19 липня 2024 р. Справа № 520/3240/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 (суддя Котеньов О.Г.; м. Харків) по справі № 520/3240/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 , апелянт) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач, В/Ч НОМЕР_1 ), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність В/Ч НОМЕР_1 з приводу ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.08.2022 по 10.09.2022 додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022 №168, збільшеної до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні у зв'язку отриманим пораненням та часу перебування у відпустці після лікування у зв'язку з отриманим 25.02.2022 пораненням;
- зобов'язати В/Ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.08.2022 по 10.09.2022, додаткову винагороду у порядку постанови КМУ від 28.02.2022 №168, збільшену до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням та часу перебування у відпустці після лікування у зв'язку з отриманим 25.02.2022 пораненням з урахуванням раніше проведених платежів з додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022 №168.
В обґрунтування позову вказано, що відповідно до довідки від 25.04.2022 № 27/370 25 лютого 2022 під час виконання бойового завдання позивач отримав поранення, після чого знаходився на лікуванні у різних медичних закладах. За період серпень та вересень, жовтень 2022 року не було сплачено в повному обсязі додаткова винагорода за час лікування у зв'язку з пораненням у розмірі 100 000 грн. пропорційно за місяць. Позивачем написано запит до військової частини, в якому він просив здійснити доплату за перебування на лікуванні за весь період лікування. 29.11.2023 позивачем отримана додаткова винагорода за жовтень 2022 року. Позивачем подано запит 04.12.2023 до військової частини щодо нарахування та виплати коштів за невиплачений термін перебування на лікуванні та у відпустці за станом здоров'я за весь час, а в разі відмови мотивовану відповідь, але відповіді так і не надійшло, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 р. по справі № 520/3240/24 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 ..
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 р. та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 зазначені в адміністративному позові повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини, ст. 43 Конституції України ст.ст. 2, 77, 242, 245, стверджує про помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для нарахування позивачу належних коштів.
Відповідач не погодився з доводами апеляційної скарги та подав відзив на неї, у якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення. Вказав на неможливість виплати позивачеві додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, за час лікування у спірному періоді з огляду на не встановлення тяжкості поранення, відповідно до вимог наказу МОЗ України № 370 від 04.07.2007.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , з 03.04.2019 по 18.10.2022 проходив військову службу у В/Ч НОМЕР_1 .
14 липня 2015 року позивачу видано посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_2 .
Відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_1 від 25.04.2022 № 27/370 25 лютого 2022 року під час виконання бойового завдання позивач отримав поранення, отримане під час проходження військової служби та пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.
Після отримання поранення позивач перебував на лікуванні у різних медичних закладах, що підтверджують надані до суду виписки із медичної карти, а саме у період з 27.02.2022 по 28.02.2022, з 02.03.2022 по 04.03.2022, з 04.03.2022 по 09.03.2022, з 09.03.2022 по 14.04.2022, з 14.04.2022 по 04.05.2022, з 13.05.2022 по 31.05.2022, з 31.05.2022 по 16.06.2022, з 22.07.2022 по 25.07.2022, з 25.07.2022 по 09.08.2022, з 09.08.2022 по 10.08.2022, з 21.09.2022 по 30.09.2022.
Відповідно до свідоцтва про хворобу №865 від 30.09.2022 ВЛК встановлено причинний зв'язок захворювання - поранення та захворювання пов'язані із захистом Батьківщини.
Як зазначає позивач, за період серпень та вересень, жовтень 2022 року йому не було сплачено в повному обсязі додаткову винагороду за час лікування у зв'язку з пораненням у розмірі 100000 грн пропорційно за місяць, а тому він звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування у відпустці для лікування після поранення, оскільки необхідною умовою є отримання саме тяжкого поранення, що має підтверджуватися висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, яка в матеріалах справи відсутня.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (частина 4 статті 9 вказаного вище Закону).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває на даний час.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” та № 69 “Про загальну мобілізацію” Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168).
Пунктом 1 Постанови №168, встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Аналіз наведених приписів Постанови №168 дає підстави для висновку про встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами справи, що поранення позивача пов'язане із захистом Батьківщини.
З наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №832 від 27.10.2023 та відомості до нього судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивачу за період з 22.07.2022 до 10.08.2022 та з 21.09.2022 до 30.09.2022 виплачено додаткову винагороду за період перебування на лікуванні, що також не заперечується позивачем, який вказав, що отримав на картковий рахунок виплату у сумі 67467,21 грн (що підтверджує надана до суду банківська виписка).
Доказів перебування позивача на лікуванні у період з 11.08.2022 по 20.09.2022 та у жовтні 2022 року до суду не надано.
Стосовно часу перебування у відпустці після лікування у зв'язку з отриманим пораненням, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що вказаний вид додаткової винагороди підлягає виплаті за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Надана до суду першої інстанції довідка ВЛК ВЧ НОМЕР_3 від 10.08.2022 №675 про те, що позивач потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів, не містить вказівки на те, що отримане ним поранення є тяжким, відповідних відміток не містить і інші медичні документи позивача, а саме: Форма №003/0 (виписний епікриз №3021), свідоцтво про хворобу №865.
Враховуючи, що для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування у відпустці для лікування після поранення необхідною умовою є отримання саме тяжкого поранення, що має підтверджуватися висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, яка в матеріалах справи відсутня, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Також колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи відповідача про пропуск позивачем тримісячного строку звернення до суду з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України передбачає, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Позивач зазначає, що такого повідомлення ним не отримано, а відповідачем не надано жодних доказів надання такого повідомлення позивачеві.
При цьому відповідач додав до відзиву на позов копію наказу №832 від 27.10.2023 та відомість до нього про виплату позивачу спірної доплати, при цьому позивач зазначає, що 29.11.2023 йому надійшли кошти у сумі 67467,21 грн, а тому листом від 04.12.2023 позивач просив повідомити, за які періоди виплачена ця сума.
Доказів надання відповіді на цю заяву до суду не надано.
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що звернувшись до суду першої інстанції 05.02.2024 позивач не пропустив трьох місячного строку звернення до суду, оскільки відповідачем не надано як доказів ознайомлення з одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, а повна сплата грошового забезпечення у день звільнення спростовується фактом сплати грошового забезпечення через місяць після звільнення позивача.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 по справі № 520/3240/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова Т.С. Перцова