ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.07.2024Справа № 910/5173/24
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Протек Солюшнз Україна"
доФізичної особи-підприємця Криничко Лілії Романівни
простягнення 289846,50 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Протек Солюшнз Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Криничко Лілії Романівни про стягнення 289846,50 грн, з яких 3% річних у розмірі 57999,39 грн та 231847,11 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №04052018/3 від 04.05.2018 в частині оплати поставленого позивачем товару, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі №910/15114/23.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2024 на підставі ст.174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Протек Солюшнз Україна" було залишено без руху.
Позивачем у строк, встановлений судом, усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 судом відкрито провадження у справі №910/5173/24; вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строки для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; позивачу - строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
03.06.2024 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив. Серед іншого, відповідач зазначив, що позивач нарахував 3% річних та інфляційних втрат за час прострочення з листопада 2018 року по березень 2024 року, однак, на думку відповідача, до вказаних позовних вимог необхідно застосувати строк позовної давності, у зв'язку з чим розрахунки інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми боргу повинні здійснюватися у межах строку позовної давності за три роки до звернення позивача до суду з позовом, тобто починаючи з 26.04.2021 до 26.04.2024.
Крім того відповідач стверджує, що укладений між сторонами договір є договором комерційного кредиту, а тому підпадає під правове регулювання норм чинного законодавства України щодо кредитного договору. Оскільки в Україні з 24.02.2022 введений і триває воєнний стан, згідно положень п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України відповідач, як позичальник, звільнений від сплати, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних втрат за порушення свого грошового зобов'язання в період з 24.02.2022 і до завершення 30-денного строку з дня припинення чи скасування воєнного стану.
Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
04.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Протек Солюшнз Україна" (продавець) та Фізичною особою-підприємцем Криничко Лілією Романівною (покупець) укладено договір купівлі-продажу №04052018/3 (договір).
Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти медичне обладнання у кількості відповідно до специфікації (додаток №1 до договору), що є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно з п.3.1 договору загальна сума даного договору визначається у гривнях і становить 443100,00 грн, в т.ч. ПДВ 7% - 28987,85 грн.
Як передбачено п.3.2 договору загальна вартість товару згідно із цим договором є еквівалентом 14000,00 євро по курсу згідно даних на міжбанківському валютному ринку України (згідно курсу продажу в АТ "ОТП Банк") на 04.05.2018, 1 євро = 31,65 грн.
За п.п.3.3, 3.4 договору ціна на товар встановлюється в національній валюті України. Ціна на товар може змінюватись у зв'язку зі зміною митних тарифів, курсів валют та інфляцією. Зміна ціни оформлюється додатковою угодою до даного договору, яка є його невід'ємною частиною.
У відповідності до п.4.1 договору розрахунки за цим договором здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок продавця.
Згідно з п.4.2 договору оплата товару у розмірі 20% від загальної суми договору, а саме: 88620,00 грн, що еквівалентно 2800,00 євро, яку покупець зобов'язаний оплатити в термін до 11 травня 2018 року включно за курсом продажу євро на момент здійснення оплати, згідно даних на міжбанківському валютному ринку України (згідно кусу продажу в АТ "ОТП Банк"), але за курсом не нижче 1,00 євро = 31,65 грн.
Оплата товару у розмірі 14% від загальної суми договору, а саме: 62034,00 грн, що еквівалентно 1960,00 євро, яку покупець зобов'язаний оплатити в термін до 10 червня 2018 року включно за курсом продажу євро на момент здійснення оплати, згідно даних на міжбанківському валютному ринку України (згідно кусу продажу в АТ "ОТП Банк"), але за курсом не нижче 1,00 євро = 31,65 грн (п.4.3 договору).
Відповідно до п.4.4 договору оплата товару у розмірі 14% від загальної суми договору, а саме: 62034,00 грн, що еквівалентно 1960,00 євро, яку покупець зобов'язаний оплатити в термін до 10 липня 2018 року включно за курсом продажу євро на момент здійснення оплати, згідно даних на міжбанківському валютному ринку України (згідно кусу продажу в АТ "ОТП Банк"), але за курсом не нижче 1,00 євро = 31,65 грн.
Згідно з п.4.5 договору оплата товару у розмірі 14% від загальної суми договору, а саме: 62034,00 грн, що еквівалентно 1960,00 євро, яку покупець зобов'язаний оплатити в термін до 10 серпня 2018 року включно за курсом продажу євро на момент здійснення оплати, згідно даних на міжбанківському валютному ринку України (згідно кусу продажу в АТ "ОТП Банк"), але за курсом не нижче 1,00 євро = 31,65 грн (п.4.5. договору).
У п.4.6 договору сторони погодили, що оплата товару у розмірі 14% від загальної суми договору, а саме: 62034,00 грн, що еквівалентно 1960,00 євро, яку покупець зобов'язаний оплатити в термін до 10 вересня 2018 року включно за курсом продажу євро на момент здійснення оплати, згідно даних на міжбанківському валютному ринку України (згідно кусу продажу в АТ "ОТП Банк"), але за курсом не нижче 1,00 євро = 31,65 грн.
Оплата товару у розмірі 14% від загальної суми договору, а саме: 62034,00 грн, що еквівалентно 1960,00 євро, яку покупець зобов'язаний оплатити в термін до 10 жовтня 2018 року включно за курсом продажу євро на момент здійснення оплати, згідно даних на міжбанківському валютному ринку України (згідно кусу продажу в АТ "ОТП Банк"), але за курсом не нижче 1,00 євро = 31,65 грн (п.4.7 договору).
У відповідності до п.4.8 договору оплата товару у розмірі 10% від загальної суми договору, а саме: 44310,00 грн, що еквівалентно 1400,00 євро, яку покупець зобов'язаний оплатити в термін до 10 листопада 2018 року включно за курсом продажу євро на момент здійснення оплати, згідно даних на міжбанківському валютному ринку України (згідно кусу продажу в АТ "ОТП Банк"), але за курсом не нижче 1,00 євро = 31,65 грн.
Згідно з п.5.1 договору продавець зобов'язується поставити товар згідно специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору, протягом 45 (сорока п'яти) робочих днів з дати здійснення оплати з боку покупця за умовами п.4.2 договору.
За п.5.3 договору перехід права власності на товар від продавця до покупця відбувається у момент передачі товару від продавця до покупця та підписання акту приймання-передачі товару.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018, а в частині взаєморозрахунків та гарантійних зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.10.1 договору).
Також між сторонами підписано специфікацію №1, яка є додатком до договору, в якій погоджено назви товарів, які поставляються, його кількість та вартість.
У п.1 специфікації визначено, що загальна вартість товару згідно із цією специфікацією становить 443100,00 грн, що є еквівалентом 14000,00 євро.
Згідно п.2 специфікації ціна на товар підлягає зміні відповідно до коливань курсів валют на момент здійснення покупцем оплати. Зміна ціни оформлюється додатком до даного договору, який є його невід'ємною частиною.
На виконання умов укладеного між сторонами договору, відповідачем було перераховано перший платіж у розмірі 88620,00 грн, а позивачем, в свою чергу, передано товар, визначений у специфікації №1, що підтверджується актом приймання-передачі обладнання від 07.11.2018.
Згідно зі ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.3 ст.691 Цивільного кодексу України якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.
Згідно з ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідач за переданий позивачем товар у повному обсязі у строк до 10.11.2018, як це передбачено умовами укладеного між сторонами договору, не розрахувався, внаслідок чого між сторонами виник спір.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі №910/15114/23, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Протек Солюшнз Україна" задоволено частково, стягнуто із Фізичної особи-підприємця Криничко Лілії Романівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Протек Солюшнз Україна" 354480,00 грн заборгованості за поставлений товар та 4253,76 грн судового збору, в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Предметом спору у справі, що розглядається, є стягнення з відповідача 3% річних на суму 57999,39 грн за період з 11.11.2018 по 23.04.2024 та інфляційних втрат на суму 231847,11 грн за період з листопада 2018 року по березень 2024 року.
Частиною 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
В ході розгляду господарської справи №910/15114/23 судом встановлені обставини належної поставки позивачем товару за договором згідно акту приймання-передачі обладнання від 07.11.2018 та часткової оплати відповідачем зазначеного товару, у зв'язку з чим рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі №910/15114/23, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024, стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 354480,00 грн.
Отже, наявність грошового зобов'язання відповідача зі сплати 354480,00 грн основного боргу за договором купівлі-продажу №04052018/3 від 04.05.2018, підтверджується рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, за участі тих самих сторін, а тому відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню.
Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання. При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №910/8625/18.
Тобто, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
В матеріалах справи, що розглядається, відсутні належні та допустимі докази виконання рішення у справі №910/15114/23 відповідачем.
Частина 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд №910/12604/18 від 01.10.2019).
Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання, тобто фактичної сплати заборгованості.
В матеріалах справи, що розглядається відсутні належні та допустимі докази того, що зобов'язання відповідача перед позивачем зі сплати суми заборгованості за отриманий за договором товар було виконано повністю, а отже має місце прострочення виконання такого зобов'язання, у зв'язку з чим позивач має право на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення відповідача 3% річних на суму 57999,39 грн за період з 11.11.2018 по 23.04.2024 та інфляційних втрат на суму 231847,11 грн за період з листопада 2018 року по березень 2024 року.
Заявлений позивачем до стягнення розмір інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
В той же час, за здійсненим судом перерахунком, сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача за період прострочення оплати товару з 11.11.2018 по 23.04.2024 складає 57970,26 грн.
Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Твердження відповідача у відзиві на позов про те, що за заявленими позивачем вимогами у період з 11.11.2018 по 25.04.2021 сплив строк позовної давності суд відхиляє з огляду на положення п.п.12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та продовження строків давності на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинення перебігу позовної давності на період дії воєнного стану.
Також суд відхиляє посилання відповідача на норми ст.1057 Цивільного кодексу України, і, як наслідок, твердження останнього про необхідність застосування до спірних правовідносин сторін положень Цивільного кодексу України, що регулюють відносини, які виникли з договору позики, оскільки укладений між сторонами правочин є договором купівлі-продажу. Цей договір не передбачає надання кредитів та/або сплати відсотків, а розділ 4 означеного договору регламентує порядок та алгоритм оплати покупцем вартості придбаного товару.
З огляду на наведене, всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Криничко Лілії Романівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Протек Солюшнз Україна" (01042, місто Київ, провулок Новопечерський, будинок 18, офіс 32, ідентифікаційний код 36519759) 231847 (двісті тридцять одна тисяча вісімсот сорок сім) грн 11 коп. інфляційних втрат, 3% річних на суму 57970 (п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот сімдесят) грн 26 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 3477 (три тисячі чотириста сімдесят сім) грн. 80 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.М.Смирнова