17 липня 2024 року м. Дніпросправа № 280/9536/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Щербака А.А., Баранник Н.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.01.2024 в адміністративній справі №280/9536/23 (суддя Садовий І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
У листопаді 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не погодження рапорту позивача про звільнення за підпунктом “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку із загибеллю батька під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 направити до Військової частини НОМЕР_1 погоджений рапорт позивача про звільнення за підпунктом “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку із загибеллю батька під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити позивача за підпунктом “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку із загибеллю батька під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.01.2024 в задволенні адміністративного позову відмовлно.
Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, де просив скасувати рішення суду першої інстанції та винести постанову про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що судом першої інстанції невірно застосувано редакцію положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджену наказом Міністерством оборони України №402 від 14.08.2008 (далі - Наказ №402).
Відповідно до п.1.1 ч. 1 розділу І Наказу №402 визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги
Пунктом 1.2 частини 1 розділу 1 Наказу №402 встановлено, що військово-лікарська експертиза - це установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Батько позивача - ОСОБА_2 24.02.2022 був призваний на військову службу за мобілізацією та проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді водія-електрика 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти.
16.08.2023 проведено медичний огляд ОСОБА_2 позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісією з правами госпітальної ВЛК КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР та 17.08.2023 за результатами проведеного огляду надано довідку військово-лікарської комісії №7.
18.08.2023 наказом Міністерства оборони України №490 затверджено зміни до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, які набрали чинності 25.08.2023.
Натомість, на момент проходження ВЛК ОСОБА_2 16.08.2023 діяла попередня редакція п. 21.5 глави 21 розділу ІІ Наказу №402.
В якій вказано, що «ґ) "Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини", якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.
Постанова в такому формулюванні приймається щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, зазначених у підпункті "а" цього пункту.
Зазначена постанова приймається також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з діючої армії або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання на період перебування в діючій армії.
д) "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.
Тобто, формулювання «Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби», яке було зазначено у довідці ВЛК ОСОБА_2 констатувало факт отримання ним захворювання до військової служби, але у період проходження служби за мобілізацією досягло такого розвитку, що призвело до тимчасової непридатності до військової служби за його військовою спеціальністю.
Перевіривши рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану на посаді командира автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_3 від 15.10.2022.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 15.05.2019, позивач є сином ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується Лікарським свідоцтвом про смерть № НОМЕР_5 від 18.08.2023, Довідкою про причину смерті до форми №106/о №5059 та сповіщенням сім'ї від 19.08.2023 .
У зв'язку із смертю батька, позивач 23.11.2023 звернувся до свого безпосереднього командира із рапортом про звільнення його з військової служби на підставі абзацу 14 підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ, який був погоджений командиром взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 старшим сержантом ОСОБА_3 .
В подальшому рапорт позивача було передано на погодження до помічника командира з правової роботи військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта юстиції Андрія Шаповала, який не погодив рапорт позивача та проставив візу “Підстав для звільнення з військової служби немає”.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до частини 7 статті 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .
В той же час, позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби у запас на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ за сімейними обставинами (якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану), через що 23.11.2023 за підписом позивача оформлено рапорт про звільнення з військової служби.
Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Суд звертає увагу, що подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Згідно з підпунктом 2 пункту 225 Положення, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Відповідно до абзацу тринадцятого п. 14.10 Розділу ХІV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 170 від 10.04.2009 документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Варто вказати, що рапорт передбачає собою вид службового документу Збройних Сил України, який є письмовим зверненням військовослужбовця до вищого по посаді чи званню військовослужбовця з викладом питань службового або особистого характеру та відображає прагнення військовослужбовця реалізувати свої права.
Порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини) визначає Інструкція про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 № 735 (далі - Інструкція № 735).
Згідно пунктом 5 розділу ІІІ Інструкції № 735, звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін розв'язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов'язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.
З системного аналізу вказаних норм права суд дійшов висновку, що наслідком розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту, які мають бути прийняті в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні. Якщо в місячний термін розв'язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов'язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Відповідно до абз.4 п.241 Положення №1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
Враховуючи викладене, за результатом розгляду рапорту військовослужбовця приймається відповідне рішення, як то наказ про звільнення, чи відмова у задоволенні рапорту.
З дослідженої копії рапорту позивача вбачається, що на рапорті уповноваженою особою військової частини - ОСОБА_4 проставлено відмітку "Не погоджено". Тобто з примірника рапорту ОСОБА_1 вбачається фактичне отримання його посадовими особами В/ч НОМЕР_2 , однак доказів реєстрації вканого рапорту матеріали справи не містять.
Разом з тим суд зауважує, що проставлення на рапорті відмітки "Не погоджено" не може вважатись розглядом такого по суті та вирішення порушених у рапорті питань. Крім того, під час розгляду цієї справи відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо письмового повідомлення позивача чи того його представника про розгляд рапорту, відмову чи задоволення такого у визначеному законом порядку, тобто не надано доказів прийняття відповідного управлінського рішення з приводу порушених у рапорті питань.
Тобто, відповідачем не вирішено питання про задоволення або відмову у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби, та відповідного рішення за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби відповідачем не було прийнято.
За таких обставин, суд встановив, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нерозгляду рапорту про звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу».
З огляду на встановлену бездіяльність суб'єкта владних повноважень щодо нерозгляду рапорту позивача, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 розглянути рапорт про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та прийняти відповідне рішення.
Водночас, враховуючи те, що рішення Військової частини НОМЕР_2 за результатом розгляду рапорту позивача не приймалося суд апеляційної інстанції вважає передчасними вимоги ОСОБА_1 щодо вирішення питання звільнення позивача з військової служби відповідно до підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу».
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.01.2024 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Вiйськової частини НОМЕР_2 щодо не розгляду рапорту від 23.11.2023 про звiльнення ОСОБА_1 , як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобiлiзацiї пiд час воєнного стану за сімейними обставинами, відповідно до п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зобов'язати Вiйськову частину НОМЕР_2 розглянути питання про звiльнення ОСОБА_1 , як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобiлiзацiї пiд час воєнного стану за сімейними обставинами, відповідно до п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на підставі поданого рапорту від 23.11.2023 .
У задоволенні решти позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя А.А. Щербак
суддя Н.П. Баранник