17 липня 2024 року
м. Київ
справа № 227/3059/20
провадження № 61-8938ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 червня 2024 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність головного державного виконавця, заінтересовані особи: Державна судова адміністрація України, старший державний виконавець Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління юстиції Лубенець Аліна Сергіївна та
Приватний виконавець виконавчого округу Донецької області
Матвійчук Н. Є. (далі - ОСОБА_1 ) звернулась до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління юстиції Лубенець А. С. (далі - державний виконавець), в якій зазначила, що постановою Верховного Суду від 10 січня
2024 року в справі № 227/3059/20 стягнуто з неї як приватного виконавця виконавчого округу Донецької області судовий збір у розмірі 858,88 грн на користь держави.
31 січня 2024 року на підставі зазначеної постанови Добропільським міськрайонним судом Донецької області видано виконавчий лист.
12 лютого 2024 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження
№ 74135956.
20 лютого 2024 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.
Вважала дії державного виконавця при відкритті виконавчого провадження
№ 74135956 протиправними, оскільки звернення стягнення на особисте майно фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю за боргами, які виникли в рамках професійної діяльності, заборонено законодавством.
05 квітня 2024 року ухвалою Добропільського районного суду Донецької області в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця відмовлено.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою.
01 травня 2024 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Добропільського районного суду Донецької області від 05 квітня 2024 року залишено без руху та заявниці надано десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для сплати судового збору у розмірі 484,48 грн за подання апеляційної скарги.
Апеляційний суд вважав, що в цій справі ОСОБА_1 не діє в особистих інтересах, а є суб'єктом, який здійснює виконання судового рішення, а тому виснував, що вона не є особою, яка належить до категорії осіб, стосовно яких законодавцем встановлені пільги щодо сплати судового збору, тому підстав для звільнення її від сплати судового збору не встановив.
На виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду від 01 травня 2024 року від ОСОБА_1 на адресу Дніпровського апеляційного суду надійшло клопотання про звільнення її від сплати судового збору.
08 травня 2024 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено. Продовжено ОСОБА_1 строк на усунення недоліків апеляційної скарги на ухвалу Добропільського районного суду Донецької області
від 05 квітня 2024 року.
Апеляційний суд виснував, що зазначені ОСОБА_1 обставини не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, оскільки заявницею не надано до суду належних доказів про її майновий стан (довідка про доходи за попередній рік, банківських документів про відсутність на рахунку коштів, довідки податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків, тощо).
20 червня 2024 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Добропільського районного суду Донецької області
від 05 квітня 2024 року визнано неподаною та повернуто.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заявниця не усунула недоліки апеляційної скарги, а саме не сплатила судовий збір, підстави для звільнення від сплати судового збору відсутні.
21 червня 2024 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 червня 2024 року, в якій просила її скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга подана у строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене
у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судових рішень
за пунктами 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що суд безпідставно відмовив їй в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, визнав неподаною та повернув її апеляційну скаргу.
Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на наявність у неї скрутного матеріального становища. Вона є внутрішньо переміщеною особою, проводить незалежну професійну діяльність на загальній формі оподаткування, податковою декларацією підтверджено, що доходу за 2023 рік вона не мала.
Вказує, що в постанові про відкриття виконавчого провадження в справі
№ 227/3059/20 зазначено боржником її як фізичну особу замість приватного виконавця. Отже, апеляційну скаргу вона подає як фізична особа, що дає їй право на звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження.
Суд не встановив достатніх й обґрунтованих підстав для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження.
Вбачаються підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 червня 2024 року та витребування матеріалів справи.
Згідно з частиною восьмою статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
На підставі наведеного та керуючись статтями 389, 390, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відкрити касаційне провадження всправі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 червня 2024 року.
Витребувати із Добропільського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу № 227/3059/20 за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність головного державного виконавця, заінтересовані особи: Державна судова адміністрація України, старший державний виконавець Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління юстиції Лубенець Аліна Сергіївна.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
А. І. Грушицький
Є. В.Петров