ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.07.2024Справа № 910/5203/24
Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу
За позовом Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 )
до ІНФОРМАЦІЯ_1" (АДРЕСА_2, (ідентифікаційний код НОМЕР_3)
про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_2,
Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1" про стягнення заборгованості за договором № НОМЕР_4 основного боргу та ІНФОРМАЦІЯ_2 пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2024 залишено позов без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення ухвали суду, у визначений спосіб, зокрема, шляхом подання до суду:
- оригіналів доказів оплати у встановленому законом порядку судового збору у сумі 3 028,00 грн;
- доказів направлення заяви про усунення недоліків позовної заяви з доданими документами відповідачу.
08.05.2024 від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у даній справі. В обґрунтування даного клопотання, позивач зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 не може усунути недоліки в термін визначений судом, у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору, додавши на підтвердження цього виписку з рахунку за 07.05.2024.
Ухвалою суду від 13.05.2024 клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору задоволено; відстрочено Військовій частині НОМЕР_1 сплату судового збору до ухвалення рішення у даній справі.
31.05.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків, зокрема, про сплату судового збору.
17.06.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів та залишення без руху позовної заяви. Так, відповідач зазначає, що оскільки здійснюючи розрахунок пені в позовній заяві позивач застосував ставку в розмірі 0,5%, що є необґрунтованим, на переконання відповідача, є підстави для залишення позовної заяви без руху.
Так, розглянувши дане клопотання відповідача, суд вважає за необхідне зазначити, що обгрунтованність розрахунку пені оцінюється при вирішенні справи по суті та перевірці судом розрахунку позивача. Таким чином, суд дійшов висновку про залишення клопотання відповідача про залишення позовної заяви у даній справі без руху, без розгляду.
Разом з тим, з долучених відповідачем до матеріалів справи платіжних інструкцій вбачається, що після відкриття провадження у справі відповідач здійснив погашення основного боргу за договором у загальному розмірі ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується платіжними інструкціями №29187УГ24 від 04.06.2024, та №29190УГ24 від 04.06.2024, №29188УГ24 від 04.06.2024 та №29189УГ24 від 04.06.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 провадження у справі №910/5203/24 за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1" в частині стягнення основної суми боргу у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_3 - закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору; подальший розгляд у справі №910/5203/24 за позовними вимогами Військової частини НОМЕР_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1" вирішено здійснювати про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_2 пені.
Відповідач не скористався своїм правом, забезпеченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив у встановлений строк суду не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
29.03.2023 між Публічним акціонерним товариством «ІНФОРМАЦІЯ_5» (далі - замовник, відповідач) та Військовою частиною НОМЕР_1 (далі - виконавець, позивач) було укладено договір про надання послуг з ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання щодо надання послуг з ІНФОРМАЦІЯ_29.
Згідно з п. 4.4. договору розмір грошових сум, що підлягають виплаті замовником, щомісячно корегуються з урахуванням індексу інфляції, що визначаються згідно з офіційним повідомленням Державного комітету статистики України.
Позивач у позовній заяві зазначає, що розмір доплати ІНФОРМАЦІЯ_1" за надання послуг ІНФОРМАЦІЯ_6; за листопад 2023 року повинен був становити ІНФОРМАЦІЯ_7.
21 грудня 2023 року на виконання вимог п.4.2 договору з урахуванням ставок передбаченими п. 4.3 та 4.4 договору, на адресу відповідача, позивачем було направлено лист з рахунками на сплату нарахованого індексу інфляції за ІНФОРМАЦІЯ_8 за жовтень, листопад 2023 року згідно договору № НОМЕР_5, а саме:
- рахунок № 47 від 19 грудня 2023 року за жовтень 2023;
- рахунок № 48 від 19 грудня 2023 року за листопад 2023.
18 січня 2024 року позивачем на адресу відповідача було направлено лист з рахунком №1 від 12 січня 2024 року на сплату нарахування індексу інфляції за ІНФОРМАЦІЯ_8 за грудень 2023 року згідно договору № НОМЕР_6 та довідку-розрахунок нарахування індексу інфляції згідно даних Державного комітету статистики України за грудень 2023 року.
19 лютого 2024 року позивачем на адресу ПАТ "ІНФОРМАЦІЯ_5" було направлено лист з рахунком №6 від 15 лютого 2024 року на сплату нарахування індексу інфляції за ІНФОРМАЦІЯ_8 за січень 2024 року згідно договору № НОМЕР_7.
Таким чином, звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначає, що загальна заборгованість ІНФОРМАЦІЯ_1" за надання послуг ІНФОРМАЦІЯ_29 в жовтні, листопаді, грудні 2023 року та січні 2024 року з урахуванням індексу інфляції за жовтень, листопад, грудень 2023 року та січень 2024 року становить ІНФОРМАЦІЯ_9.
Разом з тим, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 провадження у справі №910/5203/24 за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1" в частині стягнення основної суми боргу у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_10 - закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору; подальший розгляд у справі №910/5203/24 за позовними вимогами Військової частини НОМЕР_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1" вирішено здійснювати про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_11
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з п. 9.1 договору він вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє по 31.12.2023.
Відповідно до п. 2.3 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 29.06.2023 визначено, що ІНФОРМАЦІЯ_12.
Відповідно до п. 4.2 договору оплата вартості наданих послуг здійснюється на підставі документів, що підтверджують ІНФОРМАЦІЯ_13.
Оплата наданих послуг протягом першого місяця зберігання здійснюється замовником після закінчення календарного місяця, протягом перших 10 банківських днів наступного місяця, на підставі рахунку виконавця.
Оплата послуг за другий та кожній наступний місяць здійснюється замовником після закінчення календарного місяця, протягом перших 10 банківських днів наступного місяця, на підставі рахунку виконавця.
За місяць ІНФОРМАЦІЯ_14 прийнято 30 діб.
Згідно з п. 4.3 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 29.06.2023 замовник за фактично надані послуги розраховується з виконавцем коштами, виходячи з наступних ставок за 1 тону ІНФОРМАЦІЯ_17, що прийнятий і знаходиться на зберіганні:
ІНФОРМАЦІЯ_15
протягом першого місяця - ІНФОРМАЦІЯ_16;
протягом другого і кожного наступного місяця - ІНФОРМАЦІЯ_16 від залишку ІНФОРМАЦІЯ_17, що зберігається на перше число місяця.
ІНФОРМАЦІЯ_18:
протягом першого місяця - ІНФОРМАЦІЯ_19;
протягом другого і кожного наступного місяця - ІНФОРМАЦІЯ_19 від залишку ІНФОРМАЦІЯ_17, що зберігається на перше число місяця.
Відповідно до п. 4.4 договору розмір грошових сум, що підлягають виплаті замовником, щомісячно корегуються з урахуванням індексу інфляції, що визначаються згідно з офіційним повідомленням Державного комітету статистики України.
Відповідно до ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Так, судом встановлено, що на виконання умов договору в листопаді 2023 року за надання послуг ІНФОРМАЦІЯ_20, що підтверджується актами надання послуг №10/7 від 16 жовтня 2023 року, №13/7 від 16 жовтня 2023 року, ПАТ "ІНФОРМАЦІЯ_5" було сплачено ІНФОРМАЦІЯ_21.
По результатам надання послуг за жовтень 2023 року, дотримуючись вимог п. 4.4 договору, з урахуванням індексу інфляції за жовтень 2023 року в розмірі 100,8%, ціна за приймання, зберігання та відвантаження ІНФОРМАЦІЯ_22
Таким чином, ціна за надання послуг ІНФОРМАЦІЯ_20 в жовтні 2023 року з урахуванням індексу інфляції за жовтень 2023 року склала ІНФОРМАЦІЯ_23).
Тобто, розмір доплати ПАТ "ІНФОРМАЦІЯ_5" за надання послуг ІНФОРМАЦІЯ_6 (ІНФОРМАЦІЯ_24).
На виконання умов договору в грудні 2023 року за надання послуг ІНФОРМАЦІЯ_20, що підтверджується актами надання послуг №10/8 від 13 листопада 2023 року, №13/8 від 13 листопада 2023 року ПАТ "ІНФОРМАЦІЯ_5" було сплачено 261526 ,60 грн, що підтверджується випискою з рахунку за 12.12.2023.
По результатам надання послуг за листопад 2023 року, дотримуючись вимог п. 4.4 договору, з урахуванням індексу інфляції за листопад 2023 року в розмірі 100,5%, ціна за приймання, зберігання та відвантаження ІНФОРМАЦІЯ_25 (ІНФОРМАЦІЯ_16 х 100,5% = ІНФОРМАЦІЯ_26).
Таким чином, ціна за надання послуг ІНФОРМАЦІЯ_20 в листопаді 2023 року з урахуванням індексу інфляції за листопад 2023 року склала ІНФОРМАЦІЯ_27
Тобто, розмір доплати ПАТ "ІНФОРМАЦІЯ_5" за надання послуг ІНФОРМАЦІЯ_20 в листопаді 2023 року з урахуванням індексу інфляції за листопад 2023 року повинен був становити ІНФОРМАЦІЯ_28
На виконання умов договору в грудні 2023 року за надання послуг ІНФОРМАЦІЯ_29, що підтверджується актами наданих послуг №10/9 від 13 грудня 2023 року, №13/9 від 13 грудня 2023 року (додатки №7-8 до позовної заяви), ПАТ "ІНФОРМАЦІЯ_5", було сплачено ІНФОРМАЦІЯ_30 (додаток №9 до позовної заяви).
По результатам надання послуг за грудень 2023 року, дотримуючись вимог п. 4.4 Договору, з урахуванням індексу інфляції за грудень 2023 року в розмірі 100,7%, ціна за ІНФОРМАЦІЯ_31
Таким чином ціна за надання послуг ІНФОРМАЦІЯ_29 в грудні 2023 року з урахуванням індексу інфляції за грудень 2023 року склала ІНФОРМАЦІЯ_32
(ІНФОРМАЦІЯ_33.).
Тобто, розмір доплати ПАТ " ІНФОРМАЦІЯ_5 " за надання послуг ІНФОРМАЦІЯ_29 у грудні 2023 року з урахуванням індексу інфляції за грудень 2023 року повинен був становити ІНФОРМАЦІЯ_34
На виконання умов Договору в лютому 2024 року за надання послуг ІНФОРМАЦІЯ_29, що підтверджується актами наданих послуг №10/10 від 12 січня 2024 року, №13/10 від 12 січня 2024 року ПАТ "ІНФОРМАЦІЯ_5" було сплачено ІНФОРМАЦІЯ_35 (за січень 2024 року), що підтверджується випискою з рахунку за 27.02.2024.
По результатам надання послуг за січень 2024 року, дотримуючись вимог п. 4.4 договору, з урахуванням індексу інфляції за січень 2024 року в розмірі 100,4%, ціна за ІНФОРМАЦІЯ_36).
Таким чином, ціна за надання послуг ІНФОРМАЦІЯ_29 в січні 2024 року з урахуванням індексу інфляції за січень 2024 року склала ІНФОРМАЦІЯ_37
Тобто, розмір доплати ПАТ "ІНФОРМАЦІЯ_5" за надання послуг ІНФОРМАЦІЯ_29 у січні 2024 року з урахуванням індексу інфляції за січень 2024 року повинен був становити ІНФОРМАЦІЯ_38
Позивачем у відповідності до умов договору були сформовані рахунки на сплату нарахування індексу інфляції та надіслані відповідачу. Докази надсилання містяться в матеріалах справи.
Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 5.1.7 договору замовник зобов'язався здійснювати оплату наданих послуг виконавцем згідно умов договору.
Так, в процесі розгляду справи відповідач здійснив погашення основного боргу за договором у загальному розмірі ІНФОРМАЦІЯ_39
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 провадження у справі №910/5203/24 за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1" в частині стягнення основної суми боргу у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_40 - закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору; подальший розгляд у справі №910/5203/24 за позовними вимогами Військової частини НОМЕР_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1" вирішено здійснювати про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_11
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов'язання щодо оплати наданих послуг не здійснив, та є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 6.3 договору у випадку прострочення платежу за договором замовник сплачує пеню відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на період, за який нараховується пеня.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати наданих послуг, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, що підлягає стягненню, має бути обмежений у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відповідний період.
У зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої, за розрахунками суду за визначені позивачем періоди з 11.01.2024 по 29.04.2024, з 11.02.2024 по 29.04.2024, з 11.03.2024 по 29.04.2024, становить 459,11 грн.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 459,11 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.
В частині нарахування розміру пені в позові слід відмовити, оскільки при здійсненні розрахунку позивачем порушено норми чинного законодавства України.
За таких обставин, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1" (АДРЕСА_2, (ідентифікаційний код НОМЕР_3) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) пеню у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_41
У решті позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 18.07.2024
Суддя І.О. Андреїшина