ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.07.2024Справа № 910/1894/24
Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С Т А Р Т Б У Д" (08131, Київська область, Бучанський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Боголюбова, 4, офіс 3; ідентифікаційний код 40264524)
до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664)
про стягнення 882 492,74 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "С Т А Р Т Б У Д" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення заборгованості за договором № 752/5/16-22 від 03.06.2022 у розмірі 882 492,74 грн, з яких: 771 712,93 грн основного боргу, 81 569,00 грн пені, 16 166,29 грн 3% річних та 13 044,52 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, заперечення на відповідь на відзив, та позивачу - відповідь на відзив.
13.03.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому міститься клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) учасників справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.
21.03.2024 через відділ діловодства суду позивачем подано відповідь на відзив.
26.03.2024 через відділ діловодства суду відповідачем подані заперечення (на відповідь на відзив).
16.05.2024 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.
17.05.2024 через відділ діловодства суду позивачем подані додаткові пояснення.
30.05.2024 через відділ діловодства суду відповідачем подані заперечення на додаткові пояснення.
17.06.2024 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про приєднання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.
19.06.2024 до сулу від відповідача надішли заперечення на клопотання позивача про приєднання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
03 червня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «С Т А Р Т Б У Д» (далі - позивач, виконавець) та Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - відповідач, замовник) за результатами спрощеної закупівлі № UA-2022-04- 29-001982-a було укладено договір № 752/5/16-22, відповідно до умов якого сторони домовилися, що ТОВ «С Т А Р Т Б У Д» зобов'язується надати, а ПрАТ «АК «Київводоканал» зобов'язується прийняти та оплатити послуги з ліквідації пошкодження на водопровідній мережі Д-900 мм по пл. Перемоги ріг вул. Бульварно-Кудрявської в м. Києві (п.1.1. договору).
Відповідно до п. 2.1. договору загальна вартість послуг за договором становить 814 843 грн 97 коп., в тому числі сума без ПДВ 679 036 грн 64 коп., ПДВ - 135 807 грн 33 коп.
Склад та вартість послуг визначається на основі Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 р. № 281 (далі - Настанова), відповідно до погодженої сторонами договірної ціни, яка є динамічною (додаток № 1 до договору) та Локального кошторису (додаток № 2 до договору), що є невід'ємними частинами договору.
Кількісні характеристики послуг, які надаються за цим договором, визначаються згідно із дефектним актом (додаток № 4 до договору).
Згідно з п. 3.1.18. після надання послуг надати замовнику повний комплект виконавчої документації згідно п. 3.1.12 договору (в 2-х екземплярах). В іншому випадку Акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) до розгляду замовником не приймаються.
Відповідно до п. 4.1.1. прийняти належним чином надані послуги та оплатити послуги згідно з умовами цього договору.
Згідно з п. 5.1. строк надання послуг - 61 календарний день з дати підписання сторонами договору. Етапи надання послуг деталізуються у календарному плані (додаток № 3 до Договору), підписаному Сторонами, що є невід'ємною частиною договору.
В подальшому між сторонами були укладені додаткові угоди:
- № 1 від 30 грудня 2022 року - строк дії спірного Договору продовжено до 31 березня 2023 року;
- № 2 від 31 березня 2023 року - строк дії спірного договору продовжено до 20 травня 2023 року;
- № 3 від 19 травня 2023 року - строк дії спірного договору продовжено до 31 липня 2023 року.
Відповідно до п. 5.2. датою передачі результатів наданих послуг за договором вважається дата підписання сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3).
Згідно з п. 6.1. після надання всіх передбачених цим договором послуг виконавець передає разом результатами наданих послуг повний комплект виконавчої документації згідно п. 3.1.12 договору (в 2-х екземплярах). У процесі здачі-прийманні послуг сторони перевіряють відповідність наданих послуг умовам цього договору. Здача-приймання здійснюється не пізніше 5 (п'яти) днів після одержання Замовником повідомлення від Виконавця про готовність результату наданих послуг до експлуатації.
Відповідно до п. 6.2. здача-приймання результатів наданих послуг здійснюється у встановленому порядку і оформлюється Актом приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3), дата підписання яких є датою передачі результатів наданих послуг замовнику.
Згідно з п.6.3. акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) підписується уповноваженими представниками сторін. Акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) складаються виконавцем та направляються замовнику, який зобов'язується розглянути їх протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання.
Відповідно до п. 6.4. якщо при здачі-прийманні послуг будуть виявлені недоліки та дефекти, що виникли з вини виконавця, замовник не повинен приймати послуги до їхнього усунення і має право призначити виконавцю строк для їх усунення та затримати оплату неналежним чином наданих послуг. Якщо усунення недоліків та дефектів неможливе або Виконавець не усунув недоліки і дефекти у встановлений замовником строк, замовник має право відмовитись від договору в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це виконавця і вимагати відшкодування збитків, в тому числі повернення сплачених виконавцю коштів.
За порушення замовником строків оплати наданих і прийнятих послуг, встановлених п. 2.6. договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на період за який нараховується пеня, від суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати (п. 8.5. договору).
Відповідно до п. 11.1. цей договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2022 року, а в частині гарантійних зобов'язань - до закінчення гарантійного строку на надані послуги. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, що лишились невиконаними.
20.07.2022 року між ТОВ «С Т А Р Т Б У Д» та ПрАТ «АК «Київводоканал» на частину фактично виконаних робіт укладено та підписано без зауважень з боку замовника Акт приймання виконаних будівельних робіт за липень (форма КБ-2в) на суму 230 608,72 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 38 434,79 грн. (далі - Акт № 1, копія додається).
29.07.2022 року на підставі Акта № 1 ПрАТ «АК «Київводоканал» через свій Департамент експлуатації водопровідного господарства (відокремлений підрозділ ПрАТ «АК «Київводоканал») оплатило виконані згідно з Актом № 1 роботи та перерахувало на банківський рахунок ТОВ «С Т А Р Т Б У Д» суму в розмірі 230 608,72 грн, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією № 1776 від 29.07.2022 року з призначенням платежу «Оплата за послуги з ліквідації пошкодження на водопров. мережі по дог. 752/5/16-22 від 03.06.22 в т.ч. ПДВ 37434,79 грн.»
В подальшому, під час виконання робіт за спірним договором для ТОВ «С Т А Р Т Б У Д» виник додатковий обсяг виконання робіт.
Так, позивач зазначає, що додатковий обсяг робіт був погоджений з боку представників ПрАТ «АК «Київводоканал» та технічного нагляду, враховуючи специфіку самих робіт - ліквідація пошкоджень водопровідної мережі, які виникли під землею і показники яких були уточнені після розкопки.
Зокрема, дефектний акт (додаток № 4 до спірного договору) передбачав зварювання тріщин пошкодженої водопровідної мережі (чеканка свинцем). Але при розкопці пошкодженої частини водопровідної мережі було виявлено, що розміри пошкодження є більшими, ніж було передбачено. Відтак виникла потреба у влаштуванні муфти з'єднальної (накладення поверх пошкодженої водопровідної мережі металевих листів) - замість простого зварювання тріщин. Внаслідок цього, площа робіт, а відповідно і їх обсяги, порівняно з показниками дефектного акта та кошторисної документації, збільшилася.
Позивач у позовній заяві зазначає, що у грудні 2022 року останній передавав представникам відповідача проекти актів виконаних робіт без фіксації такої передачі, які не підписувались замовником без пояснення причин.
22.03.2023 року ТОВ «С Т А Р Т Б У Д» надало ПрАТ «АК «Київводоканал»:
- Акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2023 року (форма № КБ-2в) з підсумковою відомістю ресурсів і довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2023 року (форма № КБ-3) від 02.03.2023 року (далі - Акт № 2 та Довідка № 2 відповідно) на суму 254 459,08 грн, в т.ч. ПДВ 42 409,85 грн;
- Акт № 3 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2023 року (форма № КБ-2в) з підсумковою відомістю ресурсів і довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2023 року (форма № КБ-3) від 07.03.2023 року (далі - Акт № 3 та Довідка № 3 відповідно) на суму 315 713,80 грн, в т.ч. ПДВ 52 618,97 грн;
- Акт № 4 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2023 року (форма № КБ-2в) з підсумковою відомістю ресурсів і довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2023 року (форма № КБ-3) від 09.03.2023 року (далі - Акт № 4 та Довідка № 4 відповідно) на суму 201 540,05 грн., в т.ч. ПДВ 33 590,01 грн.
В матеріалах справи наявна копія службової записки з відміткою ПрАТ «АК «Київводоканал» від 22.03.2023 року № 237/0/5/01-23 про отримання зазначених актів.
Позивач зазначає, що відповідач не повернув ТОВ «С Т А Р Т Б У Д» підписані зі свого боку Акти й довідки №№ 2, 3, 4, які і не надало своїх зауважень до цих документів чи до якості виконаних робіт.
25.07.2023 ТОВ «С Т А Р Т Б У Д» звернулося до ПрАТ «АК «Київводоканал» з претензією № 5 від 25.07.2023 року.
Листом від 12.10.2023 року за № 4229/5/36/02-23 ПрАТ «АК «Київводоканал» відмовило у задоволенні претензії ТОВ «С Т А Р Т Б У Д», посилаючись на те, що працівники управління технічного нагляду та контролю за виконанням технічних умов неодноразово надавали зауваження на надані акти.
Отже, як вказує позивач, відповідачем порушено умови договору № 752/5/16-22 від 03.06.2022 в частині повної та своєчасної оплати за виконані позивачем роботи, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів та просить суд стягнути з відповідача 882 492,74 грн, з яких: 771 712,93 грн основного боргу, 81 569,00 грн пені, 16 166,29 грн 3% річних та 13 044,52 грн інфляційних втрат.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, з огляду на наступне.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору № 752/5/16-22 від 03.06.2022, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.
Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
За умовами частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Тобто, законодавець покладає на підрядника обов'язок виконати роботу, а замовник зобов'язаний її прийняти і оплатити.
Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Відповідно до п. 4.1.1. прийняти належним чином надані послуги та оплатити послуги згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 2.4. при виникненні обставин, передбачених в пункті 2.3 договору, Виконавець не пізніше 5-ти (п'яти) календарних днів з моменту виникнення зазначених обставин офіційно інформує замовника про необхідність зміни договірної ціни та надає йому відповідні розрахунки та інші обґрунтовуючі матеріали щодо зміни договірної ціни. Замовник розглядає надані виконавцем документи щодо зміни договірної ціни протягом 20-ти (двадцяти) календарних днів та у разі відсутності у нього зауважень сторони узгоджують усі необхідні умови та підписують додаткову угоду. Без узгодження замовника та без укладання сторонами додаткової угоди до цього договору виконавець не має права надавати послуги, а у випадку, якщо виконавець в порушення цієї умови надає послуги, які призводять до подорожчання вартості послуг, то такі послуги вважаються такими, що надавалися виконавцем за власний рахунок та на власний ризик.
Згідно з п. 2.5. оплата матеріалів (необхідних для надання послуг), придбаних виконавцем, проводиться у розмірі, попередньо погодженому із замовником, з документально підтвердженими фактичними витратами на придбання цих матеріалів згідно з наданими виконавцем рахунками.
Відповідно до п. 2.6. оплата наданих послуг проводиться замовником протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання сторонами Акту приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3).
Судом встановлено, що 22.03.2023 року ТОВ «С Т А Р Т Б У Д» надало ПрАТ «АК «Київводоканал»:
- Акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2023 року (форма № КБ-2в) з підсумковою відомістю ресурсів і довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2023 року (форма № КБ-3) від 02.03.2023 року на суму 254 459,08 грн, в т.ч. ПДВ 42 409,85 грн;
- Акт № 3 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2023 року (форма № КБ-2в) з підсумковою відомістю ресурсів і довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2023 року (форма № КБ-3) від 07.03.2023 року на суму 315 713,80 грн, в т.ч. ПДВ 52 618,97 грн;
- Акт № 4 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2023 року (форма № КБ-2в) з підсумковою відомістю ресурсів і довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2023 року (форма № КБ-3) від 09.03.2023 року на суму 201 540,05 грн, в т.ч. ПДВ 33 590,01 грн.
Факт передачі 22.03.2023 року від ТОВ «С Т А Р Т Б У Д» до ПрАТ «АК «Київводоканал» Актів №№ 2, 3, 4, ПВР, Довідок та іншої виконавчої документації, підтверджується службовою запискою з відміткою ПрАТ «АК «Київводоканал» від 22.03.2023 року № 237/0/5/01-23.
Відповідно до частин 4, 6 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.
За змістом статті 882 ЦК України передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.
Так, згідно з п.6.1 спірного договору після надання всіх передбачених цим договором послуг виконавець передає разом результатами наданих послуг повний комплект виконавчої документації згідно п. 3.1.12 договору (в 2-х екземплярах). У процесі здачі-прийманні послуг сторони перевіряють відповідність наданих послуг умовам цього договору. Здача-приймання здійснюється не пізніше 5 (п'яти) днів після одержання замовником повідомлення від Виконавця про готовність результату наданих послуг до експлуатації.
Відповідно до п.6.2 спірного договору здача-приймання результатів наданих послуг здійснюється у встановленому порядку і оформлюється Актом приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3), дата підписання яких є датою передачі результатів наданих послуг замовнику.
Згідно з п.6.3 спірного договору Акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) підписується уповноваженими представниками сторін. Акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) складаються виконавцем та направляються замовнику, який зобов'язується розглянути їх протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання.
Таким чином, ТОВ «С Т А Р Т Б У Д» свій обов'язок в частині передачі пакету документів, передбаченого у п.п.6.1, 6.3 спірного договору, виконало.
Оскільки 22.03.2023 року відповідач отримав від позивача документи, передбачені у п.п.6.1, 6.3 спірного договору, ПрАТ «АК «Київводоканал» згідно з п.6.3 спірного договору було зобов'язане розглянути ці документи до 05.04.2023 року включно.
Разом з тим, всупереч положенням п.п.6.3, 6.4 спірного договору ПрАТ «АК «Київводоканал» не направило підписані зі свого боку Акти №№ 2, 3, 4 та Довідки, і не направило своїх зауважень.
Правова позиція щодо застосування судами статті 882 Цивільного кодексу України є сталою в судовій практиці Верховного Суду. Так, зокрема, стосовно акта виконаних робіт за договором підряду, підписаного однією стороною, Верховний Суд неодноразово вказував, що "передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором".
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 910/5352/21, від 31.04.2022 у справі №916/693/21.
Зважаючи на ті обставини, що відповідач не надав мотивованої відмови від їх підписання, а тому суд дійшов висновку, що роботи за вказаними актами є прийнятими відповідачем у повному обсязі.
Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості по 3 актам у вищевказані строки, а отже відповідач порушив умови договору № 752/5/16-22 від 03.06.2022 в частині повної та своєчасної оплати.
При цьому Акт № 1, який укладений між сторонами та оплачений ПрАТ «АК «Київводоканал», підтверджує виконання лише частини робіт, які були передбачені Дефектним актом (додаток № 4 до спірного договору) та Локальним кошторисом (додаток № 2 до спірного договору).
Так, Акт № 1 підтверджує виконання робіт, які передбачені у позиціях 2, 3, 12, 17, 25-28, 33-39 Локального кошторису (всього Локальний кошторис має 62 позиції).
Таким чином, заборгованість відповідача по акту №2 за березень 2023 року, акту №3 за березень 2023року та акту №4 за березень 2023 року у загальному розмірі 771 712,93 грн підтверджена матеріалами справи.
Враховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача в розмірі 771 712,93 грн підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача 81 569,00 грн пені, 16 166,29 грн 3% річних та 13 044,52 грн інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За порушення замовником строків оплати наданих і прийнятих послуг, встановлених п. 2.6. договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на період за який нараховується пеня, від суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати (п. 8.5. договору).
Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Судом враховано, що згідно з п.2.6 спірного договору строк для оплати виконаних робіт складає 60 (шістдесят) календарних днів від дати підписання акта приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-3), ПрАТ «АК «Київводоканал» мало оплатити виконані ТОВ «С Т А Р Т Б У Д» роботи за Актами №№ 2, 3, 4 на суму 771 712,93 грн до понеділка 05.06.2023 року включно (останній день 60-денного строку на оплату припав на неділю 04.06.2023 року).
Відтак, починаючи з 06.06.2023 року ПрАТ «АК «Київводоканал» вважається таким, що прострочує оплату виконаних ТОВ «С Т А Р Т Б У Д» робіт за Актами №№ 2, 3, 4 на суму 771 712,93 грн.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за загальний період прострочки виконання боржником його зобов'язання з 06.06.2023 по 05.12.2023 у розмірі 81 569300 грн, суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок є арифметично вірним, а тому позов підлягає задоволенню у цій частині.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Щодо тверджень відповідача про направлення позивачу «проміжного листа» від 10.04.2023 № 1147/5/5/02-23, суд зазначає наступне.
В якості доказів відправлення позивачу «проміжного листа» відповідачем долучено до матеріалів справи копію конверту, який не містить номера поштового відправлення, через що на сайті АТ «УКРПОШТА» неможливо встановити, чи взагалі такий конверт направлявся і надходив до поштового відділення, що обслуговує адресу ТОВ «С Т А Р Т Б У Д». Тобто, поштове відправлення відповідно до наданої копії конверта є простим, а не рекомендованим.
Більше того, з такого конверта неможливо встановити, що ПрАТ «АК «Київводоканал» відправляло цим конвертом саме «проміжний лист» від 10.04.2023 року № 1147/5/5/02-23.
Більше того, копія службової записки за № 1147/5/5/02-23 від 10.04.2023 року, яка була додана до відзиву, не містить як жодної причини пропуску строку, визначеного у п.6.3 спірного договору, так і не містить строку, протягом якого відповідач ще планував розглядати отримані документи.
Суд зазначає, що розділ 6 договору № 752/5/16-22 від 03 червня 2022 року передбачає чіткий алгоритм документального оформлення приймання-передачі виконаних робіт.
Так, направлення такого листа не передбачено ні спірним договором, ні законодавством України. «Проміжний лист» складено (згідно з його датою та вихідним номером) вже після закінчення строку, наданого пунктом 6.3 спірного договору для повернення ТОВ «С Т А Р Т Б У Д» підписаних Актів №№ 2, 3, 4 і Довідок або для направлення ТОВ «С Т А Р Т Б У Д» зауважень до Актів №№ 2, 3, 4.
Твердження відповідача про те, що останній мав право надсилати зауваження до Актів №№ 2, 3, 4 у месенджер «Viber », оскільки службова записка № 1147/5/5/02-23 від 10.04.2023 року була повернута ПрАТ «АК «Київводоканал» через відсутність ТОВ «С Т А Р Т Б У Д» за вказаною на конверті адресою, суд визнає помилковими, з огляду на те, що умови договору № 752/5/16-22 від 03 червня 2022 року не передбачають обмін повідомлення месенджерами, в тому числі Viber, тим більше як засіб обміну документами, які стосуються виконання спірного договору.
Щодо відсутності у ТОВ «С Т А Р Т Б У Д» обов'язку доказувати відповідність поданих актів обсягам виконаної роботи.
Підставою позову ТОВ «С Т А Р Т Б У Д» у справі № 910/1894/24 є те, що ПрАТ «АК «Київводоканал» вважається таким, що прийняло виконані роботи як фактично (що підтверджується низкою доказів), так і шляхом ненадання підписаних зі свого боку Актів №№ 2, 3, 4 чи зауважень до них.
Спірним у даній справі є не обсяг виконаних робіт чи відповідність Актів №№ 2, 3, 4 виконаним роботам, а факт прийняття ПрАТ «АК «Київводоканал» виконаних робіт на загальну суму 882 492,74 грн, у зв'язку з не направленням підписаних Актів №№ 2, 3, 4 і довідок та зауважень до них та несплати за виконані роботи.
Відтак твердження відповідача не знайшли свого підтвердження.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Позивачем до стягнення з відповідача заявлені також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 34 020,00 грн на підставі: договору про надання правової допомоги №189-АО від 17.10.2023, акту виконаних робіт від №001101 від 30.05.2024 на суму 34 020,00грн, ордером та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю.
Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Окрім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).
Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Стосовно того, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, вже висловлювалася Велика Палата Верховного Суду (пункт 21 додаткової постанови від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 підтримала цей висновок.
Перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, врахувавши заперечення відповідача, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд вважає, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвокатів не є співмірним із складністю даної справи.
Суд вважає правомірним нарахування витрат на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.
Відповідно до ст. 129 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С Т А Р Т Б У Д" (08131, Київська область, Бучанський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Боголюбова, 4, офіс 3; ідентифікаційний код 40264524) 771 712 (сімсот сімдесят одна тисяча сімсот дванадцять) грн. 93 коп. основного боргу, 81 569 (вісімдесят одна тисяча п'ятсот шістдесят дев'ять) грн 00 коп. пені, 13 044 (тринадцять тисяч сорок чотири) грн 52 коп. інфляційних втрат, 16 166 (шістнадцять тисяч сто шістдесят шість) грн 29 коп. 3 % річних та 10 589 (десять тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн 91 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 18.07.2024
Суддя І.О. Андреїшина