308/10618/24
18.07.2024 м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бенца К.К., за участі особи відносно якої складено протокол - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді, матеріали помічника чергового Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.173-2 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №544970 від 11.06.2024 року, вбачається, що 20.05.2024 року гр. ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини гр. ОСОБА_2 , а саме погрожував фізичною розправою, чим могла бути завдана шкода її психологічному здоров'ю.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівниками Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області як адміністративне правопорушення передбачене ст.173-2 ч.1 КУпАП України, вчинення домашнього насильства.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненому заперечив. Зазначив, що ним не вчинялося жодних протиправних дій відносно колишньої дружини. Вказав на те, що 20.05.2024 року він не бачив ссвою дружину. На той час вони перебували у процесі розлучення, він намагався зберегти з гр. ОСОБА_2 шлюб. Обставини викладені нею у заяві не відповідають дійсності, так як жодних протиправних дій відносно дружини не вчиняв і не погрожував фізичною розправою. Просив суд закрити провадження відносно нього за відсутністю у його діянні складу адміністративного правопорушення..
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , суд приходить до наступного висновку.
У відповідності до положення ст. 9 КУпАП- адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна(умисна або необережна)дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Зокрема, диспозиція ч. 1 ст.173-2КУпАП передбачає вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 Розділу І ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07.12.2017 року, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п. 14 ч. 1 Розділу І ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07.12.2017 року, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Під психічним насильством розуміють словесні образи, погрози вбивством, погрози завдання каліцтва, травм, побиття, переслідування, залякування, приниження.
Із доданого до протоколу про адміністративне правопорушення, протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 11.06.2024 року, письмового пояснення ОСОБА_2 , вбачається, що ОСОБА_2 зверталася до поліцейського відділення із заявою про домашнє насильство.
В даному випадку зазначення в протоколі про адміністративне правопорушення про вчинення умисних дій психологічного характеру неможливо кваліфікувати як психологічне насильство, оскільки відсутні докази вчинення діянь спрямованих на обмеження волевиявлення у постраждалої особи.
Крім цього в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено про те, що могла бути чи була завдана шкода фізичному або психологічному здоров'ю потерпілої та не надані суду докази, що ОСОБА_1 вчинив протиправні дії психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини гр. ОСОБА_2 .
Оцінюючи фактичні дані, які наявні в матеріалах справи, пояснення надані ОСОБА_1 в судовому засіданні, суд не вбачає достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, за обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Докази які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства по відношенню до ОСОБА_2 20 травня 2024 року - матеріали справи не містять.
При прийнятті постанови про накладення адміністративного стягнення за правилами ст.252 КУпАП визначено обовязок провести оцінку наявним доказам, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Отже, з наведених норм вбачається, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов'язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.
Суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи міститься лише протокол про адміністративне правопорушення від 11.06.2024 року та пояснення потерпілої ОСОБА_2 від 20.05.2024 року .
Суд наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у справі у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, що б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви суду.
Разом з тим, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, зокрема, фото- відеозапис, яким зафіксовано адміністративне правопорушення, покази свідків не надано.
В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, єдиним доказом вчинення будь-яких протиправних дій з боку ОСОБА_1 є пояснення потерпілої. Однак, ОСОБА_1 заперечує факт вчинення ним вказаних дій.
Таким чином, доказова база, яка долучена до протоколу про адміністративне правопорушення, ґрунтується лише на письмових поясненнях ОСОБА_2 про обставини вчинення ОСОБА_1 протиправних дій стосовно неї, які ним заперечуються.
Таким чином, суд вважає, що відсутні достатні докази вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. До суду не було надано жодних доказів того, що внаслідок поведінки ОСОБА_1 була завдана або могла бути завдана психологічна шкода потерпілій.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності.
Згідно статті 252КУпАП докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Таким чином, суд не вбачає в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 р. № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
За змістом статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Суддя не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає до закриття у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, судя, -
Провадження в справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП України закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю у діянні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 складу адміністративного правопорушення.
Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Закарпатського апеляційного суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду К.К. Бенца