19 липня 2024 року Чернігів Справа № 620/9674/24
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Лукашова О.Б., розглянувши заяву позивача про поновлення та продовження процесуальних строків у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, відповідно до положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 за весь час затримки виплати, а саме: з 06.03.2022 по 16.02.2024.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що він 06.03.2022 був звільнений з ІНФОРМАЦІЯ_1 , але остаточний розрахунок при звільнені, на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 у справі № 620/4970/23, яке набрало законної сили 02.11.2023, був здійснений лише 16.02.2024. Тому вважає, що відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.
Ухвалою від 12 липня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання до Чернігівського окружного адміністративного суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Позивач у встановлений судом строк подав до суду заяву про поновлення та продовження строків.
Позивач зазначає, що внаслідок здійснення російською федерацією ракетних ударів по позиціях під час захисту Батьківщини в місті Чернігів 02.03.2022 отримав травмування та поранення після мінно-вибухової травми, згодом він був звільнений з військової служби у відставку за станом здоров'я, а саме невротичні хвороби. Після лікування досі проходить процедури, як для фізичного так і психологічного відновлення здоров'я. Посилаючись на хворобу стверджує, що йому для прийняття певних рішень потрібен час. Також вказує, що він намагався вирішити зазначене питання у досудовому порядку, але це не мало результату.
Розглянувши заявлене клопотання, суд зазначає таке.
Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», яка складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Відповідно до Закону України ''Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати'' від 19.10.2000 №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення) (частина перша, друга статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ).
З наведеного висновується, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати.
На належності сум компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013.
У пункті 2.2 Рішення від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.
У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
Законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Вирішуючи питання застосування норм КАС України та КЗпП України, Верховний Суд у постанові від 03.08.2023 у справі №280/6779/22 зазначив, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.
До 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22 та у постановах від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21 і від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22.
Предметом спору у цьому позові є компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, у зв'язку з невчасним нарахуванням та виплатою грошової винагороди за період служби позивача на підставі рішення суду у справі 620/4970/23, тобто предметом спору є правомірність нарахування компенсації за невчасну виплату щомісячного грошового забезпечення, а не правомірність нарахування йому коштів, що підлягали виплаті при звільненні.
Отже до правовідносин у цій справі застосуванню підлягають норми частини 1 статті 233 КЗпП України, у редакції після 19 липня 2022 року, які, у свою чергу, передбачають тримісячний строк звернення до суду з позовом з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідач на виконання рішення суду від 18.07.2023 у справі 620/4970/23 нарахував позивачу додаткову винагороду у сумі 522 685,48 грн, вказане підтверджується розрахунком додаткової винагороди від 25.01.2024 № 2091/516/фес.
Вказану додаткову винагороду у повному розмірі відповідач перерахував на картковий рахунок позивача 16.02.2024, вбачається з виписки по надходженням по картці/рахунку від 04.07.2024 № LMS4K1E2QI22TOTU та не заперечується позивачем.
Враховуючи, що виплата компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, яка є предметом спору у цій справі, здійснюється у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості, то позивач дізнався про порушення свого права саме в лютому 2024, останнім днем, коли відповідач повинен був виплатити компенсація є 29.02.2024.
Статтею 120 КАС України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до частини 3 статті 120 КАС України строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.
Отже встановлений новою редакцією статті 233 КЗпП України тримісячний строк, протягом якого позивач має право звернутись до суду з позовом починається з 01.03.2024 та сплив 01.06.2024, водночас позивач звернувся до суду 09.07.2024.
З наведеного вбачається, що позивачем пропущений строк звернення до суду з цим позовом.
Частиною 6 статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Поважними за змістом вказаної норми визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Позивач на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду разом із заявою про поновлення строку надав такі докази.
Довідку про обставини травми від 18 травня 2022 року № 109/Д з якої вбачається, що він 02.03.2022 отримав дифузну травму головного мозку отриману під час виконання обов'язків військової служби в районі бойових дій.
Відповідно до Свідоцтва про хворобу № 857-П госпітальна військово-лікарська комісія психоневрологічного профілю НВМКЦ «ГВКГ» 10.10.2022 провела обстеження позивача та встановила, що він не придатний до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 17-а графи ІІІ Розкладу хвороб.
Згідно із довідкою серія 12ААГ № 147257від 07.12.2022 позивач є інвалідом третьої групи з 02.11.2022 зі строком інвалідності до 01.01.2025.
Довідку військово-лікарської комісії від 29.05.2022 № 481, якою також підтверджується, що позивач отримав МВТ (мино-вибухову травму) пов'язану із захистом Батьківщини.
Також надано дві виписки епікризу, з яких встановлено, що позивач з 24.05.2022 по 29.05.2022 та з 29.06.2022 по 07.07.2022 перебував на стаціонарному лікуванні.
Надаючи оцінку вказаним доказам суд звертає увагу, що всі документи стомуються 2022 року, у той час, як встановлено судом, докази поважність пропуску строку звернення до суду повинні стосуватися строку з 01.06.2024 по 09.07.2024. Позивач не надав докази, що він у зазначений строк проходив процедури для відновлення здоров'я.
Щодо тверджень позивача, що йому для прийняття певних рішень потрібен час суд зазначає таке.
Як вбачається з рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 № 620/4970/23 позивач 15.04.2023 звернувся до суду за захистом своїх прав.
Також позивач у лютому- березні 2024 року (точну дату заяви встановити не можливо), тобто одразу після виплати коштів за рішенням суду, звертався до відповідача із заявою про нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суду невиплаченого в строки грошового забезпечення за період з 28.11.2022 по 16.02.2024 включно.
Позивач, як на підставу поновлення строку посилається на те, що він намагався вирішити зазначене питання у досудовому порядку, але це не мало результату.
Як вже зазначалося судом позивач у лютому 2024 року звертався до відповідача з заявою про нарахування та виплату йому компенсації за період з 28.11.2022 по 16.02.2024 включно.
На вказану заяву відповідач листом від 30.03.2024 № 2091/2311/ПР надав відповідь, про відмову у проведені нарахування та виплати компенсації.
Суд звертає увагу, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись відповідачем у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.
Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову
Такого ж висновку дійшла Судова палата Верховного Суду з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 2 квітня 2024 року у справі №560/8194/20 (провадження № К/990/129/22).
Отже звернення позивача із заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого в строки грошового забезпечення за період з 28.11.2022 по 16.02.2024 включно не є підставою для поновлення строку звернення до суду, оскільки досудове врегулювання спору в цій категорії справ не є обовязковим.
Розглянувши наведені позивачем обставини та надані докази, суд доходить висновку, що з урахуванням ст.121 КАС України, відсутні підстави для поновлення позивачу строку звернення до суду.
Згідно з частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивач повинен подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, відповідно до положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати», в якій зазначити поважні причини його пропуску, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 123, 169, 243, 248, 256, 293 КАС України, суддя
У задоволені заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання до Чернігівського окружного адміністративного суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення зазначених недоліків, у встановлений судом строк, відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява буде йому повернута.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Відповідно до частини 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та згідно зі статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.
Суддя Олена ЛУКАШОВА