18 липня 2024 р. Справа № 440/4297/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Курило Л.В. , Мельнікової Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 26.04.24 по справі № 440/4297/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області ,
про визнання протиправними дій (бездіяльності), визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову провести перерахунок пенсії по інвалідності;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та здійснити нарахування (перерахунок) і виплату ОСОБА_1 з 25 жовтня 2022 року пенсію по інвалідності відповідно висновку експерта судової експертизи №3 від 09 жовтня 2023 року у сумі 32470,86 грн щомісячно з урахуванням первинних документів та виплачених сум пенсії;
- визнати протиправними дії (бездіяльність) Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області по встановленню невірного трудового (страхового) стажу при нарахуванні пенсії по інвалідності;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області нарахувати трудовий стаж ОСОБА_1 відповідно висновку судового експерта та первинних документів;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №16395002026 від 15 лютого 2023 року про відмову перерахування пенсії по МКП "Правознавець" (МП Правовед) ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести перерахунок пенсії по МКП "Правознавець" (МП Правовед) відповідно довідки Ф-5 від 09 лютого 2023 року з урахуванням дійсного трудового стажу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перевірку первинних документів (відомості) по нарахуванню заробітної плати по МКП "Правознавець" та ТОВ Виробниче об'єднання "Продтранссервис" зі складанням акту перевірки.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у частині позовних вимог про визнання протиправними дій (бездіяльності) Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову провести перерахунок пенсії по інвалідності та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та здійснити нарахування (перерахунок) і виплату ОСОБА_1 з 25 жовтня 2022 року пенсію по інвалідності відповідно висновку експерта судової експертизи №3 від 09 жовтня 2023 року у сумі 32470,86 грн щомісячно з урахуванням первинних документів та виплачених сум пенсії залишено без розгляду.
Також вказаною ухвалою позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в іншій частині позовних вимог про визнання протиправними дій (бездіяльності), визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам частин першої та шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та роз'яснено позивачеві спосіб усунення недоліків шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду: копію примірників позовної заяви, підписаних позивачем (представником), або належним чином засвідчених копій позовної заяви - для відповідачів; заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом з доказами поважності причин його пропуску або доказів на підтвердження дотримання строку звернення до суду з відповідними позовними вимогами; встановлено позивачу строк для усунення недоліків - упродовж десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій (бездіяльності), визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачеві.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 26 квітня 2024 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що після отримання заключення госпітального ВЛК щодо його непридатності до військової служби, зі зняттям з обліку і встановленням 2 групи інвалідності 02.02.2023, позивач подав необхідні документи в Головне управління Пенсійного фонду в Полтавській області через Кременчуцький сервісний центр Пенсійного фонду для призначення та виплати йому пенсії.
Після отримання довідки форми №5 з підприємства МКП "Правознавець" про заробітну плату за період роботи з 1991 по 1995 включно, 10.02.2023 позивач подав документи на перерахунок суми пенсії. Жодних рішень по встановленню суми пенсії та страхового стажу, відповідачем на адресу позивача не направлялось.
В подальшому відповідачем проведено позивачу перерахунок пенсії, під час якої пенсіонеру зменшено розмір пенсії з 7630 грн до 3468 грн.
Рішенням від 12.05.2023 відповідач утримав з позивача надмірно виплачену суму пенсії, у звязку із чим позивач звернувся до суду.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 у справі №536/1548/23, частково задоволено позов, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №163950022026 від 08 травня 2023 року про перерахунок пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повернути ОСОБА_1 незаконно утриману на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про утримання надміру виплачених сум пенсій від 12 червня 2023 року №42 пенсію по інвалідності.
Разом із тим, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 в рамках розгляду справи №536/1548/23 повернуто заявнику без розгляду заяву ОСОБА_1 про уточнення та доповнення позовних вимог шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду у Полтавській області призначити та здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 з 25 жовтня 2022 року пенсії по інвалідності другої групи відповідно висновку експерта судової економічної експертизи №3 від 09 жовтня 2023 року в сумі 32470,86 грн. щомісячно з урахуванням виплачених сум пенсії та стягнення з Головного управління Пенсійного фонду у Полтавській області ненарахованої суми пенсійних виплат з 25.10.2022 на користь ОСОБА_1 в сумі 389298,29 грн. (422121,18 грн. - підлягає нарахуванню - 32822,89 грн. виплачена) з урахуванням виплаченої пенсії. Підставою повернення зазначено, що подана до суду заява позивача про уточнення та доповнення позовних вимог від 18.10.2023 за своєю суттю є одночасно заявою про зміну предмету та підстав позову, що суперечить вимогам частини 1 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України.
В подальшому позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дії відповідачів щодо відмови у проведенні перерахунку ОСОБА_1 пенсії по інвалідності; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 25.10.2022 пенсії по інвалідності 2-ї групи відповідно висновку експерта судової економічної експертизи від 09.10.2023 №3 у розмірі 32470,86 грн щомісячно з урахуванням виплачених сум пенсії.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року у справі №440/17631/23 заяву ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог (уточнення та доповнення позовних вимог) шляхом визнання протиправними дії (бездіяльність) Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області протиправними щодо встановлення неправильного страхового стажу ОСОБА_1 ; визнання протиправним та скасування рішення ГУПФ України в Тернопільській області від 15.02.2023 №1639500220226 про відмову у перерахунку пенсії; зобов'язання ГУПФ України в Полтавській області провести перевірку первинних документів по МКП "Правознавець", повернуто заявнику без розгляду. Суд вказав, що визначений частиною першою статті 47 КАС України строк для подання заяви про збільшення розміру позовних вимог є присічним, позивач такий строк пропустив.
Так отримавши ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року у справі №440/17631/23, позивач 02.04.2024 засобами поштового зв'язку направив до суду даний позов.
Апелянт наголошував, що на теперішній час ним досі не отримано жодної відповіді на його заяви щодо визначення його страхового стажу.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що позивачем пропущено строк звернення до суду і поважності причин пропуску суду не зазначено. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 294 Кодексу адміністративного судочинства України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій (бездіяльності), визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачеві.
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду не наведено обставин на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до суду протягом встановленого кодексом строку, а наведені обставини носять суб'єктивний характер та залежали від дій самого позивача, тому суд не знайшов підстав для визнання вказаних причин пропуску строку звернення до суду поважними, а тому у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду відмовив.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Процесуальним законом передбачені певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Відповідно до ст. 118 КАС України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно зі статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Вищевказані висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду викладену у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі №815/91/18.
Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Колегією суддів встановлено, що ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року у справі №440/17631/23 заяву ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог, а саме: визнання протиправними дії (бездіяльність) Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області протиправними щодо встановлення неправильного страхового стажу ОСОБА_1 ; визнання протиправним та скасування рішення ГУПФ України в Тернопільській області від 15.02.2023 №1639500220226 про відмову у перерахунку пенсії; зобов'язання ГУПФ України в Полтавській області провести перевірку первинних документів по МКП "Правознавець" повернуто заявнику без розгляду.
Отримавши вказані документи, 02.04.2024, тобто в межах шестимісячного строку, позивачем направлено позовну заяву до Полтавського окружного адміністративного суду (вказаний позов зареєстровано в суді 11.04.2024).
З огляду на вищевказане, колегія суддів доходить висновку, що позивач не допускав зволікань зі свого боку щодо оскарження рішень, дій (бездіяльності) Пенсійного фонду, навпаки вчиняв активні дії щодо їх оскраження.
Суд першої інстанції зазначив, що заяву ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог повернуто з підстав пропуску подання такої до суду.
Проте строки звернення із заявою про збільшення позовних вимог не є тотожними строкам звернення до суду, відтак пропущення позивачем строків звернення із вказаню заявою не свідчить про недотримання позивачем строків звернення до суду визначених ст. 122 КАС України.
Також колегія суддів зауважує, що з програми Діловодство спеціалізованого суду встановлено, що по справі №440/17631/23 Полтавським окружним адміністративним судом прийнято постанову від 25.06.2024, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 03.05.2023 №163950022026.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 з урахуванням довідки Українсько-російського спільного підприємства "Оборонсоюз" від 13.03.2023 №35 про заробітну плату для обчислення пенсії та здійснити виплати з урахуванням фактично сплачених сум.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 15.02.2023 №163950022026.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.02.2023 про перерахунок пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Колегія суддів зазначає, що у вказаній вище справі суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування спірного рішення Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 15.02.2023 №163950022026.
Враховуючи вищезазначене, з'ясувавши всі обставини справи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про пропущення позивачем строків звернення до суду.
Колегія суддів зазначає що Європейським судом з прав людини зазначено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та "1Walchli v. France", № 35787/03, п. 29).
При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 05.12.2018 (справа № 11-989заі18), згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повертаючи позивачу позовну заяву з підстав пропуску шестимісячного строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України, допустив надмірний формалізм, не з'ясувавши належним чином всі суттєві обставини у справі та не надавши їм належної оцінки, що в свою чергу позбавило позивача права на звернення до суду.
Вищевикладене дозволяє дійти висновку, що суд першої інстанції дійшов пеердчасного висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 .
За приписами ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.
З тексту ст. 6 Конвенції прямо випливає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі "Голдер проти Великої Британії" від 21.02.1975р., ЄСПЛ дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід'ємне право особи на доступ до суду.
Таким чином, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
За приписами ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи, що судом першої інстанції під час постановлення ухвали від 26.04.2024 порушено норми процесуального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 скасуванню, а справа №440/4297/24 направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 по справі № 440/4297/24 - скасувати.
Справу №440/4297/24 за позовом ОСОБА_1 до оловного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій (бездіяльності), визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді Л.В. Курило Л.В. Мельнікова