65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"19" липня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1390/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши справу
за позовом: Товариства обмеженою відповідальністю "Південь Енерго Збут" (код ЄДРПОУ 43257546, 01001, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 20)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" (код ЄДРПОУ 31886323, 68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Північна, 2)
про стягнення 197561,66 грн.
Позивач Товариство обмеженою відповідальністю "Південь Енерго Збут" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" про стягнення 197561,66 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору постачання електричної енергії споживачу №1310/21-4-П-ЕЕ-к від 13.10.2021.
Ухвалою суду від 02.04.2024 позовну заяву Товариства обмеженою відповідальністю "Південь Енерго Збут" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Згідно з ч.5 ст.6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до ч. 7 ст. 6 ГПК України, особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.04.2024 була доставлена відповідачу до електронного кабінету 02.04.2024 19:55.
За наведеного суд констатує, що судом було вжито заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи, отже відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом.
Відзив на позовну заяву, будь-які заяви та клопотання від відповідача не надходили.
Таким чином, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк.
Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч.2 ст.178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився за наявними матеріалами.
Суд зазначає, що згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).
Європейський суд, щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, судом було здійснено розгляд справи поза межами строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, впродовж розумного строку.
У відповідності до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд, -
Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, 13.10.2021 між Товариством обмеженою відповідальністю "Південь Енерго Збут" (далі - постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Чорноморський паливний термінал" (далі - споживач) було укладено Договір №1310/21-4-П-ЕЕ-к про постачання електричної енергії споживачу, за умовами якого договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.
Згідно з п. 1.2. договору, умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та є однаковими для всіх споживачів.
За умовами п. 1.3. договору, сторони узгодили, що обмін будь-якими документами, передбаченими умовами цього договору, передбачає їх попереднє надіслання у формі підписаної скан-копії на офіційну електронну пошту іншої сторони, зазначену у розділі 14 цього договору, з подальшим надісланням не пізніше наступного робочого дня засобами поштового зв'язку оригіналів документів на офіційну поштову адресу іншої сторони, зазначену у розділі 14 договору. Сторони узгодили, що до моменту отримання на офіційну поштову адресу оригіналів будь-яких документів, передбачених умовами цього договору, підписані скан-копії документів, надіслані на електронну пошту іншої сторони, зазначену у розділі 14 Договору, мають юридичну силу оригіналу документа.
Згідно з п. 1.4. договору, сторони дійшли згоди визначити у договорі додатково наступні терміни (їх скорочення): розрахунковий місяць - календарний місяць (з першого по останнє число місяця включно) у якому відбувається постачання електричної енергії споживачу, розрахунковий місяць відповідно до ПРРЕЕ; електронна пошта - офіційна електронна адреса сторони договору, зазначена у розділі 14 цього договору; поштова адреса - місцезнаходження сторони відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; ОСР - Оператор системи розподілу; плановий обсяг - прогнозований обсяг постачання електричної енергії у Розрахунковому місяці, визначений споживачем; фактичний обсяг - обсяг електричної енергії, який було поставлено споживачу.
Відповідно до п. 2.1. та 2.2. договору, за цим договором постачальник продає електричну енергію (УКТЗЕД 2716000000) споживачу для забезпечення електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії. Підписанням цього договору споживач гарантує, що у нього наявний договір про надання послуг з розподілу електричної енергії.
За умовами розділу 3 договору, початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є Додатком 1 до цього договору. Споживач має право вільно змінювати постачальника відповідно до процедури, визначеної ПРРЕЕ, та умов цього договору. Постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є Додатком 2 до цього договору. Споживач має право на коригування прогнозованої величини постачання електричної енергії на наступний (наступні) розрахунковий місяць (розрахункові місяці) шляхом надіслання відповідного повідомлення у довільній формі про зміну прогнозованої величини постачання електричної енергії постачальнику у порядку, передбаченому п. 1.3 цього договору, не пізніше 15-го числа місяця, що передує розрахунковому місяцю.
Відповідно до п. 5.1. - 5.3. договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії. Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.
Згідно з п. 5.5. - 5.6. договору, постачальник у строк, визначений Комерційною пропозицією, формує, підписує та надсилає споживачу рахунок на оплату постачання електричної енергії в порядку, передбаченому п. 1.3. цього договору. Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок постачальника зі спеціальним режимом використання. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, онлайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника зі спеціальним режимом використання, зазначений у розділі 14 договору та рахунку на оплату постачання електричної енергії. Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Поточний рахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.
За умовами п. 5.7. - 5.8. договору, оплата рахунку постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути більшим 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання його споживачем на електронну пошту, з урахуванням передбачених комерційною пропозицією додаткових умов, або протягом 3 (трьох) робочих днів від іншої дати, зазначеної у комерційній пропозиції.
Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних вебсайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки. Якщо споживач не здійснив оплату за цим договором у строки, передбачені рахунком на оплату або комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати та за прострочення виконання вказаного грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України. Споживач сплачує на вимогу постачальника, направленою відповідно до вимог п. 1.3. договору, пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.
За умовами п. 5.9. - 5.10. договору, у разі виникнення у споживача заборгованості за електричну енергію за цим договором споживач повинен звернутися до постачальника із заявою про складення графіка погашення заборгованості на строк не більше 12 місяців та за вимогою постачальника подати довідки, що підтверджують неплатоспроможність (обмежену платоспроможність) споживача. Графік погашення заборгованості оформляється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. Укладення сторонами та дотримання споживачем графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від здійснення поточних платежів за цим договором. У разі недотримання графіка погашення заборгованості, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному цим договором.
Споживач здійснює плату за послугу з розподілу електричної енергії або через постачальника, або безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послугу з розподілу електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору. Споживач може змінити спосіб оплати через діючого постачальника на оплату напряму оператору системи за послугу з розподілу електричної енергії шляхом вибору відповідної Комерційної пропозиції постачальника. При укладенні цього договору постачальник інформує споживача про можливість оплати послуги з розподілу напряму оператору системи та надає відповідні роз'яснення. Постачальник зобов'язаний при виставленні рахунку за електричну енергію споживачу окремо вказувати плату за послугу з розподілу електричної енергії.
Відповідно до п. 5.15 договору, постачальник не пізніше 12 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, формує і зі своєї сторони підписує та надсилає споживачу Акт передачі-прийому електричної енергії в порядку, який зазначений в п. 1.3. цього договору.
Розділом 7 та 8 договору передбачені права та обов'язки сторін договору.
За умовами п. 9.1.-9.4 договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством. Постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об'єкта, що завдало постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника. Постачальник відшкодовує споживачу збитки, понесені споживачем у зв'язку з припиненням постачання електричної енергії споживачу оператором системи на виконання неправомірного доручення постачальника, в обсягах, передбачених ПРРЕЕ. Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання зобов'язань за цим договором.
Відповідно до п. 13.1. договору, цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника.
Договір підписано уповноваженими представниками сторін без жодних зауважень, підписи скріплено печатками.
Заявою-приєднанням від 13.10.2021 відповідач приєднався до договору про постачання електричної енергії споживачу.
Додатком №1 до заяви-приєднання передбачений перелік ЕІС-кодів точок комерційного обліку.
Додатком № 2 до договору сторонами погоджено комерційну пропозицію, в якій встановлено, зокрема, формулу визначення ціни за електричну енергію, що поставляється за договором, порядок оплати, наслідки невиконання умов договору тощо.
Розділом 1 комерційної пропозиції передбачена ціна постачання електричної енергії (розрахунки ціни планового та фактичного обсягу спожитої електричної енергії).
Умовами п.3 комерційної пропозиції передбачений спосіб оплати планового та фактичного обсягу спожитої електричної енергії споживачу, а саме:
Відповідно до п. 3.1. комерційної пропозиції оплата за постачання планового обсягу електричної енергії здійснюється споживачем у формі планових платежів:
1) до 25 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю, споживач сплачує 30% від вартості планового обсягу постачання електричної енергії розрахункового місяця;
2) до 10 числа розрахункового місяця - 40% від вартості планового обсягу постачання електричної енергії розрахункового місяця;
3) до 20 числа розрахункового місяця - 30% від вартості планового обсягу постачання електричної енергії розрахункового місяця.
Згідно з п. 3.4. комерційної пропозиції, сума переплати/недоплати споживача, яка виникла внаслідок різниці між вартістю фактичного обсягу спожитої електричної енергії та вартістю планового обсягу, визначається після завершення розрахункового місяця на підставі Акту передачі-прийому електричної енергії та Акту звірки. За письмовим зверненням споживача, надісланим відповідно до п. 1.3 договору, сума переплати зараховується в якості попередньої оплати за наступний розрахунковий місяць, або протягом 20 календарних днів з дня отримання постачальником відповідного звернення, повертається на поточний рахунок споживача. Сума недоплати споживача підлягає сплаті як остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в порядку, передбаченому п. 4.2. цієї Комерційної пропозиції.
За умовами п. 4.1. комерційної пропозиції, рахунки на оплату за постачання планового обсягу електричної енергії надсилаються постачальником в порядку, передбаченому п. 1.3 договору відповідно до графіка планових платежів у наступні строки:
1) до 20 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю - рахунок на оплату 30 % від вартості планового обсягу постачання електричної енергії розрахункового місяця;
2) до 05 числа розрахункового місяця - рахунок на оплату 40 % від вартості планового обсягу постачання електричної енергії розрахункового місяця;
3) до 15 числа розрахункового місяця - рахунок на оплату 30 % від вартості планового обсягу постачання електричної енергії розрахункового місяця.
Відповідно до пункту 4.2 комерційної пропозиції до договору, остаточний розрахунок за поставлену у розрахунковому місяці електричну енергію здійснюється на підставі рахунку на оплату електричної енергії, що надсилається споживачу не пізніше 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим місяцем разом з актом передачі-прийому електричної енергії та актом звірки в порядку, передбаченому пунктом 1.3. договору. Оплата рахунків на оплату електричної енергії за договором має бути здійснена споживачем у порядку, передбаченому договором, та у строк, визначений у рахунку, але не пізніше 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання рахунку постачальником у порядку, визначеному пунктом 1.3 договору (у випадку надіслання постачальником скан-копії на електронну адресу споживача з подальшим надісланням оригіналу на поштову адресу - не пізніше 3 робочих днів з дня надіслання відповідної скан-копії). У разі якщо останній день проведення платежу припадає на вихідний, святковий або останній банківський день місяця, днем для здійснення платежу вважається день, що передує вихідному, святковому та останньому банківському дню місяця.
Згідно з п. 6 комерційної пропозиції, у разі несвоєчасних розрахунків за отриману електричну енергію, споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення за кожен день прострочення. Споживач сплачує суму боргу з урахуванням положень, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. Штрафні санкції сплачуються на рахунок постачальника, визначений у рахунку на оплату протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання рахунку постачальником (у випадку надіслання постачальником скан-копії на електронну адресу з подальшим надісланням оригіналу - не пізніше 5 робочих днів з дня надіслання відповідної скан-копії) у порядку, передбаченому договором.
Пунктом 11 комерційної пропозиції до договору визначено, що договір набирає чинності з дня, наступного за днем отримання постачальником заяви-приєднання споживача до умов договору про постачання електричної енергії споживачу, та обраної комерційної пропозиції. Якщо протягом трьох робочих днів після отримання заяви-приєднання споживачу не буде повідомлено про невідповідність його критеріям обраній комерційній пропозиції, вона вважається прийнятою постачальником.
Відповідно до п. 14 комерційної пропозиції, інформування споживача, з яким укладено договір, про зміни в умовах договору, про закінчення терміну дії, зміну тарифів, суми до сплати по рахунках, виставлених згідно з умовами договору, строки їх оплати, надсилання попередження про відключення за заборгованість, іншу інформацію, яка стосується взаємовідносин сторін або може бути корисною для споживача, може здійснюватися шляхом направлення відповідної інформації:
- через особистий кабінет на офіційному сайті постачальника у мережі Інтернет,
- засобами електронного зв'язку на офіційну електронну пошту, вказану у заяві-приєднання до умов договору,
- СМС-повідомленням на номер, зазначений у заяві-приєднання до умов договору, в центрі обслуговування споживачів тощо.
Додатковою угодою №1 між сторонами було погоджено внести зміни до п. 14 договору "Реквізити постачальника" шляхом викладення його у новій редакції.
В межах вказаного договору постачальником належним чином були виконані взяті на себе зобов'язання, а саме: здійснено продаж фактичного обсягу спожитої електричної енергії - 821,500928 МВт-год, що підтверджується відповідними Актами передачі-прийому електричної енергії: акт №670 від 30.11.2021 обсяг 40,651 МВт-год; акт № 739 від 31.12.2021 обсяг 61,280 МВт-год; акт № 19 від 31.01.2022 обсяг 60,16 МВт-год; акт № 79 від 28.02.2022 обсяг 42,044 МВт-год; акт № 139 від 31.03.2022 обсяг 30,652 МВт-год; акт № 187 від 30.04.2022 обсяг 47,148 МВт-год; акт № 268 від 31.05.2022 обсяг 39,032 МВт-год; акт № 296 від 30.06.2022 обсяг 28,4 МВт-год; акт № 353 від 31.07.2022 обсяг 25,608 МВт-год; акт № 412 від 31.08.2022 обсяг 30,427 МВт-год; акт № 474 від 3 0.09.2022 обсяг 30,4 МВт-год; акт № 560 від 31.10.2022 обсяг 36,304 МВт-год; акт № 591 від 30.11.2022 обсяг 28,008 МВт-год; акт № 661 від 31.12.2022 обсяг 27,632 МВт-год; акт № 14 від 31.01.2023 обсяг 26,016 МВт-год; акт № 65 від 28.02.2023 обсяг 26,144 МВт-год; акт № 125 від 31.03.2023 обсяг 27,112 МВт-год; акт № 184 від 30.04.2023 обсяг 25,81 МВт-год; акт № 232 від 31.05.2023 обсяг 20,222 МВт-год; акт № 250 від 30.06.2023 обсяг 18,591 МВт-год; акт № 290 від 31.07.2023 обсяг 19,528 МВт-год; акт № 305 від 31.08.2023 обсяг 22,042 МВт-год; акт № 330 від 30.09.2023 обсяг 17,442 МВт-год; акт № 369 від 31.10.2023 обсяг 18,834 МВт-год; акт № 397 від 30.11.2023 обсяг 21,754 МВт-год; акт коригування № 418 від 18.12.2023 до Акту передачі-прийому електричної енергії №397 від 30.11.2023 на обсяг 21,753928 МВт- год; акт № 442 від 31.12.2023 обсяг 25,33 МВт-год; акт № 20 від 31.01.2024 обсяг 26,33 МВт-год.
Однак, споживач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного проведення оплати за куповану електричну енергію виконав частково, На підтвердження обставини часткової оплати за спірним договором позивачем надано відповідні платіжні інструкції: від 11.01.2023 № 10 на суму 172990,85 грн.; від 11.01.2023 № 11 на суму 58384, грн.; від 15.02.2032 № 153 на суму 52160,00 грн.; від 23.03.2023 № 271 на суму 37342,94 грн.; від 28.04.2024 № 425 на суму 50754,11 грн.; від 28.04.2023 №428 на суму 38065,58 грн.; від 10.05.2023 № 488 на суму 34849,15 грн.; від 10.05.2023 №489 на суму 46465,54 грн.; від 12.06.2023 на суму 41397,70 грн.; від 12.06.2023 на суму 40182,40 грн.; від 01.08.2023 на суму 30186,80 грн.; від 21.08.2023 на суму 40412,02 грн.; від 21.08.2023 на суму 30309,01 грн.; від 30.08.2032 на суму 30309,01 грн.; від 20.10.2023 на суму 226827,11 грн.
Електрична енергія в обсягах, визначених в акті №442 від 31.12.2023 та акті №20 від 31.01.2024 (акти підписані між сторонами), є неоплаченою.
Також, в матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків за січень 2024 року, який підписаний позивачем та відповідачем.
27.02.2024 позивач звернувся до відповідача з листом про необхідність сплатити заборгованість у розмірі 189671,12 грн.
11.03.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав сплатити заборгованість за період грудень 2023 року - січень 2024 року станом на 11.03.2024 у розмірі 189671,12 грн. у строк до 20.03.2024.
Разом з тим, претензія щодо сплати заборгованості залишена без належного реагування, що і зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.
Окрім основної заборгованості в розмірі 189671,12 грн., позивач нарахував та заявив до стягнення 701,58 грн. 3% річних, 204,24 грн. інфляційних втрат, 6984,72 грн. пені.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії", учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема: про постачання електричної енергії споживачу.
Згідно зі статтею 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні ресурси, передбачені договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання.
Статтею 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
За умовами ч. 1-2 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Згідно з п. 1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 за №312 (далі ПРРЕЕ), укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднання, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку). На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами. Електропостачальники зобов'язані повідомляти оператора системи розподілу (передачі) про укладення та припинення договору із споживачем в установленому цими Правилами порядку. При переході права власності (користування) на об'єкт до нового власника (користувача) переходять права та обов'язки за договорами, укладеними відповідно до цих Правил.
Пунктами 3.1.7., 3.1.8. ПРРЕЕ встановлено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.
За умовами п. 4.3. ПРРЕЕ, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Згідно з п. 4.12. ПРРЕЕ, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
Відповідно до п. 4.13. ПРРЕЕ, для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Згідно з п.4.14. ПРРЕЕ, платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу. Платіжні документи (рахунки) надаються електропостачальниками споживачам безкоштовно. Платіжні документи (рахунки) на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах електропостачальника, через персональну сторінку споживача на вебсайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв'язком, поштовим зв'язком, кур'єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу. Платіжний документ (рахунок) має надаватися споживачу в терміни та спосіб, визначені відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції або умов договору. Датою отримання платіжного документа вважається: 1) дата вручення, що підтверджується підписом одержувача (споживача або його уповноваженої особи); 2) дата його отримання від кур'єра; 3) відмітка про реєстрацію вхідної кореспонденції; 4) дата його відкриття споживачем на персональній сторінці (особовому кабінеті) споживача на офіційному вебсайті електропостачальника, оператора системи, що може бути підтверджено програмною платформою, яка забезпечує роботу персональної сторінки з визначенням дати та часу його відкриття; 5) дата отримання іншими засобами комунікації (електронною поштою, факсимільним зв'язком тощо) чи в інший спосіб з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу та комерційною пропозицією та/або договором споживача на розподіл (передачу) електричної енергії; 6) третій календарний день з дати його отримання поштовим відділенням зв'язку, на території обслуговування якого розташований об'єкт споживача (у разі направлення засобами поштового зв'язку рекомендованим або цінним листом). Вимоги щодо порядку та форми надання інформації в платіжних документах (рахунках) електропостачальника встановлені розділом ІХ цих Правил.
Положеннями п. 5.2.1. Правил встановлено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів та на всі види забезпечення виконання зобов'язань споживачем щодо оплати договірних обсягів споживання електричної енергії у формі і видах, передбачених законодавством України.
Пункт 3 ч.1 ст.57 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначає, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Пунктом 1 ч.3 ст.58 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч. 1, 7 ст.193 ГК України.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК).
Так, судом встановлено, що відповідач, в порушення вищевказаних норм законодавства та умов договору про постачання електричної енергії споживачу, вартість спожитої електроенергії у спірному періоді на користь позивача не сплатив, внаслідок чого станом на час вирішення спору за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в розмірі 189671,12 грн. У зв'язку із тим, що бездіяльність відповідача у вигляді несплати коштів за фактично спожиту електричну енергію суперечить вищевказаним нормам права та договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 189671,12 грн. слід задовольнити.
Водночас, окрім основної заборгованості, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 701,58 грн. 3% річних, 204,24 грн. інфляційних втрат, 6984,72 грн. пені.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У відповідності до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За частинами першою та другою статті 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Пунктами 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов'язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Відповідно до пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Суд здійснив перевірку розрахунків заявленої до стягнення пені, річних та збитків від інфляції та встановив, що їх здійснено арифметично правильно.
За наведених обставин, вимоги позивача в цій частині задовольняються судом у повному обсязі.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v.Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
У зв'язку із задоволенням позову витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" (код ЄДРПОУ 31886323, 68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Північна, 2) на користь Товариства обмеженою відповідальністю "Південь Енерго Збут" (код ЄДРПОУ 43257546, 01001, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 20) - 189671 (сто вісімдесят дев'ять тисяч шістсот сімдесят одну) грн. 12 коп. основної заборгованості, 6984 (шість тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 72 коп. пені, 701 (сімсот одну) грн. 58 коп. 3% річних, 204 (двісті чотири) грн. 24 коп. інфляційних втрат, 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Суддя М.Б. Сулімовська
Згідно з ч. ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
Рішення складено і підписано 19 липня 2024 р.