19 липня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/7129/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просить:
- визнати противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно довідки наданої Головним управлінням статистики у Полтавській області за №14-53/28-24 від 17.01.2024 року про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах віднесених до категорій посад державної служби , і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з врахуванням довідки наданої Головним управлінням статистики у Полтавській області за №14-53/28-24 від 17.01.2024 року про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби з вирахуванням проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 02 лютого 2024 року вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про перерахунок пенсії на підставі довідки, про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, №14-53/28-24 від 17.01.2024 року.
Листом № 3974-3045/К-02/08-1600/24 від 16.02.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повідомило про складові заробітної плати від 17.01.2024 за № 14-53/27-24 видана з урахуванням кваліфікації посад державної служби, тому пенсія державного службовця обчислено на підставі зазначеної довідки без врахування складових заробітної плати яка виплачувалась до проведення класифікації посад державної служби.
Отже, обґрунтованої відповіді з посиланням на нормативні акти позивачка не отримала.
08 березня 2024 року ОСОБА_1 повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про перерахунок пенсії на підставі довідки, про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, №14-53/28-24 від 17.01.2024 року.
Листом № 14234-13998/К-03/08-2800/24 від 14.04.2024 Департамент пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України повідомив, що періоду роз'яснення складових заробітної плати за посадою державної служби державного органу, що здійснив кваліфікацію посад державної служби можливо надати після відповідних змін до порядку № 662 .
Позивач вважає противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно довідки наданої Головним управлінням статистики у Полтавській області за №14-53/28-24 від 17.01.2024 року про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах віднесених до категорій посад державної служби , і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
28 червня 2024 відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 16.06.2023. Із заявою про переведення з пенсії за віком згідно з Законом України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" звернулась 19.01.2024. До заяви надала, зокрема, довідку від 17.01.2024 №14-53/27-24 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на січень 2024, видану відділом фінансово-економічного забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності Головного управління статистики у Полтавській області, та довідку від 17.01.2024 №14- 53/28-24 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, про середні розміри надбавок, премій та інших виплат за грудень 2023.
Заява розглядалась за принципом екстериторіальності спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. За результатами розгляду заявницю переведено на пенсію за віком згідно із Законом України "Про державну службу" з 19.01.2024, обчислену як 60% від заробітної плати 18022,90 грн., зазначеної в довідці від 17.01.2024 за №14-53/27-24. Розмір пенсії склав 10813,74 грн. Довідка про складові заробітної плати від 17.01.2024 за №14-53/27-24 видана з урахуванням класифікації посад державної служби, тому пенсію державного службовця обчислено на підставі зазначеної довідки без врахування складових заробітної плати яка виплачувалась до проведення класифікації посад державної служби.
Відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №440/7129/24, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 16.06.2023.
Із заявою про переведення з пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" звернулась 19.01.2024. До заяви надала, зокрема, довідку від 17.01.2024 №14-53/27-24 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на січень 2024, видану відділом фінансово-економічного забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності Головного управління статистики у Полтавській області, та довідку від 17.01.2024 №14- 53/28-24 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, про середні розміри надбавок, премій та інших виплат за грудень 2023.
Заява розглядалась за принципом екстериторіальності спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. За результатами розгляду заявницю переведено на пенсію за віком згідно із Законом України "Про державну службу" з 19.01.2024, обчислену як 60% від заробітної плати 18022,90 грн., зазначеної в довідці від 17.01.2024 за №14-53/27-24. Розмір пенсії склав 10813,74 грн.
02 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про перерахунок пенсії на підставі довідки, про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, №14-53/28-24 від 17.01.2024 року.
Листом № 3974-3045/К-02/08-1600/24 від 16.02.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повідомило про складові заробітної плати від 17.01.2024 за № 14-53/27-24 видана з урахуванням кваліфікації посад державної служби, тому пенсія державного службовця обчислено на підставі зазначеної довідки без врахування складових заробітної плати яка виплачувалась до проведення класифікації посад державної служби.
Отже, обґрунтованої відповіді з посиланням на нормативні акти позивачка не отримала.
08 березня 2024 року ОСОБА_1 повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про перерахунок пенсії на підставі довідки, про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, №14-53/28-24 від 17.01.2024 року.
Листом № 14234-13998/К-03/08-2800/24 від 14.04.2024 Департамент пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України повідомив, що періоду роз'яснення складових заробітної плати за посадою державної служби державного органу, що здійснив кваліфікацію посад державної служби можливо надати після відповідних змін до порядку № 662 .
Не погодившись з такими протиправними діями, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, передбачено Законом України Про державну службу № 889-VIII від 10.12.2015.
З 01.05.2016 року набув чинності Закон України Про державну службу від 10.12.2015 року № 889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року.
Частиною 1 статті 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ) встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пенсія за віком у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії за віком відповідно Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування особам, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Після 01.05.2016 року (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 року № 899 Про державну службу зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 року № 3723 Про державну службу лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 року № 899 Про державну службу, та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України від 16.12.1993 року № 3723 Про державну службу вік і страховий стаж.
Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 899 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 899 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 899 передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, право на пенсію одержують особи, зазначені в пунктах 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 року № 899, які мають необхідний стаж державної служби, страховий стаж та відповідний вік і в жодному із зазначених вище Законів не зазначається, що таке право особа одержує при умові, що їм раніше пенсія за Законом України Про державну службу не призначалась.
Закон України Про службу в органах місцевого самоврядування №2493-111 від 07.06.2001 року (далі-Закон №2493) регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (частина 2 Закону України № 889-VIII).
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2493, дія Закону України Про державну службу поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування, цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
За посадовими особами місцевого самоврядування, посади яких на момент набрання чинності цим Законом було віднесено до відповідних категорій та яким присвоєно ранг згідно з пунктом 5 розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, зберігається така сама категорія та присвоюється такий самий ранг з додержанням вимог цього Закону.
З виданої Головним управлінням статистики у Полтавській області довідки №15-25/35-23 від 04.07.2024 року слідує, що стаж державної служби, ОСОБА_1 складає 25 років 11 місяців 01 день.
Відповідно довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця виданої Головним управлінням статистики у Полтавській області № 14-53/27-24 від 17.01.2024 заробітна плата ОСОБА_1 станом на січень 2024 року становила: посадовий оклад 13633,00 грн.; надбавка за ранг (8ранг) 300,00 грн.; надбавка за вислугу років (30%) (за стаж державної служби 25 років) 4089,90 грн. Усього 18022,90 грн.
Вказані вище довідки були надані відповідачу 17.01.2024 року року, під час звернення із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію державного службовця.
Підставою для неврахування вказаних довідок відповідач зазначає те, що вказані довідки видані Управлінням соціального захисту населення Слов'янської міської ради, яке відноситься до органів місцевого самоврядування.
Згідно пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016 року Про затвердження Порядку обчислення стажу державної служби до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом № 2493-ІІІ.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, доводи позивача, щодо протиправності неврахування відповідачем при призначенні та перерахунку її пенсії довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) № 14-53/27-24 від 17.01.2024 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених, до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що про визнання противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно довідки наданої Головним управлінням статистики у Полтавській області за №14-53/28-24 від 17.01.2024 року про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах віднесених до категорій посад державної служби , і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд виходить з таких міркувань.
У силу статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Абзацами 5, 6, та 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам "Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту", ухваленої на 114-й сесії 12.05.2004, передбачено, що, відповідно до вимог статті 13 Конвенції, держави-члени зобов'язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі; крім обов'язку впровадити такі ефективні засоби правового захисту у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини, на держави покладається загальний обов'язок розв'язувати проблеми, що лежать в основі виявлених порушень; саме держави-члени повинні забезпечити ефективність таких національних засобів як з правової, так і практичної точок зору, і щоб їх застосування могло привести до вирішення скарги по суті та належного відшкодування за будь-яке виявлене порушення.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", №40450/04, пункт 64).
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Зі змісту пункту 49 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Єфименко проти України" можливо дійти висновку про те, що не розглядається у якості ефективного засіб захисту, який: "є залежним від розсуду відповідних органів влади і не є безпосередньо доступним для того, кого він стосується".
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
А відповідно до частин першої, другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2019 (справа №826/7380/15) вказала, що верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту. Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, невід'ємною частиною конституційного права на судовий захист є можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог щодо поновлення яких встановлена у належній судовій процедурі та формалізована у судовому рішенні, що забезпечено конкретними гарантіями, які б дозволяли реалізувати його в повному об'ємі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя.
При цьому суд враховує, що за висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 24.12.2019 у справі №823/59/17, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. А втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішення не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.
У цій справі пенсійний орган не уповноважений на встановлення умов для призначення особі пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, натомість такі умови визначені законом, а при їх досягненні особа має право на відповідний вид соціального захисту.
Обраний судом у конкретному випадку спосіб захисту порушеного права ОСОБА_1 відповідає завданням адміністративного судочинства, вимогам справедливості й забезпечить ефективне поновлення позивача в правах.
Зважаючи на встановлені у справі фактичні обставини, наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом:
- визнання противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно довідки наданої Головним управлінням статистики у Полтавській області за №14-53/28-24 від 17.01.2024 року. про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах віднесених до категорій посад державної служби , і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з врахуванням довідки наданої Головним управлінням статистики у Полтавській області за №14-53/28-24 від 17.01.2024 року про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, з вирахуванням проведених виплат.
Висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов'язковими для врахування суб'єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повністю.
Визнати противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно довідки наданої Головним управлінням статистики у Полтавській області за №14-53/28-24 від 17.01.2024 року. про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах віднесених до категорій посад державної служби , і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з врахуванням довідки наданої Головним управлінням статистики у Полтавській області за №14-53/28-24 від 17.01.2024 року про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, з вирахуванням проведених виплат.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривен двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Головуючий суддя Г.В. Костенко