Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/9772/2024
16 липня 2024 року місто Київ
справа №759/19005/23
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 березня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Ключника А.С., у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання права власності,-
В жовтні 2023 року позивачі звернулися до суду з позовом до відповідачів, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просили:
визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 ;
визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 ;
визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 .
В обґрунтування вимог посилалися на те, що вони є власниками 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належить їм на підставі свідоцтва про право власності на житло від 20 жовтня 2006 року, виданого Святошинською районною у м. Києві радою.
Власником ще 1/4 частки квартири є відповідач ОСОБА_5
Вказували що з 2019 року вони не володіють інформацією про місцезнаходження свідоцтва про право власності, у зв'язку з чим звернулися до Святошинського УП ГУНП в м. Києві.
Листом від 01 листопада 2019 року Святошинське УП ГУНП в м. Києві надало довідку, за змістом якої повідомило про факт проведення перевірки.
Зазначали, що вони з метою відновлення втраченого документу звернулись до відповідача ОСОБА_5 , проте відповіді не отримали про наявність чи відсутність у неї правовстановлюючого документа у зв'язку з наявними неприязними стосунками.
Посилалися на те, що вони звернулися до Святошинської РДА із заявою про видачу дублікату свідоцтва про право власності на житло, проте листом від 16 серпня 2023 року Святошинська РДА відмовила їм у видачі дублікату, оскільки за положеннями чинного законодавства це можливо тільки за умови згоди четвертого співвласника.
Вказували, що через відсутність у позивачів правовстановлюючого документа вони не можуть в повному обсязі здійснювати належне їм право на майно, що змусило їх звернутися до суду.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 06 березня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто у рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник позивачів ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
На обґрунтування вимог посилався на те, що за положеннями ст.392 ЦК України, на яку позивачі посилаються як на правову підставу своїх вимог, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Вказана стаття передбачає три випадки, коли особа може звернутися до суду з позовом про визнання права власності: якщо це право оспорюється; якщо це право не визнається; у разі втрати документа, який засвідчує право власності.
Вказував, що згідно позовної заяви позивачі як фактичну підставу для звернення до суду з позовом вказали, що ними було втрачено документ. Більш того, сторонами не заперечувалося і судом було достовірно встановлено, що правовстановчий документ на квартиру втрачено.
Зазначав, що до позову було долучено докази того, що позивачі дійсно є власниками квартири на час розгляду справи. Було додано документи з поліції, що фіксують і підтверджують втрату документів. Також було додано документи на підтвердження неможливості отримати дублікат свідоцтва про право власності через відсутність згоди відповідача ОСОБА_5 .
Вважає, що судом було неповно з'ясовано обставини справи, а також має місце неправильне застосування норм матеріального права, зокрема статті 392 ЦК України, оскільки правова підстава позову полягає у втраті документа.
18 квітня 2024 року від відповідача ОСОБА_5 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивачів доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач Святошинська районна в місті Києві державнаадміністрація в судоіе засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у її відсутність на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для його позову.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_5 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , кожному із яких належить по 1/4 частці даної квартири, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 25 жовтня 2006 року, виданого Святошинською районною у м. Києві радою.
Позивач ОСОБА_1 01 листопада 2019 року звернулася до Святошинського УП ГУНП в м. Києві із заявою про виявлення відсутності правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_1 , а саме: документів на право віласності на квартиру, рішення на приватизацію, технічний паспорт на квартиру.
З довідки Святошинського УП ГУНП в м. Києві від 01 листопада 2019 року «Про проведення перевірки по матеріалу ЄО №87930 від 01 листопада 2019 року» вбачається, що проведеними розшуковими заходами встановити місцезнаходження документів не представилось за можливе.
31 липня 2023 року позивачі звернулися до Святошинської РДА в місті Києві із заявою про видачу дублікату свідоцтва про право власності на житло.
Листом від 16 серпня 2023 року №32/79 Святошинська РДА в місті Києві повідомила, що відповідно до п.25 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 16 грудня 2009 року №396, у разі втрати або зіпсування свідоцтва про право власності за письвмовою заявою власника (співвласника) органом приватизації видається його дублікат.
Разом з тим, відмовила у видачі дубліката свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , у зв'язку з відсутністю згоди на видачу дубліката свідоцтва про право власності на квартиру та копій особистих документів четвертого співвласника квартири.
Згідно інформаційної довідки КВ-2023 №26992 від 25 серпня 2023 року виданої Комунальним підприємством КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» за даними реєстрових книг Бюро, квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_3 - 1/4 частина, ОСОБА_1 - 1/4 частина, ОСОБА_6 - 1/4 частина, ОСОБА_2 - 1/4 частина на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Святошинською в м. Києві Радою 25 жовтня 2006 року, розпорядження №2083. Дата проведення реєстрації в Бюро - 23 листопада 2006 року за реєстровим №1420.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачі, посилаючись на положення статті 392 ЦК України, вказували на те, що через відсутність (втрату) правовстановлюючого документа на квартиру, вони не можуть в повному обсязі здійснювати належне їм право на майно, що змусило їх звернутися до суду.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.15 та ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Зазначена норма цивільного права визначає причини, з настанням яких фактичний власник майна, у тому числі нерухомого, може пред'явити позов про визнання свого права судом. За змістом цієї норми такими підставами є: 1) оспорювання цього права іншою особою та при цьому відсутність у власника можливості надати визначені законом докази наявності у нього права власності та 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.
Під ефективним засобом (способом) судового захисту слід розуміти такий, що призводить до бажаних наслідків, дає найбільший ефект для відновлення юридичного становища особи, яке існувало до порушення її прав чи законних інтересів. Тому ефективний спосіб захисту має забезпечити поновлення порушеного права. Невизнання цивільного права полягає в пасивному запереченні наявності в особи суб'єктивного цивільного права, зокрема, на майно, на право користування майном, на спадкування, на частину в загальному майні, яке безпосередньо не спричиняє шкоду суб'єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб'єктивного права.
За приписами процесуального законодавства позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Тобто, учасники справи - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення.
Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник).
Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.
У разі втрати правовстановлюючого документа позивач звертається до суду, як правило, у зв'язку з неможливістю реалізації ним свого права власності.
У таких випадках суб'єктивне право власності іншими особами не порушується, однак, відповідачами в таких справах є особи, які не визнають належності на праві власності майна позивачу у зв'язку з відсутністю у нього відповідного документа.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Заперечуючи проти позову, відповідач, як у відзиві на позовну заяву, так і у відзиві на апеляційну скаргу посилалася на відсутність підстав для задоволення позову, оскільки вона не порушувала прав позивачів, не оспорювала їх, та повністю визнає їх право на спірну квартиру, однак через неприязні стосунки з позивачами, на думку відповідача, останні зловживають своїм правом та подали безпідставний позов.
Подаючи відповідь на відзив у суд першої інстанції, позивачі у ній просили відповідача надати їм в судовому засіданні нотаріаль засвідчену згоду на отримання дубліката свідоцтва про право власності на спірну квартиру. За наявності документа, що підтверджує сплату нотаріусу коштів, позивачі готові компенсувати вартість посвідчення такої заяви та відкликати позов.
У судовому засіданні апеляційного суду представник позивачів пояснив, що положеннями чинного законодавства, які регулюють порядок видачі дубліката свідоцтва про право власності, обов'язково передбачають надання згоди на видачу дубліката усіма співвласниками. Однак відповідач такої згоди не надала.
Відповідач ОСОБА_5 у судовому засіданні апеляційного суду 21 травня 2024 року пояснила, що між сторонами склалися неприязні стосунки. Зазначила, що позивачі не зверталися до неї з пропозицією надати згоду на видачу дублікатів свідоцтв про право власності на квартиру.
Таким чином, відсутність у позивачів, як у співвласників спірної квартири правовстановлюючого документа на неї через його втрату, а також неможливість отримання його дублікату у зв'язку із відсутністю згоди на видачу дубліката свідоцтва про право власності на квартиру та копій особистих документів четвертого співвласника квартири (відповідача), позбавляє позивачів можливості реалізувати своє право на володіння, користування та/або розпорядження належним їм майном (квартирою), а тому колегія суддів приходить до висновку, що наявні підстави згідно зі статтею 392 ЦК України для задоволення позову позивачів та визнання за останніми права власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 за кожним.
Як вбачається з позовної заяви, позивачі, звертаючись до суду з позовом про визнання права власності, співвідповідачем зазначили Святошинську районну в місті Києві державнуадміністрацію.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц). Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Відповідно до п.25 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 16 грудня 2009 року №396, Святошинська районна в місті Києві державнаадміністрація не може видати дублікат свідоцтва про право власності позивачам без згоди всіх співвласників.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак право позивачів не було порушено Святошинською районною в місті Києві державноюадміністрацією.
Отже, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання права власності слід відмовити.
На вказане вище суд першої інстанції уваги не звернув, отже рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 березня 2024 року підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Згідно з ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст.141 ЦПК України стягненню з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 підлягають судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову та апеляційної скарги у розмірі 33550 грн.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 березня 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання права власності - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_6, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 67,7 кв.м, житловою площею 41,6 кв.м.
Визнати за Кирпач В'ячеславом ОСОБА_7 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 67,7 кв.м, житловою площею 41,6 кв.м.
Визнати за ОСОБА_3 ем, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 67,7 кв.м, житловою площею 41,6 кв.м.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання права власності - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 33550 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 18 липня 2024 року.
Головуючий:
Судді: