18 липня 2024 року м. Київ
Унікальний номер справи № 758/521/17
Апеляційне провадження № 22-ц/824/10165/2024
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Дячук І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 30 серпня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Гребенюка В.В., по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа Банк», Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву», про визнання недійсним та скасування кредитного договору, -
У січні 2017 року позивач звернулась до суду з вказаним позовом, на обґрунтування якого зазначила, що 05 грудня 2005 року між АКБ «Укрсоцбанк» та позивачкою було укладено спірний кредитний договір № 08-038/468к, відповідно до умов якого АКБ «Укрсоцбанк» надав позивачу кредит в розмірі 52 500,00 доларів США, зі сплатою 12,75% річних, строком дії договору до 05 грудня 2020 року. Метою кредитного договору було придбання нерухомого майна, а саме трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , площею 58,6 кв.м.
Спірний кредитний договір позивач підписала, розраховуючи на часткову компенсацію Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву відсоткової ставки за кредитом відповідно до Порядку часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2003 р. № 853.
Вказувала, що з підписаних положень спірного договору випливає, що обов'язок документального оформлення (забезпечення документального оформлення) та керівництва контролю процесу належного документального оформлення обіцяної компенсації Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву відсоткової ставки кредиту лежить на банку, а обов'язки позичальника полягали в тому, щоб сплачувати встановленому за це комісійну винагороду і виконувати всі усні вказівки банку. Ця обставина підтверджується п.п. 5.3.19 та 5.3.20 спірного кредитного договору і тим, що на позивача було покладено обов'язок сплачувати за це оформлення комісійну винагороду банку, яку остання вчасно та в повному обсязі сплачувала.
Посилалась на те, що оспорюваний договір був підписаний нею під впливом умисного обману з боку АКБ «Укрсоцбанк». Як стверджує позивач, обман полягав в тому, що перед підписанням оспорюваного договору АКБ «Укрсоцбанк» умисно приховав намір не надавати позивачу необхідну інформацію щодо порядку документального оформлення часткової компенсації відсоткової ставки кредиту, а також, намір не виконувати встановлені в оспорюваному договорі зобов'язання АКБ «Укрсоцбанк» щодо документального оформлення часткової компенсації відповідачем 2 відсоткової ставки кредиту.
Вказувала, що банк, посилаючись на банківську таємницю, не надав їй копії передбаченого спірним кредитним договором договору між банком та Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву про співпрацю № 65 від 25 серпня 2004 року. Крім того, банк з метою унеможливити належне документальне оформлення та одержання позивачем компенсації відсоткової ставки кредиту, знаючи, що порядок оформлення позивачу невідомий і остання повністю покладалась у цьому на банку, умисно не вчинив дії, що встановлені договором, а саме не надав позичальнику довідку про суму сплати відсотків за користування кредитом для надання Регіональному фонду сприяння молодіжному будівництву відповідно до Інструкції до договору про співпрацю № 65. В результаті чого, позивач не змогла відповідно до п. 8 Порядку надати Фонду довідку-розрахунок комерційного банку про розмір зобов'язань за кредитом і прогнозний розмір відсотків за користування кредитом для прийняття рішення про часткову компенсацію.
Зазначила, що внаслідок обману з боку АКБ «Укрсоцбанк» протягом всього часу користування кредитними коштами не отримувала компенсацію відсоткової ставки, що призвело до виникнення заборгованості перед банком, оскільки всі сплачені нею за оспорюваним договором кошти зараховувались як сплата відсотків, штрафів та пені, а не тіла кредиту.
З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та заяви про зменшення позовних вимог, позивач просила визнати недійсним та скасувати кредитний договір № 08-38/468к від 05 грудня 2005 року з додатковими угодами до нього в частині положень, що встановлюють розмір відсоткової ставки процентів річних за користування кредитом та в частині положень, що встановлюють порядок та суми сплати банку процентів за користування кредитом на погашення заборгованості за процентами (т. 1 а.с. 2-6, 8-12, 111, т. 2 а.с. 20).
22 березня 2017 року до суду надійшли заперечення на позовну заяву від представника ПАТ «Укрсоцбанк» - Давидюк І.А., в яких просила відмовити у задоволенні позову. Посилалась на те, що позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження позовних вимог, а також не обґрунтовано, в чому саме полягає порушення її прав з боку ПАТ «Укрсоцбанк». Вказував, що Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву позивачу була надана довідка № 6.13/1930 від 30 листопада 2005 року про відповідність кандидата вимогам Порядку № 853, після чого Кредитним комітетом малого складу Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк» 29 листопада 2005 року прийнято протокольне рішення № 220 щодо можливості кредитування позивача, а 05 грудня 2005 року укладено оспорюваний кредитний договір.
Зазначала, що відповідно до п. 10 Порядку № 853 на підставі рішення про надання часткової компенсації, погодженого з правлінням відповідача 2, укладається договір про надання часткової компенсації строком на 5 років, в якому попередньо визначається її розмір. Проте, як вбачається з наданих відповідачем 2 відповідей, договір часткової компенсації відсоткової ставки між позивачем та відповідачем 2 не укладався, а отже, часткова компенсація відсоткової ставки за кредитом не надавалась. Представник ПАТ «Укрсоцбанк» звернув увагу суду на те, що позивач не повідомила, з яких причин не укладався договір про надання часткової компенсації відсоткової ставки, але звинувачує банк у ненаданні такої компенсації. Звертав увагу, що позивачем не доведено, в чому саме полягає порушення його прав, оскільки нею отримано кредит в повному обсязі та використано на власні потреби (т. 1 а.с. 50-54).
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 30 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 до АТ «Альфа Банк», Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву», про визнання недійсним та скасування кредитного договору - залишено без задоволення (т. 2 а.с. 41-51).
Не погодившись з рішенням районного суду, 28 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги (т. 2 а.с. 62-69).
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначала, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, що полягає в неповному встановленні судом обставин, які мають значення для справи, неправильності встановлення тих обставин, які були встановлені судом. Судом неправильно встановлено, що предметом спору в результаті зменшення позовних вимог у 2020 році є недійсність частин кредитного договору № 08-038/468к від 05 грудня 2005 року щодо встановлення відсотків за користування «тілом» кредиту в розмірі 52 500,00 доларів США.
Вказувала, що суд дійшов помилково висновку, що наведені обставини та матеріали справи можуть свідчити не про умисний обман з боку сторони відповідача-1, а про легковажне ставлення позивача до своїх прав та інтересів при підписанні договору та необ'єктивне уявлення про зобов'язання іншої сторони договору.
Вважала, що суд повинен був встановити, чи намагався банк запевнити позивача стосовно компенсації відсоткової ставки кредиту. Звертала увагу, що при дослідженні судом зазначеної обставини в текст мотивувальної частини рішення з невідомих причин не увійшли свідчення позивачки, що на відповідача-1, як на банк, який дає кредит з компенсацією відсоткової ставки, вона вийшла через рекламу банку та додаткову інформацію від знайомих, і прийшовши до банку в листопаді 2005 року, в ході співбесіди банк цю інформацію усно підтвердив, запевнивши, що працівники банку готові надати кредит в доларах США із компенсацією відсоткової ставки (12,75 % річних) кредиту комерційних банків молодим сім'ям та одиноким громадянам на придбання житла, якщо таке рішення буде схвалено Кредитним комітетом Київської міської філії банку.
Також, при дослідженні судом обставин, чи запевняв банку позивача згідно положень договору та інших матеріалів справи, що їй обов'язково буде компенсована ставка відсотків, в текст мотивувальної частини рішення не увійшов конкретний зміст (повний оригінальний текст) протокольних рішень Кредитного комітету АКБ «Укрсоцбанк» № 220 від 29 листопада 2005 року та № 216 від 23 листопада 2005 року, який має принципове значення для встановлення обставин, що банк запевняв позивачку у компенсації відсотків. Так, на початку мотивувальної частини рішення суд зазначив, що Кредитним комітетом малого складу Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк» № 29 листопада 2005 року прийнято протокольне рішення № 220 про погодження запиту щодо можливості кредитування позивача за умовами співпраці з відповідачем 2 з частковою компенсацією відсотків за кредитом, викладено основні умови кредитування. Тобто, суд встановив, щ Кредитний комітет погодив запит щодо можливості кредитування позивача банком за умови співпраці банку з відповідачем-2 з частковою компенсацією відсотків за кредитом, та виклав основні умови кредитування. Проте, суд не дослідив сам текст щодо умов погодженого кредитування за умовами співпраці банку з відповідачем-2 з частковою компенсацією відсотків за кредитом, щоб встановити, чи були ці умови виконані і дотримані позивачем та в чому позивача запевняли.
Також, посилалась на те що судом в рішенні не було зазначено зміст п.п. 3.3.19 та 3.3.20 оспорюваного кредитного договору. Дослідивши вказані пункти кредитного договору, суд в мотивувальній частині спірного рішення зробив висновок, що посилання позивача на встановлений оспорюваним договором обов'язок банку забезпечити надання позивачу компенсації є безпідставним, оскільки зазначені пункти договору таких зобов'язань не передбачають. Проте, вважала, що суд умисно не встановив ту обставину, що зазначені положення оспорюваного договору повністю співпадають з вичерпними умовами надання кредиту із компенсацією, висунутими позивачу Кредитним комітетом в протокольних рішеннях № 216 та № 220 в ту обставину, що позивач їй виконала, сплативши одноразово 05 грудня 2005 року 100 грн. і сплачувала по 10 грн. щомісяця, починаючи з 30 грудня 2005 року до 2010 року включно, а банк отримував всі ці платежі. Отже, зміст пунктів 3.3.19 та 3.3.20 оспорюваного кредитного договору свідчить про недобросовісність дій банку, але суд ці обставини не встановив (т. 2 а.с. 62-65).
25 квітня 2024 року до суду надійшов відзив від представника Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» - Пахолок Л.І., в якому зазначала, що договір про надання часткової компенсації між ОСОБА_1 та Фондом, жодним з регіональних управлінь Фонду не укладався, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін (т. 2 а.с. 87-102).
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити.
Інші особи,якіберуть участьусправі, досуду не прибули,прочас тамісце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Відповідачі АТ «Сенс Банк» (до 01 грудня 2022 року мав назву АТ «Альфа Банк») та Державна спеціалізована фінансова установа «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» були сповіщені на зазначені ними поштові адреси та повідомленнями в Електронний кабінет в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень. Представник АТ «Сенс Банк» - адвокат Півторак Т.О. подав письмове клопотання про розгляд справи за відсутності представника (а.с. 80-86,104-123).
При цьому, суд апеляційної інстанції 23 травня 2024 року відкладав розгляд справи з метою реалізації права позивачки на представника, що підтверджується протоколом та звукозаписом судового засідання (а.с. 109).
Зважаючи на вимоги ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25 серпня 2004 року між Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву та АКБ «Укрсоцбанк» укладено договорів про співпрацю № 65, відповідно до умов якого сторони зобов'язуються шляхом об'єднання зусиль спільно діяти з метою виконання «Порядку часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла», затвердженого постановою КМУ від 04 червня 2003 року № 853 щодо надання стороною 1 часткової компенсації (відшкодування) відсоткової ставки кредитів, що надані стороною 2 молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла (т. 1 а.с. 23-24, 194-207).
23 листопада 2005 року Кредитним комітетом малого складу Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк» прийнято протокольне рішення № 216про погодження запиту Міжрайонного відділення Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк» щодо можливості видачі разового кредиту фізичній особі - ОСОБА_1 на купівлю житлової нерухомості на таких умовах: сума кредитування не має перевищувати 52 500 доларів США, строк кредитування - 180 місяців, відсоткова ставка - 12,75 % річних, розмір авансового внеску сумі складає 25.00 % від вартості інвестиційного договору. Комісія за відкриття позичкового рахунку - 1,00 % від суми кредиту по курсу НБУ на день оплати. В якості забезпечення повернення кредиту та відсотків укласти з ОСОБА_1 нотаріально завірений договір іпотеки, предметом якого виступатиме нерухомість, що придбається. Обов'язкове внесення застави до Державного реєстру іпотек. Обов'язкове страхування заставленого майна на користь банку в НАСК «Оранта». Погашення кредиту аннуїтентними платежами. Кредитування можливе лише при повторному рішенні КМФ (т. 1 а.с. 208).
29 листопада 2005 року Кредитним комітетом малого складу Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк» прийнято протокольне рішення № 220 про погодження запиту Міжрайонного відділення Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк» щодо можливості кредитування фізичної особи - ОСОБА_1 на купівлю житла за умовами співпраці з Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву (з частковою компенсацією відсотків за кредитом) в АДРЕСА_2 за такими умовами: строк кредитування - 180 місяців, загальний ліміт по кредитній операції - 52 500,00 доларів США, відсоткова ставка за кредитом 12,75 % річних, розмір авансового внеску сумі складає 25.00 % від вартості квартири. Надання довідки про отримання права на часткову компенсації кредиту. Комісія та відкриття позичково рахунку - 1,00 процента від суми кредиту по курсу НБУ на день оплати. Щомісячне погашення кредиту та відсотків ануїтентими платежами. В якості забезпечення повернення кредиту та відсотків укласти з ОСОБА_1 нотаріально завірений договір іпотеки, предметом якого виступає квартира, загальною площею 58,60 кв.м., та знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , загальною вартістю 353 500,00 грн. Комісії: одноразово - 100 грн. за оформлення часткової компенсації відсоткової ставки за кредитом, щомісячно - 10 грн. за супроводження часткової компенсації відсоткової ставки за кредитом. Обов'язкове внесення застави до Єдиного реєстру заборони відчуження нерухомого майна. Обов'язкове страхування заставленого майна на користь банку в НАСК «Оранта» (т. 1 а.с. 209).
30 листопада 2005 року директором Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву ОСОБА_2 видано ОСОБА_1 довідку №6-13/1930 про те, що молода сім'я в особі ОСОБА_1 відповідає умовам кандидата відповідно до постанови КМУ від 04 червня 2003 року № 853 «Про затвердження Порядку часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків молодим сім'ям та одиноким громадянам та будівництво (реконструкцію) і придбання житла» та має намір отримати часткову компенсацію відсоткової ставки кредиту комерційного банку на будівництво (реконструкцію)/придбання житла. Довідка видана для пред'явлення до банку АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та дійсна до 20 грудня 2005 року (т. 1 а.с. 33).
05 грудня 2005 року між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк» було укладено договір кредиту № 08-038/465к, за умовами якого АКБ «Укрсоцбанк» надало позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 52 500 доларів США зі сплатою 12,75% річних, строком дії договору до 05 грудня 2020 року на придбання трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , площею 58,6 кв.м. (т. 1 а.с. 15-17).
Пунктом 1.1.1. вказаного кредитного договору визначено, що починаючи з місяця, що слідує за місяцем надання кредиту, позичальник щомісячно до 05 числа кожного місяця рівними частинами сплачує кредитору суму грошових коштів, яка включає заборгованості за кредитом і проценти за користування кредитом у розмірі 662,00 долара США з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом до 05 грудня 2020 року.
Відповідно до п.3.3.19 кредитного договору позичальник зобов'язаний в день укладення цього договору сплатити кредитору комісію за оформлення кредитного договору відповідно до договору про співпрацю № 65 від 25 серпня 2004 року в розмірі 100 гривень шляхом внесення коштів готівкою в касу кредитора або шляхом перерахування коштів на рахунок № НОМЕР_1 в Міжрайонному відділенні Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк».
Згідно з п. 3.3.20. позичальник зобов'язаний щомісячно не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним сплачувати кредитору комісію за ведення справи відповідно до договору про співпрацю № 65 від 25 серпня 2004 року в розмірі 10 грн. шляхом внесення готівкою в касу кредитора або шляхом перерахування коштів на рахунок № НОМЕР_2 в Міжрайонному відділенні Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк», у випадку, якщо п'ятнадцяте число місяця є неробочим днем, комісія сплачується у попередній робочий день.
20 лютого 2007 року ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк» уклали додаткову угоду № 1 до договору кредиту № 08-038/468к від 05 грудня 2005 року, відповідно до умов якої у зв'язку з достроковим погашенням частини кредиту позичальником, сторони домовились здійснити перерахунок ануїтетного платежу, встановивши розмір останнього у сумі 636, починаючи з 20 лютого 2007 року (т. 1 а.с. 59).
10 листопада 2009 року ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк» уклали додаткову до договору кредиту № 08-038/468к від 05 грудня 2005 року, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди внести зміни до умов кредитування, визначених договором, зокрема, порядку погашення кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом. Відповідно до п. 4 додаткової угоди від 10 листопада 2009 року, детальний розпис сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки, абсолютне значення подорожчання кредиту наведено у додатку до цієї додаткової угоди (т. 1 а.с. 60-61).
22 грудня 2013 року ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк» уклали договір № 08-038/74к-1 про внесення змін до договору кредиту № 08-038/468к від 05 грудня 2005 року, за умовами якого сторони прийшли до згоди внести зміни в частині рахунку, що визначений як рахунок для погашення заборгованості за договором кредиту та інших обов'язкових платежів (т. 1 а.с. 62).
Відповідно до розрахунку вимог банку у зв'язку з неповерненням ОСОБА_1 кредитної заборгованості за кредитним договором № 08-038/468к від 05 грудня 2005 року станом на 01 лютого 2015 року заборгованість позивача становила 45 685,28 доларів США, що було еквівалентом 738 472,99 грн. за курсом НБУ на 01 лютого 2015 року (т. 1 а.с. 63-68).
Листом від 03 вересня 2015 року № 2731 Іпотечного центру в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонду сприяння молодіжному житловому будівництву» направлено ОСОБА_1 повідомлення про те, що договір про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків з Іпотечним центром Фонду не підписаний, у зв'язку з чим, позивач не отримує часткову компенсацію відсоткової ставки (т. 1 а.с. 69).
Листом Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонду сприяння молодіжному житловому будівництву» від 02 грудня 2015 року № 2290/05.1 щодо розгляду звернення-скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 повідомлено, що договір часткової компенсації відсоткової ставки по кредиту між Іпотечним центром Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонду сприяння молодіжному житловому будівництву» та позивачем не укладався, часткова компенсація відсоткової ставки по кредиту не надавалась. Довідка регіонального відділення в Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонду сприяння молодіжному житловому будівництву» від 30 листопада 2005 року про відповідність молодої сім'ї в особі позивача умовам кандидата відповідно до Порядку № 853, лише встановлює факт відповідності кандидата для участі у державній програмі вимогам Порядку № 853, а підставою для сплати відсотків по частковій компенсації є конкретний договір про надання часткової компенсації (т. 1 а.с. 70).
Листом від 07 грудня 2015 року Іпотечного центру в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонду сприяння молодіжному житловому будівництву» повідомлено у відповідь на запит представника ПАТ «Укрсоцбанк», що договір про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів між Державної спеціалізованою фінансовою установою «Державний фонду сприяння молодіжному житловому будівництву» та ОСОБА_1 не укладався, докази наявності факту договірних відносин щодо часткової компенсації відсоткової ставки за оспорюваним договором в Іпотечному центрі Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонду сприяння молодіжному житловому будівництву» відсутні (т. 1 а.с. 71).
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.
Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, як це передбачено ч.1 ст.638 ЦК України.
Принцип свободи договору є фундаментальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше, можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин.
Відповідно до частин першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 зроблено висновок, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Згідно з частиною першою статті 229 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, потрібно довести, по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 19, 20 Постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Встановленні колегією суддів апеляційного суду обставини у справі на підставі поданих доказів, які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, свідчать про те, що процедура укладення кредитного договору 08-038/468к між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 дотримана банком.
Сторони досягли згоди з усіх істотних умов за оспорюваним кредитним договором, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. На момент укладення договору позивач не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору, була проінформований про всі істотні умови договору, виконувала умови кредитного договору, підписувала додаткові угоди, тому відсутні підстави вважати дії відповідача при укладанні оспорюваного договору, як нечесну підприємницьку практику, що вводить споживача в оману.
Договір кредиту є оспорюваним правочином і тягар доказування у даній категорії справ щодо доведеності наявності омани на момент вчинення правочину покладається на сторону позивача, проте позивачем не надано суду доказів введення її в оману відповідачами.
Підписуючи кредитний договір, ОСОБА_1 не повідомляла банку про наявність у неї будь-яких зауважень чи заперечень стосовно змісту наданої їй інформації, умов отримання, користування та повернення кредиту. Укладений договір кредиту не суперечить нормам чинного законодавства, відповідає вільному волевиявленню та внутрішній волі учасників правочину.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 25 серпня 2004 року між Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву та АКБ «Укрсоцбанк» укладено договір про співпрацю № 65, відповідно до умов якого сторони зобов'язуються шляхом об'єднання зусиль спільно діяти з метою виконання «Порядку часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла», затвердженого постановою КМУ від 04 червня 2003 року № 853 щодо надання стороною 1 часткової компенсації (відшкодування) відсоткової ставки кредитів, що надані стороною 2 молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла (т. 1 а.с. 23-24).
Відповідно до п. 2 Порядку часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, договір про надання часткової компенсації - договір, що укладається між регіональним управлінням Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву (далі-Фонд) і позичальником
для отримання часткової компенсації.
Відповідно до п. 8 Порядку часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, для прийняття рішення про надання часткової компенсації кандидати подають регіональному управлінню Фонду: копію кредитного договору, завірену комерційним банком, який видав кредит; копію інвестиційного договору із забудовником (підрядником) на будівництво (реконструкцію) або копію договору про участь у фонді фінансування будівництва, укладеного відповідно до закону чи нотаріально засвідчену копію договору купівлі-продажу житла; звіт проведення експертної оцінки та нотаріально засвідчену копію договору іпотеки об'єкта кредитування (у разі придбання житла); довідку-розрахунок комерційного банку про розмір зобов'язань за кредитом і прогнозний розмір відсотків за користування кредитом.
Відповідно до п. 9 вказаного Порядку регіональні управління Фонду подають правлінню Фонду на погодження рішення про надання часткової компенсації та розрахунок відповідних сум на підставі документів, зазначених у пунктах 6 і 8 цього Порядку.
Згідно з п. 10 Порядку на підставі рішення про надання часткової компенсації, погодженого з правлінням Фонду, укладається договір про надання часткової компенсації строком на 5 років, в якому попередньо визначається її розмір, а також зазначається умова, що надання часткової компенсації припиняється у разі невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.
Таким чином, позивачка мала укласти договір про надання часткової компенсації з Державним фондом сприяння молодіжному будівництву.
Проте, відповідно до відповідей Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву від 03 вересня 2015 року, від 02 грудня 2015 року, від 07 грудня 2015 року договір часткової компенсації ставки по кредиту між Іпотечним центром Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву та ОСОБА_1 не укладався, часткова компенсація відсоткової ставки не надавалась.
Твердження позивачки, що банком було умисно не надано позивачу необхідну інформацію щодо порядку документального оформлення часткової компенсації відсоткової ставки кредиту є безпідставними, оскільки інформація про порядок отримання компенсації відсоткової ставки кредитів викладена в Порядку часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, та така інформація є загальнодоступною.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що посилання позивача на те, що оспорюваним договором встановлений обов'язок банку забезпечити надання позивачу компенсації є безпідставними, оскільки зміст, пункти Договору таких зобов'язань кредитора не передбачають.
Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, не можуть бути визнані підставою для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, тому колегія суддів їх відхилила.
Крім того, рішенням Подільського районного суду м. Києва від 07 червня 2016 року у справі 758/13463/14-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк», третя особа Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву, про визнання недійсним кредитного договору № 09-038/486к від 05 грудня 2005 року та всіх додаткових угод до кредитного договору від 10 листопада 2011 року, іпотечного договору, застосування наслідків недійсності правочину та стягнення коштів - відмовлено (т. 1 а.с. 72-75).
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва 30 серпня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилено, а рішення Подільського районного суду м. Києва від 07 червня 2016 року залишено без змін (т. 1 а.с. 76-78).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 грудня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відхилено. Рішення Подільського районного суд м. Києва від 07 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 30 серпня 2016 року залишено без змін (т. 1 а.с. 84-87).
Також, апеляційний суд звертає увагу, що з жовтня 2014 року на розгляді в Подільському районному суді м. Києва перебуває справа № 758/12582/14-ц за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту № 08-038/468к від 05.12.2005 р. в розмірі 43 674,02 доларів США. Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 30 квітня 2024 року зупинено провадження у справі № 758/12582/14-ц до набрання законної сили рішенням суду у справі № 758/527/17, яка переглянута апеляційним судом в цьому провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 30 серпня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 18 липня 2024 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
О.В. Борисова
В.М. Ратнікова