ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.07.2024Справа № 910/1568/24
За позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нова Хвиля»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвестсервис»
про стягнення 27 453,91 грн,
Суддя Смирнова Ю.М.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нова Хвиля» (далі - позивач, ОСББ «Нова Хвиля») звернулось до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвестсервис» (далі - відповідач, ТОВ «Будінвестсервис») 27 453,91 грн, з яких: 21 676,67 грн основного боргу, 4 527,96 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 1 249,28 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що група нежитлових приміщень (з ХIV по ХХ) у підвалі будинку № 1 по вул. Миколи Хвильового в м. Києві, площею 83,0 кв.м (реєстраційний номер об'єкту 1997021680000) перебували у власності ТОВ «Будінвестсервис» з 24.12.2019 по 29.11.2023 на підставі Договору купівлі-продажу від 24.12.2019, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чухрій О.С. зв № 1894, визнаного недійсним постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 910/10054/20, у зв'язку з чим у відповідача виникли обов'язки щодо сплати внесків на утримання зазначеного будинку за період з грудня 2019 року по листопад 2023 року включно, які останнім виконані не були, і, як наслідок, у відповідача утворилась заборгованість, на яку були нараховані інфляційні втрати та 3% річних.
Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/1568/24 та справу передано на розгляд судді Смирнової Ю.М.
Ухвалою суду від 19.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
04.03.2024 представником відповідача було надано супровідний лист, в якому останній зазначав, що 04.03.2024 ТОВ «Будінвестсервис» сплатило на користь ОСББ «Нова Хвиля» заборгованість з оплати внесків на утримання будинку у сумі 21 676,67 грн, що підтверджується долученою платіжною інструкцією № 38 від 04.03.2024.
04.03.2024 представником відповідача була надана заява, в якій відповідач просив суд закрити провадження у справі на підставі п. 2 частини першої ст. 231 ГПК України в частині позовних вимог про стягнення з відповідача внесків на утримання будинку за період з грудня 2019 року по листопад 2023 року у розмірі 21 676,67 грн, у зв'язку з відсутністю спору в цій частині через оплату відповідачем 04.03.2024 вказаних внесків.
05.03.2024 через систему «Електронний суд» представником відповідача був наданий відзив на позовну заяву (зареєстровано вхідним 06.03.2024), в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 4 527,96 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 1 249,28 грн, посилаючись на те, що жодних договорів між сторонами не укладалось, відповідно до абз. другого п. 4.8. розділу 4 Статуту ОСББ «Нова Хвиля», співвласники сплачують статутні внески і платежі згідно виставленим бухгалтерією Об'єднання рахункам, проте інформацію стосовно наявності заборгованість з утримання будинку та прибудинкової території за період з грудня 2019 року по листопад 2023 року у сумі 21 676,67 грн, а також Акт звіряння взаємних розрахунків за період з грудня 2019 року по листопад 2023 року включно та Рахунок на сплату внесків та інших платежів за Грудень 2023 (особовий рахунок 203б) на суму 21 676,67 грн, ТОВ «Будінвестсервис» вперше отримало 06.02.2024 супровідним листом від 26.01.2024.
На думку відповідача, враховуючи встановлений ОСББ «Нова Хвиля» порядок сплати внесків, фактичні дати взяття на облік групи нежитлових приміщень та виставлення бухгалтерією Об'єднання рахунку, слід дійти висновку про відсутність у ТОВ «Будінвестсервис» простроченого зобов'язання перед в період з грудня 2019 року по 26 січня 2024 року включно.
Також відповідач зазначав про заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, встановлену Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 530-IX від 17.03.2020 та постановою Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану».
13.03.2024 через систему «Електронний суд» представником позивача була надана відповідь на відзив (зареєстровано вхідним 14.03.2024), в якій останній просив суд поновити строк на подання відповіді на відзив.
Відповідно до частини четвертої ст. 166 ГПК України, відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом.
Пунктом 10 частини другої ст. 176 ГПК України передбачено, що про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: строки для подання відповіді на відзив та заперечень, якщо справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження.
У строк, встановлений судом, позивач має право подати відповідь на відзив, а відповідач - заперечення (частина перша ст. 184 ГПК України).
За приписами частини другої ст. 251 ГПК України, позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 19.02.2024 позивачу було встановлено строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
Частиною першою ст. 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (частина четверта ст. 119 ГПК України).
Обґрунтовуючи заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відповіді на відзив, представник позивача посилався на те, що ознайомився з відзивом на позов лише 08.03.2024 отримавши відповідне повідомлення про надходження до електронної справи такого документа в електронному кабінеті підсистеми Електронний суд ЄСІТС, про що надано Витяг з датою повідомлення, а відзив на позов надійшов до справи 06.03.2024, оскільки був направлений у не робочий час 05.03.2024. Дату фактичного оприлюднення (надходження до електронного кабінету позивача, представника позивача) представник позивача не може встановити та підтвердити.
За змістом п. 24 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомуційної системи (далі - Положення про ЄСІТС), затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021, підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.
Дата та час підписання документа в Електронному суді, а також дата та час його надсилання автоматично зберігаються і не підлягають корегуванню (п. 28 Положення про ЄСІТС).
Пунктом 29 Положення про ЄСІТС передбачено, що у випадку, коли інший учасник справи відповідно до внесених ідентифікаційних даних про нього має зареєстрований Електронний кабінет, функціонал Електронного суду в автоматичному режимі надає суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи поданих до суду документів.
Документи, що надійшли через Електронний суд, реєструються судами, іншими органами та установами в системі правосуддя в день їх надходження упродовж робочого дня або не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов у неробочий час, за загальними правилами реєстрації вхідної кореспонденції, визначеними Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та відповідними інструкціями з діловодства в судах чи в інших органах та установах у системі правосуддя (п. 39 Положення про ЄСІТС).
З відзиву на позовну заяву вбачається, що він був сформований в системі «Електронний суд» 05.03.2024 о 20:13 та зареєстрований судом 06.03.2024, що підтверджується штампом вхідного документу Господарського суду міста Києва.
Згідно наданої відповідачем квитанції № 690710 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС, відзив на позовну заяву з Додатками 1-13 були сформовані та доставлені ОСББ «Нова Хвиля» 05.03.2024 о 20:13.
Частинами першою та четвертою ст. 116 ГПК України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Отже, враховуючи дату та час доставлення відзиву до Електронного кабінету позивача, останній повинен був подати відповідь на відзив до 11.03.2024 (06.03.2024 + 5 днів) включно.
Проте, відповідь на відзив була сформована в системі «Електронний суд» 13.03.2024 о 19:16 та зареєстрована судом 14.03.2024, що підтверджується штампом вхідного документу Господарського суду міста Києва.
Згідно квитанції № 733942 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС, відповідь на відзив з Додатками 1-3 були сформовані та доставлені ТОВ «Будінвестсервис» 13.03.2024 о 19:16.
Разом з тим, в аспекті зазначеного суд вважає за доцільне звернутись до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що «при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі «Walchli v. France», заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; «ТОВ «Фріда» проти України», заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016 року). Зважаючи на це, вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має виходити з наведених вище відмінностей між поновленням та продовженням процесуальних строків, враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій.
Також Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.01.2022 у справі № 234/11607/20 зроблено висновок, що: «при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Також слід зазначити, що основними засадами (принципами) господарського судочинства відповідно ст. 2 ГПК України є, зокрема: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін.
Правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх її учасників.
У пункті 7 розділу II рішення у справі «Мінак та інші проти України» ЄСПЛ указав, що Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення від 27.10.1993 у справах «Авотіньш проти Латвії», заява № 17502/07, п. 119 та «Домбо Бехеєр Б. В. проти Нідерландів», п. 33). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи (пп. 17 - 18 рішення від 06.02.2001 у справі «Беер проти Австрії», заява № 30428/96).
Отже, враховуючи той факт, що позивачем пропущено строк на подання відповіді на відзив лише на два дні, задля уникнення в даному випадку надмірного формалізму та обмеження права на доступ до суду, враховуючи практику ЄСПЛ та керуючись п. 1 ст. 6 Конвенції, суд не може позбавити відповідача можливості ознайомитись з аргументами позивача та, в разі необхідності, надати заперечення на відповідь на відзив з відповідними доказами та не виконати свого зобов'язання щодо дотримання закріпленого у ст. 6 Конвенції принципу рівності сторін.
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає за доцільне, для забезпечення сторонами рівних прав під час судового розгляду, поновити позивачу строк для подання відповіді на відзиву.
Заперечуючи проти аргументів відповідача, представник позивача посилався на положення ст.ст. 319, 332, 382, 385 ЦК України та ст.ст. 4, 5, 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» та зазначав, що невстановлення рішенням Загальних зборів ОСББ конкретних строків сплати внесків не звільняє співвласника від обов'язку його сплатити, а посилання відповідача на неотримання рахунків на оплату внеску від ОСББ, як на обставину, що звільняє його від відповідальності за несвоєчасно здійснену оплату внеску на утримання будинку, є необґрунтованими, оскільки судова практика виходить з того, що неотримання рахунку на оплату не є простроченням кредитора та не звільняє боржника від виконання тa/або відповідальності за невиконання грошових зобов'язань (постанова Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 у справі № 910/7520/19). За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер (постанова Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 915/641/19). Харківський апеляційний господарський суд у постанові від 25.01.2018 у справі № 922/3087/17 терміном сплати внесків (за відсутності інших вказівок) визначив останнє число місяця, виходячи з того, що внески були встановлені загальними зборами як щомісячні.
Також представник позивача зазначав, що приписи Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 530-IX від 17.03.2020 та постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки встановлена у них заборона стосується виключно заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, тоді як частиною другою ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, визначено, що не є предметом регулювання цього Закону відносини, що виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення відповідно до ст. 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку». ОСББ «Нова Хвиля» не надає жодних послуг, є неприбутковою організацією, a внески, що сплачуються на рахунки ОСББ, витрачаються на самозабезпечення. Несплата співвласником в об'єднанні платежів і внесків порушує права інших співвласників.
13.05.2024 від відповідача, а 24.05.2024 - від позивача надійшли додаткові пояснення по суті спору.
Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 2521 цього Кодексу.
Згідно з частиною восьмою ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга ст. 161 ГПК України ).
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва.
Відповідно до частини другої ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Частиною першою ст. 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Згідно з частиною четвертою ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 № 2866-III (далі - Закон № 2866-III) об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Відповідно до п. 1 та п. 4 частини першої ст. 12 Закону № 417-VIII витрати на управління багатоквартирним будинком включають: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.
Частиною другою ст. 12 Закону № 2866-III передбачено, що витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.
За умовами ст. 15 Закону № 2866-III, співвласник зобов'язаний, зокрема: виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; дотримуватися вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; виконувати передбачені статутними документами обов'язки перед об'єднанням. Статутом об'єднання можуть бути встановлені інші обов'язки співвласників.
Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення (ст. 20 Закону № 2866-III).
За умовами частини третьої ст. 23 Закону № 2866-III, внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
03.12.2017 протоколом установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням вул. Хвильового, 1 в Дарницькому районі оформлені прийняті рішення: створити ОСББ «Нова Хвиля» в будинку вул. Хвильового, 1 в Дарницькому районі м. Києва, затвердити статут ОСББ «Нова Хвиля» та доручити ОСОБА_1 зареєструвати ОСББ в органах державної реєстрації та підписати протокол установчих зборів і статут.
20.12.2017 проведено державну реєстрацію ОСББ «Нова Хвиля» (номер запису: 10651020000026285), що підтверджується наданими в матеріали справи даними, наявними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до п. 2.1. Статуту ОСББ «Нова Хвиля», затвердженого установчими зборами ОСББ «Нова Хвиля» № 1 від 03.12.2017 та підписаного головою установчих зборів ОСОБА_1 (далі - Статут), метою створення Об'єднання є забезпечення захисту прав співвласників відповідно до п. 6.1 цього Статуту та дотримання ними обов'язків щодо належного утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством, статутними документами та рішеннями органів управління Об'єднання.
Завданням та предметом діяльності Об'єднання є, зокрема: належне утримання будинку та прибудинкової території; забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном (п. 2.2. Статуту).
Згідно з п. 2.3. Статуту Об'єднання має право відповідно до законодавства та Статуту шляхом проведення загальних Зборів, зокрема: встановлювати розміри платежів і внесків співвласників будинку, платежів, пов'язаних з належним утриманням будинку, а також відрахувань до резервного, ремонтного та інших фондів.
Рішенням засідання правління ОСББ «Нова Хвиля», оформленого протоколом № 2 від 26.12.2017, затверджено розмір внесків для житлових і нежитлових приміщень: для житлових приміщень 1-го поверху - 3,80 грн; для житлових приміщень 2-14-го поверху - 4,20 грн; для нежитлових приміщень - 4,50 грн.
Рішенням загальних зборів ОСББ «Нова Хвиля» за місцезнаходженням: м. Київ, вул. М. Хвильового, буд. 1 від 15.04.2018, оформленого протоколом № 1 від 30.04.2018, затверджено внески з 01.05.2018 для житлових приміщень для поверхів з 2 по 14 на рівні 5,70 грн; для 1 поверху 5,18 грн та 5,18 грн для нежитлових приміщень з квадратного метру загальної площі та/або нежитлового приміщення, які належать співвласнику, які повинні сплачуватися щомісяця на банківський рахунок ОСББ «Нова Хвиля».
Рішенням загальних зборів ОСББ «Нова Хвиля» за місцезнаходженням: м. Київ, вул. М. Хвильового, буд. 1 від 20.05.2023, оформленого протоколом № 1 від 05.06.2023, затверджено розмір обов'язкових щомісячних внесків на управління будинком, утримання будинку та прибудинкової території багатоквартирного будинку № 1 по вул. Миколи Хвильового в місті Києві в розрахунку за один метр квадратний загальної площі, який підлягає оплаті протягом одного місяця, що настає за розрахунковим на період з 05.06.2023 до зміни їх розміру рішенням загальних зборів ОСББ «Нова Хвиля»: 7,97 грн для квартир 1 поверху; 8,70 грн для квартир поверхів з 2 по 14; 7,97 грн для нежитлових приміщень.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна № 363021241 від 24.01.2024, право власності на групу нежитлових приміщень (з ХIV по ХХ) загальною площею 83 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Миколи Хвильового, будинку № 1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1997021680000) зареєстровано за відповідачем - ТОВ «Будінвестсервис» (номер відомостей про речове право: 34846477) на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1894, виданий 24.12.2019, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чухрій О.С., та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50442717, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чухрій О.С.
Проте, в подальшому, постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 910/10054/20, яка набрала законної сили 29.11.2023, зазначений договір купівлі-продажу від 24.12.2019 визнано недійсним.
На думку позивача, протягом періоду з 24.12.2019 (дня державної реєстрації за відповідачем права власності) до 29.11.2023 відповідач здійснював правомочності власника вказаної групи нежитлових приміщень (реалізовував свої права співвласника, приймаючи участь у загальних зборах ОСББ; здійснював фактичне користування спірним об'єктом; захищав своє право власності у суді у справі № 910/10054/20), у зв'язку з чим з дня набуття вказаного об'єкта у власність у останнього виникли обов'язки щодо сплати внесків на утримання будинку у розмірі, встановленому рішенням загальних зборів ОСББ, однак, відповідач обов'язків зі сплати внесків на утримання належних йому об'єктів нерухомого майна не виконував, що і зумовило звернення позивача з позовом до суду.
Суд погоджується з доводами позивача щодо наявності у особи, яка є власником приміщення у багатоквартирному будинку, де створено ОСББ, обов'язку здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна.
В той же час, матеріалами справи підтверджено, що відповідач не є співвласником квартири та/або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку № 1 по вул. Миколи Хвильового в м. Києві , оскільки договір купівлі - продажу нежитлових приміщень в цьому будинку від 24.12.2019 визнано недійсним в судовому порядку. В ході розгляду справи №910/10054/20 апеляційним судом було встановлено, що приміщення, які були предметом визнаного недійсним договору купівлі-продажу, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, тобто є допоміжними (підсобними) приміщеннями, а відтак є спільним (загальним) майном мешканців будинку.
За правилом, встановленим ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Таким чином, позиція позивача щодо наявності у відповідача зобов'язання з оплати відповідних внесків, як співвласника майна у багатоквартирному будинку, є помилковою.
02.02.2024 ОСББ «Нова Хвиля» звернулось до ТОВ «Будінвестсервис» з листом Вих. № НХ-26/01/24-1 від 26.01.2024, в якому направило для підписання та повернення Акт звіряння взаємних розрахунків та рахунок на сплату внеску та інших платежів за особовим рахунком 203б, в якості доказів направлення вказаного супровідного листа та доданих до нього документів були надані копії опису вкладення у цінний лист 0303714849797, накладної Укрпошти № 0303714849797 від 02.02.2024 та фіскального чеку від 02.02.2024.
Оплата по вказаному акту та рахунку здійснена відповідачем 04.03.2024, про що свідчить наявна в справі платіжна інструкція №38.
У відповідності до п. 2 частини першої ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову.
Таким чином, оскільки на момент розгляду справи 21 676,67 грн основного боргу, заявлених позивачем до стягнення, сплачені відповідачем на рахунок позивача, то предмет спору в цій частині припинив своє існування.
Приймаючи до уваги викладене, провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 21 676,67 грн підлягає закриттю згідно із п. 2 частини першої ст. 231 ГПК України.
Щодо вимог про про стягнення з відповідача 4 527,96 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 1 249,28 грн за період з 24.12.2019 по 26.01.2024 суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
В даному випадку, за встановлених обставин недійсності договору купівлі-продажу щодо набуття у власність відповідачем приміщень у багатоквартирному будинку № 1 по вул. Миколи Хвильового в м. Києві , відсутні підстави для покладення на відповідача обов'язку сплачувати на користь позивача інфляційні втрати та 3% річних, адже відповідач не є боржником по відношенню до позивача з наведених у позові підстав.
Враховуючи викладене, у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 4 527,96 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 1 249,28 грн суд відмовляє.
Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України в частині стягнення основного боргу в розмірі 21676,67 грн та відмови у позові в частині інших позовних вимог.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України судовий збір залишається за позивачем.
Також позивачем у позовній заяві було зазначено, що за попереднім (орієнтовним) розрахунком суми, позивач поніс і які очікує понести, в зв'язку із розглядом справи судові витрати у сумі 40 000,00 грн.
При цьому, частиною восьмою ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Керуючись ст.ст.129, 231, 236-238, 247-252 ГПК України, суд
1. Провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвестсервис» на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нова Хвиля» основного боргу в розмірі 21676,67 грн закрити на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.
2. У іншій частині позову відмовити.
3. Судовий збір залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.М.Смирнова