Справа № 560/7652/24
іменем України
19 липня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, в якому просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 у прийнятті рішення про відмову щодо зняття ОСОБА_1 , з військового обліку та відмову у наданні довідки відповідної форми про зняття з військового обліку у зв'язку із виїздом на постійне місце проживання за кордон на підставі заяви від 17.04.2024 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 зняти ОСОБА_1 , з військового обліку та надати довідку відповідної форми про зняття з військового обліку у зв'язку із виїздом на постійне місце проживання за кордон (Держава Ізраїль) відповідно до заяви від 17.04.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що виїзд особи (призовника чи військовозобов'язаного) за межі України на постійне проживання є підставою для зняття такої особи із військового обліку із вилученням у неї військово-облікових документів. При цьому, чинне законодавство не містить будь-яких особливостей, виключень і обмежень ведення військового обліку на період дії воєнного стану.
Ухвалою суду від 24 травня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що відсутні підстави передбачені нормами чинного законодавства України для зняття з військового обліку громадянина України ОСОБА_1 , а тому в Хмельницького районного територіального обліку не має жодних підстав надавати дозвіл військовозобов'язаному ОСОБА_1 на виїзд за кордон.
У відповіді на відзив позивач просить позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_1 .
Позивача взято на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_4 02.03.2022, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_2 , виданим 28.06.1986 ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Управлінням Державної міграційної служби України в Хмельницькій області відповідно до Повідомлення від 27.03.2024 року вих: № 6801.24-1300/68.01-24 прийнято рішення щодо оформлення документів на виїзд на постійне місце проживання в Державу Ізраїль у строк до 27.09.2024 року, яким для завершення процедури оформлення документів необхідно знятись з реєстрації місця проживання вУкраїні
Позивач 17.04.2024 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про зняття його з військового обліку військовозобов'язаних, у зв'язку з виїздом за кордон на постійне місце проживання.
Відповідач листом від 26.04.2024 №3376 повідомив, що подана заява про зняття з військового обліку та надання довідки про зняття з військового обліку у зв'язку із виїздом за кордон на постійне місце проживання не підлягає задоволенню, посилаючись, що відповідно до вимог частини 16 статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану» та частини 4 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу" розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 13.01.2024 року № 6/291 та № 7/2/2/340 від 10.05.2023 року заборонено видавати дозвіл призовникам та військовозобов'язаним для виїзду за кордон на постійне місце проживання.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до ч.2 ст.1 Закону №2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 3 статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ч. 7 ст. 1 цього ж Закону, виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно із ч. 10 ст. 1 цього ж Закону, громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання.
Згідно із ч. 4 ст. 37 цього ж Закону, у воєнний час забороняється виїзд призовників, військовозобов'язаних та резервістів з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України - без дозволу відповідного керівника).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент виникнення спірних правовідносин розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Суд встановив, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Позивач посилається на те, що він підлягає зняттю з військового обліку, оскільки рішенням Управління Державної міграційної служби України у Хмельницькій області йому надано дозвіл на оформлення документів для виїзду за кордон на постійне місце проживання.
Згідно із п. 2 ч. 5 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", зняттю з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України:
2) з військового обліку військовозобов'язаних:
- які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання;
- які прийняті на службу до Національної поліції України, Служби судової охорони, Державного бюро розслідувань, Бюро економічної безпеки України, органів і підрозділів цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України;
- які вибули на строк більше трьох місяців за межі України;
- в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України.
З огляду на зазначені норми, суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що рішення, відповідно до якого йому надано дозвіл на оформлення документів для виїзду за кордон на постійне місце проживання і відповідно його вибуття на строк більше трьох місяців за межі України є підставою для зняття його з військового обліку, адже пункт 2 частини 5 статті 37 Закону № 2232-XII не містить таку підставу, як "вибувають на строк більше трьох місяців за межі України", а містить підставу "вибули на строк більше трьох місяців за межі України".
Тобто, право на зняття з обліку військовозобов'язаних, а позивач перебуває саме на обліку військовозобов'язаних, мають особи які вже вибули на строк більше трьох місяців за межі України, а не ті, які мають намір вибути за межі України.
Отже, на відповідача не покладено обов'язку зняття військовозобов'язаного з військового обліку під час дії правового режиму воєнного стану та під час проведення заходів загальної мобілізації.
Щодо тверджень позивача про те, що його мати отримала громадянство Ізраїлю та вже тривалий час проживає в Ізраїлі, а тому у нього виникла потреба виїзду з України на постійне місце проживання в Ізраїль, то суд зазначає, що це не є підставою звільнення його від виконання конституційних обов'язків громадянина України.
Про наявність інших законних підстав для зняття позивача з військового обліку, останній не зазначив у позові та відповідно не надав належних та допустимих доказів такого.
За таких обставин, зважаючи на обраний позивачем спосіб захисту прав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29).
Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки в задоволенні позову відмолено, тому понесені судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )
Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )
Головуючий суддя П.І. Салюк