з питань закриття провадження у справі
17 липня 2024 року справа № 380/9662/24
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув адміністративну справу за позовом Державного підприємства “Львіввугілля” до Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,
установив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного підприємства “Львіввугілля” до Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, з вимогами:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 23.04.2024 року у ВП 74601564.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 року у справі № 914/1757/22 задоволено апеляційну скаргу ППФ "Спецреммаш" та зобов'язано ДП "Львіввугілля" виконати обв'язки за укладеним між ППФ "Спецреммаш" та ДП "Львіввугілля" договором про закупівлю товару за результатами відкритих торгів 17.03.2021р., а саме: прийняти у відповідності до умов договору №128 від 07.04.2021р. від ППФ "Спецреммаш" виготовлений товар - бортів (жолобів) Н026УЛС1.03.000 у кількості 100шт. у визначеному договором місці поставки - ВП "Шахта "Степова" ДП "Львіввугілля", рішення Господарського суду Львівської області від 07.09.2024р. скасовано. На дану Постанову ДП "Львіввугілля" подано касаційну скаргу. 21.03.2024 Верховним Судом в складі колегії суддів Касаційного господарського суду відкрито касаційне провадження у справі №914/1757/22. Клопотання про зупинення виконання Постанови залишено судом без задоволення. 02.04.2024р. Сокальським ВДВС відкрито виконавче провадження № 74601564 з примусового виконання наказу №914/1757/22, який виданий 14.02.2024 Господарським судом Львівської області. Копія цієї постанови надійшла на адресу ДП "Львіввугілля" 10.04.2024р. Із тексту цієї постанови позивачу стало відомо про відкриття виконавчого провадження про: зобов'язання ДП "Львіввугілля" виконати обв'язки за укладеним між ППФ "Спецреммаш" та ДП "Львіввугілля" договором про закупівлю товару за результатами відкритих торгів 17.03.2021р., а саме: прийняти у відповідності до умов договору №128 від 07.04.2021р. від ППФ "Спецреммаш" виготовлений товар - бортів (жолобів) Н026УЛС1.03.000 у кількості 100шт. у визначеному договором місці поставки - ВП "Шахта "Степова" ДП "Львіввугілля". Вказав, що позивач повідомляв відповідача про касаційне оскарження постанови. 22.04.2024 державний виконавець відповідача прибуває за адресою позивача для примусового виконання наказу №914/1757/22 виданого 14.02.2024 Господарським судом Львівської області. В результаті складено акт про те, що ДП "Львіввугілля" не виконано рішення суду без поважних причин. До цього надано письмове пояснення. Крім цього, щодо позивача винесено постанову про накладення штрафу від 22.04.2024р. ВП №74601564 у розмірі 3400,00 грн (далі- постанова про накладення штрафу). Ознайомившись із заявою про відкриття виконавчого провадження та самим виконавчим документом - позивачем з'ясовано, що у наказі №914/1757/22 виданого 14.02.2024 Господарським судом Львівської області неправильно вказано юридичну адресу місця виконання судового рішення. Отже виконавчий документ є неналежним і ДП Львіввугілля зобов'язують виконувати виконавчий документ з неправильними реквізитами. Позивач вважає дану постанову про накладення штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою судді від 13.05.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 23.05.2024 продовжено Державному підприємству “Львіввугілля” строк для усунення недоліків позовної заяви у справі №380/9662/24 за позовом Державному підприємству “Львіввугілля” до Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, встановлений ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13.05.2024, на п'ять днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвалою судді від 10.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ст. 287 КАС України.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх. №48492), у якому повідомив, що у відділі на виконанні перебуває виконавче провадження АСВП № 74601564, щодо виконання наказу № 914/1757/22 від 14.02.2024 року виданої Господарським судом Львівської області про зобов'язати ДП "Львіввугілля" виконати обов'язки за укладеним між ПП Фірма "Спецреммаш" та ДП "Львіввугілля" договором про закупівлю товару за результатами відкритих торгів 17.03.2021, а саме прийняти у відповідності до умов договору № 128 від 07.04.2021 від приватного підприємства Фірма "Спецреммаш" (45407, Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Шахтарська, 49В, код ЄДРПОУ43227878) виготовлений товар - бортів (жолоба) Н026УЛС 1.03.000 у кількості 100 шт. у визначеному договором місці поставки товару - ВП "Шахта "Степова" ДП "Львіввугілля", с. Глухів, вул. Червоноградська, 22Б, Червоноградський район Львівська область, 80054. 02.04.2024 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 02.04.2024 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника мінімальних витрат на проведення виконавчих дій в сумі 469 грн. 12.04.2024 державним виконавцем згідно ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону (десять днів), перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження, було скеровано повідомлення про призначення виконання на 22.04.2024 за адресою боржника м. Сокаль, вул. Б.Хмельницького 26 о 10:00 год. 22.04.2024 державним виконавцем здійснено вихід на дільницю та встановлено, що боржник рішення суду не виконав, про що було складено відповідний акт з яким було ознайомлено боржника та стягувана, що підтверджується підписами представників. 22.04.2024 державним виконавцем враховуючи не виконання боржником рішення суду, призначено повторне виконання на 03.05.2024 о 10:00 год. 24.04.2024 на адресу відділу надійшло пояснення щодо причин не виконання рішення суду в якому зазначено, що боржник звернувся до Верховного Суду (Касаційного господарського суду) з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 у справі №914/1757/22, 20.03.2024 ухвалою суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП «Львіввугілля». Повідомив, що станом на 12.06.2024 на адресу відділу не надходила ухвала про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні. 03.05.2024 державним виконавцем здійснено вихід на дільницю за адресою боржника - м. Сокаль, вул. Б.Хмельницького 26, куди з'явився представник стягувана. В процесі спілкування з працівником ДП «Львіввугілля» було з'ясовано, що представник боржника очікує на місці передачі майна - ВП "Шахта "Степова" ДП "Львіввугілля". Після прибуття за місцем передачі, в розмові з представником боржника, з'ясовано, що у наказі допущено помилку у адресі місця передачі, про що державним виконавцем складено відповідний акт з яким було ознайомлено боржника та стягувача, що підтверджується підписами представників. Зазначає, що боржником було вказано про помилку у виконавчому документі після винесення постанови про накладення штрафу, першочергово боржник погоджувався з виконавчим документом і поважними причинами про невиконання рішення суду вважав лише те, що він звернувся до Верховного Суду (Касаційного господарського суду) з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2024.
Суд дослідив долучені до матеріалів справи докази, та встановив таке.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2024року у справі №914/1757/22 апеляційну скаргу Приватного підприємства Фірма «Спецреммаш» б/н від 10.10.2023 року (вх. № 01-05/3184/23 від 13.10.2023 року) задоволено. Рішення господарського суду Львівської області від 07.09.2023 року у справі №914/1757/22 скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено. Зобов'язано Державне підприємство «Львіввугілля» виконати обов'язки за укладеним між Приватним підприємством Фірма «Спецреммаш» та Державним підприємством «Львіввугілля» договором про закупівлю товару за результатами відкритих торгів 17.03.2021, а саме: прийняти у відповідності до умов договору № 128 від 07.04.2021 від Приватного підприємства Фірма Спецреммаш виготовлений товар - бортів (жолоба) Н026УЛС1.03.000 у кількості 100 шт., у визначеному договором місці поставки товару - ВП Шахта Степова, ДП Львіввугілля, с. Глухів, вул. Червоноградська, 22Б, Червоноградський район Львівської області, 80054.
02.04.2024 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника мінімальних витрат на проведення виконавчих дій в сумі 469 грн.
12.04.2024 року державним виконавцем згідно ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону ( десять днів), перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження, було скеровано повідомлення про призначення виконання на 22.04.2024 за адресою боржника м. Сокаль, вул. Б.Хмельницького 26 о 10:00 год.
22.04.2024 року державним виконавцем здійснено вихід на дільницю та встановлено, що боржник рішення суду не виконав, про що складено відповідний акт з яким ознайомлено боржника та стягувача, що підтверджується підписами представників.
22.04.2024 року державним виконавцем враховуючи не виконання боржником рішення суду, призначено повторне виконання на 03.05.2024 о 10:00 год.
22.04.2024 державним виконавцем складено акт про те, що ДП "Львіввугілля" не виконано рішення суду без поважних причин.
23.04.2024 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу від 22.04.2024 ВП №74601564 у розмірі 3400,00грн.
24.04.2024 року на адресу відділу надійшло пояснення щодо причин не виконання рішення суду в якому зазначено, що боржник звернувся до Верховного Суду (Касаційного господарського суду) з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 р. у справі №914/1757/22, 20.03.2024 ухвалою суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП «Львіввугілля».
03.05.2024 року державним виконавцем було здійснено вихід на дільницю за адресою боржника - м. Сокаль, вул. Б.Хмельницького 26, куди з'явився представник стягувача. В процесі спілкування з працівником ДП «Львіввугілля» з'ясовано, що представник боржника очікує на місці передачі майна - ВП "Шахта "Степова" ДП "Львіввугілля". Після прибуття за місцем передачі, в розмові з представником боржника, було з'ясовано, що у наказі допущено помилку у адресі місця передачі, про що державним виконавцем складено відповідний акт від 03.05.2024 з яким ознайомлено боржника та стягувача, що підтверджується підписами представників.
Вирішуючи питання юрисдикції цього спору, суд керується таким:
Відповідно до ст.ст. 92, 129-1 Конституції України виключно законами України визначаються судоустрій, судочинство, порядок виконання судових рішень. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України “Про судоустрій і статус суддів” від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон №1402).
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 13 Закону №1402 судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.
Порядок здійснення судового контролю за виконанням рішень в цивільних справах врегульовано Розділом VII “Судовий контроль за виконанням судових рішень” Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України, статті 447-453). Місцевий загальний суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, розглядає скарги сторін виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання ухваленого ним (місцевим загальним судом) рішення. За наслідками розгляду скарги місцевий загальний суд постановляє відповідну ухвалу.
Порядок здійснення судового контролю за виконанням рішень в господарських справах врегульовано Розділом VI “Судовий контроль за виконанням судових рішень” Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; статті 339-345). Так, господарський суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, розглядає скарги сторін виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання ухваленого ним (господарським судом) судового рішення. За наслідками розгляду скарги господарський суд постановляє відповідну ухвалу.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах відповідно до положень ст.ст. 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здійснюється двома шляхами:
1) шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений адміністративним судом строк звіт про виконання судового рішення, а також розгляду скарг про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду - тобто судовий контроль за безпосереднім виконанням рішення суду в адміністративній справі відповідачем - суб'єктом владних повноважень;
2) в порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу, - тобто шляхом вирішення адміністративним судом позовів з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця - тобто судовий контроль за процедурою виконавчого провадження, в межах якої рішення адміністративного суду виконується примусово.
Наведені норми процесуальних кодексів щодо оскарження рішень/дій/бездіяльності виконавця (суб'єкта владних повноважень) в порядку цивільного/господарського судочинства логічно узгоджуються з приписами пункту 1 частини першої статті 19, частини першої статті 287 КАС України, відповідно до яких юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Закон України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404) визначає виконавче провадження як сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Зі змісту ст.ст. 1, 3, 74 Закону №1404 в їх взаємозв'язку очевидно, що цей закон розмежовує виконавче провадження залежно від суб'єкта прийняття рішення, що підлягає примусовому виконанню, а саме виконавче провадження щодо примусового виконання судових рішень.
Судовими рішеннями з-поміж вказаних у статті 3 Закону №1404 рішень, що підлягають примусовому виконання та виконавчих документів є:
- судові рішення, рішення третейського суду, рішення міжнародного комерційного арбітражу, рішення іноземних судів, на примусове виконання яких у передбачених законом випадках та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України випадках, суди видають виконавчі листи та накази (п.1 ч. 1 ст.3 Закону №1404);
- судові накази (п.1-1 ч. 1 ст.3 Закону №1404);
- ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом(п.2 ч. 1 ст.3 Закону №1404);
- рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України (п.8 ч. 1 ст.3 Закону №1404);
2) виконавче провадження як процес примусового виконання рішень інших органів (посадових осіб), при цьому такими “іншими” є усі, окрім судів, органи, що на підставі законодавства мають право приймати обов'язкові для виконання рішення. Такими рішеннями “інших органів/посадових осіб” відповідно до статті 3 Закону №1404 є:
- виконавчі написи нотаріусів (п.3 ч. 1 ст.3 Закону №1404);
- посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій (п.4 ч. 1 ст.3 Закону №1404);
- постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди (п.5 ч. 1 ст.3 Закону №1404);
- постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом (п.6 ч. 1 ст.3 Закону №1404);
- рішення інших державних органів, рішення Національного банку України, накази Голови Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України або осіб, які виконують їхні обов'язки, що законом визнані виконавчими документами (п.7 ч. 1 ст.3 Закону №1404);
- рішення (постанови) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень (п.9 ч. 1 ст.3 Закону №1404);
- рішення Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю або Аудиторської палати України, які законом визнані виконавчими документами (п.10 ч. 1 ст. 3 Закону №1404);
- рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про застосування заходів реагування у вигляді штрафу (п.11 ч. 1 ст.3 Закону №1404).
Відповідно до статті 2 Закону №1404 однією із засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби в адміністративному та/або судовому порядку регламентує Розділ X Закону №1404, що складається з статті 74 Закону №1404, що містить такі положення:
1) частина 1 статті 74 Закону №1404 - рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Ці положення частини першої статті 74 Закону №1404 чітко узгоджуються із відповідними положеннями процесуальних кодексів в усіх видах судочинства, що регламентують порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень (наведено вище).
Системне тлумачення частини першої статті 74 Закону № 1404-VIII у її взаємозв'язку з наведеними положеннями процесуальних кодексів (ГПК України, ЦПК України, КАС України) дозволяє зробити висновок, що судовий контроль за виконавчим провадженням як завершальною стадією судового процесу (виконанням судового рішення) здійснює той суд (місцевий загальний, господарський чи адміністративний), який постановив судове рішення та видав виконавчий лист/наказ; цей судовий контроль охоплює всі стадії виконавчого провадження - від його відкриття до закінчення.
2) частина 2 статті 74 Закону №1404 - рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Із системного тлумачення змісту положень ст.ст. 1, 3, 74 Закону №1404 у їх взаємозв'язку із наведеними положеннями процесуальних кодексів суд дійшов висновку, що функції судового контролю за рішеннями, діями/бездіяльністю виконавців щодо примусового виконання рішень судів та інших органів розподіляються між судами різних юрисдикцій за простою та цілком логічною формулою - кожен суд контролює виконання ухваленого ним судового рішення в порядку, визначеному процесуальним законодавством, на підставі якого розглянуто спір (ГПК України, ЦПК України, КАС України), а судовий контроль за виконанням рішень інших органів/посадових осіб (не судів) здійснює відповідний адміністративний суд в порядку, передбаченому КАС України.
Відповідно до п. 16 ч. 3 ст. 18 Закону №1404 виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Суд проаналізував гіпотези норм ч. 2 ст. 63, ч. 3, 4 ст. 64-1, ч. 6 ст. 66, ч. 4 ст. 67, ч. 14 ст. 71, ч. 1, 2 ст. 75 Закону №1404 (напр.: у разі невиконання без поважних причин боржником рішення; якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про його виселення/про вселення стягувача; у разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні; за наявності заборгованості зі сплати аліментів; у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі) та дійшов висновку, що Законом №1404 передбачено повноваження виконавця накладати на боржника у виконавчому провадженні штраф як спосіб впливу/притягнення до відповідальності за невиконання/несвоєчасне виконання вимог виконавчого документа.
Отже, накладення на боржника у виконавчому провадженні штрафу є видом юридичної відповідальності, до якої виконавець притягує його (боржника) за невиконання рішення, що підлягає примусовому виконанню в процедурі виконавчого провадження, в певних випадках, як от передбачені ст.ст. 63, 75 Закону №1404 - за умови відсутності поважних причин, що перешкодили боржнику виконати рішення у встановлені виконавцем строки. Тому в спорі щодо правомірності постанови державного виконавця про накладення на боржника штрафу на підставі ст.ст. 63, 75 Закону №1404 (притягнення до відповідальності за невиконання рішення зобов'язального характеру без поважних причин) в предмет доказування входитиме встановлення таких обставин:
- чи боржник виконав/не виконав у встановлені виконавцем строки рішення, що виконується примусово в процедурі виконавчого провадження;
- якщо боржник не виконав рішення - то чи були поважні причини, що перешкодили йому вчасно виконати свій обов'язок.
Отже, постанова виконавця про накладення штрафу в розумінні ч. 1, 2 ст. 74 Закону №1404 є рішенням державного виконавця щодо виконання судового рішення/рішення іншого органу, а порядок її оскарження визначається за суб'єктом прийняття рішення, що примусово виконується в процедурі такого виконавчого провадження.
Тому, якщо виконавець притягнув боржника до юридичної відповідальності з метою примусити його виконати судове рішення (напр., рішення суду про поновлення особи на роботі), то постанова про накладення на боржника штрафу за невиконання без поважних причин судового рішення в розумінні частини першої статті 74 Закону №1404 є рішенням виконавця щодо виконання судового рішення, а її правомірність (перевірка законності притягнення боржника до юридичної відповідальності) є предметом судового контролю (може бути оскаржена) суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом - ГПК, ЦПК, КАС - залежно від юрисдикції суду, що видав виконавчий документ.
Якщо ж виконавець притягнув боржника до юридичної відповідальності з метою примусити його виконати рішення іншого органу/посадової особи, а не суду (напр., рішення комісії по трудових спорах про поновлення особи на роботі), то така постанова про накладення на боржника штрафу в розумінні ст.ст.1, 3, ч. 2 ст. 74 є рішенням виконавця щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) та може бути оскаржена до відповідного адміністративного суду в порядку, визначеному КАС України.
Суд також звертає увагу на ще одну важливу для тлумачення та застосування частини 2 статті 74 Закону №1404 обставину:
постанова державного виконавця про накладення штрафу має подвійну правову природу - окрім функції притягнення боржника до відповідальності вона також є виконавчим документом (про стягнення коштів в дохід держави) та в розумінні ст. 3 Закону №1404 є “рішенням іншого органу”, що відповідно до цього закону підлягає примусовому виконанню. Отже, якщо боржник, на якого виконавець наклав штраф, не доб'ється скасування постанови про накладення штрафу в судовому порядку або не сплатить штраф добровільно, то така постанова як виконавчий документ (“рішення іншого органу”) підлягатиме примусовому виконанню. Якщо в процесі примусового виконання постанови виконавця про накладення штрафу (зазвичай здійснюється в окремому виконавчому провадженні, що виділяється з основного) боржник вважатиме за необхідне оскаржити рішення, дії чи бездіяльність щодо виконання цієї постанови, то на підставі частини 2 статті 74 Закону №1404 судовий контроль за законністю таких рішень, дій/бездіяльності буде здійснювати відповідний адміністративний суд в порядку, визначеному КАС України.
В контексті обставин цієї справи оскаржена постанова державного виконавця від 23.04.2024 про накладення штрафу на ДП «Львіввугілля», боржника у виконавчому провадженні ВП №74601564, обґрунтована тим, що рішення суду у господарській справі №914/1757/22 не виконано у повному обсязі у встановлені державним виконавцем строки без поважних причин. Отже, застосування цього заходу реагування (штраф) за невиконання боржником рішення суду зобов'язального характеру у встановлений державним виконавцем строк є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження в господарській справі №914/1757/22 - повне виконання рішення суду.
Отже, в розумінні частини першої статті 74 Закону №1404 постанова про накладення штрафу від 23.04.2024 є рішенням виконавця щодо виконання судового рішення у господарській справі №914/1757/22, тому може бути оскаржена до Господарського суду Львівської області як суду, який видав наказ №914/1757/22 від 14.02.2024, у порядку, визначеному статтею 447 ЦПК України.
Суд при формуванні цього висновку враховує підстави позову ДП «Львіввугілля» - позивач оскаржує постанову від 23.04.2024, оскільки вважає, що у наказі №914/1757/22 виданого 14.02.2024р Господарським судом Львівської області неправильно вказано юридичну адресу місця виконання судового рішення. Отже виконавчий документ є неналежним і ДП Львіввугілля зобов'язують виконувати виконавчий документ з неправильними реквізитами, тому державний виконавець безпідставно притягує його до юридичної відповідальності у формі штрафу за невиконання без поважних причин рішення суду зобов'язального характеру; водночас позивач не оскаржує рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця щодо виконання постанови про накладення штрафу від 23.04.2024.
Отже, юрисдикція цього спору визначається частиною першою статті 74 Закону №1404.
Суд зазначає, що постанова державного виконавця про стягнення штрафу в розумінні частини другої статті 74 Закону №1404 є різновидом передбачених ст. 3 Закону №1404 «рішень інших органів (посадових осіб)», тому до адміністративного суду оскаржуються рішення, дії/бездіяльність виконавця щодо виконання цих постанов, а не щодо їх прийняття.
Таким чином, на підставі викладеного суд висновує, що питання законності постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин як заходу притягнення боржника до юридичної відповідальності відповідно до приписів частини першої статті 74 Закону №1404 повинен розглядати той суд, що видав виконавчий лист (в цій ситуації - Господарський суд Львівської області), а не «відповідний адміністративний суд» на підставі частини другої статті 74 Закону №1404.
Схожого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2020 у справі № 340/25/19 відповідно до якого визначення юрисдикції спору необхідно визначити підстави позову, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду. Якщо підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на певне майно, то такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що «фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії», що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)».
Таким чином, зважуючи на тлумачення ЄСПЛ поняття «судом, встановленим законом», суд, з метою дотримання юрисдикції, визначеної чинним законодавством України, виходячи з характеру спірних правовідносин, які підлягають врегулюванню в рамках іншого судочинства, дійшов висновку, що адміністративний суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції відносно зазначених у даній справі спірних правовідносин.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За наведених обставин, провадження у вказаній справі підлягає закриттю.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Згідно з платіжним документом № 422 від 20.05.2024 за подання цього позову позивач сплатив 2422,40 грн судового збору.
Керуючись ст.132, 140, 142, 238, 239, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд
провадження в адміністративній справі №380/9662/24 за позовом Державного підприємства “Львіввугілля” до Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови - закрити.
Повернути Державному підприємству “Львіввугілля” (вул. Б. Хмельницького, 26, м. Сокаль, Львівська обл, 8000) з Державного бюджету України сплачений судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп сплаченого відповідно до платіжного документа від № 422 від 20.05.2024.
Роз'яснити позивачу його право на звернення до Господарського суду Львівської області в порядку господарського судочинства.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 17.07.2024.
Суддя Грень Наталія Михайлівна