з питань залишення позову без розгляду
19 липня 2024 року м. Рівне №460/4018/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., за участю секретаря судового засідання Яцюк К.Р.; представника позивача: Миронця Р.М., представника відповідача: Юхименко Т.В., розглядаючи у відкритому судовому засіданні процесуальні питання, пов'язані з розглядом справи за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 6679/1700240522 від 07.08.2023.
Разом з позовною заявою позивач подав клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке обґрунтоване тим, що 12.07.2023 ним було отримано акт від 14.06.2023 № 5454/Ж5/17-00-24-05-17/3171318706 про результати позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом № 5/2020 від 01.10.2020. Водночас, Головне управління ДПС у Рівненській області не повідомило позивача належним чином та не надіслало у встановлені терміни податкове повідомлення-рішення № 6679/1700240522 від 07.08.2023, а тому про існування податкового боргу дізнався випадково в електронному кабінеті платника податків. При цьому зазначає, що 24.10.2023 звернувся зі скаргою про перегляд цього рішення до Державної податкової служби України, однак контролюючий орган вищого рівня вмотивованого рішення за результатами розгляду поданої скарги позивачу не надіслав, з огляду на що, позивач просить поновити строк звернення до суду та прийняти позов до розгляду.
Ухвалою суду від 22.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 23.05.2023.
Цією ж ухвалою витребувано у Головного управління ДПС у Рівненській області квитанцію про доставку податкового повідомлення-рішення в електронний кабінет фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 із зазначенням дати та часу доставки такого документа платнику податків (за наявності) або ж доказів надіслання податкового повідомлення-рішення за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення; у Державної податкової служби України рішення про результати розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення № 6679/1700240522 від 07.08.2023.
Відкриваючи провадження у справі, суд дійшов висновку про необхідність дослідження причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та вирішення питання щодо його поновлення у судовому засіданні.
07.05.2024 на виконання ухвали суду відповідачем подано витребувані судом докази, зокрема докази надіслання позивачу поштою податкового повідомлення-рішення № 6679/1700240522 від 07.08.2023, рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про його вручення за податковою адресою: АДРЕСА_1 ; рішення Державної податкової служби України від 13.11.2023 № 33914/6/99-00-06-01-02-06 з доказами його надіслання та вручення позивачу.
Ухвалою суду від 23.06.2024 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для його поновлення за весь період його пропуску, а також доказів поважності причин такого пропуску.
09.07.2024 на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій він зазначає: про існування податкового боргу дізнався випадково в електронному кабінеті платника податків; у визначені терміни скористався процедурою адміністративного оскарження шляхом подання скарги до ДПС України на податкове повідомлення-рішення № 6679/1700240522 від 07.08.2023; від дати винесення рішення про результати розгляду скарги не пропущено строк звернення до суду.
19.07.2024 у судовому засіданні вирішення клопотання про поновлення строку звернення до суду поставлено судом на обговорення учасників справи. Представник позивача заявлене клопотання підтримав, наполягав на його задоволенні. Додатково зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не отримав, при цьому строк для звернення до суду платника податків із вимогою щодо визнання протиправним рішення контролюючого органу становить 1095 днів, тому просить суд врахувати вказані пояснення та поновити пропущений строк звернення до суду.
Представник відповідача заперечував щодо задоволення такого клопотання, вважав його необґрунтованим, звертав увагу суду, що позивачем при зверненні до суду з цим позовом пропущено як загальний, так і спеціальний строк звернення до суду, відтак просить суд залишити позовну заяву без розгляду.
Надаючи правову оцінку та вирішуючи клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду та клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду суд враховує наступне.
Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів.
Так, відповідно до п. 56.1 цієї статті рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з пунктом 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
У разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті (пункт 56.19 статті 56 ПК України).
Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 сформулював висновок, відповідно до якого норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Така ж позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 23.05.2024 у справі № 420/12562/23, від 10.05.2024 у справі № 520/1810/23.
Отже, за сформованою судовою практикою, яку суд враховує згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення за умови попереднього використання досудового порядку вирішення спору, становить місяць, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.
Згідно положень статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується:
56.17.1. днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк;
56.17.2. днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги;
56.17.3. днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику;
56.17.3-1. днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику;
56.17.5. днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, що оскаржувались.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 оскаржила в адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення № 6679/1700240522 від 07.08.2023 до Державної податкової служби України, рішенням якої від 13.11.2023 № 33914/6/99-00-06-01-02-06 скаргу залишено без розгляду у зв'язку з пропуском встановленого строку для подання такої скарги за відсутності клопотання про поновлення пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку.
Рішення Державної податкової служби України від 13.11.2023 № 33914/6/99-00-06-01-02-06 про результати розгляду скарги отримано позивачем особисто 23.11.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Отже, місячний строк звернення до суду розпочався 24.11.2023 і закінчився 24.12.2023 (включно).
Між тим, позовна заява подана до суду лише 12.04.2024, тобто, з пропуском місячного строку звернення до суду, визначеного пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України.
Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 колегія суддів зазначила, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Верховний суд у постанові від 23.05.2024 по справі № 420/12562/23 зазначив, що процесуальне законодавство дає можливість суду діяти на власний розсуд при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, однак суд зобов'язаний обґрунтувати підстави прийняття рішення про поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом.
Умовою прийнятності позовної заяви до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а також дотриманні строків звернення до суду, обов'язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку звернення до суду, подання відповідного клопотання про його поновлення, доказів поважності причин його пропуску (п. 55 постанови ВС від 23.05.2024 по справі № 420/12562/23).
Водночас, у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, позивач стверджував, що спірне податкове повідомлення-рішення не отримував, про існування податкового боргу дізнався з електронного кабінету платника податків. Жодних інших обґрунтованих пояснень суду не навів, відповідних доказів, що б підтверджували поважність причин строку звернення до суду та надали б можливість суду обґрунтовано поновити такий строк - не надав.
Суд вважає такі доводи представника позивача безпідставними та з цього приводу зазначає таке.
Відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (п. 42.2 ст. 42 ПК України).
Згідно п. 42.5 ст. 42 ПК України, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення № 6679/1700240522 від 07.08.2023, яким застосовано суму пені за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 140875,57 грн надіслане контролюючим органом платнику податків за податковою адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки ДП «Укрпошта» про причини повернення від 14.09.2023 рекомендоване поштове відправлення повернуто за закінченням терміну зберігання. Отже податкове повідомлення-рішення № 6679/1700240522 від 07.08.2023 вважається таким, що вручене позивачу 14.09.2023.
Згідно з позицією Верховного Суду, наведеною в постанові від 27.01.2022 по справі № 160/11673/20, процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається ч. 2 ст. 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, суд погоджується з позицією контролюючого органу, що на момент звернення позивачем до суду 12.04.2024 сплив як шестимісячний строк звернення до суду із позовною заявою, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, з моменту вручення податкового повідомлення-рішення (14.09.2023), так і скорочений, передбачений п.56.19 статті 56 ПК України - з моменту отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику.
Суд зауважує, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі. У разі невиконання цього обов'язку платник не має права посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Відповідна правова позиція зазначена у постанові ВС від 24.09.2019 у справі № 825/1109/16.
Враховуючи наведене, у суду відсутні підстави вважати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду.
Крім цього, Верховний суд у постанові від 13.02.2024 у справі № 140/9165/23 звернув увагу на те, що питання поновлення пропущених процесуальних строків вирішується судом в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Найпоширенішими підставами, за яких може бути поновлений пропущений строк звернення до суду, є, зокрема, форс-мажорні обставини або такі, що перебували поза контролем особи (аварії, катастрофи, природні явища) та інші об'єктивні причини, що не залежали від її волі (тяжка хвороба, неправомірні дії інших осіб тощо).
У випадку, коли позивачем не наведено обґрунтованих аргументів та переконливих доказів, які могли б свідчити про об'єктивну неможливість вчинення ним всіх необхідних і можливих дій щодо реалізації процесуальних прав у передбачені процесуальним законом строки, застосування судами передбачених законом наслідків пропущення строків звернення до суду, не є порушенням права особи на доступ до суду.
Суд також звертає увагу на те, що небажання позивача вчасно реалізувати процесуальні права та недоведення факту того, що можливість подання ним позовної заяви у визначені законом строки не залежала від його волевиявлення або було зумовлено вагомими та непереборними обставинами, свідчить про втрату можливості захисту порушених, на думку позивача, прав у судовому порядку.
Такий підхід відповідає принципу правової визначеності (res judicata) як складової верховенства права, а також законності (заборони незастосування норми закону, яка відповідає критерію якості, передбачуваності та легітимної мети) (пункт 86 - 89 цієї Постанови).
Отже, позивачем не наведено об'єктивних обставин, які б не дозволяли йому звернутися до суду у визначений законодавством строк, а твердження, на які позивач посилається у своїй заяві від 09.07.2024, не можуть вважатись поважними для поновлення такого строку.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі “Мушта проти України” зазначено: право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
Отже, дотримання строку звернення з позовом, є однією з умов реалізації права на подання позову у публічно-правових відносинах.
Пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно частини третьої статті 240 КАС України про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 241, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити. Причини пропуску строку звернення до суду визнати неповажними.
Клопотання представника Головного управління ДПС у Рівненській області про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду - задовольнити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повну ухвалу суду складено 19 липня 2024 року.
Суддя Ольга ПОЛІЩУК