18 липня 2024 року
справа №380/9441/24
провадження № П/380/9559/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернулась до суду із позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11; ЄДРПОУ: 37831493), в якому просить:
визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України у Львівській області, оформлену листом за вих. № 4638- 1253/4638/1-23 від 25.10.2023 в обміні паспорта громадянина України у формі ID- картки, у зв'язку із помилкою у зазначенні дати народження;
зобов'язати Управління Державної міграційної служби України у Львівській області здійснити обмін паспорта та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України із зазначенням дати її народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Єкатеринське Тарського району Омської області, РРФСР, СРСР. Згодом, у 2001 році позивачу було видано паспорт громадянина України, у якому було помилково зазначено дату народження позивача: ІНФОРМАЦІЯ_1. У 2023 році позивачем було втрачено належний їй паспорт громадянина України, у зв'язку з чим остання звернулась до відповідача із заявою про видачу нового паспорта замість втраченого. За результатами розгляду заяви Стрийським відділом Державної міграційної служби України у Львівській області було видано новий паспорт громадянина України у формі ID-картки, у якому зазначено дату народження позивача: ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач звернулась до відповідача із заявою, у якій просила видати паспорт громадянина України із зазначенням дати народження: 11.07.1950, однак відповідач відмовив у задоволенні вказаної заяви. Не погоджуючись із такою відповіддю відповідача, позивач звернулась до суду.
Ухвалою від 07.05.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідач 24.05.2024 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що за вимогами п. 35 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України заявник для оформлення паспорта подає, зокрема, такі документи: - свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; - оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків або одного з них, які на момент народження особи перебували у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України); - довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття.
При розгляді заяви позивача про обмін паспорта останній було роз'яснено порядок обміну паспорта громадянина України та звернено увагу, що окрім заяви-анкети, паспорта, що підлягає обміну, документу про сплату адміністративного збору подається документ, що підтверджує обставини (події) у зв'язку з якими паспорт підлягає обміну.
Згідно даних ЄІАС УМП ДМС України ОСОБА_1 : - була документована паспортом громадянина колишнього СРСР взірця 1974 року серії НОМЕР_2 , виданий 03.09.1979 Стрийським РОВД у Львівській області. Згідно заяви про видачу вищевказаного паспортного документа дата її народження вказана - ІНФОРМАЦІЯ_2 . - паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 04.09.2001 Стрийським РВ УМВС України у Львівській області. Згідно заяви про видачу вищевказаного паспортного документа дата її народження вказана - ІНФОРМАЦІЯ_3 . - паспортом громадянина України у формі картки № НОМЕР_4 , виданий 17.08.2023 Стрийським відділом ГУ ДМС у Львівській області. Згідно заяви анкети для внесення інформації до Єдиного демографічного реєстру - дата народження її вказана - ІНФОРМАЦІЯ_1. Оскільки у вищевказаних заявах про видачу паспортних документів місце народження ОСОБА_1 зазначено: с. Єкатеринське, Тарського району, Омської області, Російська Федерація, провести перевірку щодо достовірної дати її народження за базами даних ДРАЦС не надається можливим. У зв'язку із цим, саме на позивача покладається обов'язок про доведення дійсності фактичних даних, а саме дати народження для обміну паспорта.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач, ОСОБА_1 , є громадянкою України, що підтверджується наявним у матеріалах справи копією паспорта громадянина України.
У 2023 році позивач звернулась до Стрийського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області із заявою встановленого зразка про видачу паспорта громадянина України у зв'язку із втратою попереднього паспорта.
За результатами розгляду заяви Стрийським відділом Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області позивачу 17.08.2023 було видано паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_4 . У паспорті вказано дату народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: с. Єкатеринське, Тарського району, Омської області, Російська Федерація.
Позивач звернулась до відповідача із заявою, у якій просила видати паспорт громадянина України із зазначенням дати народження - 11.07.1950.
Листом від 25.10.2023 №4638-1253/4638/1-23 відповідач повідомив позивача, що відповідно до вимог Порядку №302, для обміну паспорта повинні подаватись документи, що підтверджують обставини, у зв'язку з якими паспорт підлягає обміну. Тому для виготовлення нового паспорта громадянина України позивачу необхідно надати свідоцтво про народження.
Не погоджуючись із такою відмовою та вважаючи її протиправною, позивач звернулась до суду із цим позовом. На підтвердження підстав для зазначення у паспорті дати народження - 11.07.1950 позивачем було подано до суду свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № НОМЕР_1 , у якому вказано дату народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 , копію будинкової книги будинку за адресою: АДРЕСА_2 , у якій вказано дату народження ОСОБА_1 - 11.07.1950, заяву про видачу паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року на ім'я ОСОБА_1 (російською мовою), ІНФОРМАЦІЯ_2 , заяву про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано такі обставини справи та норми чинного законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи визначає Закон України від 20.11.2012 № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон №5492-VI).
Згідно з частиною першою статті 4 Закону №5492-VI, Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Згідно з частиною третьою статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.
Відповідно до частини сьомої статті 21 Закону № 5492-VI, до паспорта громадянина України вноситься така інформація: 1) назва держави; 2) назва документа; 3) ім'я особи; 4) стать; 5) громадянство; 6) дата народження; 7) унікальний номер запису в Реєстрі; 8) номер документа; 9) дата закінчення строку дії документа; 10) дата видачі документа; 11) уповноважений суб'єкт, що видав документ (код); 12) місце народження; 13) відцифрований образ обличчя особи; 14) відцифрований підпис особи; 15) податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган). У разі наявності повідомлення про відмову від реєстраційного номера облікової картки платника податків проставляється слово «відмова».
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі - Порядок №302).
Згідно з пунктом 1 Порядку №302, паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Згідно з пунктом 6 Порядку №302, обмін паспорта здійснюється у разі:
1) зміни інформації, внесеної до паспорта, у тому числі у зв'язку із зміною написання латинськими літерами складових імені "прізвище", "ім'я" у документах, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України (крім додаткової змінної інформації);
2) отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - РНОКПП) або повідомлення про відмову від прийняття зазначеного номера (за бажанням);
3) виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта;
4) закінчення строку дії паспорта;
5) непридатності паспорта для подальшого використання (паспорт/фотокартка має пошкодження (та/або відсутня його/її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, власне ім'я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дають змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, зокрема внесення змін до персональних даних особи/найменувань органу/штампа/печатки, пошкодження, які блокують можливість зчитування, а також внесення змін до інформації безконтактного електронного носія);
6) якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток;
7) наявності в особи паспорта зразка 1994 року (за бажанням).
Згідно з пунктом 7 Порядку №302, оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються:
1) особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто;
2) особі, яка досягла 14-річного віку та яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники);
3) особі, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або стосовно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, або яка перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу, - через уповноважену особу адміністрації відповідної установи, місця попереднього ув'язнення або закладу (далі - уповноважена особа).
Відповідно до пункту 21 Порядку №302, у разі виникнення обставин (подій), у зв'язку з якими паспорт підлягає обміну (крім закінчення строку дії паспорта або обміну паспорта зразка 1994 року за бажанням), документи для його обміну подаються протягом одного місяця з дати настання таких обставин (подій).
Відповідно до пункту 69 Порядку №302, заявник подає для обміну паспорта такі документи: 1) паспорт, що підлягає обміну; 2) документи, що підтверджують обставини, у зв'язку з якими паспорт підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 4 і 6 пункту 6 цього Порядку); 3) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб (для бездомних осіб); 5) документ, що посвідчує особу законного представника/уповноваженої особи, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника/уповноваженої особи; 6) документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати. Оригінал документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертається заявнику, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта шляхом проставлення відмітки "Згідно з оригіналом" та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати; 7) документи, що підтверджують відомості для внесення додаткової змінної інформації до безконтактного електронного носія та у паспорт (за наявності таких документів): про місце проживання - довідку органу реєстрації встановленого зразка (крім випадків, коли здійснюється обмін паспорта зразка 1994 року); про народження дітей - свідоцтва про народження дітей; про шлюб і розірвання шлюбу - свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт; про зміну імені - свідоцтво про зміну імені, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт; документ, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків з даними про РНОКПП, або повідомлення про відмову від його прийняття, або дані про РНОКПП, внесені до паспорта або свідоцтва про народження. Особа може пред'явити копію документа, що засвідчує реєстрацію особи в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, у тому числі в електронній формі, за умови наявності в територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта технічної можливості провести перевірку відповідності реєстраційних даних особи даним Державного реєстру фізичних осіб - платників податків в електронній формі технічними засобами електронних комунікацій з використанням технічного та криптографічного захисту інформації відповідно до вимог законодавства з питань захисту інформації; одну фотокартку розміром 10 х 15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування із застосуванням засобів Реєстру - для оформлення паспорта особі, яка не може пересуватися самостійно у зв'язку з тривалим розладом здоров'я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров'я, оформленим в установленому порядку, або особі, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або стосовно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, або яка перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу (в разі потреби); паспорт громадянина України для виїзду за кордон, у тому числі строк дії якого закінчився (для особи, яка постійно проживає за кордоном, або яка постійно проживала за кордоном та повернулася на постійне проживання в Україну); 10) заяву про зняття з консульського обліку.
Отже, у разі виникнення обставин, які зумовлюють обмін паспорта громадянина України, у тому числі внесення помилкових даних до паспорта, особа зобов'язана подати до органу ДМС України відповідні підтверджуючі документи.
За матеріалами справи позивач звернулась із заявою про внесення змін у дату народження, яка зазначена у паспорті громадянина України, виданому 17.08.2023: « 11.07.1950» замість « ІНФОРМАЦІЯ_1», на що відповідачем надано відповідь, у якій вказано, що для виготовлення нового паспорта громадянина України позивачу необхідно надати свідоцтво про народження.
Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади державної реєстрації актів цивільного стану є Закон України від 01.07.2010 №2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі - Закон №2398-VI), який регулює відносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану.
Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 2 Закону №2398-VІ).
Частинами 1-3 статті 9 Закону №2398-VI передбачено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану. Актовий запис цивільного стану складається у двох примірниках. Інформація про персональні дані фізичної особи, що містяться в актовому записі цивільного стану, є конфіденційною і не підлягає розголошенню. Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.
Згідно з частиною першою статті 4, частиною першою статті 6 Закону №2398-VІ органами державної реєстрації актів цивільного стану є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану; відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану); виконавчі органи сільських, селищних і міських (крім міст обласного значення) рад.
Відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження
За приписами статті 22 Закону №2398-VІ внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку (частина перша).
Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою: особи, щодо якої складено актовий запис; одного з батьків, опікуна, піклувальника дитини; опікуна недієздатної особи; спадкоємців померлого; представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви (частина друга).
Згідно з частиною п'ятою статті 9 Закону №2398-VІ правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджуються Міністерством юстиції України.
Наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 №96/5 затверджені Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 за №55/18793; далі - Правила №96/5).
Пунктами 1.1, 1.5 розділу I Правил №96/5 передбачено, що внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головних територіальних управлінь юстиції у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.
Заяви про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання приймаються відділами державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, визначеному цими Правилами, шляхом їх формування та реєстрації за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян при пред'явленні паспорта громадянина України (далі - паспорт), паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства (далі - паспортний документ) заявника. Сформована заява про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання роздруковується посадовою особою та за умови відсутності зауважень до відомостей, зазначених у ній, підписується заявником. Відділ державної реєстрації актів цивільного стану використовує усі відомості, отримані за результатами відповідної перевірки, для внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання.
Працівник відділу державної реєстрації актів цивільного стану, який прийняв заяву, звіряє відомості, зазначені заявником у заяві, з паспортом або паспортним документом. Суперечливі дані в документах письмово пояснюються заявником. Документи, які мають необумовлені виправлення, підчистки або викликають сумніви щодо їх достовірності, перевіряються особливо ретельно та у разі потреби направляються для проведення їх експертизи до судово-експертної установи Міністерства юстиції України (за рахунок заявника). Відомості про акти цивільного стану, зазначені заявником у заяві, перевіряються в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян.
Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, за винятком випадків, встановлених у пункті 2.28 розділу II цих Правил. У разі зберігання актового запису цивільного стану (метричного запису) у державному архіві внесення змін до актового запису (метричного запису) проводиться зазначеною установою за повідомленням відділу державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.6, 2.7, 2.11 розділу ІІ Правил №96/5, заява про внесення змін до актового запису цивільного стану за формою, наведеною в додатку 1, подається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених статтею 53 Сімейного кодексу України, також до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання першого примірника актового запису про шлюб (крім випадків, коли актовий запис про шлюб складено дипломатичним представництвом або консульською установою України) при пред'явленні паспорта або паспортного документа.
Відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України не вправі відмовити громадянину в прийнятті та розгляді заяви про внесення змін.
Разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.
На підтвердження достовірності представлених заявником документів про державну реєстрацію актів цивільного стану відділом державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичним представництвом чи консульською установою України додаються до матеріалів справи повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, копії відповідних актових записів цивільного стану, на підставі яких вирішується питання щодо необхідності внесення змін або відмови в цьому.
Факти, зазначені в заяві, а також записи у свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану та в інших поданих заявником документах, якщо вони викликають сумніви щодо їх достовірності, можуть бути перевірені відділом державної реєстрації актів цивільного стану шляхом направлення запитів до відповідних установ, організацій для затребування необхідних документів.
Пунктом 2.12 розділу ІІ Правил №96/5 встановлено, що на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2.
Підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану або дипломатичного представництва чи консульської установи України (підпункт 2.13.3 пункту 2.13 розділу ІІ Правил).
Відповідно до пункту 2.15 розділу ІІ Правил №96/5, висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану складається: якщо актовим записом про народження передбачені, але в ньому відсутні прізвище, власне ім'я, по батькові або громадянство батьків; якщо прізвище, власне ім'я та по батькові зазначено без урахування національних традицій; якщо при державній реєстрації народження дитині присвоєне прізвище або власне ім'я без урахування побажань батьків або одного з них; якщо дитина має власне ім'я, відмінне від того, яке зазначено в актовому записі про народження, і цього вимагають інтереси дитини; при необхідності зміни прізвища, власного імені, по батькові у зв'язку із зміною статі; при впізнанні особи, смерть якої була зареєстрована як невідомої (за наявності протоколу впізнання трупа); при зміні громадянства; при зміні батьком або матір'ю прізвища відповідно до статті 53 Сімейного кодексу України та необхідності внесення змін до актового запису про народження їх дитини (висновок складається з урахуванням вимог, зазначених у статті 148 Сімейного кодексу України); якщо під час державної реєстрації акту цивільного стану були допущені помилки (перекручення, пропуск відомостей, окремих слів або граматичні помилки чи вказані неправильні відомості); в інших окремих випадках, що не суперечать вимогам чинного законодавства.
Згідно з пунктом 2.16 розділу ІІ Правил №96/5, зміни, доповнення, виправлення вносяться в паперові носії актових записів цивільного стану та одночасно до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
На підставі висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану про виправлення помилок, доповнення запису відомостями тощо виправляються або доповнюються відповідні відомості в актових записах, які зазначено у висновку (підпункт 2.16.14 пункту 2.16 розділу ІІ Правил).
Як установлено пунктом 2.19 розділу ІІ Правил №96/5, висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичного представництва чи консульської установи України про внесення змін до актового запису цивільного стану складається у двох примірниках, з яких один разом із зібраними документами не пізніше наступного робочого дня надсилається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання першого примірника актового запису цивільного стану, до якого вносяться зміни. Другий примірник залишається у відділі державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичному представництві чи консульській установі України за місцем його складання. Якщо актовий запис цивільного стану, у який потрібно внести зміни, міститься в даному відділі державної реєстрації актів цивільного стану, висновок складається в одному примірнику.
Відповідно до пункту 2.20 розділу ІІ Правил №96/5, висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичного представництва чи консульської установи України про відмову у внесенні змін до актових записів цивільного стану складається у двох примірниках. Один примірник разом з усіма матеріалами залишається у відділі державної реєстрації актів цивільного стану або дипломатичному представництві чи консульській установі України, якими складено висновок про відмову, а другий вручається (надсилається) заявнику, який запрошується до відділу державної реєстрації актів цивільного стану або дипломатичного представництва чи консульської установи України не пізніше наступного робочого дня з дня складання висновку. Водночас у висновку зазначається про можливість оскарження відмови про внесення змін до актового запису цивільного стану в судовому порядку. На прохання заявника пред'явлені ним документи, крім заяви, повертаються, про що здійснюється запис на заяві, який скріплюється його підписом.
Отже, за змістом наведених положень за результатами розгляду заяви про внесення змін до актового запису відділ державної реєстрації актів цивільного стану на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки складає обґрунтований висновок: 1) про внесення змін до актового запису цивільного стану або 2) про відмову у внесенні змін до актових записів цивільного стану - за формою, наведеною в додатку 2.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 у справі №760/24695/19 у справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану. З метою з'ясування того, чи було у відповідача достатньо підстав для задоволення заяви позивача, необхідно встановити, чи підтверджується поданими нею документами можливість внесення таких змін.
За змістом спірних правовідносин позивач зазначає, що народилась 11.07.1950 на території теперішньої російської федерації. При видачі паспорта громадянина України у 2001 році було допущено помилку при зазначенні дати народження позивача: « ІНФОРМАЦІЯ_1» замість « 11.07.1950». Така ж дата народження була зазначена у паспорті громадянина України, виданому 17.08.2023 замість втраченого. У інших документах, належних позивачу, а саме: свідоцтві про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № НОМЕР_1 вказано дату народження: 11.07.1950, у будинковій книзі будинку за адресою: АДРЕСА_2 вказано дату народження ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Водночас, як зазначає відповідач у відзиві, згідно з даними ЄІАС УМП ДМС України громадянка ОСОБА_1 : була документована:
-паспортом громадянина колишнього СРСР взірця 1974 року серії НОМЕР_2 , виданий 03.09.1979 Стрийським РОВД у Львівській області. Згідно заяви про видачу вищевказаного паспортного документа дата її народження вказана - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
-паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 04.09.2001 Стрийським РВ УМВС України у Львівській області. Згідно заяви про видачу вищевказаного паспортного документа дата її народження вказана - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
-паспортом громадянина України у формі картки № НОМЕР_4 , виданий 17.08.2023 Стрийським відділом ГУ ДМС у Львівській області. Згідно заяви-анкети для внесення інформації до Єдиного демографічного реєстру - дата народження її вказана - ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач зазначає, що оскільки у вищевказаних заявах про видачу паспортних документів місце народження ОСОБА_1 зазначено: с. Єкатеринське, Тарського району, Омської області, Російська Федерація, провести перевірку щодо достовірної дати її народження за базами даних ДРАЦС не є можливим.
Наведене свідчить, що документи, у яких зазначено дату народження позивача, не узгоджуються один із одним в частині зазначення дати народження позивача. Позивач також зазначає, що її свідоцтво про народження, яке може підтвердити дійсну дату її народження, втрачене. Відтак у вказаній справі спірним питанням є встановлення факту народження позивача в певний час на певній території.
Статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Статтею 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно із частинами першою, другою, третьою статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) сформульовано висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Отже, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції цивільного суду за таких умов:
-факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету його встановлення;
-встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
-заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
-чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.
Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом.
Аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постановах від 08.11.2019 у справі № 161/853/19, від 18.12.2019 у справі № 370/2598/16-ц.
Слід зауважити, що в разі оскарження до суду відмови відповідного органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню у позасудовому порядку, такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і суди насамперед перевіряють, чи відповідає оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а відповідач в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до частини другої статті 77 КАС України повинен довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
Вказане узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 у справі №560/17953/21.
При цьому, відповідно до частини п'ятої статті 188 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Аналогічне правило закріплено в частині четвертій статті 172 КАС України про те, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, не можуть бути поєднаними в одному провадженні вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, та оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, оскільки ці вимоги підсудні судам різних юрисдикцій.
З урахуванням правовідносин, щодо яких виник спір суд приходить до висновку, що у вказаній справі наявні підстави для розгляду питання про встановлення факту народження особи у певний час. Однак, у спірних правовідносинах суд адміністративної юрисдикції позбавлений можливості встановити відповідний юридичний факт, оскільки як уже зазначалося судом, такий факт може бути встановлений рішенням суду у порядку окремого провадження за правилами цивільного судочинства, а інший порядок підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства, законом не передбачено.
Відтак, оскільки докази, подані позивачем на підтвердження її народження у певний час, є суперечливими, і жодних інших доказів, які можуть усунути вказані невідповідності, до суду не подано, у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача внести зміни у паспортний документ позивача в частині дати її народження, оскільки суд позбавлений можливості встановити факт народження особи саме 11.07.1950.
Разом з цим, позивач не позбавлена права на звернення до місцевого загального суду за місцем її проживання із заявою про встановлення факту народження особи у певний час на певній території у порядку, визначеному ЦПК України, а у разі відмови органів ДМС України у видачі паспорта із зазначенням дати народження, на яку вказує позивач за умови встановлення такого факту - до адміністративного суду за захистом своїх прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини першої ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в позові судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу Перехідні положення КАС України, суд, -
у задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11; ЄДРПОУ: 37831493) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Чаплик І.Д.