11 липня 2024 року м. Дніпросправа № 160/33038/23
Головуючий суддя І інстанції - Горбалінський В.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Точка-М" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 року в адміністративній справі №160/33038/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Точка-М" до Дніпровської міської ради про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Точка-М" звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпровської міської ради, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради №185/43 від 22.11.2023 року «Про відмову ТОВ «ТОЧКА-М» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по просп. Праці, 14В (Соборний район) по фактичному розміщенню торговельного павільйону», згідно клопотання ТОВ «ТОЧКА-М» від 24.04.2023 року вх.№36/802;
- зобов'язати Дніпровську міську раду надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0044 га., яка розташована за адресою: м. Дніпро, Соборний район, просп. Праці, 14В, по фактичному розміщенню будівлі підприємства торгівлі, для ведення комерційної діяльності приватного підприємця, згідно клопотання ТОВ «ТОЧКА-М» від 24.04.2023 року вх. №36/802.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Точка-М" було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Точка-М", звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що спірне рішення відповідача прийнято з порушенням приписів ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, 24.04.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОЧКА-М» звернулось до Дніпровської міської ради із клопотанням (вхід. №36/802) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0044 га., яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, Соборний район, просп. Праці, 14В.
22.11.2023 року Дніпровською міською радою прийнято рішення №185/43 про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «ТОЧКА-М» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по просп. Праці, 14 В (соборний район) по фактичному розміщенню будівлі підприємства торгівлі.
Вказане рішення прийнято у зв'язку з невідповідністю розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів та чинної містобудівної документації, будівельним нормам, державним стандартам та правилам, а саме:
- земельна ділянка розташована в зоні транспортної інфраструктури, території вулиць, майданів (у червоних лініях), доріг;
- в межах земельної ділянки відсутні будь-які об'єкти;
- відсутні відомості щодо наявності актуального топографо-геодезичного плану М 1:500;
- інформація щодо наявності дозвільної та проектної документації на зазначений об'єкт, розпорядчих документів про присвоєння об'єкту офіційної адреси, прийняття об'єкта в експлуатацію відсутня;
- об'єкт розташований безпосередньо на газопроводі середнього тиску Д=108 мм, високовольтних електрокабелях відповідно до наданого топографо-геодезичного матеріалу.
Також у вказаному рішенні здійснено посилання, зокрема, на лист Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради №4/16-267 від 14.07.2023 року.
З вказаного листа вбачається, що:
- за матеріалами плану зонування території міста зазначена ділянка розташована в зоні транспортної інфраструктури, території вулиць, майданів (у червоних лініях);
- в межах земельної ділянки відсутні будь-які об'єкти;
- відсутні відомості щодо наявності актуального топографо-геодезичного плану М 1:500;
- відсутні відомості щодо наявності визначених та затверджених червоних ліній просп. Праці. Червоні лінії просп. Праці підлягають визначенню та затвердженню відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідно до ст.18 Закону України «Про автомобільні дороги» розташування будь-яких об'єктів, будівель, споруд або їх частин в межах червоних ліній вулиць не допускається;
- відсутня інформація щодо наявності дозвільної та проектної документації на зазначений об'єкт, розпорядчих документів про присвоєння об'єкту офіційної адреси, прийняття об'єкта в експлуатацію;
- запитувана ділянка розташована в межах Соборного району міста;
- земельна ділянка розташована в охоронних зонах дощової каналізації Д=600 мм., газопроводу середнього тиску Д=108 мм., високовольтових кабелів.
Не погодившись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення містить підстави для відмови в наданні відповідного дозволу, які визначені ч.3 ст.123 Земельного кодексу України, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками, з огляду на наступні обставини.
Відповідно до ч.1 ст.3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно частини першої статті 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:
- надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;
- формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі, відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.
Частиною другою статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до положень частини 3 статті 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відтак, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою були висновки відповідача про те, що:
- земельна ділянка розташована в зоні транспортної інфраструктури, території вулиць, майданів (у червоних лініях), доріг;
- в межах земельної ділянки відсутні будь-які об'єкти;
- відсутні відомості щодо наявності актуального топографо-геодезичного плану М 1:500;
- інформація щодо наявності дозвільної та проектної документації на зазначений об'єкт, розпорядчих документів про присвоєння об'єкту офіційної адреси, прийняття об'єкта в експлуатацію відсутня;
- об'єкт розташований безпосередньо на газопроводі середнього тиску Д=108 мм, високовольтних електрокабелях відповідно до наданого топографо-геодезичного матеріалу.
Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.
Згідно статті 18 Закону України «Про автомобільні дороги» складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, стоянки таксі, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі, майданчики для паркування.
Межі вулиці за її шириною визначаються "червоними лініями". Розташування будь-яких об'єктів, будівель, споруд або їх частин у межах "червоних ліній" вулиці не допускається.
Також, згідно п.6 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1455 від 27.12.2022 року (далі - Правила №1455) для створення нормальних умов експлуатації електричних мереж, забезпечення їх збереження та дотримання вимог техніки безпеки здійснюються такі заходи:
- встановлюються охоронні зони;
- забезпечується дотримання мінімально допустимих відстаней від електричних мереж до промислових об'єктів, трубопроводів, доріг, об'єктів міської інфраструктури та насаджень;
- прокладаються та утримуються просіки у лісових, садових, паркових та інших багаторічних насадженнях.
Згідно п.7, 8 Правил №1455 охоронні зони електричних мереж встановлюються:
уздовж повітряних ліній електропередачі - у вигляді земельної ділянки та повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидва боки лінії від крайніх проводів за умови їх невідхиленого положення на таку відстань по горизонталі:
- 2 метри - до 1 кВ;
- 10 метрів - 3-20 кВ;
- 15 метрів - 35 кВ;
- 20 метрів - 110 кВ;
- 25 метрів - 150 кВ, 220 кВ;
- 30 метрів - 330 кВ, 400 кВ, 500 кВ;
- 40 метрів - 750 кВ;
уздовж переходів повітряних ліній електропередачі через водні об'єкти (ріки, канали, озера, ставки тощо) - у вигляді повітряного простору над поверхнею водного об'єкта, обмеженого вертикальними площинами, що віддалені по обидва боки лінії від крайніх проводів за умови їх невідхиленого положення на відстань:
- 100 метрів - для водних об'єктів, через які проходять внутрішні водні шляхи, віднесені в установленому порядку до категорії судноплавних;
- передбачену для встановлення охоронних зон уздовж повітряних ліній електропередачі, що проходять по суші, - для всіх інших водних об'єктів;
за периметром трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів та пристроїв, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, на відстань 3 метри від огорожі, краю фундаменту неогородженої споруди або стояків щоглової підстанції;
уздовж підземних кабельних ліній електропередачі (крім кабельних ліній електропередачі напругою до 1 кВ, прокладених у місцях під тротуарами) - у вигляді земельної ділянки, обмеженої вертикальними площинами, що віддалені по обидва боки лінії від крайніх кабелів, а також стін кабельного колодязя чи іншої підземної або наземної кабельної споруди (опори) на відстань 1 метра;
уздовж підземних кабельних ліній електропередачі до 1 кВ, прокладених у місцях під тротуарами, - у вигляді земельної ділянки, обмеженої вертикальними площинами, що віддалені по обидва боки лінії від крайніх кабелів на відстань 0,6 метра у напрямку будинків і споруд та на відстань 1 метра у напрямку проїзної частини вулиці;
уздовж підводних кабельних ліній електропередачі - у вигляді водного простору від поверхні води до дна, обмеженого вертикальними площинами, що віддалені по обидва боки лінії від крайніх кабелів на відстань 100 метрів.
На період будівництва та експлуатації електричних мереж земельні ділянки надаються забудовникам та власникам електричних мереж відповідно до Земельного кодексу України та Закону України “Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів”.
У межах охоронних зон електричних мереж землі використовуються у порядку, встановленому законодавством.
Згідно п.4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем, охоронна зона об'єктів газорозподільної системи - територія, обмежена умовними лініями, уздовж наземних, надземних і підземних газопроводів та їх споруд по обидва боки від крайніх елементів конструкції розподільних газопроводів та по периметру наземних споруд на визначеній відстані, на якій обмежується провадження господарської та іншої діяльності.
Відповідно до п.1 глави 4 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем, охоронна зона об'єктів ГРМ поширюється на газопроводи з надлишковим тиском природного газу не більше 1,2 МПа, ГРП, ШРП, вузли обліку природного газу, засоби захисту газопроводів від електрохімічної корозії, споруди і пристрої на газопроводах, розпізнавальні та сигнальні знаки місцезнаходження газопроводів і споруд на них, за винятком внутрішньобудинкових газових мереж.
Отже, з огляду на вищенаведені правові приписи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуване рішення містить підстави для відмови в наданні відповідного дозволу, які визначені ч.3 ст.123 Земельного кодексу України.
При цьому, доказів на усунення вищезазначених невідповідностей місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, матеріали справи не містять.
Що стосується посилань позивача на те, що за результатом розгляду відповідачем клопотання ТОВ «ДАТП 11227» про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по просп. Праці 14 (Соборний район) по фактичному розміщенню будівель та спору» підстави, які були викладені у спірному рішенні відсутні, враховуючи, що просп. Праці 14 просп. Праці 14В розташовані поруч, то колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що в межах даної адміністративної справи не розглядається правомірність надання ТОВ «ДАТП 11227» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки, яка, як зазначає позивач, знаходиться поруч зі спірною земельною ділянкою, а отже суд не наділений повноваженнями надавати правову оцінку підставам надання такого дозволу іншій особі.
Крім цього, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою іншій особі щодо іншої земельної ділянки не є підставою для надання дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Точка-М" - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 року в адміністративній справі №160/33038/23 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає за виключенням наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко