18 липня 2024 року м. ПолтаваСправа №440/7058/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (надалі - відповідач, ГУПФ України в Одеській області), у якому просила:
визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування до її страхового стажу періоду роботи прибиральницею в Свято-Успенському соборі м. Миргород з 13.12.2000 по 01.10.2013;
зобов'язати відповідача зарахувати до її страхового стажу період роботи прибиральницею в Свято-Успенському соборі м. Миргород з 13.12.2000 по 01.10.2013;
визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФ України в Одеській області від 18.04.2024 №163650006128 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності;
зобов'язати ГУПФ України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності на підставі заяви від 11.04.2024.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що їй у січні 2024 року вперше встановлено другу групу інвалідності, а 11.04.2024 вона звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії по інвалідності. Однак рішенням ГУПФ України в Одеській області від 18.04.2024 їй відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності з огляду на відсутність необхідного страхового стажу. Позивач вважає таке рішення протиправним, адже належним доказом наявності у неї страхового стажу є трудова книжка, надана нею разом із заявою про призначення пенсії.
2. Позиція відповідачів.
Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 42-44/. Свою позицію представник відповідача мотивував посиланням на те, що документально підтверджений страховий стаж позивача складає 05 років 09 місяців 09 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи з 13.12.2000 по 01.10.2013 прибиральницею в Свято-Успенському соборі на підставі трудової книжки НОМЕР_1 від 25.07.1982, оскільки відсутні документи про сплату релігійною організацією страхових внесків до Пенсійного фонду України та відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5, про роботу за вказаний період.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
За приписами пункту 2 частини першої статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Обставини справи
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджено копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 /а.с. 6/.
З 11.01.2024 ОСОБА_1 вперше встановлена друга група інвалідності за загальним захворюванням /а.с. 12/.
11.04.2024 позивач звернулась до ГУПФ України в Полтавській області (відділ обслуговування громадян, м. Миргород) із заявою про призначення пенсії по інвалідності /а.с. 30-31/.
Рішенням ГУПФ України в Одеській області від 18.04.2024 №163650006128 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності з огляду на непідтвердження наявності на дату звернення страхового стажу тривалістю не менше 13 років /а.с. 29/.
У рішенні зазначено, що страховий стаж становить 05 років 09 місяців 09 днів; за доданими ОСОБА_1 документами до стажу роботи не зараховано: період роботи з 13.12.2000 по 01.10.2013, прибиральницею в Свято-Успенському соборі, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 25.07.1982, оскільки відсутні документи про сплату релігійною організацією страхових внесків до Пенсійного фонду України та відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5, про роботу за вказаний період; період догляду за дитиною до 3-х років ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), оскільки в свідоцтві про народження відсутній штам про одержання паспорта та інформація, що підтверджує факт догляду непрацюючої матері за дитиною до 3-річного віку.
Не погодившись з рішенням пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії по інвалідності, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
У силу пункту 1 частини першої статті 9 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV) відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати (...) пенсія по інвалідності.
Згідно з частиною першою статті 30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
За змістом частини першої статті 32 Закону №1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років.
Статтею 44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Пунктом 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (надалі - Порядок №22-1, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Відповідно до пункту 2.2 Порядку №22-1 до заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу.
У силу підпункту 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За змістом пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі предметом спору є правомірність рішення пенсійного органу про відмову у призначенні позивачу пенсії по інвалідності з огляду на відсутність необхідної тривалості страхового стажу.
Так, на дату звернення із заявою про призначення пенсії по інвалідності ОСОБА_1 виповнилось повних 53 роки, а тому для призначення їй пенсії по інвалідності необхідно підтвердити наявність страхового стажу мінімальною тривалістю 13 років.
Пенсійний орган у рішенні від 18.04.2024 обчислив страховий стаж позивача та визначив, що такий становить 05 років 09 місяців 09 днів /а.с. 29, 32/.
Спірним у цій справі є не зарахування відповідачем до документально підтвердженого страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи прибиральницею у Свято-Успенському соборі м. Миргород з 13.12.2000 по 01.10.2013.
На переконання позивача, цей період підтверджений записами у трудовій книжці НОМЕР_1 від 25.07.1982 /а.с. 36-37/, що є достатнім для обчислення страхового стажу.
Водночас відповідач зауважив, що страховий стаж має бути підтверджений за даними персоніфікованого обліку, тоді як в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування індивідуальні відомості про застраховану особу та про роботу за вказаний період щодо ОСОБА_1 відсутні.
Оцінюючи наведені доводи сторін, суд виходить з таких міркувань.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За змістом частини першої статті 24 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою цієї статті визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд враховує, що система персоніфікованого обліку впроваджена з 01.07.2000, тобто увесь спірний період роботи позивача (з 13.12.2000 по 01.10.2013) має бути підтверджений саме за даними персоніфікованого обліку.
На цій підставі суд визнає помилковими доводи позивача про достатність трудової книжки для підтвердження її страхового стажу, адже трудова книжка є основним документом про стаж лише щодо періодів роботи до 01.07.2000, тобто до запровадження персоніфікованого обліку, про що свідчить, зокрема, і наведений вище припис пункту 1 Порядку №637.
У матеріалах справи наявна довідка з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування від 11.04.2024 про відсутність індивідуальних відомостей про особу щодо ОСОБА_1 /а.с. 33/.
При цьому суд враховує, що у паспорті громадянина України ОСОБА_1 міститься відмітка, що вона має право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта /а.с. 8/, а пошук у Державному реєстрі здійснено за серією та номером паспорта позивача (КН 252920) /а.с. 33/.
Відсутність у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відомостей про трудову діяльність позивача за період з 13.12.2000 по 01.10.2013 ставить під обґрунтований сумнів її дійсне працевлаштування в цей період.
Посилання позивача на висновки Верховного Суду у постановах від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а та від 09.10.2020 у справі №341/460/17, суд визнає безпідставними, оскільки у згаданих справах йшлося про невиконання страхувальником обов'язку щодо сплати страхованих внесків та, як наслідок, відсутність у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відомостей про сплату таких внесків, тоді як у цій справі згаданий Реєстр взагалі не містить інформації про трудову діяльність позивача за період з 13.12.2000 по 01.10.2013.
Будь-які інші фактичні дані, що свідчили б про дійсне працевлаштування позивача у спірний період, ОСОБА_1 ні пенсійному органу, ані до суду не надала.
За наведених обставин суд погоджується з висновком пенсійного органу щодо відсутності підстав для зарахування періоду роботи ОСОБА_1 прибиральницею у Свято-Успенському соборі м. Миргород з 13.12.2000 по 01.10.2013 до її страхового стажу, що дає право на призначення пенсії по інвалідності.
Відмову у зарахуванні до страхового стажу періоду догляду за дитиною до 3-х років ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) позивач не оскаржує й це питання не є ключовим при вирішенні спору.
Суд зауважує, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
За вищенаведених обставин суд дійшов висновку, що у спірних відносинах відсутнє порушення прав позивача рішеннями, діями чи бездіяльністю ГУПФ України в Одеській області.
Рішення ГУПФ України в Одеській області від 18.04.2024 №163650006128 в оспорюваній частині, за встановлених вище фактичних обставин, є правомірним та обґрунтованим, а доводи позивача щодо його протиправності - помилковими.
Підстави для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи прибиральницею у Свято-Успенському соборі м. Миргород з 13.12.2000 по 01.10.2013, з огляду на надані докази та повідомлені обставини, - відсутні.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач від сплати судового збору звільнена, як особа з інвалідністю другої групи.
Інші судові витрати у справі відсутні.
З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог особи, звільненої від сплати судового збору, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Олександр КУКОБА