18 липня 2024 р. Справа № 440/7937/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2024, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Петрова, м. Полтава, повний текст складено 21.05.24 по справі № 440/7937/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку ст. 382 КАС України, в якій просила суд:
- встановити судовий контроль за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/7937/22 шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області подати звіт про виконання судового рішення у справі № 440/7937/22 від 09.01.2023 у відповідальний для цього строк (7 робочих днів);
- постановити відповідну ухвалу про встановлення судового контролю у справі № 440/7937/22 від 09.01.2023 та направити її для виконання суб'єкту владних повноважень Головному управлінню Пенсійного фонду України у Полтавській області.
В обґрунтування вказаної заяви зазначила про протиправну бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яка полягає у невиконанні рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 по справі № 440/7937/22, а саме, у не сповіщенні позивача про терміни перерахунку пенсії за рахунком № 163950008916, не поновленні виплати пенсії за рахунком № НОМЕР_1 та не здійсненні перерахунку невиплаченої пенсії з 01.12.2021 по 01.03.2024.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 по справі № 440/7937/2 у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю - відмовлено.
Позивач, не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 р. по справі №440/7937/22 скасувати та прийняти нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю задовольнити. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області протягом 10-ти днів з дня отримання цієї постанови суду подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду по справі №440/7937/22.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що з наданих відповідачем до суду першої інстанції доказів, а саме файлів «Сімонян рішення.pdf», «Сімонян рішення 2.pdf», «Сімонян стаж 06012021.pdf», вбачається, що, під час розрахунку розміру пенсії не було взято до уваги розмір заробітної плати, отриманої ОСОБА_1 у період роботи з 08.01.2009 по 29.06.2012 у ТОВ "ВАДО" відповідно до довідки № 35 від 09.07.2012. Замість розмірів заробітної плати, конвертованої у національну валюту станом на день звернення за призначенням пенсії, відповідач вказав 0,00000 грн, що прямо суперечить ухваленому рішенню від 09.01.2023. Вказаний факт також підтверджується рішенням ПФУ №163950019096 від 22.05.2024 про перерахунок пенсії (електронний документ отриманий з Кабінету ПФУ надається), де в додатку до цього рішення у Довідці про доходи у графі «Заробітки» замість сум заробітної плати із довідки ТОВ "ВАДО" № 35 від 09.07.2012 за період 08.01.2009 по 29.06.2012 знову проставлено 0,00000 грн. Крім того, з файлу «Сімонян стаж 06012021.pdf», рішення ПФУ № 163950019096 від 22.05.2024 про перерахунок пенсії, вбачається, що у додатку до цього рішення у Довідці про доходи, в графі «Заробітки», замість сум заробітної плати, встановлених відповідно до довідки Архівного відділу виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 02-04/2/1782-С від 22.09.2020 за період з 20.09.1993 по 05.05.2003 також проставлено 0,00000 грн. Вищенаведені обставини підтверджують факт невиконання відповідачем рішення суду від 09.01.2023 у справі № 440/7937/22 щодо перерахунку пенсії позивача за віком на підставі довідки ТОВ "ВАДО" № 47 від 16.07.2012 про облік північних надбавок та коефіцієнтів для обчислення пенсії, проте судом першої інстанції не досліджено зміст доказів наданих відповідачем та не надано їм належної оцінки, внаслідок чого винесено ухвалу про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю.
Крім того, використавши Калькулятор розрахунку розміру пенсії, який розміщений на офіційному порталі ПФУ України, позивачем зроблено власний розрахунок розміру своєї пенсії, який повинен бути нарахований їй з 06.01.2021 враховуючи розмір заробітку у ТОВ «ВАДО» та МПП «Ліберті». Відповідно до розрахунку, розмір пенсії повинен становити 22005,28 грн щомісяця. Крім того повинна бути виплачена різниця між розміром пенсії, на яку має право пенсіонер та розміром фактично сплаченої пенсії за період з 06.01.2021 по теперішній час. Проте, як вбачається із матеріалів справи, відповідач не надав жодного доказу направлення документів до управління з питань виплат Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області для опрацювання та проведення виплати ОСОБА_1 . При цьому, розмір нарахованої пенсії вочевидь не відповідає приписам рішення суду від 09.01.2023 у справі № 440/7937/22, отже і в цій частині, при винесенні ухвали суд першої інстанції не перевірив інформацію надану відповідачем начебто про виконання судового рішення, що також є підставою для скасування вказаної ухвали.
У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області вважало її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а ухвалу суду першої інстанції такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права, з повним та всебічним з'ясуванням обставин у справі, у зв'язку з чим просило апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 по справі № 440/7937/22 без змін.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви, просила суд:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо обчислення розміру пенсії позивача без урахування довідки ТОВ "ВАДО" № 35 від 09.07.2012 про заробітну плату для обчислення пенсії;
- зобов'язати відповідача зарахувати з 06.01.2021 до страхового стажу позивача період її роботи з 08.01.2009 по 29.06.2012 у ТОВ "ВАДО";
- зобов'язати відповідача здійснити з 06.01.2021 перерахунок пенсії позивача за віком на підставі довідки ТОВ "ВАДО" № 47 від 16.07.2012 про облік північних надбавок та коефіцієнтів для обчислення пенсії;
- зобов'язати відповідача зарахувати з 06.01.2021 довідку № 02-04/2/1782-С від 22.09.2020 позивача у період роботи позивача з 20.09.1993 по 05 травня 2003 у МПП "Ліберті";
- здійснити з 16.12.2021 відновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 на підставі всіх наданих документів.
Рішенням суду від 09.01.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області ( вул. Соборності, буд.66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 без урахування довідки ТОВ "ВАДО" №35 від 09.07.2012 про заробітну плату та довідки Архівного відділу виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 22.09.2020 №02-04/2/1782-С від 22.09.2020 про заробітну плату за період з 20.09.1993 по 05 травня 2003 у МПП "Ліберті".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати з 06.01.2021 до страхового стажу ОСОБА_2 період роботи з 08.01.2009 по 29.06.2012 у ТОВ "ВАДО" відповідно до довідки №35 від 09.07.2012 та період роботи з 20.09.1993 по 05 травня 2003 у МПП "Ліберті", відповідно до довідки Архівного відділу виконавчого комітету Кременчуцької міської ради №02-04/2/1782-С від 22.09.2020.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо припинення виплати ОСОБА_2 пенсії за віком з 23.11.2021.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області поновити виплату пенсії ОСОБА_2 за віком з дати припинення - 23.11.2021.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн.
20.02.2024 постановою Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 440/7937/22 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення суду від 09.01.2023 у справі № 440/7937/22 - без змін.
Справа надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду - 30.04.2024.
Ухвалою суду від 02.05.2024 виправлено описку у рішенні суду від 09.01.2023 у справі № 440/7937/22 шляхом зазначення правильного прізвища позивача “ ОСОБА_3 ”.
До суду 12.03.2024 надійшла заява від позивача про встановлення судового контролю, в якій ОСОБА_1 просить суд:
- встановити судовий контроль шляхом зобов'язання Головного управління ПФУ у Полтавській області за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/7937/22,
- подати звіт про виконання судового рішення у справі №440/7937/22 від 09.01.2023р. та встановити відповідальний строк для цього (7 робочих днів),
- постановити відповідну ухвалу про встановлення судового контролю у справі №440/7937/22 від 09.01.2023р, та направити ухвалу для виконання суб'єкту владних повноважень Головному управлінню ПФУ у Полтавській області.
Ухвалою суду від 02.05.2024 заяву позивача про встановлення судового контролю у справі № 440/7937/22 призначено до розгляду у письмовому провадженні, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надати до Полтавського окружного адміністративного суду в строк до 07.05.2024 докази щодо вчинення дій, спрямованих на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 р. у справі № 440/7937/22.
06.05.2024 до суду надійшла заява відповідача про продовження процесуального строку на подання доказів у справі.
Ухвалою суду від 08.05.2024 заяву відповідача про продовження процесуального строку - задоволено; продовжено ГУ Пенсійного фонду України в Полтавській області строк для подання витребуваних доказів до 16.05.2024.
16.05.2024 від відповідача надійшла інформація щодо виконання рішення суду, в якій зазначено, що після отримання ухвали про виправлення описки Управлінням вчинено дії на виконання рішення суду, а саме здійснено зарахування періоду роботи з 08.01.2009 по 29.06.2012 у ТОВ “ВАДО” відповідно до довідки № 35 від 09.07.2012 та періоду роботи з 20.09.1993 по 05.05.2003 у МПП “Ліберті” відповідно до довідки № 02-04/2/1782-С від 22.09.2020 з 06.01.2021. Також відповідач зазначив, що ним прийнято рішення про поновлення виплати пенсії з дати припинення, а саме з 23.11.2021, яке направлено до Управління з питань виплат Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області для опрацювання та проведення виплати. Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 року по справі №440/7937/22 виконано у повній мірі у межах покладених судом зобов'язань.
Відмовляючи у задоволенні заяви позивача, поданої в порядку ст. 382 КАС, суд першої інстанції зазначив про відсутність правових підстав для її задоволення, оскільки на даний час судове рішення виконано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області у спосіб, встановлений рішенням Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/7937/22.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Приписами статті 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
На виконання приписів статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зауважує, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
В абзаці третьому пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі “Шмалько проти України”, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі “Валерій Фуклєв проти України” від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі “Шмалько проти України” від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України” від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі “Apostol v. Georgia” від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
Метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
На підставі аналізу ст.ст.3, 8, ч.ч.1, 2 ст.55, ч.ч.1 та 2 ст.129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
У справі “Сорінг проти Об'єднаного Королівства” від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.
З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, згідно з положеннями частин 1 та 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (частина 8 статті 382 КАС України).
Крім того, відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, приписами статей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення; накладення штрафу, визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Колегією суддів встановлено, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 у справі № 440/7937/22, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати з 06.01.2021 до страхового стажу ОСОБА_2 період роботи з 08.01.2009 по 29.06.2012 у ТОВ "ВАДО" відповідно до довідки № 35 від 09.07.2012 та період роботи з 20.09.1993 по 05 травня 2003 у МПП "Ліберті", відповідно до довідки Архівного відділу виконавчого комітету Кременчуцької міської ради №02-04/2/1782-С від 22.09.2020, а також зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області поновити виплату пенсії ОСОБА_2 за віком з дати припинення - 23.11.2021 набрало законної сили 20.02.2024.
Так, стверджуючи про виконання рішення суду відповідач зазначає, що ним здійснено зарахування періоду роботи з 08.01.2009 по 29.06.2012 у ТОВ «ВАДО» відповідно до довідки № 35 від 09.07.2012 та період роботи з 20.09.1993 по 05.05.2003 у МПП «Ліберті» відповідно до довідки № 02-04/2/1782-С від 22.09.2020 з 06.01.2021, а також прийнято рішення про поновлення виплати пенсії з дати припинення, а саме з 23.11.2021, яке направлено до Управління з питань виплат Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області для опрацювання та проведення виплати.
На підтвердження вказаних обставин, відповідачем надано два ідентичних за змістом розрахунки, відповідно до яких, загальний страховий стаж в одинарному розмірі: 28 р. 8 м. 19 д, загальний страховий стаж після 01.07.2000 - 6 р. 3м. 27 д, водночас з вказаних розрахунків неможливо встановити, чи враховано при їх здійсненні, період роботи з 08.01.2009 по 29.06.2012 у ТОВ «ВАДО» відповідно до довідки № 35 від 09.07.2012 та період роботи з 20.09.1993 по 05.05.2003 у МПП «Ліберті» відповідно до довідки № 02-04/2/1782-С від 22.09.2020 з 06.01.2021. Не вбачається за можливе беззаперечно стверджувати про таке врахування і з наданого перерахунку пенсії позивача від 16.05.2024.
Так, з наявного в матеріалах справи протоколу/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії від 07.07.2022 страховий стаж позивача склав 25 років 2 місяці 28 днів, тобто після врахування періодів роботи з 08.01.2009 по 29.06.2012 у ТОВ «ВАДО» з 20.09.1993 по 05.05.2003 у МПП «Ліберті», стаж позивача мав збільшитись більше ніж на 12 років, разом з цим, відповідно до оновлених розрахунків, така різниця складає 3 роки і 6 місяців, що не відповідає обставинам справи.
Крім того, відомостей про направлення до управління з питань виплат Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області для опрацювання та проведення виплати рішення про поновлення виплати пенсії з дати припинення, а саме з 23.11.2021, як і відомостей про виплату коштів на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 по справі № 440/7937/22 відповідачем до суду не надано.
Так, згідно з положеннями частин 1 та 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (частина 8 статті 382 КАС України).
Крім того, відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, приписами статей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення; накладення штрафу, визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Колегія суддів зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Суд апеляційної інстанції враховує, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3719/18 та від 11 червня 2020 року у справі №640/13988/19.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено надані відповідачем докази щодо виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 у справі № 440/7937/22, та відповідно обставини наявності або відсутності підстав для зобов'язання ГУ ПФУ в Полтавській області подати до суду звіт про виконання судового рішення не досліджувалися, оцінка ним не надавалась.
Колегія суддів зауважує, що звертаючись до суду першої інстанції із заявою про встановлення судового контролю, заявник наводив доводи та аргументи, що вказують на невиконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили, однак останні залишилися поза увагою суду першої інстанції.
В контексті вищевказаного слід зазначити, що встановлення судового контролю, є правом, а не обов'язком суду, однак, задля того, щоб відмовити в його встановленні, суд має перевірити належним чином доводи заявника, викладені в його заяві та навести підстави для висновку про відмову в задоволенні заяви, поданої у порядку ст. 382 КАС України, чого у даній справі судом першої інстанції зроблено не було.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Разом з цим, аналіз ст. 382 КАС України дозволяє дійти висновку, що судовий контроль встановлюється після ухвалення судового рішення у справі (вживається словосполучення "суд, який ухвалив"), а тому для встановлення судового контролю повинен видаватись окремий процесуальний документ (ухвала) після ухвалення рішення у справі, якщо воно фактично не виконується, і саме судом, який виніс відповідне рішення.
Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі №800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2019 по справі № 286/766/17.
З огляду на викладене, вимоги апелянта про необхідність постановлення ухвали про встановлення судового контролю у справі № 440/7937/22 від 09.01.2023 та направлення її для виконання суб'єкту владних повноважень Головному управлінню Пенсійного фонду України у Полтавській області колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки вирішення таких вимог у розумінні статті 382 КАС України віднесено до компетенції суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, яким в даному випадку є Полтавський окружний адміністративний суд.
Відповідно до статті 320 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Приписами статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Враховуючи викладене, ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 по справі № 440/7937/22 підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 326-329, 353, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 по справі № 440/7937/22 - скасувати.
Справу № 440/7937/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій І.С. Чалий