18 липня 2024 року м. Київ
Унікальний номер справи № 757/67026/19-ц
Апеляційне провадження № 22-ц/824/9042/2024
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Дячук І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 листопада 2023 року, ухвалене під головуванням судді Новак Р.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
У грудні 2019 року позивач звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог: визнати незаконним та скасувати Наказ №1058-К про припинення трудового договору від 02 грудня 2019 про звільнення ОСОБА_1 у зв'язку із скороченням штату працівників, із посади начальника відділу з розвитку та регуляторної політики Департаменту по роботі з ОРЕ та регуляторними органами Комунального підприємства виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго»; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з розвитку та регуляторної політики Департаменту по роботі з ОРЕ та регуляторними органами Комунального підприємства виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго»; стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго»» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 704 574,40 грн., 15000,00 моральної шкоди, та судові витрати (т. 1 а.с. 1-11, т. 2 а.с. 10-12, 89-91).
Обґрунтовувала позовні вимоги тим, що 02 грудня 2019 року позивачку згідно Наказу № 10508-К від 02 грудня 2019 року про припинення трудового договору було звільнено з посади начальника відділу з розвитку та регуляторної політики Департаменту по роботі з ОРЕ та регуляторними органами, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП. Позивач вважала своє звільнення незаконним, та таким, що проведене з порушенням вимог трудового законодавства України.
01 жовтня 2019 року позивача попередженням № 339 про скорочення штату було попереджено про скорочення штату через 2 місяці після вручення такого попередження відповідно до наказів КП «Київтеплоенерго» та введення в дію нового штатного розпису з 1 грудня 2019 року та, у разі її відмови від переведення на запропоновані вакантні посади, позивача буде звільнено відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України. Відразу її було ознайомлено з наказом КП «Київтеплоенерго» від 30 вересня 2019 року № 930-К «Про скорочення штату КП «Київтеплоенерго»», посилання на який було як а попередженні № 339 про скорочення штату, так і в корінці попередження про скорочення штату № 339. Позивачка при ознайомленні з вказаним вище наказом звернула увагу, що в додатку № 1, на який іде посилання в п. 1, пп. 2.1. вказаного наказу було вказано лише її прізвище та посаду. Посад та прізвищ інших працівників Департаменту по роботі з ОРЕ та регуляторними органами там вказано не було.
Як стало відомо позивачу, внесення змін до організаційної структури та штатного розпису апарату управління відповідача відбулося згідно наказу № 1128 від 20 вересня 2019 року «Про вдосконалення організаційної структури та штатного розпису апарату управління», яким затверджено організаційну структуру апарату управління та впроваджено її з 01 грудня 2019 року. Згідно нової організаційної структури Департамент по роботі з ОРЕ та регуляторними органами було виведено із структури апарату управління, а його функції було передано новоствореному Управлінню по роботі з ринком електроенергії та Департаменту ціноутворення та регуляторної політики.
Пунктом 8.1 наказу № 1131 передбачено у термін до 30 вересня 2019 року ознайомити працівників департаменту по роботі з ОРЕ та регуляторними органами апарату управління під підпис з даним наказом і попередити про скорочення штату внаслідок зміни в організації виробництва і праці. При цьому, в порушення наказу № 1131 позивача було попереджено про скорочення штату лише 01 жовтня 2019 року відповідно до Попередження № 339 про скорочення штату. При врученні 01 жовтня 2019 року попередження № 339 про скорочення штату позивачу не було запропоновано жодної вакантної посади.
Позивач самостійно звернулась до відповідача з листом від 25 жовтня 2019 року про надання кваліфікаційних вимог до кандидатів, які хочуть обійняти посади начальників структурних підрозділів, що створені в результаті реорганізації Департаменту по роботі з ОРЕ та регуляторними органами, на що отримала відповідь, що такі вакантні посади відсутні.
Позивач вважала, що така інформація не відповідає дійсності, оскільки штатний розпис вводився в дію з 01 грудня 2019 року і з дати повідомлення її про скорочення штату та до дати звільнення відбувався процес прийому та переведення на роботу працівників як на керівні посади новостворених підрозділів та відділів, так і на посади спеціалістів.
Зазначила, що лише 11 листопада 2019 року позивачу було запропоновано вакантні посади, які були надані загальним списком, без зазначення функціональних обов'язків, розміру заробітної плати, що не дозволило позивачу належним чином проаналізувати вакансії. Розширена інформація так і не була надана, крім того, в основному, це були вакансії робочих професій (слюсар, інженер, вантажник, тощо).
Враховуючи викладене, вважала, що відповідач формально підійшов до виконання покладеного на нього чинним законодавством обов'язку про працевлаштування позивача, не виконав його у спосіб та мірі, як того вимагає законодавство України. Позивачу не було запропоновано у порядку та спосіб, як вимагає трудове законодавство України, всі наявні вакансії у відповідача та у всіх його структурних підрозділах, які з'явились протягом періоду часу з дня попередження про скорочення позивача до дати звільнення включно (т. 1 а.с. 1-11, т. 2 а.с. 10-12, 89-91).
29 квітня 2021 року до суду надійшов відзив від представника КП «Київтеплоенерго» - Лелюх В.М , у якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилалася на те, що з метою вдосконалення організаційної структури, штатного розпису та управлінської діяльності наказом директора КП «Київтеплоенерго» від 20 вересня 2019 року № 1128 «Про вдосконалення організаційної структури та штатного розпису Апарату управління» передбачено внесення змін до організаційної структури та штатного розпису. Крім того, 20 вересня 2019 року видано наказ № 1131 «Про вдосконалення організаційної структури департаменту по роботі з ОРЕ та регуляторними органами Апарату управління», яким з 01 грудня 2019 року передбачено виведення з структури Апарату управління департаменту по роботі з ОРЕ та регуляторними органами та створення департаменту ціноутворення та регуляторної політики у складі: Управління цінової політики, що складається з відділу формування тарифів та відділу ціноутворення; відділу балансів теплової енергії; відділ ліцензійної діяльності та тарифних інвестицій.
Також з 01 грудня 2019 року в Апараті управління КП «Київтеплоенерго» створювалося управління по роботі з ринком електроенергії у складі: відділ комерційного обліку; відділ комерційних операцій; Відділ прогнозування, аналізу та звітності; відділ розрахунків платежів електроенергії.
Позивач із зазначеним наказом була ознайомлена, що підтверджується списком працівників департаменту по роботі з ОРЕ та регуляторними органами Апарату управління, ознайомлених з наказом КП «Київтеплоенерго» від 20 вересня 2019 року №1131 станом на 30 вересня 2019 року, витяг з якого надається.
Вказувала, що 30 вересня 2019 року директором КП «Київтеплоенерго» видано наказ № 930-К «Про скорочення штату КП «Київтеплоенерго», яким затверджено перелік посад працівників, що підлягають скороченню та до якого увійшла посада позивача. Згідно корінця попередження про скорочення штату № 339 підтверджується, що 01 жовтня 2019 року позивач повідомлена про скорочення штату через 2 місяці після вручення даного повідомлення та з наказом № 930-К від 30 вересня 2019 року вона ознайомлена. Отже, строк у два місяці з моменту ознайомлення з повідомленням про скорочення спливає 01 грудня 2019 року. Позивача звільнено 02 грудня 2019 року, тобто після закінчення встановленого 2-місячного строку.
11 листопада 2019 року підприємством був наданий позивачу перелік вакантних посад, що підтверджується аркушем ознайомлення з вакантними посадами. На підставі вищевикладеного, відповідач виконав вимоги законодавства та запропонував позивачу всі вакантні посади, які були наявні, відповідно до штатного розпису. Інші вакантні посади, окрім запропонованих позивачу, за період з 11.11.2019 до 02.12.2019 у КП «Київтеплоенерго» не з'явились. З моменту ознайомлення із запропонованими вакантними посадами, від позивача не надходило повідомлень про згоду на переведення на одну з вакантних посад. Щодо переважного права на залишення на роботі за приписами ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Зазначив, що посада начальника відділу з розвитку та регуляторної політики була єдиною на підприємстві, а тому, у такому випадку не підлягає застосування положення ст. 42 КЗпП України (т. 1 а.с. 128-133).
14 червня 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив від представника ОСОБА_1 - адвоката Городнюка В.В., у якій останній підтримав позовні вимоги (т. 1 а.с. 181-187).
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15 листопада 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго», про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовлено (т. 3 а.с. 160-165).
Не погодившись з рішенням районного суду, 29 лютого 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Прохорова О.В. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (т. 3 а.с. 168-176, 211-219).
Апеляційну скаргу мотивувала тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Вказувала, що в рішенні суду першої інстанції зазначено, що суд вважає, що відповідач виконав вимоги законодавства та запропонував позивачу всі вакантні посади, які були наявні, відповідно до штатного розпису, інші вакантні посади, окрім запропонованих позивачу, за період з 11.11.2019 до 02.12.2019 у КП «Київтеплоенерго» не з'явились. Проте, суд не з'ясував, що наказом КП «Київтеплоенерго» від 20 вересня 2019 року № 1131 «Про вдосконалення організаційної структури департаменту по роботі з ОРЕ та регуляторними органами Апарату управління» з 01 грудня 2019 року у новоствореному Департаменті ціноутворення та регуляторної політики та в Управлінні по роботі з ринком електроенергії, було створено відділи. При цьому, серед вакансій, запропонованих позивачу, відсутні вакансії у новоствореному Департаменті ціноутворення та регуляторної політики та в Управлінні по роботі з ринком електроенергії. Докази пропонування позивачу зазначених вакантних посад у матеріалах справи відсутні, що свідчить про надання позивачу неповного переліку структурних підрозділів та посад КП «Київтеплоенерго», які вводились на підприємстві з 01 грудня 2019 року.
Зазначала, що з наданих відповідачем матеріалів видно, що «Інформації щодо штатного розпису» новостворених Департаменту ціноутворення та регуляторної політики та Управління по роботі з ринком електроенергії викладені окремо. Список працівників, прийнятих з 01 жовтня 2019 року по 02 грудня 2019 року, наданий відповідачем на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 17 червня 2021 року свідчить про наявність вакантних посад начальників структурних підрозділів, що створені в результаті реорганізації Департаменту по роботі з ОРЕ та регуляторними органами. /однак, позивачу на її запит було надано неправдиву інформацію щодо відсутності таких вакантних посад. Тим самим, позивачу фактично відмолено в зайнятті цих посад, що свідчить про грубе порушення відповідачем трудового законодавства.
Звертала увагу, що працівника ОСОБА_3 02 грудня 2019 року переведено наказом № 1164-Кау від 02 грудня 2019 року з посади заступника начальника відділу на посаду начальника відділу. З наданої відповідачем «інформації щодо штатного розпису, штатних працівників та вакансій станом на 02 грудня 2019 року по Управлінню по роботі з ринком електроенергії» зрозуміло, що ОСОБА_3 зайняла посаду начальника відділу розрахунків платежів електроенергії. Проаналізувавши надані відповідачем матеріали, вбачається, що станом на день звернення позивач з прохання надати кваліфікаційні вимоги до кандидатів, які хочуть обіймати посади начальників структурних підрозділів, що створені в результаті реорганізації Департаменту по роботі з ОРЕ та регуляторними органами, а також станом на день ознайомлення позивача з вакантними посадами , була наявна як мінімум одна вакантна посада, не запропонована позивачу (т. 3 а.с. 168-176, 211-219).
07 травня 2024 року до суду надійшов відзив від представника КП «Київтеплоенерго» - Лелюх В.М., в якому остання просила апеляційну скаргу залишити без задоволення (т. 3 а.с. 233-236).
У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Прохорова О.В. підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити. Представник відповідача - Кравець Т.П. заперечувала проти скарги і просила її відхилити, оскаржуване рішення районного суду залишити без змін.
Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, причини неявки не повідомили ,про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Так, позивач ОСОБА_1 була сповіщена врученням повідомленням, про що є відмітка працівників пошти про вручення адресату поштового повідомлення та повідомленням її представника - адвоката Прохорової О.В. Факт належного повідомлення позивачки ОСОБА_1 її представник - адвокат Прохорова О.В. в суді апеляційної інстанції не заперечувала, про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (т. 3 а.с. 228-231, т. 4 а.с. 14-15, 36-41).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06).
Зважаючи на вищезазначене та положення ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, суд визнав повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає розглядові справи.
Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 06 серпня 2018 року ОСОБА_1 згідно Наказу № 1026-к від 25 липня 2018 року «По особовому складу» було прийнято на посаду начальника відділу з розвитку та регуляторної політики Апарату управління КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» безстроково (т. 1 а.с. 12).
Наказом директора КП «Київтеплоенерго» № 1607-К від 03 грудня 2018 року ОСОБА_1 було переміщено до відділу з розвитку та регуляторної політики по роботі з ОРЕ та регуляторними органами в межах спеціальностей та кваліфікацій, обумовлених трудовим договором, з попереднім графіком роботи та без змін умов праці (т. 1 а.с. 142).
Наказом директора КП «Київтеплоенерго» від 20 вересня 2019 року № 1128 «Про вдосконалення організаційної структури та штатного розпису Апарату управління» передбачено внесення змін до організаційної структури та штатного розпису Апарату управління КП «Київтеплоенерго» з 01 грудня 2019 року (т. 1 а.с. 43-44).
20 вересня 2019 року видано наказ № 1131 «Про вдосконалення організаційної структури департаменту по роботі з ОРЕ та регуляторними органами Апарату управління», яким з 01 грудня 2019 передбачено виведення з структури Апарату управління департаменту по роботі з політики у складі: ОРЕ та регуляторними органами та створення департаменту ціноутворення та регуляторної Управління цінової політики, що складається з відділу формування тарифів та відділу ціноутворення; відділ балансів теплової енергії; відділ ліцензійної діяльності та тарифних інвестицій. Також, з 01 грудня 2019 року в Апараті управління КП «Київтеплоенерго» створити управління по роботі з ринком електроенергії у складі: відділ комерційного обліку; відділ комерційних операцій; відділ прогнозування, аналізу та звітності; відділ розрахунків платежів електроенергії (т. 1 а.с. 39-40).
Позивач із зазначеним наказом була ознайомлена, що підтверджується Списком працівників департаменту по роботі з ОРЕ та регуляторними органами Апарату управління, ознайомлених з наказом КП «Київтеплоенерго» від 20.09.2019 № 1131 станом на 30.09.2019 (т. 1 а.с. 164).
30 вересня 2019 року директором КП «Київтеплоенерго» видано наказ № 930-К «Про скорочення штату КП «Київтеплоенерго», яким затверджено скоротити з 01 грудня 2019 року посади працівників КП «Київтеплоенерго» згідно з Додатком № 1 до цього наказу (т.1 а.с. 46).
Відповідно до Додатку № 1 до наказу КП «Київтеплоенерго» від 30 вересня 2019 року № 930-К до переліку посад, які підлягають скороченню увійшла також посада позивача (т. 1 а.с. 161).
Попередженням № 339 про скорочення штату відповідно до наказів КП «Київтеплоенерго» від 30 вересня 2019 року № 930-К «Про скорочення штату КП «Київтеплоенерго» та введення в дію нового штатного розпису з 01 грудня 2019 року та відповідно до ст. 40 КЗпП України попереджено ОСОБА_1 про скорочення штату (т. 1 а.с. 37).
Згідно корінця Попередження про скорочення штату № 339, 01 жовтня 2019 року позивач повідомлена про скорочення штату через 2 місяці після вручення даного повідомлення та з наказом № 930-К від 30 вересня 2019 року вона ознайомлена (т. 1 а.с. 38).
Крім того, 25 жовтня 2019 року ОСОБА_1 зверталась до директора КП «Київтеплоенерго» Бінду В.Є. із заявою про надання доручення дирекції з управління персоналом КП «Київтеплоенерго» або іншим відповідальним структурним підрозділам копії документів, зокрема, кваліфікаційні вимоги до кандидатів, які хочуть обійняти посади начальників структурних підрозділів, що створені в результаті реорганізації Департаменту по роботі з ОРЕ та регуляторними органами (т. 1 а.с. 34).
Листом КП «Київтеплоенерго» в особі директора дирекції з управління персоналом Строкач С.М. повідомлено ОСОБА_6 , зокрема, про те, що вакантні посади, зазначені у її заяві, відсутні (т. 1 а.с. 35-36).
11 листопада 2019 року КП «Київтеплоенерго»був наданий ОСОБА_1 перелік вакантних посад, на які остання може бути переведена у зв'язку із скороченням, що підтверджується аркушем ознайомлення з вакантними посадами (т. 1 а.с. 47).
Відповідно до Наказу № 1058-К «Про припинення трудового договору» 02 грудня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу з розвитку та регуляторної політики Департаменту по роботі з ОРЕ та регуляторними органами, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (т. 1 а.с. 13).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу з розвитку та регуляторної політики департаменту по роботі з ОРЕ та регуляторними органами на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України є законним.
Колегія суддів погодилась з такими висновками суду виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України).
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Як роз'яснено у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
Так, з матеріалах справи вбачається, що у відповідача КП «Київтеплоенерго» мали місце зміни в організаційній структурі підприємства, зокрема, виведення з структури Апарату управління департаменту по роботі з ОРЕ та регуляторними органами, а також скорочення штату працівників, про що свідчить зміст наказу № 930-К від 30 вересня 2019 року «Про скорочення штату ДП «Київтеплоенерго» з додатком № 1 до нього, з якого вбачається, що було скорочено, у тому числі, посаду позивача.
Попередження про наступне скорочення 01 грудня 2019 року було вручено ОСОБА_6 01 жовтня 2019 року, а звільнено Наказом № 1052 від 02 грудня 2019 року з 02 грудня 2019 року, тобто попередження відбулось за два місця до звільнення.
Оскільки відповідач запропонував вакантні посади позивачу у межах 2-місячного терміну з дня попередження його про звільнення та до дня фактичного звільнення, колегія суддів вважає, що відповідач не порушив норми ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо дотримання встановлених термінів.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Так, з матеріалів справи вбачається, що після повідомлення позивача про майбутнє скорочення, КП «Київтеплоенерго» 11 листопада 2019 року було надано позивачу перелік вакантних посад, що підтверджується аркушем ознайомлення з вакантними посадами (т. 1 а.с. 47).
Поряд з цим, матеріалами справи не підтверджується наявність вказаних вакантних посад в Департаменті ціноутворення та регуляторної політики, Управлінні по роботі з ринком електроенергії КП «Київтеплоенерго» у спірний період, у зв'язку із чим листом КП «Київтеплоенерго» в особі директора дирекції з управління персоналом Строкач С.М. повідомлено ОСОБА_6 про те, що вакантні посади, зазначені у її заяві, відсутні.
Крім того, позивач із заявою про переведення на одну з вакантних посад до роботодавця не звертався. Цих обставин позивач та його представник в суді апеляційної інстанції не спростували.
З урахуванням того, що відповідач запропонував позивачу вакантні посади, з яких він міг обрати посаду та працювати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, з дня попередження про звільнення та до дня фактичного звільнення, відповідачем дотримано вимог ч. 3 ст. 49-2 та ч. 2 ст. 40 КЗпП України з урахуванням неможливості переведення працівника без його згоди на іншу роботу.
Таким чином, звільнення позивачки з посади начальника відділу з розвитку та регуляторної політики Департаменту по роботі з ОРЕ та регуляторними органами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України відбулось з дотриманням вимог законодавства.
Посилання апелянта на те, що 02 грудня 2019 року ОСОБА_3 зайняла посаду начальника відділу розрахунків платежів електроенергії, колегія суддів відхиляє, оскільки дане питання не є предметом розгляду даної справи.
Також, колегія суддів перевірила та відхилила доводи позивачки про наявність у неї переважного права на залишення на роботі, врахувавши наступне.
За приписами ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у ч. 2 ст. 42 КЗпП України.
Отже, застосування положень ст. 42 КЗпП України можливе серед працівників, що обіймають ідентичні (тотожні, однакові) посади.
Такий висновок Верховного Суду викладено у постановах від 16 січня 2018 року у справі №519/161/16-ц та від 27.03.2019 у справі №756/5243/17.
Тобто, переважне право можна було б реалізувати за наявності аналогічної посади, яка не підлягала б скороченню, а така у штатному розписі відсутня.
Враховуючи, що посада начальника відділу з розвитку та регуляторної політики була єдиною на підприємстві, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в даному випадку не підлягає застосування положення ст. 42 КЗпП України.
За змістом ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40 і пунктами 2 і 3 ст. 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 43 КЗпП України у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.
Відповідно до ч. 7 ст. 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
Порядок надання згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця також регламентовано ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
За повідомленням Голови профкому ППО КП «Київтеплоенерго» - Костеріної Н. від 05 червня 2024 року № 38, ОСОБА_1 з 2018 по 2019 рік не перебувала на обліку первинної профспілкової організації виконавчого органу Київради (КМДА) КП «Київтеплоенерго» (т. 4 а.с.16-33).
Таким чином, судом апеляційної інстанції перевірено та встановлено, що позивачка ОСОБА_1 не була у період, що передував звільненню (2018-2019 роки), членом профспілкової організації підприємства відповідача.
Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Частиною 1 ст. 237 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Вказані норми підлягають застосуванню лише у випадку наявних порушень у діях роботодавця, тобто, зазначені вимоги є похідними від вимог про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі.
Враховуючи необґрунтованість вимог щодо поновлення на роботі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З огляду на ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 листопада 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 18 липня 2024 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
О.В. Борисова
В.М. Ратнікова