Справа № 953/5857/24
н/п 1-кс/953/5264/24
"19" липня 2024 р. м.Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання старшої слідчої відділу розслідування злочинів учинених в умовах збройного конфлікту СУ Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 , поданого в межах кримінального провадження № 12023220000000151 від 06.02.2023, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Харкова, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому,
підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260 КК України, -
17 липня 2024 року до суду надійшло клопотання старшої слідчої відділу розслідування злочинів учинених в умовах збройного конфлікту СУ Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_5 про обрання підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення вказує, що слідчим управлінням ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023220000000151 від 06.02.2023 року, в якому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, пов'язаного з участю у терористичній організації, тобто за ч. 1 ст. 258-3 КК України, та у вчиненні кримінального правопорушення пов'язанного з участю у діяльності не передбаченого законом збройного формування, тобто за ч. 2 ст. 260 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у невстановлений у ході досудового розслідування час, але не пізніше чим у травні 2014р., точної дати досудовим слідством не встановлено, будучи радикально налаштованою особою, що не сприймає державну владу в Україні, підтримуючи проросійські погляди, керуючись власними переконаннями з метою порушення громадського порядку та переслідуючи мету зміни меж території України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, підтримуючи злочинні наміри діючих на території Донецької та Луганської області терористичної організації, та, будучи обізнаним про її протиправну діяльність, добровільно вступив до терористичної організації та приймає активну участь в її діяльності.
24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.
Згідно з п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, АДРЕСА_2 підтвердили Україні їх зобов'язання згідно з принципами Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов'язались утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
31.05.1997 відповідно до положень Статуту ООН і зобов'язань по Заключному акту Наради з безпеки і співробітництва в Європі Україна та Російська Федерація уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (ратифікований Законом України від 14.01.1998 №13/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 02.03.1999 № 42 ФЗ). Відповідно до ст. ст. 2-3 зазначеного договору Російська Федерація зобов'язалась поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та будівництво відносин на основі принципів взаємної поваги суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або загрози силою, включаючи економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов'язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
Статтями 1-3 Конституції України, яка прийнята Верховною Радою України 28.06.1996, визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; від 21.12.1965 №2131 (ХХ), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та обмеження їх суверенітету та від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), що містить визначення агресії, установлено, що ні одна з держав не має право здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Закріплено обов'язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
Упродовж 2013 року у зв'язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади та Збройних Сил Російської Федерації (далі ЗС РФ) виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Своїх злочинних цілей представники влади і ЗС РФ вирішили досягти зокрема шляхом створення і фінансування терористичної організації на території України.
Так, 07 квітня 2014 року в м. Донецьку Донецької області під безпосереднім керівництвом та контролем невстановлених на цей час представників влади РФ та ЗС РФ створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі «ДНР»). Координація діяльності цієї терористичної організації, як і її фінансове, матеріальне забезпечення, у тому числі зброєю, боєприпасами, військовою технікою, здійснюється невстановленими на цей час представниками влади та ЗС РФ, окремими іноземними громадянами, а також окремими суб'єктами господарської діяльності та громадянами України, лояльно налаштованими до ідей та діяльності «ДНР».
Разом з тим, указана терористична організація має стійку, організовану структуру військового типу, позиціоновану керівниками терористичної організації як органи влади (глава ДНР - голова ради міністрів, народна рада ДНР, рада міністрів ДНР, міністерства (у тому числі міністерства силового блоку - міністерство державної безпеки, міністерство внутрішніх справ, міністерство оборони), тобто конкретних лідерів, які підтримують між собою тісні взаємозв'язки; чітку ієрархічність та структуру, яка складається з політичного та силового блоків, члени якої мають у своєму розпорядженні сукупність технічних пристроїв та засобів, що застосовуються для ураження живої сили, техніки, споруд та інших цілей, у тому числі вогнепальну зброю, важке військове озброєння та техніку.
Так, на учасників силового блоку терористичної організації «ДНР» покладаються наступні обов'язки: - систематична організація та здійснення актів застосування збройної сили проти держави України у особі представників сил АТО, зокрема ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних Сил України та інших військових формувань, задіяними у проведенні антитерористичної операції; - створення не передбачених законом озброєних підрозділів та участь у їх діяльності; -вербування нових учасників до складу силового блоку терористичних організацій «ДНР» та, організація їх у групи, навчання, озброєння та керівництво їхніми діями; -захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об'єктів на території Донецької області; -вчинення терористичних актів та диверсій на інший території України; -захоплення чи заволодіння у інший спосіб зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами, а також будівництво укріплень з метою протидії діяльності осіб, задіяних у ході проведення АТО та забезпечення власної злочинної діяльності; -викрадення осіб з метою отримання матеріальної вигоди та залякування мешканців, які підтримують діючу владу в Україні; -силова підтримка учасників політичного блоку незаконних утворень «ДНР», захоплення, а також укріплення та охорона зайнятих ними будівель та споруд; -організація поставок зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військової техніки та їх розподіл серед учасників терористичної організації.
Водночас на учасників політичного блоку терористичної організації «ДНР» покладаються обов'язки: -створення так званих «органів державної влади «ДНР» та організація їх діяльності; -видача документів, які мають ознаки нормативно-правових актів, від імені нелегітимних «органів державної влади «ДНР»; -організація та проведення незаконних референдуму та виборів на територіях, підконтрольних «ДНР»; -проведення агітаційної роботи серед населення Донецької області щодо діяльності терористичної організації «ДНР» з метою схиляння їх до участі у вказаній терористичній організації та отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України; -організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичної організації та осіб, лояльно налаштованих до їх діяльності, а також її розподілу; -налагодження взаємодії між лідерами «ДНР», представниками влади та ЗС РФ з метою координації дій щодо застосування актів збройної сили проти держави України, а також дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України; -налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності, що перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для здійснення актів застосування збройної сили проти держави України, зокрема протидії правоохоронним органам та силам АТО; -налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітацій, висвітлення діяльності «ДНР», дискредитації діяльності органів державної влади України і осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції, та формування думки серед населення про законність власних дій, а також вчинення за їх допомогою дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України; -надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам силового блоку «ДНР» та для забезпечення їх протиправної діяльності; -забезпечення учасників «ДНР» транспортом, символікою та агітаційними матеріалами.
На керівників блоків покладається керівництво, організація дій та контроль за діяльністю підлеглих їм співучасників злочину за допомогою керівників груп, що входять до складу вказаних блоків.
Одним із основних завдань учасників вказаної терористичної організацій є зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вплив на прийняття рішень, вчинення та не вчинення дій органами державної влади України, шляхом застосування зброї, вчинення вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров'я людини, заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.
Враховуючи викладене, так звана «Донецька народна республіка» є стійким об'єднанням невизначеної кількості осіб (більше трьох), яка створена з метою здійснення терористичної діяльності, у межах яких здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, а тому у відповідності до абз. 19 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є терористичною організацією.
При цьому, терористична діяльність охоплює зокрема організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у них (ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом»).
07.04.2014 за поданням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із Головою Служби безпеки України, на території Донецької і Луганської областей розпочато проведення антитерористичної операції (далі АТО) із залученням Збройних Сил України та інших військових формувань, яка тривала до 30 квітня 2018 року та надалі отримала формат «операції Об'єднаних сил».
З квітня 2014 року учасники терористичної організації «ДНР», реалізуючи злочинний умисел представників влади РФ і ЗС РФ щодо досягнення зазначених завдань, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади і місцевого самоврядування, зокрема щодо визнання легітимності діяльності «ДНР» та влади її керівників, здійснюють захоплення адміністративних будівель і ключових об'єктів інфраструктури на території Донецької області, акти застосування збройної сили проти держави України, чинять збройний опір військовослужбовцям Збройних Сил України та правоохоронним органам України, задіяним у відновленні територіальної цілісності України та забезпеченні правопорядку, вчиняються інші злочини.
Як наслідок, частина території Донецької області опинилась під контролем представників терористичної організації «ДНР» та відповідно до постанови Верховної Ради України №254-VIII від 17.03.2015 «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», постановою Верховної Ради України № 252-VIII від 17.03.2015 «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування», Закону України від 18.01.2018 «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» набула статусу тимчасово окупованої території.
Чисельні злочини, вчинені представниками терористичної організації «ДНР» або за їх участі знайшли своє відображення у зверненнях Верховної Ради України до міжнародних організацій та іноземних держав щодо визнання «ДНР» терористичною організацією. Зокрема, у Зверненні ВРУ до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затвердженому Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року за № 129-VIII, та Зверненні до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав-членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому Постановою ВРУ від 14.01.2015 за № 106-VIII, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Щодо протидії поширенню підтриманого Російською Федерацією міжнародного тероризму» від 22.07.2014 за № 1597-VII, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21.04.2015 за № 337-VIII, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України» від 22.07.2014 за № 1596-VII, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організації «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04.02.2015 за № 145-VIIІ.
Факт створення «ДНР» за підтримки та під контролем Російської Федерації визнано Резолюцією ПАРЕ від 12.10.2016. При цьому в Резолюції зазначено, що «ДНР» та всі її «установи» не мають будь-якої легітимності у відповідності з українським або міжнародним правом.
Керівництвом вказаної терористичної організації з метою сприяння насильницькій зміні меж території України методами терористичної діяльності, на виконання завдань силового блоку терористичної організації «ДНР» з травня 2014 року на частині території Донецької області для досягнення поставленої мети утворено ряд непередбачених законом збройних формувань, що увійшли до складу силового блоку терористичної організації «ДНР», так зване «Народное ополчение Донбасса» - куди в свою чергу увійшли підрозділи з назвами « ОСОБА_8 », «Восток», «Оплот», «Смерть», «Степь», «Спарта», «Сомали», «Тайфун», підрозділи «Беса», «Русь» та інші.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що мешканець м. Харкова ОСОБА_7 , у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше чим у січні 2014 року, більш точної дати під час досудового розслідування не встановлено, при невстановлених в ході досудового розслідування обставинах, знаходячись на території м. Харкова, переслідуючи свої проросійські погляди, не визнаючи центральні органи влади, незалежність та суверенітет України, бажаючи відокремлення Харківської та Донецької областей від України у спосіб, не передбачений Конституцією України, та подальшого незаконного створення на її території так званих «Харківської народної республіки» та «Донецької народної республіки» (далі - «ДНР»), тобто не передбачених законодавством України державних утворень, які мали б бути в односторонньому порядку визнані як незалежні держави, став на злочинний шлях, та за власною ініціативою добровільно вступив до Харківської громадської організації «Оплот» під керівництвом ОСОБА_9 , з місцем дислокації у м. Харкові, та почав брати активну участь у проросійських мітингах «Антимайдану», які проходили на майдані Свободи у м. Харкові, та на майдані Незалежності у м. Києві.
У подальшому, ОСОБА_7 , діючи умисно, бажаючи втілення свого злочинного задуму спрямованого на зміни меж території України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, з ідеологічних та корисливих мотивів, за власною ініціативою добровільно у травні 2014 року, більш точний час і дату не встановлено, у складі Харківської громадської організації «Оплот» добровільно прибув до м. Донецьк Донецької області, де безпосередньо почав здійснювати діяльність спрямовану на створення незалежної «ДНР» та відокремлення території Донецької області від України, та вступив до непередбаченого законом збройного формування одного із бойових підрозділів терористичної організації «ДНР» із назвою підрозділу - батальйон « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яку очолював гр. ОСОБА_10 , та яку було створено з метою нападу на адміністративні будівлі української влади, військові частини та здійснення дій направлених на зміну меж території України та відокремлення Донецької області від України. (Інші назви - ОМСБр «Восток», 11 ОМБР, в/ч НОМЕР_1 , на даний час носить назву «11 Дунайсько-Єнакіївський полк 1 армійського корпусу народного ополчення Донецької народної республіки»).
Так, починаючи з травня 2014 року на території Донецької області почало діяти вказане не передбачене законодавством України збройне формування (далі -н.з.ф.) «Восток» у складі терористичної організації «ДНР», із місцем дислокації у АДРЕСА_3 ), до якої увійшли невстановлені в ході досудового розслідування особи із числа вихідців з Харківської громадської організації «Оплот», громадяни України, громадяни Російської Федерації, особи із числа місцевих колабораціоністів та проросійських бойовиків.
При здійсненні своєї злочинної діяльності у складі підрозділу - батальйону «Восток» терористичної організації «ДНР», ОСОБА_7 користувався позивним « ОСОБА_11 », обраним останнім самостійно.
Крім того, ОСОБА_7 усвідомлював, що діяльність «ДНР» є незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, та те що зазначений підрозділ - батальйон «Восток» терористичної організації «ДНР» не відносяться до збройних формувань, передбачених Законами України «Про Збройні Сили України», «Про Службу безпеки України», «Про міліцію», «Про Державну прикордонну службу України», «Про Національну гвардію України», «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» та іншими законодавчими актами України, якими передбачено створення та функціонування збройних формувань України.
Вступивши до вищезазначеного не передбаченого законом збройного формування терористичної організації «ДНР», був зарахований до його складу та виконував покладені на нього функції з використанням виданої вогнепальної зброї для здійснення збройного опору військовослужбовцям Збройних сил України та інших військових формувань України, задіяних у проведенні АТО, що проводилась з метою припинення діяльності терористичної організації «ДНР» на території Донецької області.
Перебуваючи у складі терористичної організації «ДНР», ОСОБА_7 був забезпечений камуфльованою формою одягу, зокрема з розпізнавальними знаками у вигляді нарукавних шевронів, вогнепальною зброєю та бойовими припасами до неї.
ОСОБА_7 , вступаючи до терористичної організації «ДНР», а саме до її структурних підрозділів - батальйону «Восток» (в/ч НОМЕР_1 ) був достовірно обізнаним, що дана терористична організація має організаційну структуру військового типу (поділяється на структурні підрозділи (групи, пости) з визначенням особового складу кожного з них, який носить формений одяг військового типу), характеризується наявністю єдиноначальності та субординації (невстановленими органами досудового розслідування особами здійснюється єдине керівництво зазначеними збройними формуваннями), з використанням знаків розрізнення (нарукавних шевронів та інших предметів), має воєнізований характер завдань та методів (здійснення з використанням вогнепальної зброї та військової техніки збройного опору підрозділам Збройних Сил України й інших військових формувань України, задіяних у проведенні АТО на території Донецької та Луганської областей України) та ставить перед собою специфічні завдання (утримання території окремих районів Донецької області, тимчасово не підконтрольних органам державної влади України, встановлення на території цих районів Донецької області військового стану (перевірка документів у осіб, чергування з вогнепальною зброєю на підконтрольних об'єктах, обладнання на території зазначених районів Донецької області так званих «блок постів» для здійснення збройного опору Збройним Силам України й іншим військовим формуванням України) та має для цього відповідні матеріальні засоби: вогнепальну автоматичну зброю, бойові припаси (патрони) та військову техніку.
Так, ОСОБА_7 поділяючи погляди учасників вказаної терористичної організації, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, бажаючи довести свої злочинні дії до кінця, за власною ініціативою, керуючись особистими переконаннями, розуміючи суспільну небезпечність своїх дій та бажаючи настання суспільно- небезпечних наслідків від них, діючи умисно, з метою заподіяння шкоди інтересам України, не сприймаючи органи державної влади України, підтримуючи сепаратистські настрої, усвідомлюючи, що діяльність терористичної організації «ДНР» є незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, діючи з ідеологічних та корисливих мотивів, 26 травня 2014 прийняв активну участь у бойових діях на боці терористичної організації «ДНР», у складі одного з її структурних підрозділів - не передбаченого законом збройного терористичного формування підрозділу - батальйон «Восток», зокрема у спробі захоплення терміналів Донецького аеропорту, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , де останній збройно протистояв українським військовослужбовцям Збройних сил України та правоохоронних органів України.
Після чого, ОСОБА_7 , шляхом безпосередньої участі в не передбаченому законом збройному формуванні зазначеної терористичної організації «ДНР» - у складі батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_2 » здійснював активні бойові дії у зіткненнях проти українських військовослужбовців на території Донецької області у тому числі у районі КПП «Мар'їнка» та «Дебальцево», що призвело до загибелі мирного населення, військовослужбовців збройних сил, добровольчих формувань та правоохоронних органів України, та у складі якої перебував по листопад 2014 року (точна дата не встановлена).
У період часу з листопада 2014 року по вересень 2022 рік, (точну дату та час під час досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_7 продовжив свої злочинні дії пов'язані з участю у діяльності не передбачених законом збройних формувань, у складі терористичної організації «ЛНР», та згідно приказу командира № 208 від 08.11.2014 був призначений до 4-ї відокремленої бригади міліції «ЛНР» (в/ч НОМЕР_2 , знаходилась в складі 2-го гвардійського Лугансько-Северодонецького армійського корпусу із місцем дислокації у АДРЕСА_5 ) 6 - ої мотострілкової роти у званні старший прапорщик, де отримав посаду старшини, після очолив посаду командира батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_3 » у складі «ЛНР», та став бойовиком приватної військової компанії «Вагнер», у складі якої бере активну участь в бойових діях проти військовослужбовців ЗС України та працівників правоохоронних органів по захисту позицій терористичної організації «ДНР» та «ЛНР», тобто вчиняє дії, які створюють небезпеку для життя та здоров'я людей та заподіює значну майнову шкоду.
Отже, в період часу з травня 2014 року по вересень 2022 рік (точну дату та час під час досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_7 , перебуваючи на тимчасово окупованій території Донецької та Луганської областей, діючи умисно, з корисливих та ідеологічних мотивів, приймав участь у терористичній організації «ДНР» та «ЛНР», забезпечуючи реалізацію цілей та завдань її силового блоку.
Крім того, за вищевикладених обставин, в період часу, однак не пізніше 26 травня 2014 року (точну дату та час під час досудового розслідування не встановлено), перебуваючи у м. Донецьк, Донецької області, при вищевказаних обставинах ОСОБА_7 , діючи умисно, добровільно, за попередньою змовою групою осіб (стосовно яких досудове розслідування здійснюється в інших кримінальних провадженнях), усвідомлюючи, що діяльність не передбачених законом збройних формувань, які входять до складу терористичної організації «ДНР», є незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, з ідеологічних та корисливих мотивів, вступив до складу не передбаченого законом збройного формування - батальйон «Восток». (Інші назви - ОМСБр «Восток», 11 ОМБР, в/ч НОМЕР_1 , на даний час носить назву « ІНФОРМАЦІЯ_4 », із місцем дислокації у АДРЕСА_3 ).
Вступивши до вищезазначеного не передбаченого законом збройного формування терористичної організації «ДНР», ОСОБА_7 не пізніше 26 травня 2014 року (точну дату та час під час досудового розслідування не встановлено) був зарахований до його складу та виконував покладені на нього функції з використанням виданої вогнепальної зброї для здійснення збройного опору військовослужбовцям Збройних сил України та інших військових формувань України, задіяних у проведенні АТО, що проводилась з метою припинення діяльності терористичної організації «ДНР» на території Донецької області.
Перебуваючи протягом вказаного часу у складі незаконного збройного формування - батальйону «Восток» (в/ч НОМЕР_1 ), ОСОБА_7 був забезпечений камуфльованою формою одягу, зокрема з розпізнавальними знаками у вигляді нарукавних шевронів, вогнепальною зброєю та бойовими припасами до неї.
Так, ОСОБА_7 , вступаючи до не передбаченого законом збройного формування, а саме до батальйону «Восток» (в/ч НОМЕР_1 ), був достовірно обізнаним, що дане формування має організаційну структуру військового типу (поділяється на структурні підрозділи (групи, пости) з визначенням особового складу кожного з них, який носить формений одяг військового типу), характеризується наявністю єдиноначальності та субординації (невстановленими органами досудового розслідування особами здійснюється єдине керівництво зазначеного збройного формування), використанням знаків розрізнення (нарукавних шевронів та інших предметів), має воєнізований характер завдань та методів (здійснення з використанням вогнепальної зброї та військової техніки збройного опору підрозділам Збройних Сил України та інших військових формувань України, задіяних в проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей України) та ставить перед собою специфічні завдання (утримання території окремих районів Донецької області, тимчасово не підконтрольних органам державної влади України, встановлення на території цих районів Донецької області військового стану, перевірка документів у осіб, чергування з вогнепальною зброєю на підконтрольних об'єктах, обладнання на території зазначених районів Донецької області так званих «блок-постів» для здійснення збройного опору Збройним Силам України та іншим військовим формуванням України) та має для цього відповідні матеріальні засоби: вогнепальну автоматичну зброю, бойові припаси (патрони) та військову техніку.
Перебуваючи протягом вказаного часу у складі терористичної організації «ДНР», ОСОБА_7 був забезпечений камуфльованою формою одягу, зокрема з розпізнавальними знаками у вигляді нарукавних шевронів, вогнепальною зброєю та бойовими припасами до неї.
Крім того, ОСОБА_7 усвідомлював, що даний підрозділ, не відносяться до збройних формувань, передбачених Законами України «Про Збройні Сили України», «Про Службу безпеки України», «Про Національну поліцію України», «Про державну прикордонну службу України», «Про Національну гвардію України», «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» та іншими законодавчими актами України, якими передбачено створення та функціонування збройних формувань України.
На підставі одержаних результатів проведених слідчих (розшукових) дій слідчим за погодженням із процесуальним керівником 04.07.2024 складено письмове повідомлення про підозру, згідно з яким ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харкова, громадянин України, українець, тимчасово не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260 КК України.
Згідно із матеріалів виконаного доручення слідчого у порядку ст. 40 КПК України оперативними працівниками 7-го управління (з обслуговування Харківської області) ДСР Національної поліції України встановлено, що згідно аналізу соціальних мереж, ОСОБА_7 ймовірно перебуває не непідконтрольній тимчасово окупованій території Луганської області.
Відповідно до листа Державної прикордонної служби України відомості про перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями ОСОБА_7 в базі відсутні. Відповідно до листа відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківській області актового запису про смерть відносно ОСОБА_7 відсутня.
Із свідчень свідка ОСОБА_12 , який є рідним братом підозрюваного ОСОБА_7 , встановлено, що останній раз він бачив свого брата на території м. Харкова приблизно у 2013 році, та після подій на майдані у 2014 році, ОСОБА_7 зайнявши антиукраїнську позицію, у складі Харківської громадської організації «Оплот» вступив до структурних збройних формувань терористичної організації ДНР/ЛНР із місцем дислокації у Донецькій області, та з того часу останній перебуває на непідконтрольній тимчасово окупованій російською федерацією території України, де приймає активну участь у бойових діях у складі незаконних збройних формуваннях проти представників органів державної влади України. Разом з тим, із свідчень ОСОБА_13 , яка є племінницею підозрюваного ОСОБА_7 , встановлено, що останній раз вона спілкувалась із ОСОБА_7 у 2016 році, де під час телефонної розмови, ОСОБА_7 перебуваючи вже на тимчасово окупованій території України, виправдовував збройну агресію рф проти України, розпочатої у 2014 році, та пропагандував від'єднання територій т.зв. ДНР/ЛНР від території України. Одночасно, із свідчень ОСОБА_11 ( ОСОБА_14 ), яка є колишньою дружиною підозрюваного ОСОБА_7 встановлено, що її колишній чоловік ОСОБА_7 перебуваючи у складі Харківської громадської організації «Оплот» переслідуючи проросійські погляди вступив до терористичної організації ЛНР/ДНР, де приймав участь у бойових діях у складі незаконних збройних формуваннях проти представників органів державної влади України, та по теперішній час імовірно перебуває на тимчасово окупованій території України.
У той час, із свідчень начальника дільниці № 49 КП «Житлокомсервіс» ОСОБА_15 встановлено, що ОСОБА_7 не мешкає за місцем реєстрації вже тривалий час, та його місце знаходження наразі не відомо.
Разом з тим, відповідно до кримінального аналізу соціальної сторінки від 09.02.2023 у інтернет - ресурсі, об'єктом огляду якого є публікація на сайті «Миротворець» стосовно ОСОБА_7 , встановлено що останній користується абонентськими номерами НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .
Оглядом комп'ютерних даних у мережі інтернет, зокрема соціальних сторінок « ОСОБА_16 » та «Одноклассники» акаунта за профілем « ОСОБА_17 », оглядом публікації на офіційній сторінці видання центру дослідження ознак злочинів проти Національної безпеки України, миру безпеки людства та міжнародного правопорядку « ОСОБА_18 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 , оглядом відеозаписів з відеохостингу «YouTube» із інтерв'ю виступами ОСОБА_7 , оглядом фото - відео матеріалів та документів із аналітичного відділу 7-го управління (з обслуговування Харківської області) ДСР Національної поліції України матеріалів стосовно ОСОБА_7 , у тому числі оглядами документів за участю свідка ОСОБА_19 , із свідчень ОСОБА_20 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , а також із висновків проведених судово- портретних експертиз, встановлено, що мешканець м. Харкова ОСОБА_7 , у січні 2014 року знаходячись на території м. Харкова, переслідуючи свої проросійські погляди, за власною ініціативою добровільно вступив до Харківської громадської організації «Оплот», із місцем дислокації у м. Харкові, у складі якої приблизно у АДРЕСА_6 , де з ідеологічних та корисливих мотивів вступив до складу непередбаченого законом збройного формування - батальйон «Восток». У складі вказаного структурного підрозділу терористичної організації «ДНР» приймав активну участь у спробі захоплення терміналів Донецького аеропорту, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , а після збройно протистояв українським військовослужбовцям Збройних сил України та правоохоронних органів України у зіткненнях проти українських військовослужбовців у районі КПП «Мар'їнка» та «Дебальцево». У період часу з листопада 2014 року по вересень 2022 року, ОСОБА_7 продовжив свої злочинні дії, пов'язані з участю у діяльності не передбачених законом збройних формувань, вже у складі терористичної організації» «ЛНР», та згідно наказу командира № 208 від 08.11.2014, призначений на посаду старшини 4-ї відокремленої бригади міліції «ЛНР» 6 - ої мотострілкової роти у званні старший прапорщик, після очолив посаду командира батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_3 » у складі «ЛНР», та став бойовиком приватної військової компанії «Вагнер», у складі якої бере активну участь в бойових діях проти військовослужбовців ЗС України.
Відповідно до Розділу II наказу Мінреінтеграції від 22.12.2022 р. № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23 грудня 2022 р. за № 1668/39004 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» (Із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій), майже 95 % території Луганської області України тимчасово окуповано російською федерацією.
З урахуванням наведеного, у органу досудового розслідування є вагомі підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 переховується від органу досудового слідства та наразі перебуває на тимчасово окупованій російською федерацією території України, імовірно на території Луганської області, з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин.
Отже, перебування підозрюваного ОСОБА_7 на тимчасово окупованій російською федерацією території України, позбавило орган досудового розслідування можливості вручити йому письмове повідомлення про підозру від 04.07.2024 у день його складання, у зв'язку з чим, зазначене повідомлення про підозру та повістки про виклики особи на 10 год. 00 хв. 10.07.2024, на 10 год. 00 хв. 11.07.2024, на 10 год. 00 хв. 12.07.2024, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 112, 135, 276 - 278 КПК України, 04 липня 2024 опубліковано на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора та офіційному сайті видання Кабінету Міністрів України у газеті «Урядовий кур'єр» за № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) від ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.
Одночасно, слідчим вживались заходи націлені на вручення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_7 , відповідно до вимог ч. 2 ст. 135 КПК України, шляхом вручення під розписку для передачі письмового повідомлення про підозру та повісток про виклик на 10.07.2024, на 11.07.2024, на 12.07.2024 начальнику дільниці № 49 КП «Житлокомсервіс» ОСОБА_15 , тобто житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання ОСОБА_7 , а також повістки про виклик разом із повідомленням про підозру були направлені цінним рекомендованим листом на адресу останнього відомого місця проживання підозрюваного ОСОБА_7 .
Жодного разу у призначений час за зазначеною в повістках адресою для проведення слідчих дій, зокрема отримання письмово повідомлення про підозру, допиту у якості підозрюваного, інших процесуальних та слідчих дій, громадянин України ОСОБА_7 не з'явився, про неможливість та поважні причини неприбуття не повідомив.
Враховуючи наведені вище обставини, слідчим за погодженням з прокурором 04.07.2024, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, ОСОБА_7 повідомлено про підозру у відповідності та у спосіб, передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством України (опубліковано повідомлення про підозру на веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр» № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) від ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження).
Таким чином, 04.07.2024 у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_7 набув статусу підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, тобто участь у терористичній організації та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, тобто участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування.
Ураховуючи те, що всі слідчі (розшукові) дії, проведення яких необхідне та можливе у вказаному кримінальному провадженні, з метою встановлення місцезнаходження підозрюваного виконані, та у зв'язку з тим, що підозрюваний будучи належним чином та у спосіб, передбачений чинним КПК України повідомлений про необхідність прибуття на виклик до слідчого, жодного разу на виклик до слідчого у призначений час та місце не з'явився, про поважні причини свого неприбуття не повідомив, 15.07.2024 року у відповідності до ст. 281 КПК України, підозрюваного ОСОБА_7 оголошено у державний та міжнародний розшук.
На думку органу досудового розслідування, обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого його кримінального правопорушення - злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Крім того, у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які вказують на те, що підозрюваний ОСОБА_7 може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 із вчиненням кримінальних правопорушень, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Матеріали кримінального провадження дають підстави вважати підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів) обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.
На підставі вищевикладеного, сторона обвинувачення зазначає, у неї є достатні підстави вважати, що забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та запобігти вищезазначеним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не може запобігти вказаним ризикам.
Сторона обвинувачення у судовому засіданні клопотання про обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримала. Прокурор зазначив, що зібрані на час розгляду клопотання докази свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260 КК України та підтверджують наявність ризиків, передбачених пунктами 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а також зауважив про наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний виїхав з території України та перебуває на тимчасово окупованій території Україниї. Обрання більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання належної процесуальної поведінки підозрюваного, у зв'язку з чим, сторона обвинувачення просила обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Захисник - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на недоведеність наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Клопотання розглядається слідчою суддею в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України за відсутності підозрюваного.
Слідча суддя, заслухавши позицію сторін, дослідивши додані до клопотання документи у їх сукупності, прийшла до наступного висновку.
З наданих матеріалів встановлено, що Головним управлінням Національної поліції в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесене до ЄРДР 06.02.2023 за №12023220000000151, в рамках якого подається дане клопотання.
04.07.2024 у даному кримінальному провадженні старшою слідчою відділу розслідування злочинів учинених в умовах збройного конфлікту СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 , за погодженням прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 , складено повідомлення про підозру ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12023220000000151 від 06.02.2023 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.258-3 КК України, тобто в участі у терористичній організації, та ч.2 ст.260 КК України - участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування.
Частиною 1 ст. 42 КПК України встановлено, що підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Статтею 278 КПК України передбачено порядок вручення письмового повідомлення про підозру - письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).
Частиною 1 ст. 111 КПК України передбачено, що повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.
Частиною 3 ст. 111 КПК України передбачено, що повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Так, Глава 11 Розділу ІІ КПК України містить ст.135, якою передбачено порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні, а також ст.136, якою встановлено яким чином підтверджується отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом.
Відповідно до ч. 1 ст. 135 Глави 11 КПК України, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК України).
Відповідно до ч.8 ст.135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасво окупованій території України, територіх держави, визнаної Верховною Радою України державою -агресором, у випадку обгрунтованої неможливості їй такої повістки згідно частинами 1,2-4-7 цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї ста частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Отже, з огляду на наведені положення закону, ст.278 КПК України покладає на слідчого/прокурора обов'язок вручити підозрюваному в кримінальному провадження письмове повідомлення про підозру в день його складення слідчим прокурором, однак, якщо це неможливо зробити, повідомлення про підозру вручається у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень у кримінальному провадженні (ст. 111 КПК України), тобто, - у порядку здійснення виклику в кримінальному провадженні (ст. 135 КПК України) - в тому числі шляхом опублікування у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Слідчою суддею встановлено, що у зв'язку із неможливістю вручення особисто ОСОБА_7 повідомлення про підозру у день його складення та повісток про виклик на 10, 11, 12 липня 2024 року до СУ ГУНП в Харківській області, внаслідок не встановлення його місцезнаходження на території України, а також знаходження його на тимчасово окупованій території України, стороною обвинувачення вжито заходів для вручення повідомлення про підозру та повісток про виклик ОСОБА_7 у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень згідно ч. 1 ст. 278 КПК України з урахуванням ст. 111 КПК України та ст. 135 КПК України, зокрема, шляхом оголошення повного тексту підозри на веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр» № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) від ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Також органом досудового розслідування вживались заходи спрямовані на вручення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_7 , відповідно до вимог ч. 2 ст. 135 КПК України, шляхом вручення під розписку для передачі письмового повідомлення про підозру та повісток про виклик на 10.07.2024, на 11.07.2024, на 12.07.2024 начальнику дільниці № 49 КП «Житлокомсервіс» ОСОБА_15 , тобто житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання ОСОБА_7 , а також повістки про виклик разом із повідомленням про підозру були направлені цінним рекомендованим листом на адресу останнього відомого місця проживання підозрюваного ОСОБА_7 .
Враховуючи, що повідомлення про підозру, як процесуальний документ, складено та підписано з дотриманням норм кримінального процесуального законодавства і стороною обвинувачення вжито заходів для його вручення підозрюваному ОСОБА_7 у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (частина 1 статті 42 КПК України), що підтверджується доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими слідчим суддею, стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_7 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, відповідно до положень ч. 1 ст. 42 КПК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст.178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідча суддя зобов'язана встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідча, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Щодо наявності обґрунтованої підозри слідча суддя зазначає наступне.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідча суддя користується практикою ЄСПЛ.
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».
З матеріалів доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.258-3 КК України, тобто в участі у терористичній організації, та ч.2 ст.260 КК України - участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування.
Слідчою суддею встановлено, що на час вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, у вчиненні яких ОСОБА_7 підозрюється, останій є громадянином Російської Федерації та осудною особою, яка досягла 16-річного віку.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який затверджено Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», строк дії якого неодноразово продовжено по теперішній час.
За результатами розгляду даного клопотання про застосування запобіжного заходу слідчою суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.258-3, ч.2 ст.260 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів, а саме: показань свідка ОСОБА_13 , які містяться у протоколі допиту від 16.02.2023; даних, які містяться у протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.02.2023; показань свідка ОСОБА_12 , які містяться у протоколі допиту від 16.02.2023; даних, які містяться у протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.02.2023; показань свідка ОСОБА_20 , які містяться у протоколі допиту від 02.03.2023; даних, які містяться у протоколі огляду комп'ютерних даних від 18.02.2023; даних, які містяться у висновку експерта від 03.03.2023 №СЕ-19/121-23/4006-ФП за результатами проведення судової портретної експертизи; даних, які містяться у висновку експерта від 02.03.2023 №СЕ-19/121-23/3055-ФП за результатами проведення судової портретної експертизи; даних, які містяться у протоколі огляду документів від 06.03.2023; показань свідка ОСОБА_19 ,, які містяться у протоколі допиту від 06.03.2023.
Слідча суддя зазначає, що на цій стадії кримінального провадження, враховуючи положення кримінального процесуального закону, суд повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів, для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується. Питання ж оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні того чи іншого злочину входить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.
З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідча суддя приходить до висновку, що надані достатні підстави для наявності обґрунтованої підозри стосовно можливого вчинення ОСОБА_7 дій, що кваліфікуються за ч.1 ст.258-3, ч.2 ст.260 КК України за викладених у клопотанні обставин.
Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.
Щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України слідча суддя зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Слідча суддя враховує наявність ризику, передбаченого п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків, та інших учасників кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи те, що положення кримінального процесуального законодавства не розкриває зміст ризику втечі, передбачений ч.1 ст.177 КПК України, суддя, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, при оцінці вказаного ризику враховує практику ЄСПЛ, яка розкриває зміст такого ризику.
Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Суд зазначає, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду обумовлюється можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними наслідками, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.258-3 КК України, тобто в участі у терористичній організації - злочину проти громадської безпеки, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої; ч.2 ст.260 КК України - участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування, - злочину проти громадської безпеки, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
А отже, очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому слідча суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочинів, в яких підозрюється ОСОБА_7 у сукупності з іншими обставинами.
При цьому, слідча суддя при встановленні даного ризику враховує також існування інших факторів, які можуть свідчити про наявність у ОСОБА_7 можливості переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Так, органом досудового розслідування, шляхом розміщення оголошення повного тексту на веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр» № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) від ІНФОРМАЦІЯ_6 , було опубліковано повістки про виклик ОСОБА_7 до СУ ГУНП в Харківській області на 10, 11, 12 липня 2024 року для проведення відносно нього процесуальних та слідчих дій. На вказані виклики до органу досудового розслідування ОСОБА_7 не з'явився та про поважні причини неявки не повідомив.
Слідчою суддею враховується той факт, що постановою старшої слідчої відділу розслідування злочинів учинених в умовах збройного конфлікту СУ Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_5 від 15.07.2024 оголошено в розшук ОСОБА_7 , оскільки 10,11,12 липня 2024 року ОСОБА_7 за викликом слідчого для проведення процесуальних дій - вручення письмового повідомлення про підозру, допиту як підозрюваного та вручення клопотання про обрання запобіжного заходу з додатками до нього, до СУ ГУНП в Харківській області не прибув, причини своєї неявки не повідомив. Також органом досудового розслідування не встановлено фактичне місцезнаходження підозрюваного, що унеможливлює здійснення досудового розслідування в установленому законом порядку та строки.
Вищевикладені обставини свідчать про існування реальної можливості переховування підозрюваного від суду та органу досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від цих осіб та дослідження їх судом.
Достатньо обґрунтованим є ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки підозрюваний перебуваючи на тимчасово окупованій території України або на території держави агресора російської федерації має можливість продовжити вчинення злочинів проти громадської безпеки.
Крім того, слідча суддя враховує у сукупності наступні обставини:
- ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.258-3 КК України, тобто в участі у терористичній організації - злочину проти громадської безпеки, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої; ч.2 ст.260 КК України - участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування, - злочину проти громадської безпеки, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої;
- дані щодо особи ОСОБА_7 , який має зареєстроване місце проживання на території України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Слідча суддя вважає, що з урахуванням положень характеру та тяжкості злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , те, що злочини за ч.2 ст.258-3, ч.2 ст.260 КК України, є злочинами проти громадської безпеки, а отже у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який підлягає у необхідності захисту високих стандартів, охорони прав, як інтересів суспільства, так і держави в цілому, сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваним виконувати покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, під час дії воєнного стану.
При цьому слідча суддя зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідча суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, в тому числі застава, домашній арешт, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Частиною 6 статті 193 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
В ході розгляду клопотання, слідчою суддею встановлено, що постановою старшої слідчої відділу розслідування злочинів учинених в умовах збройного конфлікту СУ Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_5 від 15.07.2024 оголошено в розшук ОСОБА_7 на території України та міжнародний розшук.
Відповідно до даних, які містяться у листі Державної прикордонної служби України відомості про перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями ОСОБА_7 в базі відсутні.
Слідчою суддею досліджено протокол допиту свідків, зокрема, свідка ОСОБА_12 , який є рідним братом підозрюваного ОСОБА_7 , встановлено, що останній раз він бачив свого брата на території м. Харкова приблизно у 2013 році, та після подій на майдані у 2014 році, ОСОБА_7 зайнявши антиукраїнську позицію, у складі Харківської громадської організації «Оплот» вступив до структурних збройних формувань терористичної організації ДНР/ЛНР із місцем дислокації у Донецькій області, та з того часу останній перебуває на непідконтрольній тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, де приймає активну участь у бойових діях у складі незаконних збройних формуваннях проти представників органів державної влади України. Свідок ОСОБА_13 , яка є племінницею підозрюваного ОСОБА_7 , пояснила, що останній раз вона спілкувалась із ОСОБА_7 у 2016 році, де під час телефонної розмови, ОСОБА_7 перебуваючи вже на тимчасово окупованій території України, виправдовував збройну агресію РФ проти України, розпочатої у 2014 році, та пропагандував від'єднання територій т.зв. ДНР/ЛНР від території України. Свідок ОСОБА_11 ( ОСОБА_14 ), яка є колишньою дружиною підозрюваного ОСОБА_7 пояснила, що її колишній чоловік ОСОБА_7 перебуваючи у складі Харківської громадської організації «Оплот» переслідуючи проросійські погляди вступив до терористичної організації ЛНР/ДНР, де приймав участь у бойових діях у складі незаконних збройних формуваннях проти представників органів державної влади України, та по теперішній час імовірно перебуває на тимчасово окупованій території України.
З урахуванням вищевстановлених обставин кримінального правопорушення, наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів, що свідчать про набуття ОСОБА_7 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики вчинення ОСОБА_7 дій, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідча суддя, виходячи з положень ч. 6 ст. 193 КПК України, дійшла до висновку про наявність підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави стосовно підозрюваного ОСОБА_7 за його відсутності.
З огляду на зазначене клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Вказане рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, як вище зазначалося, у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського Суду з прав людини.
Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 309, 372, 395 КПК України, суд,
Клопотання старшої слідчої відділу розслідування злочинів учинених в умовах збройного конфлікту СУ Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 , поданого в межах кримінального провадження № 12023220000000151 від 06.02.2023, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
В порядку ч.6 ст.193 КПК України обрати підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Роз'яснити, що згідно з положеннями ч. 6 ст. 193 КПК України, після затримання особи, яка виїхала та/або перебуває на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором і не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки її до місця здійснення досудового розслідування кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Згідно з положеннями ч. 6 ст. 193 КПК України, зобов'язати компетентних службових осіб органу досудового розслідування після затримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки його до місця здійснення досудового розслідування кримінального провадження звернутися до слідчого судді, суду для розгляду питання за участю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування обраного йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідча суддя - ОСОБА_1