15 липня 2024 рокуСправа № 921/534/23(921/113/24)
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стадник М.С.
розглянувши заяву представника Дочірнього підприємства “Тернопільський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” Борової Л.В. № б/н від 01.07.2024 ( вх. №5242 від 02.07.2024) про ухвалення додаткового рішення у справі №921/534/23(921/113/24)
за позовом: Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 46025, м. Тернопіль, вул. О.Кульчицької, 8
до відповідача: ОСОБА_1 , 60309, с. Маршинці, Новоселицький район, Чернівецька область
про: стягнення 49 275,72 грн заборгованості за Договором оренди майна
в межах справи №921/534/23 про банкрутство Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", ідентифікаційний код 31995099
Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з відсутністю учасників справи, на підставі ч. 3 ст. 222 ГПК України.
Рішенням господарського суду від 27.06.2024 у складі судді Сидорук А.М., стягнуто з фізичної особи ОСОБА_1 на користь Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - 45 207 грн 87 коп. - заборгованості за Договором оренди рухомого майна №15-РМ від 21.12.2021; 1 585 грн 88 коп. - 3 % річних; 2 487 грн 99коп. інфляційних втрат та в дохід Державного бюджету України - 3 028 грн 00 коп. судового збору.
В судовому засіданні 27.06.2024 представник позивача (адвокат Борова Л.В. ордер ВО 1070926 від 20.02.2024), в поряду ч. 8. ст. 129 ГПК України, зробила заяву, що ним буде подано протягом п'яти днів після ухвалення рішення заява про розподіл судових витрат.
Представник позивача (адвокат Борова Л.В.) подала заяву № б/н від 01.07.2024 (вх. №5242 від 02.07.2024) про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 20 000,00грн, в порядку ст. 129, 244 ГПК України.
Відповідно до п. 1 Розділу IV Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Тернопільської області, у разі відсутності раніше визначеного у справі судді, у випадку надходження судових справ, (заяв, клопотань, скарг), передбачених зокрема, ст. 244 ГПК України, з метою недопущення порушення строків їх розгляду, підлягають автоматизованому розподілу між іншими суддями на підставі розпорядження заступника керівника апарату/керівника апарату.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Тернопільської області від 02.07.2024, в порядку п. 2.3.47 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв'язку з перебуванням судді Сидорук А. М. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл у справі №921/534/23(921/113/24) для розгляду заяви.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2024 для розгляду заяви визначено суддю Стадник М.С.
Ухвалою суду від 03.07.2024 призначено розгляд заяви на 15.07.2024, сторони повідомленні про дату і час судового засідання ухвалою суду, позивач ( 03.07.2024 до Електронного кабінету), а відповідач (13.07.2024, згідно відстеження на офіційному сайті Укрпошта).
Директор ДП «Тернопільский облавтодор» ( Бойковський І. ) подала клопотання №06-3/ без дати (вх. №5604 від 15.07.2024) про розгляд заяви без участі представника за наявними матеріалами, у зв'язку із перебування у відпустці.
В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на те, що позивач уклав з адвокатом Боровою Л.В. Договір про надання правої допомоги від 03.07.2023, відповідно до умов якого адвокат надав Замовнику правову допомогу на суму 20 000,00грн, на підтвердження чого подала Акт приймання - передачі наданих послуг від 01.07.2024. Просить заяву задовольнити.
Відповідач будь яких заяв чи клопотань не подав.
Суд, розглянувши заяву представника Дочірнього підприємства “Тернопільський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” Борової Л.В. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу, прийшов до висновку, що така підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Відповідно до п.14 ч.1 ст.92, ст. 1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються виключно законами України .
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1ст.1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” (далі - Закон)).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч.1 ст.1 Закону ).
Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
За правилами частини першої статті 26 Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За положеннями п. 4 ст. 1 ч. 3,5 ст. 27 Закону, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 Господарського процесуального кодексу України , далі - ГПК України).
Повноваження адвоката як представника на ведення справи в суді підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (ч.4 ст.60 ГПК України).
Відповідно до ч.1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1, 2, 3, 4 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат па професійну правничу допомогу з метою розподілу судових втрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії), бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
При цьому, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний правовий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18; від 24.10.2019 у справі №905/1795/18; від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
На підтвердження понесення таких витрат представником позивача надано:
1/Договір про надання правничої допомоги від 03.07.2023 укладений між адвокатом Боровою Л.В. та Дочірнім підприємством “Тернопільський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” відповідно до п. 1.1, 4.1 якого Адвокат зобов'язується надати Замовнику визначену Договором правову допомогу щодо захисту інтересів останнього в органах прокуратури, внутрішніх справ, інших органах дізнання, досудового слідства, органах державної влади та місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності, усіх судах, в тому числі не обмежуючись: районних (місцевих), апеляційних судах, Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Верховному Суді України з усіма правами представника й захисника в кримінальному та цивільному процесах (надалі іменуються “послуги”), а Замовник зобов'язується оплатити такі послуги протягом 10 робочих днів з дати підписання акту про надання послуг в безготівковій формі згідно з актами виконаних робіт;
2/ Акт приймання-передачі наданих послуг від 01.07.2024 відповідно до якого Адвокат надав, а Замовник прийняв наступні послуги: - повний супровід судової справи №921/534/23(921/113/24) та представництво інтересів ДП “Тернопільський облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” - як суді першої інстанції, в тому числі: - підготовка позовної заяви з всіма додатками ( в тому числі аналіз судової практики в подібних правовідносиних з урахуванням правових висновків Верховного Суду та Верховного Суду України) та судові засідання.
Розмір гонорару за надані послуги узгоджено у сумі 15 000,00грн.
У заяві про ухвалення додаткового рішення заявник просить стягнути з відповідача 20 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу, проте, як слідує з Акту приймання-передачі наданих послуг від 01.07.2024 послуги адвокатом надані на суму 15 000,00грн, а тому заявлені до стягнення витрати на професійну правнича допомогу в розмірі 5 000,00грн задоволенню не підлягають.
Крім того, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони) але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами (пункт 6.41 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №775/9215/15ц). Господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Аналогійний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.02.2024 у справі №922/1075/23.
Проаналізувавши наведені у заяві та доказах про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу наданих адвокатом послуг, докази на підтвердження обґрунтування цих витрат, враховуючи висновки Верховного Суду в порядку ч. 4 ст. 236 ГПК України, суд прийшов до висновку, що відображена інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та обсягу часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт оскільки предметом позову є стягнення заборгованості в сумі 49 275,72грн за Договором оренди майна, тобто не є складною, а представник позивача приймала участь у двох судових засіданнях (10.05.2024 та 27.06.2024), при цьому, відповідач відзиву, будь яких заяв чи клопотань по суті справи не подавав.
Суд, надавши оцінку поданим доказам, на підтвердження розміру понесених витрат, прийшов до висновку про задоволення заяви представника позивача частково в розмірі 5000,00грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Заяву представника Дочірнього підприємства “Тернопільський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” адвоката Борової Л.В. № б/н від 01.07.2024 (вх. №5242 від 02.07.2024) - задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (с. Маршинці, Новоселицький район, Чернівецька область, 60309, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Дочірнього підприємства “Тернопільський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (вул. О.Кульчицької, 8, м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код - 31995099) 5 000 (п'ять тисяч ) грн 00коп. витрат на правничу допомогу.
3. В частині стягнення 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн 00коп.відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили протягом 20 днів з дня виготовлення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Західного апеляційного господарського суду.
Повне додаткове рішення складено 18 липня 2024 року.
Суддя М.С. Стадник