Справа № 11-кп/824/3927/2024 Головуючий у суді першої інстанції - ОСОБА_1
753/11039/19-к
Категорія КК: ч. 2 ст. 115 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2
02 липня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
в складі: головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 30 квітня 2024 року, -
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 квітня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб до 28 червня 2024 року включно. Визначено ОСОБА_7 заставу в розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 028 000 грн.
В апеляційній скарзі з доповненнями захисник ОСОБА_6 просить скасувати вказану ухвалу та застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту в період часу з 22 години до 06 години за адресою: АДРЕСА_1 , або зменшити розмір застави, призначивши його в межах, передбачених ч. 5 ст. 182 КПК України.
Апелянт вказує, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, висновки суду не відповідають фактичним обставинам провадження.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник звертає увагу суду на особливості кримінального провадження щодо його підзахисного.
Так, захисник звертає увагу про надмірні терміни судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 і, як наслідок, строків його тримання під вартою. З цих підстав стороною захисту подано скаргу до Європейського суду з прав людини, який вирішив, що вказана заява має бути доведена до відома Уряду України.
Прокурор, на думку сторони захисту, подав клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , в якому обґрунтування найсуворішого запобіжного заходу є аналогічним з попередніми. Ризики, про які вказує прокурор стандартні, однак нових фактів, які б свідчили про продовження їх існування стороною обвинувачення не надано.
Крім того, кожен із зазначених прокурором ризиків, визначених ст. 177 КПК України, не містить доказів їх реальності.
Захисник вважає, що поза увагою суду залишились дані про особу обвинуваченого. ОСОБА_7 раніше не судимий, має постійне місце проживання в АДРЕСА_1 , на його на утриманні перебувають двоє малолітніх дітей, він одружений. До моменту затримання мав постійну роботу, працював, що у сукупності свідчить про наявність міцних соціальних зв'язків, які спростовують мотиви прокурора про необхідність продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою.
Крім того, захисник вважає, що суд присяжних вийшов за межі своїх повноважень при прийнятті рішення.
Так, захисник звертає увагу, що за правилами ч. 3 ст. 331 КПК України саме головуючий суддя вирішує питання про доцільність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою. Натомість головуючий суддя оголосив окрему думку, в якій висловив мотиви, з яких він не погоджується з прийнятим рішенням. Натомість суд присяжних не врахував думку головуючого судді, чим істотно порушив ст. 331 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши надані судом першої інстанції матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги захисника, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час судового розгляду суд відповідно до положень ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до п. 23 ст. 3 КПК України суддею є голова, заступник голови, суддя Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду, апеляційного суду, місцевих загальних судів, які відповідно до Конституції України на професійній основі уповноважені здійснювати правосуддя, а також присяжний.
Згідно положень ст. 375 КПК України судове рішення ухвалюється простою більшістю голосів суддів, що входять до складу суду.
Кожен суддя з колегії суддів має право викласти письмово окрему думку, яка не оголошується в судовому засіданні, а приєднується до матеріалів провадження і є відкритою для ознайомлення.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції дотримано вимоги кримінального процесуального закону в ході розгляду вказаного питання.
Як убачається з матеріалів з судового провадження судовий розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 190; ч. 2 ст. 190; п. 6 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 289 КК України здійснюється колегіальним складом суду за участю присяжних.
Під час судового розгляду вказаного кримінального провадження судом розглянуто клопотання прокурора про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою та клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт. Судом заслухано думку сторін кримінального провадження, вивчено матеріали судового провадження. 30 квітня 2024 року ухвалою Дніпровського районного суду вирішено задовольнити клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 та продовжити ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою. Судове рішення підписане суддями у складі головуючого судді ОСОБА_1 , судді ОСОБА_9 , присяжних ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . До матеріалів судового провадження долучено окрему сумку суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_9 .
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 про порушення порядку розгляду клопотання прокурора, визначеного ст. 331 КПК України, є безпідставними.
Крім того, судом враховано те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні ряду злочинів різного ступеню тяжкості, передбачених ч. 1 ст. 190; ч. 2 ст. 190; п. 6 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 289 КК України, за найтяжчий з яких передбачено найсуворіший вид покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
Всупереч доводам апеляційної скарги обвинуваченого, судом ретельно проаналізовані дані про особу обвинуваченого та обґрунтовано встановлено наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Так, судом першої інстанції враховано обставини скоєння інкримінованих ОСОБА_7 злочинів, покарання, яке може бути призначене, за умови визнання його винним, що, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування та саме по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду.
Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» (п. 80), в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Окрім того, серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти.
За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що тяжкість можливого покарання в сукупності з відсутністю офіційних зв'язків з державою Україна, може спонукати обвинуваченого переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, судом враховано дані про особу обвинуваченого, який є громадянином Республіки Білорусь, не працює, перебуває у міжнародному розшуку у зв'язку з підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.
Враховуючи стадію судового розгляду вказаного кримінального провадження, колегія суддів погоджується з обґрунтованістю ризику незаконного впливу ОСОБА_7 на свідків, які ще не були допитані судом.
Всупереч доводам апеляційної скарги захисника, судом проаналізовано тривалість перебування обвинуваченого під вартою з урахуванням його бажання здійснювати судовий розгляд в кримінальному провадженні судом присяжних.
Крім того, на даний час також відсутні дані про зменшення або зникнення ризиків, доведених прокурором під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому. Підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, колегія суддів також не вбачає.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 30 квітня 2024 року. Тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. 407, ст. 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 30 квітня 2024 року, якою обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до28 червня 2024 року включно, - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4