04 липня 2024 року м. Дніпросправа № 160/22332/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2023 року (головуючий суддя Калугіна Н.Є.)
в адміністративній справі №160/22332/23 за позовом ОСОБА_1 до відповідачів: Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася 01.09.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №912420817366 від 16.08.2023р., яким відмовлено ОСОБА_1 в переведенні з 10.08.2023 року, з пенсії за вислугою років на пільгову пенсію за Списком № 2;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за вислугою років на пільгову пенсію за Списком №2 відповідно до п. б) ст. 13 ЗУ “Про пенсійне забезпечення” з 10.08.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що протиправні дії пенсійного органу порушують право позивачки на пенсійне забезпечення. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №912420817366 від 16.08.2023р., яким відмовлено ОСОБА_1 в переведенні з 10.08.2023 року, з пенсії за вислугою років на пільгову пенсію за Списком № 2.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перевести ОСОБА_1 з пенсії за вислугою років на пільгову пенсію за Списком №2 відповідно до п. б) ст. 13 ЗУ “Про пенсійне забезпечення” з 10.08.2023 року.
В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що станом на 10.08.2023 (дата звернення до пенсійного органу) позивачка досягла 51 року (14.07.1972 р/н), має страховий стаж роботи 36 років 2 місяці 3 дні, пільговий стаж за Списком № 2 - 40 років 9 місяців 20 днів. Відповідно до п. б ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ, пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, позивачка має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, згідно статті 13 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
Разом з тим, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області як структурний підрозділ органу, що розглянув заяву позивача про призначення пенсії за віком, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2. Порядку №22-1, рішення якого про відмову в призначенні пенсії оскаржив позивач.
Викладене свідчить, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідно до приписів Порядку №22-1, відсутні повноваження щодо вирішення питання стосовно призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, а відтак вимоги до нього не підлягають задоволенню.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Вказує, що у відповідача був відсутній вибір між більш чи менш сприятливим для позивача законом, оскільки спірні правовідносини на час їх виникнення регулював один Закон (№1058). Зазначає, що вимога щодо переведення позивача на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 починаючи з дати звернення її з заявою про призначення пенсії, тобто з 10.08.2023 року суперечить чинному законодавству України. Таким чином, дії відповідача не суперечать чинному законодавству України, тому, підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні.
В частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що Позивачка 10.08.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Вказана заява за принципом екстериторіальності розглянута ГУ ПФУ в Запорізькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №912420817366 від 16.08.2023 у призначенні пенсії на пільгових умовах, відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV відмовлено.
У рішенні №912420817366 від 16.08.2023 зазначено, що відповідачем-1 розглянуто заяву № 5176 від 10.08.2023 р. позивачки, 14.07.1972 р.н щодо перерахунку пенсії: «Перехід на інший вид пенсії (з пенсії за вислугу років на пенсію за віком список №.2)».
До заяви для перерахунку пенсії позивачкою надано довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 18.07.2022 № 9, видану КНП "Криворізька інфекційна лікарня" Криворізької МР та відомості про атестацію робочих місць з їх переліком.
Відповідно до п.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років та за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом 1 цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші.
Розглянувши документи, які були надані заявницею для перерахунку, встановлено, що страховий стаж заявниці становить 36 років 2 місяці 3 дні, стаж за списком № 2 - 40 років 9 місяців 20 днів (з урахуванням довідки, що підвантажена до електронної пенсійної справи щодо ст. 60). Але заявниця 1972 року народження, тобто набуває право на пенсію по досягненню 55-річного віку - 15.07.2027 року.
З огляду на вищезазначене, прийнято рішення відмовити в перерахунку пенсії позивачу за заявою № 5176 від 10.08.2023 року.
Позивачка вважає протиправним вказане рішення оскільки має право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV, Закону України «Про пенсійне забезпечення» 05.11.1991 року №1788-ХІІ.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 ЗУ №1058-ІV).
У відповідності до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що рішенням №912420817366 від 16.08.2023 визначено, що страховий стаж позивачки становить - 36 років 2 місяців 3 дні, пільговий стаж (за Списком №2) складає 40 років 9 місяців 20 днів (а.с. 24).
Зазначений у рішенні №912420817366 від 16.08.2023 страховий та пільговий стаж не оспорюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Враховуючи, що страховий та пільговий стаж сторонами не оспорюється, суд не має сумніву щодо достовірності цих обставин та не вважає за необхідне їх окреме дослідження.
Матеріалами справи підтверджується, що станом на 10.08.2023 (дата звернення до пенсійного органу) позивачка досягла 51 року (14.07.1972р/н), має страховий стаж роботи 36 років 2 місяці 3 дні, пільговий стаж за Списком № 2 - 40 років 9 місяців 20 днів.
При цьому позивачка бажає перейти на інший вид пенсії (з пенсії за вислугою років на пільгову пенсію за віком по Списку №2) про що подала пенсійному органу заяву №5176 від 10.08.2023..
Відповідач відмовив у перерахунку пенсії оскільки заявниці 1972 року народження, тому набуває право на пенсію по досягненні 55-ти річного віку - з 15.07.2027 року.
Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що 03.10.2017 року Верховною Радою України ухвалено Закон №2148-VIII, що доповнив Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV розділом XIV-І, який містить пункт 2 частини 2 статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.».
За приписами статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість, відповідно до п.«б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
- чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
- жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
У подальшому Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII.
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини вказаного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.».
Відповідно до положень статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Так, оскільки норми вищевказаних законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20 дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному.
Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України»).
Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
За вказаних обставин у справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
Застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
При цьому, з урахуванням пункту б ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ, пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позивачка має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, згідно статті 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №912420817366 від 16.08.2023р., яким відмовлено ОСОБА_1 в переведенні з 10.08.2023 року, з пенсії за вислугою років на пільгову пенсію за Списком № 2 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перевести ОСОБА_1 з пенсії за вислугою років на пільгову пенсію за Списком №2 відповідно до п. б) ст. 13 ЗУ “Про пенсійне забезпечення” з 10.08.2023 року.
Ураховуючи, що в частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, тому в цій частині апеляційний перегляд не здійснювався.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача та норми законодавства України, що регулюють дані правовідносини спростовують доводи відповідача.
Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Виходячи з результатів апеляційного перегляду не підлягають розподілу витрати у справі.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 04.07.2024 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова