19 липня 2024 р. № 400/4763/22
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мельника О.М., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008,
про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі відповідач), в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 12.09.2022 року № 10/5;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Миколаївській області зарахувати до пільгового стажу позивача періоди роботи: з 09.04.1998 року по 13.08.2006 року, з 01.04.2009 року по 31.05.2009 року, з 12.05.2010 року по 30.05.2010 року, з 08.08.1997 року по 31.03.1998 року, з 07.04.2011 року по 20.09.2012 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу у зарахуванні до пільгового стажу відповідні періоди роботи ОСОБА_1 на підприємстві, що дає право в подальшому на пільгову пенсію за списком № 2. За таких підстав, позивач вважає, що рішення відповідача є протиправним та суперечить записам його трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Тому позивач просить визнати неправомірним рішення відповідача від 12.09.2022р. за №10/5 та зобов'язати зарахувати періоди його роботи з 09.04.1998 року по 13.08.2006 року, з 01.04.2009 року по 31.05.2009 року, з 12.05.2010 року по 30.05.2010 року, з 08.08.1997 року по 31.03.1998 року, з 07.04.2011 року по 20.09.2012 року.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки зарахувати періоди роботи які просить позивач до страхового стажу із шкідливими і важкими умовами праці неможливо у зв'язку з відсутністю даних про проведення атестації робочих місць за умовами праці. Крім того, згідно частини 1 статті 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулось не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та суперечать вимогам Закону №1058, тому задоволенню не підлягають.
Ухвалою від 21.11.2022 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
В 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області з заявою про підтвердження стажу роботи.
До заяви позивачем було додано копії документів, а саме: паспорту, трудової книжки, ідентифікаційного коду, довідок архівного відділу Вознесенської міської ради від 14.06.2022 № С-145-148/07-04-05,особової картки форми Т-2, наказів про атестацію робочих місць від 25.02.1995 № 28-а, від 17.02.2006 № 31, від 17.02.2011 № 22.
12.09.2022 року Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії прийнято рішення № 10/5, відповідно до якого позивачу зараховано періоди роботи з 11.08.1994 по 07.08.1997, з 14.08.2006 по 31.03.2009, з 01.06.2009 по 11.05.2010, з 31.05.2010 по з 06.04.2011, з 21.09.2012 по 31.03.2015 до страхового стажу із шкідливими та важкими умовами праці до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
Проте, вказаним вище рішення відповідач відмовив позивачу в зарахуванні до страхового стажу із шкідливими та важкими умовами праці наступних періодів роботи: з 01.04.1998 по 13.08.2006, з 01.04.2009 по 31.05.2009, з 12.05.2010 по 30.05.2010 в зв'язку з тим, що посади, на яких працювала заявниця, не передбачені Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36; з 08.08.1997 по 31.03.1998 в зв'язку з відсутністю зайнятості повний робочий день; з 07.04.2011 по 20.09.2012 в зв'язку з відсутністю даних про результати атестації робочих місць за умовами праці.
Судом встановлено, що у трудовій книжці позивачки НОМЕР_1 містяться записи про роботу у Вознесенському виробничому шкіряному об'єднанні (згодом ПАТ «Возко»):
- з 11.08.1994 по 07.08.1997 - обрізувачем матеріалів 2, 3 розрядів фарбувальножирувального цеху;
- з 08.08.1997 по 31.03.1998 - обрізувачем матеріалів фарбувально-жирувального цеху на 0,75 ставки;
- з 01.04.1998 по 10.05.1999 - тянульницею шкір 4 розряду фарбувальножирувального цеху;
- з 11.05.1999 по 04.06.1999 - маляром, з 12.05.2010 по 30.05.2010 - штукатуром будівельником 3 розряду ремонтно-будівельного цеху (Коблево);
- з 05.06.1999 по 09.04.2002 - тянульницею шкір 4 розряду фарбувальножирувального цеху;
- з 10.04.2002 по 27.05.2003 - тянульницею шкір 4 розряду фарбувальножирувального цеху на 0,75 ставки;
- з 28.05.2003 по 01.06.2003 - тянульницею шкір 4 розряду фарбувальножирувального цеху;
- з 02.06.2003 по 13.08.2006 - тянульницею шкір 4, 3 розрядів на дільниці фарбувально-жирувальних процесів виробництва № 2;
- з 14.08.2006 по 31.03.2009 - розтягувачем шкір на рами 3, 5 розрядів на дільниці фарбувально-жирувальних процесів виробництва № 2;
- з 01.04.2009 по 31.05.2009 - тянульницею шкір 3 розряду на дільниці фарбувальножирувальних процесів виробництва № 2;
- з 01.06.2009 по 11.05.2010, з 31.05.2010 по з 06.04.2011, з 21.09.2012 по 31.03.2015 - розтягувачем шкір на рами 5, 3 розрядів на дільниці фарбувально-жирувальних процесів виробництва № 2;
- з 07.04.2011 по 20.09.2012 - обрізувачем матеріалів 3 розряду на дільниці фарбувально-жирувальних процесів виробництва № 2.
В матеріалах справи міститься Довідка архівного відділу Вознесенської міськради від 14.06.2022 № С-145/07-04-05, виданою на підставі книг наказів, та особовою карткою форми Т-2, якою підтверджено роботу ОСОБА_1 .
Крім того, суд звертає увагу на те, що Наказами про результати проведення атестації робочих місць: - від 25.02.1995 № 28-а підтверджено право позивача на пільгове пенсійне забезпечення обрізувачам матеріалів фарбувально-жирувального цеху; - від 17.02.2006 № 31, від 17.02.2011 № 22 розтягувальникам шкір на рами дільниці фарбувально-жирувальних процесів виробництва № 2.
Відповідач вказав у відзиві, що виробництво готового одягу та хутра згідно Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 передбачено, що правом на пенсію за віком на пільгових умовах користуються: розтягувальними шкір та овчин на рами; обрізувачі матеріалів, зайняті обрізуванням вологого напівфабрикату ручним способом у відмочувально-зольних, дубильно-фарбувальножирувальних і обробних цехах (дільницях). А посада тянульниці шкір, як вважає відповідач, відсутня в Списках виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.
Тому на підставі викладеного вище, відповідач дійшов висновку, що Наказом від 16.02.2001 № 51 не підтверджено право позивача на пільгове пенсійне забезпечення обрізувачам матеріалів фарбувально-жирувального цеху та прийняв оскаржуване рішення Комісії від 12.09.2022 № 10/5 про відмову в зарахуванні періодів роботи до страхового стажу із важкими та шкідливими умовами праці, а саме періодів роботи з 01.04.1998 по 13.08.2006, з 01.04.2009 по 31.05.2009, з 12.05.2010 по 30.05.2010 в зв'язку з тим, що посади, на яких працювала ОСОБА_1 , не передбачені Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від від 16.01.2003 № 36; з 08.08.1997 по 31.03.1998 в зв'язку з відсутністю зайнятості повний робочий день; з 07.04.2011 по 20.09.2012 в зв'язку з відсутністю даних про результати атестації робочих місць за умовами праці, який на думку ГУ ПФУ в Миколаївській області є правомірним.
Не погодившись з прийнятим Рішенням засідання Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії від 12.09.2022 року №10/5, позивач оскаржив рішення суб'єкта владних повноважень в судовому порядку, звернувшись до суду із даною позовною заявою.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовано Законом № 1058-IV, Законом України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (надалі - Закон № 1788-ХІІ), Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (надалі - Порядок № 637), Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зареєстровано в Міністерстві юстиції 1 грудня 2005 р. за № 1451/11731 (надалі - Порядок № 383), постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, якою затверджено Список № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах.
Предметом спору у даній справі є оцінка правомірності рішення відповідача щодо відмови позивачу у зарахуванні періодів роботи до страхового стажу із шкідливими та важкими умовами праці.
Так, відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Закон № 1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Статтею 8 Закону № 1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Статтею 44 Закону № 1058-IV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Закон № 1058-IV доповнено розділом XIVI «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».
Згідно з частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ, який набрав чинності з 1 січня 1992 року, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі по тексту - Порядок № 383) встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок № 442), та Методичними рекомендаціями.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Суд також зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Сукупність правових норм, про які йшлося вище, дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.
Отже, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2014 року у справі № 21-307а14, Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а.
Отже, посилання відповідача у оскаржуваному рішенні на відсутність наказів про проведення атестації робочих місць за умовами праці є необґрунтованим.
Як було зазначено судом раніше, за приписами п. 2 ч. 2 статті 114 Закону № 1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно зі ст. 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 100 Закону № 1788 визначено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Порядком застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383, (п. 3) встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Судом встановлено, що Списком № 2 виробництв, цехів, професій та посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173, розділом XXI «Легка промисловість» передбачено посаду слюсаря чергового у відмочуватьно-зольних, сиричувальних, дубильно-фарбувально-жирувальних і формалінових цехах (шкіряне виробництво та первинна обробка шкіряно-хутрової сировини).
Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Постановою Ради Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162, розділом XX «Легка промисловість» передбачені: слюсарі-ремонтники, зайняті у відмочуватьно- зольних, сиричувальних, підготовки та первинної обробки сировини, дубильно- фарбувально-жирувальних і формалінових цехах (дільницях) і цехах (дільницях) первинної обробки шкіряно-хутрової сировини.
Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Постановою Ради Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36, підрозділом 7 Шкіряне та хутрове виробництва, первинне оброблення шкіряно-хутряної сировини розділу XX «Текстильна промисловість. Виробництво шкіри. Виробництво готового одягу та хутра» передбачені: слюсарі-ремонтники, зайняті у відмочуватьно-зольних, сирицевих, підготовки та первинного оброблення сировини, дубильно-фарбувально-жирувальних і формалінових цехах.
З огляду на викладене суд приходить висновку, що професія у дубильному цеху в спірні періоди була передбачена у всіх Списках № 2.
На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що відповідачем протиправно не зараховано позивачу до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 01.04.1998 по 13.08.2006, з 01.04.2009 по 31.05.2009, з 12.05.2010 по 30.05.2010 в зв'язку з тим, що посади, на яких працювала ОСОБА_1 , не передбачені Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для о задоволення позовних вимог.
Судові витрати по справі розподіляються у відповідності до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області Засідання Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право призначення пенсії від 12.09.2022 року № 10/5.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) періоди роботи: з 09.04.1998 року по 13.08.2006 року, з 01.04.2009 року по 31.05.2009 року, з 12.05.2010 року по 30.05.2010 року, з 08.08.1997 року по 31.03.1998 року, з 07.04.2011 року по 20.09.2012 року.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 992,40грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.М. Мельник