ВП №1 Роздільнянського РВП ГУ НП в області. Також ці свідки зазначили, що були присутніми і під час проведення інструктажу поліцейськими, які заступали на чергування (серед яких був і ОСОБА_5 ) та при проведенні зборки-розборки учбової зброї. Усім присутнім було запропоновано пройти освідування (огляд) за допомогою газоаналізатора «Drager». Усі присутні поліцейські пройшли даний тест успішно, і тільки у майора поліції Жукова вони виявили певні ознаки алкогольного сп'яніння, що підтвердилось результатами тестування - 0,45‰ проміле алкоголю в крові. У зв'язку із цим, ці свідки запропонували позивачу повторно пройти медичний огляд в медичному закладі, на що останній погодився, здавши через деякий час подібний тест за допомогою алкотестеру «Alcofor» в КНП «Роздільнянська багатопрофільна лікарня», за результатами якого у нього було зафіксовано показник - 0,24‰ проміле. В той же день, як їм відомо, майор поліції ОСОБА_1 також добровільно здав і зразки біологічного середовища (кров) для лабораторного дослідження.
Також, в ході проведення даного службового розслідування, було відібрано письмові пояснення і у інших посадових осіб, що були присутні 14.09.2023р. під час перевірки стану дотримання службової дисципліни посадовими особами ВП №1 Роздільнянського РВП ГУ НП в області.
Так, як вбачається із пояснень старшого інспектора СРПП ВП №1 Роздільнянського РВП ГУ НП в Одеській області ОСОБА_6 , 14.09.2023р. він заступав на добове чергування як відповідальний по підрозділу. В ході інструктажу, який він проводив, позивач чітко відповідав на усі його запитання, розбирав/збирав учбову зброю ПМ, і будь-яких ознак його алкогольного сп'яніння у нього він (свідок) не помітив і не виявив. На свій стан здоров'я позивач йому також не скаржився. Також, свідок зазначив, що в ході цього інструктажу до актової зали раптово прибули перевіряючі, які в подальшому здійснили тестування всього особового складу відділення поліції, який заступав в наряд, і за допомогою газоаналізатора «Drager» у майора ОСОБА_1 виявили - 0,45‰ проміле.
З пояснень начальника ЧЧ ВП № 1 Роздільнянського РВП ГУ НП в області ОСОБА_2 слідує, що 14.09.2023р. після добового чергування о 08:10 год. він зайшов до актової зали для перевірки проведення інструктажу. Також в цьому залі був присутній і майор ОСОБА_1 , проте будь-яких зовнішніх ознак знаходження останнього у стані алкогольного сп'яніння він не бачив та виявив. Під кінець інструктажу він перевірив у всіх наявність службових посвідчень та жетонів, бланкової продукції, та запитав чи усі можуть нести службу. Жоден з присутніх, в т.ч. і майор поліції ОСОБА_1 , про будь-які обставини, які перешкоджають йому нести служби у складі СОГ не повідомляв. Більш того, як зазначає свідок, позивач в той день показав добрі знання нормативно-правової бази МВС України та вправно виконував розборку-зборку пістолета «ПМ», в зв'язку з чим, виявити якісь ознаки алкогольного сп'яніння, такі як нестійка хода, порушення координації рухів або невиразна мова, не представлялося можливим у зв'язку з їх відсутністю. Далі, як пояснив свідок, під час проходження огляду на стан сп'яніння майор поліції ОСОБА_1 дійсно добровільно «продував» алкотестер, однак отримав результат - 0,45‰ проміле, пояснивши при цьому, що напередодні (т.б. 13.09.2023р.) був на поминках у свого дядька, де дійсно вживав алкогольні напої. Після чого, спільно з ОСОБА_1 та працівниками УГІ ІГУНП на службовому автомобілі УГІ вони поїхали до медичного закладу, де позивач повторно пройшов огляд на стан сп'яніння за допомогою іншого алкотестеру, який видав значно менший результат - 0,24‰ проміле. Також, йому (свідку) відомо, що позивач в той же день добровільно здав ще й свої біологічні зразки (кров) для додаткового медичного дослідження.
Крім того, в рамках службового розслідування також були відібрані і пояснення у старшого оперуповноваженого СКП Роздільнянського РВП ГУ НП в Одеській області ОСОБА_7 , зі змісту яких вбачається, що вранці 14.09.2023р. він особисто бачив ОСОБА_1 , однак жодних ознак алкогольного сп'яніння у нього не помітив. В ході інструктажу добового наряду працівники УГІ здійснили тестування всього присутнього на інструктажі особового складу за допомогою газоаналізатора «Drager», і тільки у ОСОБА_1 було виявлено позитивний результат - 0,45‰ проміле. Після чого ОСОБА_1 було запропоновано повторно пройти медичний огляд в медичному закладі, на щ останній погодився, отримавши в лікарні значно менший результат - 0,24‰ проміле, після чого останній здав ще й аналіз крові.
Також, в рамках службового розслідування був опитаний і сам позивач ОСОБА_1 , який, в свою чергу, у своїх поясненнях позивач зазначив, що 13.09.2023р. він перебував на службі в якості конвоїра, а саме здійснював конвоювання спецконтингенту з РВП до Великомихайлівського суду та у зворотному напрямку (близько 09.00 год. отримав зброю та близько 17.00 год. - здав її), після чого, близько 18.00 год. він прибув до свого місця мешкання. Оскільки у цей же день у його родичів був «поминальний» день, він був запрошений на цей захід, який проводилися по АДРЕСА_1 . В ході цих «поминок», він дійсно вжив невелику кількість алкогольних напоїв (приблизно 100-150 гр.), після чого о 22.00 год. повернувся додому. Наступного ж дня, 14.09.2023р. о 08.00 год. він, без жодних ознак алкогольного сп'яніння (почував себе добре, алкоголю 14.09.2023р. не вживав) прибув на цільовий інструктаж, який проводив ОСОБА_6 та ОСОБА_2 . В ході цього інструктажу він правильно відповідав на усі запитання інструкторів, розбирав/збирав зброю (ПМ), почував себе добре. Однак, в подальшому, до актової зали прибули перевіряючі, які почали перевірку всього особового складу добового наряду за допомогою газоаналізатора «Drager», на який він добровільно погодився, але пройшов його чомусь з «негативним» результатом - 0,45‰ проміле. Після цього, йому було запропоновано пройти повторний огляд вже у медичному закладі, де він пройшов аналогічний тест з результатом - 0,24‰. При цьому, як зазначає позивач, лікарями при його огляді зовнішніх ознак алкогольного сп'яніння виявлено не було. Далі, у зв'язку з великими розбіжностями з показаннями газоаналізаторів, позивач вирішив здати ще й свої біологічні зразки крові задля встановлення найбільш точного результату. В цей день на чергування (добовий наряд) позивач так і не заступив та зброю не отримував.
З метою встановлення, у тому числі і зазначених вище обставин та фактів, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення даного спору, колегією суддів було досліджено зміст DVD-дисків, на яких відображено події, що мали місце 14.09.2023р. в ВП №1 Роздільнянського РВП ГУ НП в Одеській області та КНП «Роздільнянська багатопрофільна лікарня».
Надані ГУ НП в Одеській області відеозаписи, які не викликають жодних сумнівів у тому, що саме ними були зафіксовані події, які мали місце 14.09.2023р. за участі сторін у справі, свідчать про те, що при заступанні на добове чергування при проходженні інструктажу в актовому залі ВП №1 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області, серед інших, був присутній і ОСОБА_1 , який чітко відповідав на питання відповідального по підрозділу, вправно розбирав/збирав учбовий ПМ.
Будь-яких зауважень щодо знаходження ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння (на чому неодноразово наголошував відповідач: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук) керівником Відділу поліції та іншими працівниками поліції, які знаходилися в актовому залі ВП № 1 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області, в тому числі і ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не висловлювалося.
Однак, варто звернути увагу, що вже за змістом Акту проведеного службового розслідування старший інспектор відділу підтримки майор поліції Болюх А.В. та т.в.о. інспектора ВП УГІ ГУ НП в Одеській області старший лейтенант поліції Колесник Д.В. підтвердили обставини вказаної події та зазначили, що 14.09.2023р. ОСОБА_1 , на їх думку, нібито мав ознаки алкогольного сп'яніння, зокрема, такі як почервоніння очей та характерний запах алкоголю з порожнини рота.
Вказані протиріччя відповідачем під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції не усунуті та належних доказів цього не надано.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів, уважно дослідивши відео-файли, погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про те, що досліджені судом докази, в їх сукупності, доводять, що у ОСОБА_1 14.09.2023р. були відсутні будь-які видимі (явні) ознаки алкогольного сп'яніння, зокрема, такі як запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, тощо.
Пояснення ж перевіряючих - свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (які є зацікавленими особами) про те, що 14.09.2023р. ОСОБА_1 нібито мав ознаки алкогольного сп'яніння: характерний запах алкоголю з порожнини рота та почервоніння очей, у свою чергу, не тільки ні чим не підтверджуються, а й спростовується поясненнями усіх інших посадових осіб відділу поліції, Актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» від 14.09.2023р. №72 та дослідженими відеофайлами на DVD дисках.
Не заслуговують на увагу суду і доводи відповідача про те, що після початку працівниками УГІ ГУ НП в Одеській області процедури освідування поліцейських майор ОСОБА_1 непомітно для перевіряючих покинув актову залу нібито з метою уникнути огляду, оскільки останні ґрунтуються виключно на припущеннях представників апелянта, насправді ж ОСОБА_1 , як вбачається з відеозапису, лише ненадовго покидав приміщення, де здійснювалася перевірка, і то виключно лише після отримання команди відповідального керівника відділу поліції, а після свого повернення, добровільно пройшов процедуру тестування (огляду).
Також, з досліджених відеозаписів чітко видно і факт проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння в приміщенні ВП №1 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області. За результатами цього огляду позивача на табло газоаналізатора «Drager» зафіксовано цифровий показник - 0,45‰ проміле. На вказаних вище відеофайлах також зафіксовано і факт проходження, у подальшому, освідчення на стан алкогольного сп'яніння позивача в КНП «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» та, відповідно, фіксування результату проходження тесту на алкотестері «Alcofor», де зафіксовано у майора поліції ОСОБА_1 показник - 0,24‰. Зокрема, відбулася й фіксація забору біологічного середовища (кров) у ОСОБА_1 для її лабораторного дослідження.
Що ж стосується представлених відповідачем доказів, які нібито беззаперечно встановлюють (підтверджують) стан алкогольного сп'яніння позивача, то колегія суддів, з досліджених матеріалів службового розслідування, встановила, що під час проведення службового розслідування на запит ГУ НП в Одеській області від 19.09.2023р. №55/2777, адресований керівнику КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради щодо надання інформації, 21.09.2023р. КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради надано відповідь №4142/1.
Так, зі змісту зазначеного листа «КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» від 21.09.2023р. №4142/1 вбачається, що біологічний зразок (кров) позивача для дослідження етилового спирту надійшов у лабораторію 21.09.2023р. о 12.20 год. За результатами газохроматографічного дослідження №604 етиловий спирт 0,14‰. При цьому, ГУ НП в Одеській області роз'яснено про можливість звернення за висновком результату медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ОСОБА_1 , в КНП «Роздільнянська багатопрофільна лікарня».
28.09.2023р. КНП «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» (на запит відповідача від 19.09.2023р. №55/2777) голові дисциплінарної комісії було надано результати токсикологічного дослідження від 21.09.2023р. №604 та висновку від 14.09.2023р. №72.
У той же час, у висновку проведеного токсикологічного дослідження від 21.09.2023р. №604 зазначено, що при токсилогічному дослідженні біологічного матеріалу (кров) ОСОБА_1 «етанол» (спирт) не виявлено.
Крім того, відповідно до Акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14.09.2023р., складеного в КМП «Роздільнянська багатопрофільна лікарня», оглянутий ОСОБА_1 мав охайний зовнішній вигляд, без пошкоджень, з адекватною поведінкою та без жодних скарг на власний стан (орієнтований стан свідомості). При цьому, мовна здатність позивача: непорушена; зіниці: незміні; рухова сфера, міміка: звичайна; хода: стійка; точні рухи (пальце-носова проба) без промахів; тремтіння повік, язика, пальців рук: немає; запах алкоголю з рота: відсутній, інші прояви та симптоми: відсутні.
Технічний засіб, що був використаний для визначення наявності або вимірювання вмісту етилового спирту: алкофор 307 (03.02.2021р.) - 0.24‰. У свою чергу, відомості про останнє вживання алкоголю або наркотичних речовин чи лікарських препаратів у вищевказаному актів зазначені зі слів самого позивача - 100 гр. алкогольних напоїв напередодні (т.б. 13.09.2023р.).
Також, окрему увагу необхідно звернути й на наявну в матеріалах службового розслідування роздруківку (дублікат) даних алкотесту 7510 «Drager» від 14.09.2023р., на який посилається відповідач, мотивуючи подану ним апеляційну скаргу.
Так, як вірно звернув увагу суд 1-ї інстанції та, фактично, підтвердив (визнав) представник ГУ НП в Одеській області в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, вказана роздруківка, через допущену перевіряючими «помилку», дійсно ніяк не заповнена, т.б. фактично не містить будь-яких ідентифікуючих даних, зокрема, прізвища, імені та по батькові особи, що перевірялася, дати її народження, а також даних свідків, які були присутні при цьому. Також відсутні у цій роздруківці і дані оператора (особи, що здійснювала перевірку) та його особистий підпис.
У даному випадку, ця роздруківка (дублікат) даних алкотесту 7510 «Drager» від 14.09.2023р. містить лише тільки результат аналізу - 0,45‰.
Тобто, з цієї роздруківки (дублікату) алкотесту 7510 «Drager» взагалі неможливо чітко та достовірно встановити, що зазначені показники аналізу стосуються саме позивача у справі, оскільки в ній відсутні жодні ідентифікуючі позивача, свідків та оператора.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції цілком обґрунтовано визнав цю неналежним чином оформлену роздруківку (дублікат) «Алкотесту 7510 «Drager» - «недостовірним» доказом, оскільки з неї взагалі неможливо встановити ні особу перевіряємого, ні інші дійсні обставини.
У світлі встановлених обставин, колегія суддів вважає за необхідне наголосити ще й на тому, що наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 13.10.2016р. №1747 затверджено «Міжвідомчі інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями», які, у свою чергу, передбачають, що вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається мають міжповірочний інтервал, який становить - 1 рік.
Так, як вбачається з Акта №72 медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного 14.09.2023р. КМП «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» відносно ОСОБА_1 , останньою датою повірки даного технічного засобу для визначення наявності або вимірювання вмісту етилового спирту: «Алкофор 307» - є 03.02.2021р.
Так, чинним законодавством не визначено характеру і конкретного обсягу доказів, якими може підтверджуватися факт перебування особи на службі (на роботі) в стані алкогольного сп'яніння, а тому під час підтвердження або спростування таких обставин варто застосовувати загальні норми КАС України, що регулюють порядок надання доказів і розкривають поняття їхньої належності, достатності, допустимості.
Згідно з ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Як наслідок, нетверезий стан особи, яка проходить публічну службу, може бути підтверджено як медичним висновком, так і іншими видами доказів (актами та іншими документами, поясненням сторін і третіх осіб, показаннями свідків), які мають бути відповідно оцінені судом.
Аналогічний висновок був висловлений у постановах Верховного Суду від 04.10.2018р. у справі №806/2272/16, від 07.11.2019р. у справі №826/1610/18 та від 29.05.2020р. у справі №819/1394/17.
З врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зазначені обставини, як в їх сукупності, так і окремо, свідчать про протиправність застосування у наведений вище спосіб апарату «Алкофор 307» (протермінований більше ніж 1 рік), та є підставою для обґрунтованих сумнівів щодо придатності такого технічного засобу до експлуатації та достовірності і точності його показань, а тому, відповідно, не може прийняти дані показники (0,24 % проміле, що є максимальним показником виключно саме для «водія», який керує транспортним засобом), як належний і беззаперечний доказ перебування позивача 14.09.2023р. (який в той день не вживав алкоголь) у стані алкогольного сп'яніння.
Визначаючись щодо обґрунтованості поданої апеляційної скарги, колегія суддів також зазначає, що спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015р. №1452/735 було затверджено «Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
При цьому, варто звернути увагу на відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акту, що регулював би порядок виявлення ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або ж перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зокрема осіб, що не перебувають за кермом автотранспортного засобу.
Відтак, вимоги цієї Інструкції №1452/735, на переконання колегії суддів, частково можуть застосовуватися судом і при визначенні стану алкогольного сп'яніння працівників поліції, що не перебували за кермом.
Так, згідно з п.п.15-22 розділу III Інструкції №1452/735, за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акту медичного огляду. Висновок відносно результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного або ж іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду.
Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.
Усі записи в акті медичного огляду та висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повинні бути розбірливими, не допускається формулювання Норма.
Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров'я.
Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я.
Кожний випадок огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я реєструється в журналі реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Таким чином, результати медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп'яніння особи вважаються достовірними лише за умови, що вони були отримані під час медичного обстеження, поєднаного з лабораторними дослідженнями, результати яких зафіксовані в акті та висновку.
Як вірно зазначив суд попередньої інстанції, право вибору предмета дослідження біологічного середовища належить лікарю, що проводить огляд. При цьому, враховується, які саме зразки біологічного середовища можливо дослідити у даному закладі охорони здоров'я.
Більш того, будь-яких заперечень інспектори ВСР УГІ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які здійснювали перевірку стану дотримання службової дисципліни особовим складом ВП №1 Роздільнянського РВП ГУ НП в Одеській області, щодо надання на дослідження позивачем біологічного середовища (крові) не висловлювали, а навпаки, самостійно запропонували ОСОБА_1 пройти дане лабораторне дослідження.
Однак, незважаючи на вищевикладене, висновок спірного службового розслідування взагалі не містить будь-якої оцінки результатів токсикологічного дослідження від 21.09.2023р №604, яке, як вже наголошувалося вище, взагалі не виявило в крові позивача «етанолу».
Таким чином, приймаючи до уваги вищезазначені обставини, слід дійти висновку про те, що дисциплінарною комісією, в даному випадку, не було встановлено всі обставини справи та не надано належної оцінки всім наявним доказам.
Оцінюючи в сукупності зазначені обставини, судова колегія доходить висновку, що наведені відповідачем доводи на обґрунтування перебування ОСОБА_1 вранці 14.09.2023р. у стані алкогольного сп'яніння не відповідають критерію доведення «поза розумним сумнівом», що цілком узгоджується із позицією Європейського Суду з прав людини, що висловлена, зокрема, в п.53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», п.43 рішення у справі «Кобець проти України», яка в силу ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами разом з Конвенцією як джерело права.
Суд апеляційної інстанції враховує і те, що для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності, обов'язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного чи з необережності скоєння ним дисциплінарного проступку. Вирішуючи спір, а також встановлюючи істину у справі, суд повинен базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоб в суду не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву. При цьому, у разі існування сумніву або ж неоднозначного трактування певних нормативних актів чи фактичних обставин, варто керуватися принципом «in dubio pro reo», тобто «тлумачити закон на користь звинуваченої» (в цьому випадку в службових проступках) особи.
В свою чергу, встановлений службовим розслідуванням факт перебування майора ОСОБА_1 (який не вживав в той день алкоголю) 14.09.2023р. на службі саме у стані алкогольного сп'яніння, на думку суду 2-ї інстанцій, в даному випадку, не доведений відповідачем належними, беззаперечними та допустимими доказами.
Крім того, одночасно слід зауважити й про те, що під час визначення виду дисциплінарного стягнення обов'язково необхідно враховувати характер цього дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, факт настання/відсутності тяжких наслідків, попередню поведінку (службу) поліцейського, його ставлення до виконання службових обов'язків та інші пом'якшувальні відповідальність обставини.
Такі відомості повинні бути викладені у висновку службового розслідування.
Як наслідок, вирішуючи питання чи є правильним застосування до позивача найбільш суворого дисциплінарного стягнення, як то звільнення зі служби, суд апеляційної інстанції зазначає, що за приписами Дисциплінарного Статуту, підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є наявність дисциплінарного порушення, сутність якого полягає в умисному невиконанні або неналежному виконанні особою службової дисципліни, при цьому вид дисциплінарного стягнення визначається особою, яка має відповідні повноваження вирішує питання про його накладення.
Колегія суддів наголошує, що «звільнення» як вид стягнення є найбільш суворим і крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Дійсно, законодавство наділяє уповноважену особу правом самостійно визначати вид стягнення за його суворістю в залежності від конкретних обставин правопорушення, однак, при визначенні виду дисциплінарного стягнення, мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, факт наявності/відсутності заподіяної шкоди, попередня служба і поведінка особи та визнання нею своєї провини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень її кваліфікації тощо. Тобто, застосовуючи «крайню» міру дисциплінарного стягнення, відповідач, зокрема, був зобов'язаний належним чином обґрунтувати необхідність саме її застосування та неможливість застосування інших, більш м'яких, видів дисциплінарної відповідальності (таких як сувора догана, тощо).
У той же час, як вбачається зі змісту акту службового розслідування, відповідачем взагалі не встановлювалася можливість застосування до позивача, який прослужив в ОВС 33 роки та фактично визнав свою провину (хоч і не вживав в той день алкоголь), більш м'якого дисциплінарного стягнення, як і не обґрунтовувалося належним чином гостру необхідність застосування саме найсуворішого виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Відповідач, у даному випадку, одразу обмежився застосуванням крайнього і найтяжчого виду дисциплінарного стягнення, як звільнення, не дослідивши в повній мірі всі обставини, ступінь вини позивача, його попередню службу (поведінку) та інші пом'якшуючі обставини.
Водночас, колегія суддів, при прийнятті остаточного рішення по апеляційній скарзі, в свою чергу, вважає за необхідне врахувати, що позивач - майор поліції ОСОБА_1 перебуває на службі в органах МВС та НПУ з 01.05.1993р., його вислуга років складає понад 33 роки, він має виключно позитивні характеристики, є грамотним фахівцем, має авторитет як серед населення, так і серед працівників свого відділення поліції, та відповідно, не має діючих дисциплінарних стягнень.
При цьому, колегія суддів звичайно не відкидає певного ступеня провини позивача у встановлених дисциплінарною комісією обставинах, але вважає за необхідне наголосити, що будь-якої шкоди авторитету органів н/поліції або ж тяжких наслідків для служби чи для працівників Роздільнянського РВП ГУ НП в Одеській області (чи інших осіб) внаслідок вказаних дій позивачем (які не мали будь-якого суспільного резонансу) заподіяно також не було, оскільки в добовий наряд він в той день не заступив, зброю не отримав, свою вину усвідомив, добровільно пройшов усі тести та щиро покаявся.
Вказане жодним чином не спростоване та не уточнено відповідачем і в апеляційній скарзі. А тому, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі відповідача.
До того ж, слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А згідно із ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано апелянтом при розгляді справи в судах обох інстанцій.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено: 18.07.2024р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: В.О. Скрипченко
І.О. Турецька