19 липня 2024 року м. Дніпросправа № 160/4143/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2024р. у справі №160/4143/24
за позовом:ОСОБА_1
до: про:Військової частини НОМЕР_1 визнання дій протиправним та зобов'язання ВЧинити певні дії
09.02.2023р. ОСОБА_1 за допомогою засобів поштового зв'язку звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язати ВЧинити певні дії, судом першої інстанції позов зареєстровано 14.02.2024р /а.с. 1-4,30/.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження у справі № 160/4143/24 та справу призначено до судового розгляду /а.с. 32-33/.
Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що в період з 26.04.2016р. по 09.11.2023р. він проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , наказом командира військової частини НОМЕР_1 №208 від 17.10.2023 р. його було звільнено у запас та наказом №189-РС від 17.10.2023р. виключено із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, але відповідачем під час визначення розміру його посадового окладу не були враховані примітки додатку № 1 до постанови №704 оскільки посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 р., на 1 січня 2021р, на 1 січня 2022р., на 1 січня 2023р. але не менше 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, що призвело до заниження розміру грошового забезпечення позивача, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань станом на 01.01.2020 р., 01.01.2021 р., 01.01.2022 р., та 01.01.2023р., чим порушено його права та інтереси, з метою захисту свого порушеного права просив суд: - визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу з 29.01.2020р. по 31.12.2020р. основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020р.; - визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу з 01.01.2021р. по 31.12.2021р. основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2021р.; - визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу з 01.01.2022р. по 31.12.2022р. основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022р.; - визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу з 01.01.2023р. по 09.11.2023р. основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2023р.; - зобов'язати відповідача здійснити з 29.01.2020р. по 31.12.2020р. перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020р. для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням; - зобов'язати відповідача здійснити з 01.01.2021р. по 31.12.2021р. перерахунок та виплату грошового забезпечення позивачу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2021р. для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням; - зобов'язати відповідача здійснити з 01.01.2022р. по 31.12.2022р. перерахунок та виплату грошового забезпечення позивачу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022р. для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням; - зобов'язати відповідача здійснити з 01.01.2023р. по 09.11.2023р. перерахунок та виплату грошового забезпечення позивачу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2023 р. для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 отриманих ним у 2020, 2021, 2022, 2023 роках грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням перерахованого грошового забезпечення за 2020, 2021,2022,2023 роки; - зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення та належного до виплати грошового забезпечення відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001р..
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 у справі № 160/4143/24 адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу за період з 29.01.2020 р. по 09.11.2023р. грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018р.; зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020р. по 09.11.2023р. з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 р., 01.01.2021 р., 01.01.2022 р., 01.01.2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017р., з врахуванням раніше виплачених сум; - зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за період з 29.01.2020 р. по 09.11.2023р. з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 р., 01.01.2021 р., 01.01.2022 р., 01.01.2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 р., з врахуванням раніше виплачених сум; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. /а.с.52-59/.
Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, 26.04.2024 р. за допомогою засобів системи «Електронний Суд» подав апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції, яким вона зареєстрована 29.04.2024р. /а.с. 63-70 /.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.04.2024р. з метою забезпечення апеляційного розгляду вищезазначеної апеляційної скарги, з суду першої інстанції витребувано матеріали адміністративної справи № 160/4143/24 /а.с. 72/, які надійшли до суду апеляційної інстанції 17.05.2024р. / а.с. 75/..
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2024р. у справі №160/4143/24 апеляційна скарга ВЧ НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2024р. у справі №160/4143/24 була залишена без руху та заявнику апеляційної скарги надано строк для усунення зазначених судом недоліків апеляційної скарги /а.с. 75/.
У межах встановленого судом строку заявником апеляційної скарги було усунуто недоліки зазначені в ухвалі від 21.05.2024р. /а.с. 77-79/ та ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 24.05.2024 у справі № 160/4143/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ВЧ № НОМЕР_2 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 в адміністративній справі №160/4143/24 /а.с. 80 / і справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 18.06.2024 /а.с. 81/, про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи /а.с. 82-85/.
Відповідач, посилаючись в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного законодавства, оскільки у даному випадку норма ст. 233 КЗпПУ є нормою процесуального права, а не матеріального тому ця норма не регулює правовідносини між позивачем та відповідачем з питань оплати праці у період 29.01.2020р. - 19.07.2022р. і встановлений законом строк звернення до суду позивачем пропущений. Також, пунктом 4 Постанови КМУ № 704 у редакції на момент її прийняття (30.08.2017), що була чинною до внесення змін Постановою КМУ № 103 і про застосування якої просить позивач, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного р. (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного р.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, тому у встановленій первинною редакцією постанови № 704 формулі обрахунку розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням військовослужбовців застосовується, зокрема, така величина, як мінімальна заробітна плата станом на 01 січня календарного року, а величина 50 % від мінімальної заробітної плати служить пороговим значенням, менше якого не можуть становити розраховані розміри посадових окладів та окладів за військовим званням військовослужбовців, і, отже, є величиною розрахунковою, та обов'язковою у визначенні розмірів зазначених окладів, і іншої формули наведена первинна редакція п.4 постанови КМУ № 704 не передбачає. З дня набрання чинності рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 і до 12.05.2023р. Урядом інших редакцій п.4 Постанови № 704 не приймалось. Підстав для застосування у формулі обрахунку посадових окладів та окладів за військовим званням лише окремих складових (в «усіченому виді») - лише величини прожиткового мінімуму станом на 1 січня календарного р. та тарифного коефіцієнту, - чинне законодавство не передбачає. Не володіючи даними про порогове значення, нижче якого не може становити посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача, відповідач не має підстав застосовувати відповідні розрахунки за результатами множення розміру прожиткового мінімуму на тарифний коефіцієнт. Пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодаВЧих актів України» від 06 грудня 2016 р. № 1774-VІІІ, який набрав чинності 01 січня 2017 р. (далі - Закон № 1774-ІІІ), встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Просив суд скасувати рішення суду першої інстанції від 15.04.2024р. в частині задоволених позовних вимог та постановити нове рішення, яким залишити позов без розгляду в порядку ст. 123 КАС України, а у разі визнання судом апеляційної інстанції факту дотримання позивачем строків звернення до суду - відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду цієї справи, як судом першої інстанції так і в апеляційним судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 в період з 26.04.2016 р. по 09.11.2023 р. та отримав статус учасника бойових дій, з 09.11.2023р. майора військової служби за контрактом ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення, а з 10.11.2023р. з продовольчого забезпечення і направлено для подальшого проходження служби до м. Житомир /а.с. 7-21/.
У грудні 2023р. позивач, через свого представника , звернувся до відповідача із запитом щодо перерахунку посадового окладу позивача /а.с. 22-23/ на який відповідач листом №691/42 від 26.01.2024 р. повідомив про те, що підстави для здійснення перерахунку грошового забезпечення позивачу під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 в період з 29.01.2020 по 17.10.2023 з урахуванням мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020р., 01.01.2021р., 01.01.2022р. та 01.01.2023р. під час визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відсутні. Підстави для перерахунку отриманих у 2020-2023 роках грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2020-2023 роки з урахуванням перерахунку грошового забезпечення за 2020-2023 рік відсутні /а.с. 24/.
Позивач, вважаючи дії відповідача щодо обчислення розміру грошового забезпечення без застосування прожиткового мінімуму станом на початок кожного календарного року протиправними, звернувся до суду з цим адміністративним позовом з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини другої, третьої статті 9 Закону України від 20.11.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і ВЧеного звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови № 704, в редакції на час її прийняття, встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного р. (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного р.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018р. № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), яка набрала чинності 24.02.2018р., затверджено зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України.
Відповідно до пункту 6 Постанови № 103 у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.»
Отже, з 01.03.2018р. запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 р..
Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018р. № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким, зокрема в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» були внесені зміни.
Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови №704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 р. мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного р.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Отже з урахуванням вищезазначеного з 29.01.2020р. - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду в справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін.
Відтак, з 29.01.2020р. розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного р.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019р. для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 р..
Але Закони України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 р. на 2020, 2021, 2022, 2023 роки, відповідно, не містять.
Отже, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно із цією Постановою, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 р. до 01 січня 2020 р. - набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що аналогічна правова позиція в частині застосування норм права щодо розрахункової величини для визначення посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням згідно з Постановою №704, сформована Верховним Судом в постановах від 02.08.2022р. у справі №440/6017/21, від 19.10.2022р. у справі № 400/6214/21, від 15.03.2023р. у справі № 420/6572/22.
Отже, колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Законам України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Згідно із пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016р. № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодаВЧих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2017 р., мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Отже, оскільки пункт 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016р. № 1774-VІІІ є чинним та має вищу юридичну силу ніж пункт 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, колегія суддів вважає, що для обчислення розміру посадового окладу, окладу за військовими (спеціальними) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу підлягає застосуванню, як розрахункова величина, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року.
Під час розгляду справи встановлено, що у періоді з 29.01.2020 р. по 09.11.2023 р. відповідач при розрахунку та виплаті розміру грошового забезпечення позивача керувався Постановою № 704, в редакції Постанови № 103, відповідно до якої розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням позивача визначав шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, але з урахуванням того, що з 29.01.2020р. діє первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, то право позивача на перерахунок розміру грошового забезпечення є беззаперечним.
Відповідно до п. 8, 9 ч. 1 ст. 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати та розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період визначаються Законом про Державний бюджет України.
Судом під час розгляду цієї справи встановлено, що відповідачем безпідставно не враховано при обчисленні його грошового забезпечення в період з 29.01.2020 р. по 09.11.2023р. розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням розрахованим з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня 2020 р., 01 січня 2021 р., 01 січня 2022 р. та 01 січня 2023 р. відповідно.
Таким чином, відповідно до редакції п. 4 постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29 січня 2020р. мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного р.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Приймаючи до уваги наведене колегія суддів вважає, що дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу за період з 29.01.2020 р. по 09.11.2023 р. грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 р., є протиправними і суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив у цій частині позовні вимоги.
Враховуючи обсяг та зміст порушеного права позивача та з огляду на обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок, що в даному випадку захист порушеного права позивача полягає у зобов'язанні відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 р. по 09.11.2023 р., з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 р., 01.01.2021 р., 01.01.2022 р., 01.01.2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 р., з врахуванням раніше виплачених сум; здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за період з 29.01.2020 р. по 09.11.2023 р. з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 р., 01.01.2021 р., 01.01.2022 р., 01.01.2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 р., з врахуванням раніше виплачених сум.
Щодо заявлених позивачем вимог про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у не застосуванні п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при обчисленні їй, починаючи з 29.01.2020 р. по 09.11.2023 р., розмірів посадового окладу за військовим званням виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати позивачу за період з 29.01.2020 р. по 09.11.2023 р. грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 р., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки спірні правовідносини виникли між сторонами до набрання чинності Постанови № 481, положення цієї Постанови є незастосовними при розгляді даної справи, а тому правомірно відмовив в задоволенні цієї вимоги.
Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та сплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення та належного до виплати грошового забезпечення відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, врахувавши правовий висновок суду, через її передчасність.
Щодо посилань відповідача під час розгляду цієї справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом, на пропуск позивачем строку на звернення із цими позовними вимогами, колегія суддів враховуючи обсяг та зміст порушеного права позивача, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок стосовно того, що звертаючись 09.02.2024 р. до адміністративного суду з позовом щодо перерахунку та виплаті грошового забезпечення за період з 29.01.2020 р. по 09.11.2023 р., позивач не пропустив строк звернення до суду з цими позовними вимогами з урахування того умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема і у питання щодо оплати праці, регулюються, як спеціальним законодавством так і загальними нормами трудового законодавства, і такою загальною нормою законодавства про працю є ст. 233 КЗпП України.
Приймаючи до уваги вищенаведені фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, які регулюють спірні відносини, що виникли між сторонами у цій справі, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про задоволення позовних вимог частково і зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, тому враховуючи, що під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, необхідно рішення суду першої інстанції від 15.04.2024р. у цій адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, що були досліджені судом першої інстанції під час розгляду цієї адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2024р. в адміністративній справі № 160/4143/24 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.
Постанову виготовлено та підписано 19.07.2024р.
Головуючий - суддя А.О. Коршун
суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова