Копія
Справа № 560/7980/24
іменем України
18 липня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах. 29.03.2024 позивач звернулась із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки. Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, відмовив позивачу у призначені пенсії, оскільки заявниця вже отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV. Позивач вважає вказане рішення незаконним та необґрунтованим, прийнятим усупереч положенням чинного законодавства, у зв'язку з чим звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 04.06.2024 відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач не скористався правом на подачу відзиву на позов. Тому відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію за віком відповідно до частини першої пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
29.03.2024 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яку розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та відмовлено в переведенні з пенсії за віком на пільгових умовах на пенсію за віком із застосуванням середнього заробітку за 2021-2023 роки, оскільки заявник отримує пенсію за віком.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії) було встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже указаним законодавчим приписом передбачено призначення такого виду пенсії як пенсія «за віком», але на пільгових умовах.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Пунктом 2 Розділу XV «Прикінцевих положень» Закону №1058-ІV встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
2-1 Розділу XV «Прикінцевих положень» Закону №1058-ІV передбачено, що особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною другою статті 40 Закону № 1058-ІV передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
В силу частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
У випадку переведення на інший вид пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Суд зазначає, що позивач у позовній заяві стверджує, що йому було призначено пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV він звернувся вперше 29.03.2024, а тому має місце призначення іншої пенсії за іншим законом і пенсія має бути призначена виходячи з показника середньої заробітної плати по Україні за три останні роки, тобто за 2021-2023 роки, що передували року звернення.
Проте, з матеріалів справи судом встановлено, що позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах (Список № 2) відповідно до частини першої пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно пункту 16 розділ ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV (в редакції, чинній на момент призначення пенсії) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Тобто, в умовах призначення позивачу пенсії враховано пункту 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV.
Отже, дія Закону України «Про пенсійне забезпечення» поширюється на визначення права особи на пенсію, тоді як умови виплати цієї пенсії регулюються нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Так, заява позивача від 29.03.2024 до органу Пенсійного органу фактично стосувалась призначення того ж виду пенсії (пенсії за віком), що вже призначена йому в 2012 році, але на пільгових умовах, а тому, такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки.
Крім того, суд зазначає, що навіть при переведенні з пенсії за віком, призначеної за нормами одного закону на пенсію за віком, призначену за нормами, передбаченими іншим законом, зміни виду пенсії не відбувається.
Дана позиція суду узгоджується з висновками викладеними Верховним Судом у постановах від 27.06.2023 у справі № 500/4392/22 та від 30.11.2023 у справі № 580/3792/23.
За приписами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому суд не враховує посилання позивача на правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 02.04.2019 у справі № 495/620/17, від 10.04.2019 у справі № 211/1898/17, від 15.05.2019 у справі №504/503/17 та від 23.10.2020 у справі № 528/196/17, оскільки такі висновки суду здійснені у правовідносинах, які не є подібними. За обставинами вказаних справ позивачам первісно пенсія була призначена за вислугу років, які в подальшому виявили бажання отримувати пенсію за віком.
Щодо посилання представника позивача на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 17.06.2021 у справі № 336/7438/16-а, суд зазначає, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Крім того, у справі № 336/7438/16-а, що розглядалася Верховним Судом, позивачу первинно було призначено пенсію за віком з липня 2006 року на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», тоді як у справі що розглядається, позивачу пенсію було призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини першої пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Також у справі № 336/7438/16-а саме за тих обставин, що позивач продовжував працювати та сплачував страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування після призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, Верховний Суд дійшов висновків про наявність підстав для задоволення позову.
Проте, у межах даної справи відомості про те, що позивач продовжує працювати у справі відсутні, за матеріалами пенсійної справи позивач не працює, тому до спірних правовідносин наведена позивачем практика Верховного Суду не може бути застосована.
Таким чином, оскільки позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах, яка є тією ж пенсією за віком, тільки призначена на певних пільгових умовах через особливості виконуваної трудової функції (зі зниженням пенсійного віку і стажу), підстави для перерахунку розміру такої пенсії після досягнення пенсійного віку (60 років) із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за останні три роки, що передують досягненню такого пенсійного віку (за 2021-2023 роки), відсутні.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що в задоволенні позову позивача необхідно відмовити повністю.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29013 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький
"Згідно з оригіналом"
Суддя І.І. Тарновецький