17 липня 2024 року
м. Київ
справа № 932/1328/23
провадження № 61-429св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1 ,
відповідач -Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради,
третя особа- ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Роговської Алли Олександрівни на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року,прийняту у складі колегії суддів: Макарова М. О., Барильської А. П., Демченко Е. Л.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення по зняттю з реєстрації місця проживання.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, щовін проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом із батьками. Власником житлового будинку була його мати. Згодом його матір подарувала цей будинок його рідній сестрі ОСОБА_2 , яка звернулася із заявою до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про зняття його з реєстрації.
Відповідач своїм рішенням зняв його з реєстрації за заявою власника майна. Вважав, що його було знято з реєстрації незаконно, без його відома, без законних підстав, на порушення вимог чинного законодавства України.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконними та скасувати рішення Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 12 серпня 2019 року про зняття його з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2023 року, ухваленим у складі судді Цитульського В. І., позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 12 серпня 2019 року про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач, відповідно до положень Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та Правил реєстрації місця проживання, особисто не звертався із заявою про зняття його з реєстрації місця проживання, а новий власник квартири ОСОБА_2 до заяви не надала судового рішення, яким ОСОБА_1 визнано таким, що втратив право користування житловим приміщенням, або виселено чи знято з реєстрації місця проживання, а також не надала доказів припинення підстав на право користування квартирою членів сім'ї власника житла, а тому суд дійшов висновку про те, що зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 є незаконним.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року апеляційні скарги Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур, ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2023 року скасовано.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що підставами для зняття особи з реєстрації може бути й заява власника, а не лише заява зареєстрованої особи, яка не є власником, а тому зняття ОСОБА_1 з місця реєстрації, що відбулось за заявою нового власника будинку - ОСОБА_2 , відповідає вимогам закону.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У січні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Роговська А. О. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме: статтю 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункти 26, 27 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що призвело до неправильного вирішення справи.
Підставами касаційного оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 липня 2021 року у справі № 757/36194/19 (провадження № 61-4527св21), від 10 лютого 2021 року у справі № 755/14304/19 (провадження № 61-13059св20), від 02 червня 2021 року у справі № 615/1011/19 (провадження № 61-1428св21), від 01 квітня 2021 року у справі № 206/5355/18 (провадження № 61-6714св20), від 25 листопада 2021 року у справі № 638/7196/19 (провадження № 61-1426св21), від 25 листопада 2021 року у справі № 643/16257/19 (провадження № 61-4021св21).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2024 року Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У червні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24 травня 2011 року місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Право власності на житловий будинок було зареєстроване за матір'ю ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .
Згідно з договором дарування від 25 липня 2019 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1 .
12 серпня 2019 року ОСОБА_2 , як новий власник будинку на підставі договору дарування, звернулася з письмовою заявою до відділу формування та ведення реєстру територіальної громади управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про зняття з реєстрації за вищезазначеною адресою ОСОБА_1 ,.
Листом від 16 січня 2023 року №10/5-47 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що 12 серпня 2019 року його було знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі звернення нового власника житла, в порядку Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та пункту 26 Правил реєстрації місця проживання.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Роговської А. О. підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній, установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням
Згідно зі статтею 9-1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку.
Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.
Порядок проведення реєстрації та зняття з реєстрації визначається також Правиламиреєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» (далі - Правила).
Пунктом 26 Правил (тут і далі - в редакції, чинній на час зняття позивача з реєстрації) передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі:
- заяви особи або її представника за формою згідно з додатком 11;
- рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;
- свідоцтва про смерть;
- повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспорта померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;
- інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства (інформація територіального органу ДМС або територіального підрозділу ДМС, на території обслуговування якого зареєстровано місце проживання особи, про закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання або копія рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання чи скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні); підстав для проживання бездомної особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту (письмове повідомлення соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту); підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів).
Зняття з реєстрації місця проживання на підставах, визначених в абзацах восьмому та дев'ятому цього пункту, здійснюється за клопотанням уповноваженої особи спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту або за заявою власника/наймача житла або їх представників.
Зняття з реєстрації місця проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб, стосовно яких встановлено опіку та піклування, здійснюється за погодженням з органами опіки та піклування.
Разом із заявою особа подає: документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
У разі подання заяви представником особи, крім зазначених документів, додатково подаються: документ, що посвідчує особу представника; документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли заява подається законними представниками малолітньої дитини - батьками (усиновлювачами).
Згідно з пунктом 27 Правил працівник органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг перевіряє належність документа, до якого вносяться відомості про місце проживання, особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про зняття з реєстрації місця проживання та наявність документів, необхідних для зняття з реєстрації місця проживання, про що зазначений працівник робить відповідний запис у цій заяві.
Відповідно до пункту 28 Правил реєстрація місця проживання/перебування особи або зняття з реєстрації місця проживання скасовуються в разі їх проведення з порушенням вимог законодавства.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 755/14304/19 (провадження № 61-13059св20) зроблено висновок, що: «суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та пункту 26 Правил зняття з реєстраційного обліку відбувається за заявою самої особи та з інших визначених законом підстав, зокрема на підставі рішення суду. Зняття з реєстрації дійсно відбувається за заявою, однак лише тієї особи, яка бажає знятись з місця реєстрації. Заява подається особисто, або її уповноваженим представником. Зазначене підтверджується і самим текстом заяви про зняття з реєстрації місця проживання. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що чинне законодавство не забороняє новому власнику звернутися до відповідного органу реєстрації з заявою про зняття з реєстрації місця проживання особи з наданням відповідних документів, які свідчать про припинення підстав на право користування такою особою житловим приміщенням чи відчуження житла. Такі висновки суду апеляційної інстанції спростовуються наведеними нормами законодавства. При цьому, посилання суду апеляційної інстанції про наявність у позивача на праві власності іншого житла ніяким чином не впливає на правомірність дій відповідача щодо зняття останнього із реєстрації місця проживання за відсутності його особистої заяви або судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2021 року у справі № 206/5355/18 (провадження № 61-6714св20) зазначено, що: «відповідно до пункту 1 статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожній особі гарантується окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів позитивні зобов'язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K., 21 лютого 1990 року). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення в справі Gillow v. the U.K., 24 листопада 1986 року), так і на наймача (рішення в справі Larkos v. Cyprus, 18 лютого 1999 року). Задовольняючи позовні вимоги про визнання дій Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради щодо зняття з реєстрації місця проживання протиправними, поновлення реєстрації та вселення позивачів до квартири АДРЕСА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції зробили правильний висновок про те, що судового рішення про позбавлення позивачів житла, не існує, що виключає можливість зняття з реєстрації. Доводи касаційної скарги про те, що банк є власником квартири, а позивачами не надано суду будь-яких доказів, які б свідчили про законність обмеження банку у володінні та користуванні квартирою, є необґрунтованими, оскільки у банку не було законних підстав для примусового виселення та зняття з реєстраційного обліку позивачів».
Отже, відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та пункту 26 Правил зняття з реєстраційного обліку відбувається за заявою самої особи або на підставі рішення суду.
Установивши, що позивач не подавав заяву про зняття його з місця реєстрації, а третя особа (новий власник житла) до своєї заяви не надала судове рішення, яким визнано позивача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зняття позивача з реєстрації відбулося з порушенням вимог Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та пункту 26 Правил.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов помилкового висновку про те, що підставами для зняття особи з реєстрації може бути й заява власника, а не лише заява зареєстрованої особи, яка не є власником житла.
Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції належним чином оцінив подані сторонами докази, правильно встановив обставини справи та застосував норми матеріального права, а апеляційний суд помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції,
З урахуванням встановлених у справі обставин ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Установивши, що апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує постанову апеляційного суду і залишає в силі рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, сплачений ОСОБА_1 за подання касаційної скарги судовий збір у розмірі 2 147,20 грн підлягає стягненню з відповідача на його користь.
Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Роговської Алли Олександрівни задовольнити.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року скасувати, рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2023 року залишити в силі.
Стягнути з Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 147,20 грн (дві тисячі сто сорок сім гривень 20 копійок).
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець