19 липня 2024 року
м. Київ
справа № 759/19076/23
провадження № 61-9636ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Волощук Володимир Вікторович, на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва, у складі судді Яровенко Н. О., від 08 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Гаращенка Д. Р., Олійника В. І., від 04 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» про визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» (далі - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва»), в якому просив:
- визнати неправомірним та скасувати наказ № 238-к від 14 липня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 з головного спеціаліста із житлово-комунальних питань КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва»;
- поновити ОСОБА_1 з головного спеціаліста із житлово-комунальних питань КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» з 15 липня 2023 року;
- стягнути з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» на користь ОСОБА_1 середньоденню заробітну плату;
- стягнути з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.
У січні 2024 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про уточнення (збільшення) позовних вимог, в якому просив:
- визнати неправомірним та скасувати наказ № 238-к від 14 липня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста із житлово-комунальних питань КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста із житлово-комунальних питань КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» з 15 липня 2023 року;
- стягнути з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» на користь ОСОБА_1 середньоденню заробітну плату з 15 липня 2023 року до дату винесення рішення суду;
- стягнути з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 50 000 грн;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 08 квітня 2024 року заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог залишено без розгляду.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 червня 2024 року апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 08 квітня 2024 року залишено без змін.
Суди, залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог, вказали, що ця заява подана з пропуском строків, встановлених законом, і поважності причин пропуску таких строків судом не встановлено.
04 липня 2024 року засобами поштового зв'язку представник ОСОБА_1 - адвокат Волощук В. В. подав касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 08 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2024 року (повний текст складено 05 червня 2024 року) у цивільній справі № 759/19076/23.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, безпідставно повернув заяву про збільшення позовних вимог та зміну (доповнення) предмету і підстав позову.
Вважає, що суди дійшли помилкового висновку про залишення заяви про збільшення позовних вимог без розгляду, оскільки позивачем не пропущено строк для її подання, а суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовив у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог з формальних підстав, що призвело до порушення прав позивача.
Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2023 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 18 грудня 2023 року.
В судовому засіданні, яке відбулось 18 грудня 2023 року, був присутній представник відповідача - Кіцелюк М. В. , а представник ОСОБА_1 та сам ОСОБА_1 в судове засідання не прибули, що підтверджено протоколом судового засідання.
29 січня 2024 року до суду першої інстанції надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Волощука В. В. про уточнення (збільшення) позовних вимог.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно зі статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Апеляційним судом встановлено, що справу № 759/19076/23 суд першої інстанції розглядав у порядку спрощеного позовного провадження, а тому у відповідності до вимог пункту 2 частини другої статті 49 ЦПК України позивач мав можливість до початку першого судового засідання (тобто до 18 грудня 2023 року) скористатися своїм правом на подання заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог, однак подав таку заяву (29 січня 2024 року) з порушення процесуальних строків та клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку не заявив.
Судами встановлено, що перше судове засідання у розглядуваній справі призначене на 18 грудня 2023 року.
Відповідно до частин першої, третьої статті 217 ЦПК України у призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа розглядатиметься. З оголошенням головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.
Згідно із протоколом судового засідання від 18 грудня 2023 року, судове засідання у справі головуючим було відкрито.
Отже, з огляду на положення пункту 2 частини другої статті 49 ЦПК України, саме до початку судового засідання 18 грудня 2023 року позивач мав подати заяву про збільшення позовних вимог, натомість вчинив такі дії 29 січня
2024 року.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Таким чином, залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог, суди діяли в межах наданих їм процесуальним законом повноважень та обґрунтовано вказали, що така заява подана позивачем із пропуском процесуальних строків, встановлених законом, а відтак, в силу вимог статті 126 ЦПК України, підлягає залишенню без розгляду.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд в ухвалі від 07 грудня 2023 року про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 303/7040/22.
Доводи касаційної скарги загалом є аналогічними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд апеляційної інстанції надав належну оцінку, з якою погоджується і Верховний Суд.
Оскільки правильне застосування норм права судами не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 388, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Волощук Володимир Вікторович, на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 08 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду
від 04 червня 2024 року у справі № 759/19076/23.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Шипович
О. М. Осіян
Є. В. Синельников