19 липня 2024 р. Справа № 440/4498/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2023, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Петрова, м. Полтава, повний текст складено 20.12.23 по справі № 440/4498/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 04.07.2001 по 31.12.2007 включно із застосуванням індексу споживчих цін у відповідності до вимог статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення"; з 01.01.2008 по 26.11.2009 по включно та з 29.12.2010 по 28.02.2018 включно визначивши базовим місяцем січень 2008 року; за період з 01.01.2018 по 03.05.2018 визначивши базовим місяцем березень 2018 року; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з урахуванням виплаченої за період з 04.07.2001 по 31.12.2007 включно із застосуванням індексу споживчих цін у відповідності до вимог статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення"; з 01.01.2008 по 26.11.2009 по включно та з 29.12.2010 по 28.02.2018 включно визначивши базовим місяцем січень 2008 року; за період з 01.01.2018 по 03.05.2018 визначивши базовим місяцем березень 2018 року.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 у період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року у належному розмірі.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно зі встановленням для обчислення індексації місяця підвищення доходів (базового місяця) - січень 2008 року, з урахуванням проведених виплат.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. При цьому, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру. Відповідно до п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Стверджує, що розрахунок індексації грошового забезпечення, зокрема визначення базового місяця, є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення. Вказує, що на тому, що базовим місяцем потрібно вважати, місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації наголосив Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2020 року по справі №825/565/17, адміністративне провадження №К/9901/15586/18. Зважаючи на той факт, що доходи військовослужбовців Національної гвардії України суттєво збільшено з 01.01.2016 за рахунок премії (сума постійної складової заробітної плати) військова частина вважає, що базовим місяцем для обрахунку суми індексації грошового забезпечення є виключно січень 2016 року. Відтак з огляду на викладене грошове забезпечення військовослужбовців було суттєво збільшено в січні 2016 року тому базовим місяцем нарахування індексації грошового забезпечення потрібно вважати січень 2016 року.
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказав, що вважає рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог позову про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 30.11.2015 року включно зі встановленням для обчислення індексації місяця підвищення доходів (базового місяця) - січень 2008 року, з урахуванням проведених виплат, таким, в якому неповно з'ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи по суті, та як наслідок порушено норми матеріального та процесуального права.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам, викладеним у довідці про нарахування та виплату індексації від 18.03.2023 № 34, видану відповідачем, зі змісту якої вбачається, що апелянту в період з липня 2001 по листопад 2005 індексація грошових доходів не виплачувалася, в грудні 2005 року виплачено 17,21грн., в січні 2006 - 62,51грн., лютий 2006 індексація доходів не виплачувалася, в березні 2006 - 156,46грн., квітень 2006 - 59,08грн., травень 2006 - 134,41грн., червень 2006 - 103,17грн., липень 2006 - 725,10грн., серпень 2006 - 103,17грн., вересень 2006 - 103,17грн., жовтень 2006 - 103,17грн., листопад 2006 - 105,04грн., грудень 2006 - 122,21грн., січень 2007 - 138,37грн., лютий 2007 - 138,37грн., березень 2007 - 173,49грн., квітень 2007 - 165,37грн, травень - серпень 2007 індексація грошових доходів не виплачувалася, вересень 2007 - 15,71грн., жовтень 2007 - 23,56грн., листопад 2007 - 23,86грн., грудень 2007 - 40,90грн., січень 2008 - 58,50грн., лютий - квітень 2008 індексація грошових доходів не виплачувалася, травень 2008 - 17,47грн., червень 2008 - 42,70грн., липень 2008 - 64,05грн., серпень 2008 - 73,11грн., вересень - 73,34грн., жовтень 2008 - 73,74грн., листопад 2008 - 75,60грн., грудень 2008 - 85,63грн., січень - лютий 2009 індексація грошових доходів не виплачувалася, березень 2009 - 454,69грн., квітень 2009 індексація грошових доходів не виплачувалася, травень 2009 190,23грн., червень 2009 - 173,27грн., липень 2009 - 173,27грн., серпень 2009 - 184,64грн., вересень 2009 - 194,68грн., жовтень 2009 - 194,68грн., листопад 2009 - 389,36грн., грудень 2009 - 251,72грн., січень 2010 - 240,31 грн., лютий 2010 - 240,31 грн., березень 2010 - 240,31 грн., квітень 2010- 286,44грн., травень 2010 - 286,44грн., червень - грудень 2010 індексація грошових доходів не виплачувалася, січень 2011 - 35,96грн., лютий 2011 - 35,96грн., березень 2011 - 35,96грн., квітень 2011 - 69,44грн., травень 2011 - 72,96грн., червень 2011 - 174,72грн., липень 2011 - 87,36грн., серпень 2011 - квітень 2014 індексація грошових доходів не виплачувалася, травень 2014 - 17,05грн., червень - липень 2014 індексація грошових доходів не виплачувалася, серпень 2014 - 265,53грн., вересень 2014 - 135,20грн., жовтень 2014 індексація грошових доходів не виплачувалася, листопад 2014 - 309,38грн., грудень 2014 - 443,35грн., січень 2015 індексація грошових доходів не виплачувалася, лютий - червень 2015 індексація грошових доходів не виплачувалася липень 2015 - 170,52грн., серпень 2015 - 200,97грн., вересень 2015 - 200,97грн., жовтень 2015 - 200,97грн., листопад 2015 індексація грошових доходів не виплачувалася. Відтак обставини стосовно відсутності відомостей в частині виплати індексації грошових доходів апелянту за період з липня 2001 по листопад 2015 роки не відповідають дійсності. Беручи до уваги відомості в довідці про нарахування та виплату індексації від 18.03.2023 №34 та витягу з послужного списку підполковника ОСОБА_1 , вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно відсутності обґрунтування виплати індексації грошових доходів апелянту за оскаржуваний період. Зазначає, що аналізуючи дані офіційного публічного веб - ресурсу Державної служби статистики України за електронним посиланням: "http://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm" щодо індексів споживчих цін у 2008 році вбачається, що в наступному місяці після підвищення посадових окладів військовослужбовців - в лютому 2008 року поріг індексації в 101 відсотка був перевищений (1,027). Оскільки індекс інфляції за лютий 2008 року опубліковано в березні 2008 року, то вперше індексуватися грошове забезпечення позивача повинно було у квітні 2008 року. Посилається на правову позицію, викладену Верховним Судом в постанові від 22 березня 2023 року у справі № 380/1730/22.
У зв'язку з цим просив рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 по справі №440/4498/23 в частині відмови у виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 30.11.2015 року включно зі встановленням для обчислення індексації місяця підвищення доходів (базового місяця) - січень 2008 року, з урахуванням проведених виплат - скасувати та постановити нове рішення про задоволення вимог позову.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , з 04.07.2001 по 31.12.2017 та з 01.01.2018 по 03.05.2018 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Наказом командувача Національної гвардії України від 10.05.2018 року переведений до військової частини № НОМЕР_2 та виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з 10.05.2018.
У листопаді 2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив повідомити за які періоди під час несення служби не проводилась індексація грошових доходів нарахованих позивачу та провести нарахування та виплатити заборгованість по індексації грошового забезпечення.
Листом Військової частини НОМЕР_3 від 16.11.2022 №6/159/11-809 позивача повідомлено про розгляд його заяви про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 04.07.2001 року по 03.05.2018 року. Зазначено, що у зв'язку з обмеженим фінансовим ресурсом, який виділявся військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України на виплату грошового забезпечення у 2016, 2017 роках для проведення індексації грошового забезпечення у вказаний період не було можливим. Крім того, зазначено, що надати інформацію щодо виплати індексації за період з 04.07.2001 року по 03.05.2018 року також немає можливості.
Листом № 6/59/11-240 від 18 березня 2023 року відповідач повідомив, що індексація позивачу за період служби з липня 2001 р. по листопад 2005 р., у лютому 2006 р., з травня 2007 р. по серпень 2007 р., з лютого 2008 р. по квітень 2008 р., з січня 2009 р. по лютий 2009 р., у квітні 2009 р., з червня 2010 р. по грудень 2010 р., з серпня 2011 р. по квітень 2014 р., з червня 2014 р. по липень 2014 р., у жовтні 2014 р., з січня 2015 р. по червень 2015 р., у жовтні - листопаді 2015 р., з січня 2016 р. по червень 2016 р., з вересня 2016 р. по листопада 2016 р., з січня 2017 р. по грудень 2017 р. не нараховувалась та не виплачувалась, що підтвердив довідкою про доходи №34 від 18.03.2023.
Позивач не погоджуючись із діями відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення, звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013), тобто з 01.12.2015 до 28.02.2018 є січень 2008 року.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в іншій частині, суд першої інстанції виснував, що до 01.12.2015 базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації підлягало здійсненню індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок. За наведених обставин суд першої інстанції відхилив доводи позивача про те, що у період з лютого 2008 року по 01.12.2015 базовим місяцем мав бути саме січень 2008 року, оскільки такі доводи не обґрунтовані та не підтверджені відомостями про нарахування та виплату грошового забезпечення позивачеві за відповідний період.
Також суд першої інстанції зважив на відсутність підстав для нарахування індексації грошового забезпечення позивача з 01.03.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року відсутні, оскільки з 01.03.2018 затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів враховує таке.
Згідно зі статтею 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі Закон № 2017-III), з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до статті 19 цього ж Закону державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Статтею 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі Закон № 1282-XII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Приписами статті 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону № 1282-ХІІ.
У первинній редакції частина перша статті 4 цього Закону передбачала, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
Надалі до цієї норми були внесені зміни Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав законну силу 01 січня 2016 року.
Тож з 01 січня 2016 року за правилами частини першої статті 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Інші положення статті 4 цього Закону з 2003 року й дотепер залишилися незмінними.
Зокрема, частина друга статті 4 Закону № 1282-ХІІ передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону №1282-ХІІ для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №1282-ХІІ підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282-XII).
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" визначено правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.
Так, пункт 1 Порядку № 1078 (у редакції постанови Уряду від 17 липня 2003 року № 1078) передбачав, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держкомстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Своєю чергою, пункт 5 Порядку у тій же редакції визначав, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної допомоги сім'ям з дітьми, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться.
Отже, положеннями Порядку № 1078 було запроваджено правило, у силу якого календарний місяць підвищення розміру мінімальної заробітної плати та календарний місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (що має місце у випадку підвищення винагороди за працю) є подією, яка припиняє раніше розпочату процедуру нарахування індексації наростаючим підсумком і ця процедура розпочинається знову лише у наступному календарному місяці.
У подальшому постановою Уряду від 13 червня 2012 року № 526 (набрала чинності 21 червня 2012 року) пункт 10-1 Порядку № 1078 було доповнено новим абзацом, згідно з яким обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.
Одночасно цією ж постановою Уряду відбулося доповнення Порядку № 1078 новим пунктом 10-2, відповідно до якого для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Отже, з 21 червня 2012 року було введено у дію нове спеціальне правило визначення базового календарного місяця для початку процедури індексації - календарний місяць прийняття найманого працівника на роботу.
Це правило застосовувалося до 01 грудня 2015 року та було скасоване на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів".
Зокрема, відповідно до абзацу 1 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції постанови Уряду №1013) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Абзац 2 пункту 5 Порядку №1078 передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Згідно з абзацом 3 пункту 5 Порядку № 1078, сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
За змістом абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Відповідно до абзацу 5 пункту 5 Порядку №1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 визначає, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Також у новій редакції на підставі постанови Уряду №1013 був викладений пункт 10-2 Порядку №1078, згідно з приписами якого для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Отже, Порядок № 1078 у редакції, яка застосовувалася до 01 грудня 2015 року, містив поняття "базовий місяць". Базовим місяцем уважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати). Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.
Таким чином до 01 грудня 2015 року новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового доходу міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати, а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника.
На вказані особливості попереднього правового регулювання Верховний Суд уже звертав увагу у пункті 45 постанови від 19 травня 2022 року у справі №200/3859/21, а також у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21.
За таких умов можна дійти висновку про те, що грошове забезпечення ОСОБА_1 підлягає індексації за період з дня прийняття на військову службу по 31 листопада 2015 року та для правильного визначення базового місяця для нарахування індексації за цей період необхідно встановити місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати.
В той же час позивач в апеляційній скарзі наполягає на тому, що індексація його грошового забезпечення починаючи з 01.01.2008 має проводитися з урахування базового місяця січень 2008 року та такі аргументи є помилковими.
Як зазначено вище, механізм обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення наростаючим підсумком з останнього підвищення посадового окладу позивача за посадою затверджено лише з грудня 2015 року.
Тобто до грудня 2015 року законодавцем передбачався інший механізм нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, що викладено вище, та який не передбачав визначення базового місяця для нарахування індексації місяцем останнього підвищення посадового окладу.
Тобто, до 01 грудня 2015 року базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації підлягало здійсненню індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок.
Правову позицію щодо того, що Порядок № 1078 у в редакції, який діяв до 15.12.2015, не пов'язує проведення нарахування індексації доходів громадян із визначенням базового місяця січень 2008 року за період до 01.12.2015, викладено Верховним Судом у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 380/4689/21.
При цьому правова позиція, викладена Верховним Судом в постанові від 22 березня 2023 року у справі № 380/1730/22, на яку посилається позивач в апеляційній скарзі, також стосується іншого періоду, зокрема застосування базового місяця січень 2008 року за період з 01.01.2016 до 01.03.2018.
Отже, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги позивача в частині, в якій він оскаржує рішення суду першої інстанції, та погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог позову в цій частині, оскільки права на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 01.12.2015 з урахуванням базового місяця січень 2008 року позивач не має.
Відповідно, доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не з'ясовано, в якому саме розмірі йому виплачено індексацію грошового забезпечення, не мають спростовного значення, адже спір стосується того, що позивач просить зробити нарахування індексації з урахуванням базового місяця січень 2008 року та не оскаржує дії відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за окремі періоди в цілому.
Щодо доводів апеляційної скарги позивача, що стосується періоду з 01.12.2015 по 01.03.2018, колегія суддів зазначає таке.
Як слідує із запроваджених Постановою № 1013 змін, у подальшому з 01 грудня 2015 року почали діяти єдині правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації для всіх працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення чи виходу на роботу. Внаслідок цих змін Порядок № 1078 у редакції, що застосовується з 01 грудня 2015 року, не містить поняття "базовий місяць" і передбачає уніфікований підхід до обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації всіх працівників.
Для проведення індексації з 01 грудня 2015 року замість терміну "базовий місяць" використовується поняття "місяць підвищення доходу", яке має інший зміст, а саме, це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Таке визначення означеного поняття висновується із системного тлумачення пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, яка була запроваджена з 01 грудня 2015 року.
Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож з 01 грудня 2015 року зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.
У цьому полягає одна з основних відмінностей понять "місяць підвищення доходу" і "базовий місяць", позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.
Між тим, вилучення терміну "базовий місяць" та запровадження поняття "місяць підвищення доходу" не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у "базовому місяці", так і у "місяці підвищення доходу" індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.
Таким чином, ураховуючи наведені нормативні положення, слідує висновок, що розрахунок індексації грошового забезпечення позивача, як військовослужбовця, з 01 грудня 2015 року не прив'язаний до місяця прийняття (виходу) на військову службу.
Початком відліку для визначення місяця підвищення доходу позивачки та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку вона займала.
Аналіз приписів Постанови № 1013 у взаємозв'язку із запровадженими нею змінами до пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 дають суду підстави дійти висновку про те, що для проведення подальшої індексації грошового забезпечення відповідачу з 01 грудня 2015 року належало переглянути "базовий місяць", визначений за старими правилами, змінивши його на "місяць підвищення доходу", тобто на місяць останнього підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, займаною позивачем.
У цьому зв'язку колегія суддів звертає увагу на те, що дотепер посадові оклади військовослужбовців визначалися постановами Кабінету Міністрів України. У період 2008 2018 років таких постанов було дві.
Зокрема, у період з 01 січня 2008 року до 01 березня 2018 року схеми посадових окладів військовослужбовців були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка була чинною.
Починаючи від січня 2008 року посадовий оклад позивача не змінювався. Він змінився лише у березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців.
Тож з огляду на місяць підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців та правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, саме січень 2008 року є місяцем підвищення доходу ОСОБА_1 , за яким і слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року.
У цьому зв'язку колегія суддів уважає за необхідне врахувати правову позицію Верховного Суду, сформовану у постановах від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі №420/3593/20, від 12 травня 2022 року у справі № 200/7006/21 та багатьох інших стосовно тлумачення у подібних правовідносинах пунктів 2, 5, 10-2 Порядку № 1078 при розв'язанні питання про місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.
Надаючи оцінку твердженням відповідача в апеляційній скарзі, колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд сформував усталену судову практику відносно повноважень державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення, яка полягає у тому, що такі не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Зазначені висновки Суд виклав у постановах від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а, від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі №420/3593/20, від 09 червня 2022 року у справі № 600/524/21-а.
Також у справах №400/1118/21 і 420/3593/20 Верховний Суд, розтлумачивши пункти 2, 5, 10-2 Порядку № 1078, указав, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Одночасно з цим, Суд зазначив, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. Водночас нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
На основі аналізу наведених норм Верховний Суд дійшов висновку, що місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
На необхідності визначення базового місяця при розрахунку індексації грошового забезпечення Верховний Суд наголосив і в постанові від 10 вересня 2020 року у справі №200/9297/19-а.
Застосовуючи ці підходи до справи, що розглядається, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення вимог позову про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця для обчислення - січень 2008 та виплатити її з утриманням раніше виплачених сум.
Посилання відповідача на роз'яснення Міністерства соціальної політики України щодо обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення не заслуговує на увагу (є недоречним), оскільки роз'яснення, листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.
В обґрунтування неможливості здійснення нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що він здійснює нарахування у межах коштів, передбачених на відповідні цілі Департаментом фінансів Міністерства оборони України, а тому вказує на відсутність фінансових ресурсів для такої виплати.
Так, положеннями Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з цим, виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.
Індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
На підтвердження наведених вище доводів, відповідачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надано жодних належних та допустимих доказів відсутності у бюджеті відповідного рівня, за спірний період коштів на індексацію грошового забезпечення та вжиття відповідних заходів з метою отримання додаткових коштів для виплати військовослужбовцям індексації грошового забезпечення.
Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява № 63134/00).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17 та від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19.
Водночас, з аналізу вищенаведених положень Порядку № 1078 можна резюмувати, що у період з 01.01.2008 до 01.12.2015 задля правильного визначення базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення позивача слід враховувати місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, а не січень 2008 року, як вважає позивач, тому в цій частині доводи апеляційної скарги позивача є помилковими.
На підставі викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення вимог позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Наведені в апеляційних скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують.
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: "а", "б", "в", "г" пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 по справі № 440/4498/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко