ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.06.2024Справа № 910/12474/23
Суддя Господарський суд міста Києва Літвінова М.Є., розглянувши
заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грінвіль Парк Київ"
про ухвалення додаткового рішення
у справі №910/12474/23
За позовом Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Активні інвестиції"
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грінвіль Парк Київ"
За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1. ОСОБА_1
2. ОСОБА_2
3. ОСОБА_3
4. ОСОБА_4
5. ОСОБА_5
6. ОСОБА_6
7. ОСОБА_7
8. ОСОБА_8
9. ОСОБА_9
10. ОСОБА_10
11. ОСОБА_11
12. ОСОБА_12
13. ОСОБА_13
14. ОСОБА_14
про визнання недійсними рішень загальних зборів.
Представники учасники справи:
Від позивача: Неведомський В.О. ; Демченко Т.С. ;
Від відповідача: Батрин С.В. ;
Від третьої особи-1: не з'явився;
Від третьої особи-2:не з'явився;
Від третьої особи-3: Батрин С.В. ;
Від третьої особи-4: Батрин С.В. ;
Від третьої особи-5: Батрин С.В. ;
Від третьої особи-6: Батрин С.В. ;
Від третьої особи-7: не з'явився;
Від третьої особи-8: не з'явився;
Від третьої особи-9: не з'явився;
Від третьої особи-10: не з'явився;
Від третьої особи-11: Батрин С.В. ;
Від третьої особи-12: не з'явився;
Від третьої особи-13: Батрин С.В. ;
Від третьої особи-14: не з'явився.
Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Активні інвестиції" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грінвіль Парк Київ" (далі - відповідач) про:
1) визнання недійсним рішення по питанню № 1 порядку денного Загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ", що зафіксоване в Протоколі № 3 від 22 травня 2023 року, яким обрано голову загальних зборів ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), секретаря загальних зборів ОСОБА_14 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), лічильну комісію загальних зборів у наступному складі: ОСОБА_13 (РНОКПП: НОМЕР_3 ); ОСОБА_8 (РНОКПП: НОМЕР_4 ); ОСОБА_4 3215708218);
2) визнання недійсним рішення по питанню № 4 порядку денного Загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ", що зафіксоване в Протоколі № 3 від 22 травня 2023 року, яким відкликано ОСОБА_18 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) з посади ревізора Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ";
3) визнання недійсним рішення по питанню № 5 порядку денного Загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ", що зафіксоване в Протоколі № 3 від 22 травня 2023 року, яким затверджено положення про ревізійну комісію Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ" в редакції, представленій ініціативною групою;
4) визнання недійсним рішення по питанню № 6 порядку денного Загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ", що зафіксоване в Протоколі № 3 від 22 травня 2023 року, яким створено ревізійну комісію Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ" та обрано її членів к кількості 3 осіб: ОСОБА_12 (РНОКПП: НОМЕР_6 ); ОСОБА_13 (РНОКПП: НОМЕР_3 ); ОСОБА_14 (РНОКПП: НОМЕР_2 );
5) визнання недійсним рішення по питанню № 7 порядку денного Загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ", що зафіксоване в Протоколі № 3 від 22 травня 2023 року, яким відкликано членів Правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ": ОСОБА_19 (РНОКПП: НОМЕР_7 ); ОСОБА_18 (РНОКПП: НОМЕР_5 ); ОСОБА_20 (РНОКПП: НОМЕР_8 );
6) визнання недійсним рішення по питанню № 8 порядку денного Загальних зборів Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ", що зафіксоване в Протоколі № 3 від 22 травня 2023 року, яким затверджено положення про правління Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ" в редакції, представленій ініціативною групою;
7) визнання недійсним рішення по питанню № 9 порядку денного Загальних зборів Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ", що зафіксоване в Протоколі № 3 від 22 травня 2023 року, яким обрано членів Правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ" у складі 9 осіб: ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_9 ); ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_10 ); ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_11 ); ОСОБА_7 (РНОКПП: НОМЕР_12 ); ОСОБА_8 (РНОКПП: НОМЕР_4 ); ОСОБА_9 (РНОКПП: НОМЕР_13 ); ОСОБА_10 (РНОКПП: НОМЕР_14 ); ОСОБА_11 (РНОКПІІ: НОМЕР_15 );
8) визнання недійсним рішення по питанню № 10 порядку денного Загальних зборів Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ", що зафіксоване в Протоколі № 3 від 22 травня 2023 року, яким затверджено Статут Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ" в новій редакції, представленій ініціативною групою;
9) визнання недійсним рішення по питанню № 11 порядку денного Загальних зборів Об?еднання співвласників багатоквартирного будинку "ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ", що зафіксоване в Протоколі № 3 від 22 травня 2023 року, яким надано голові загальних зборів - ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та секретарю загальних зборів Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ" - ОСОБА_14 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) повноваження на підписання протоколу загальних зборів Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ";
10) визнання недійсним рішення по питанню № 12 порядку денного Загальних зборів Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ", що зафіксоване в Протоколі № 3 від 22 травня 2023 року, яким надано голові загальних зборів ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) повноваження вчиняти необхідні дії для державної реєстрації внесення змін до відомостей про Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, підписувати всі необхідні документи та видавати довіреності для цих цілей;
11) визнання недійсним рішення по питанню № 3 порядку денного Засідання Правління Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ", що зафіксоване в Протоколі № 1 від 22 травня 2023 року, яким обрано Головою Правління - ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_9 ) та призначено його на дану посаду з 22 травня 2023 року
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 відмовлено повністю в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Активні інвестиції".
20.05.2024 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.
24.05.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли заперечення на заяву представника відповідача від 20.05.2024, відповідно до яких позивач просив суд відмовити в задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, з огляду на наступне:
- відповідач не надав детального опису робіт адвоката Батрина С.В.;
- відповідач не довів співмірність витрат на правничу допомогу;
- у матеріалах заяви відсутні належні та допустимі докази, що підтверджують направлення усім учасникам справи заяви про ухвалення додаткового рішення;
- відповідач до судових дебатів не надав договір № БН про надання правової допомоги від 18.09.2023, в якому визначено розмір понесених судових витрат;
- адвокат Бантрин С.В. формально здійснював представництво відповідача під час розгляду даної справи.
24.05.2024 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли письмові пояснення щодо заперечень представника позивача, в яких відповідач не погоджується з доводами позивача, з огляду на те, що адвокат Батрин С.М. приймав участь у судових засідання, представляючи інтереси ОСББ, подавав до суду процесуальні документи. Крім того, представник відповідача зазначив, що гонорар адвоката визначено у фіксованому розмірі, який не потребує додаткової деталізації, предметом договору № БН є представництво відповідача у справі №910/12474/23 в суді першої інстанції, вартість правової допомоги сплачується на користь адвоката у разі ухвалення рішення на корить ОСББ, тобто 120 000,00 грн. Також, на спростування тверджень позивача щодо відсутні належних та допустимих доказів, що підтверджують направлення усім учасникам справи заяви від 20.05.2024, адвокат Батрин С.М. посилається на ч.9 ст. 80 ГПКУ, з якої вбачається, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.
Представники третіх осіб-1, -2, -7, -8, -9, -10, -12, -14 у судове засідання 26.06.2024 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
Представник позивача у судовому засіданні 26.06.2024 заперечив проти заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення та просив суд відмовити в її задоволенні.
Представник відповідача у судовому засіданні 26.06.2024 підтримав заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення та просив суд задовольнити її в повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд розглянувши 26.06.2024 у судовому засіданні клопотання представника відповідача про ухвалення додаткового рішення, зазначає наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Пунктом 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України установлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2)пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3)пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відтак, ч. 3 ст. 4 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом п.1 ч.3 ст.123 та ст.126 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.
Відповідно до ст.56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Слід зазначити, що юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді. Держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом. Витрати юридичної особи на надані їй у господарському судочинстві послуги адвоката відшкодовуються в порядку, встановленому процесуальним законом.
Відповідно до вимог ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.27,30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17; додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 914/359/18.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази відповідно до статті 124 Господарського процесуального кодексу України подаються разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
На підтвердження витрат у сумі 120 000,00 грн представник відповідача надав до суду копію договору № БН (про надання правової допомоги) від 18.09.2023 року, акт передачі-приймання наданих послуг про надання правової допомоги від 16.05.2024 року.
Окрім того матеріали справи містять свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю серія КВ № 000746 та копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги АА № 1354537.
18 вересня 2023 року між адвокатом Батрин Станіславом Віталійовичем (далі-адвокат) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Грінвіль Парк Київ" (далі-клієнт) укладено договір № БН (про надання правової допомоги) відповідно до якого, клієнт в порядку та на умовах, визначених цим Договором, дає завдання-доручення, а адвокат зобов'язується відповідно до завдання-доручення клієнта надати йому правову допомогу: консультування з питань права (включно, матеріального та процесуального права] та представництво інтересів Клієнта у справі №910/12474/23 за позовом АТ ЗНВКІФ «Грінвіль Інвест» від імені та в інтересах якого діє ТОВ «КУА «Активні Інвестиції» до об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грінвіль Парк Київ» про визнання недійсними рішень загальних зборів ОСББ «Грінвіль Парк Київ». Предмет договору охоплює надання Клієнту правової допомоги у судах всіх інстанцій у межах справи №910/12474/23 (п.1.1).
Відповідно до п. 1.2 Договору, на виконання завдання клієнта, адвокат може здійснювати представництво клієнта: у всіх судах всіх інстанцій України; у відносинах з фізичними та юридичними особами; перед третіми особами. Для даних цілей, адвокат наділяється усіма правами, якими клієнт наділений відповідно до чинного законодавства та відповідного процесуального статусу у суді.
Вартість (ціна) правової допомоги, визначеної п. 1.1. Договору (фіксований розмір гонорару) у суді першої інстанції становить 120 000 гривень 00 копійок. Вказана сума сплачується у повному обсязі у 45 - денний строк з дати ухвалення судом першої інстанції судового рішення (яким завершується розгляд справи у відповідній інстанції) на користь Клієнта (4.1 Договору).
Відповідно до акту передачі-приймання наданих послуг від 16.05.2024, на виконання п. 1.1. Договору про надання правової допомоги БН від 18 вересня 2023 року, адвокатом відповідно до завдання-доручення клієнта надано йому правову допомогу - консультування з питань права (включно, матеріального та процесуального права) та представництво інтересів Клієнта у справі №910/12474/23 за позовом АТ ЗНВКІФ «Грінвіль Інвест» від імені та в інтересах якого діє ТОВ «КУА «Активні Інвестиції» до об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грінвіль Парк Київ» про визнання недійсними рішень загальних зборів ОСББ «Грінвіль Парк Київ». Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 року у справі №910/12474/23 у задоволенні позову відмовлено, що є корисним результатом для Клієнта відповідно до п. 1.3 Договору про надання правової допомоги. Клієнт не має претензій до якості та обсягу наданої правової допомоги. Послуги надані адвокатом вичерпно, невідкладно, відповідно до завдання-доручення Клієнта. Вартість (ціна) правової допомоги, визначеної п. 1.1 Договору (фіксований розмір гонорару] у суді першої інстанції склала 120 000 грн. 00 коп. та сплачується у повному обсязі у 45 - денний строк з дати ухвалення судом першої інстанції судового рішення (яким завершується розгляд справи у відповідній інстанції) на користь Клієнта.
За приписами ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У запереченнях на заяву представника відповідача від 20.05.2024 позивач просив суд відмовити в задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, з огляду на наступне:
- відповідач не надав детального опису робіт адвоката Батрина С.В.;
- відповідач не довів співмірність витрат на правничу допомогу;
- у матеріалах заяви відсутні належні та допустимі докази, що підтверджують направлення усім учасникам справи заяви про ухвалення додаткового рішення;
- відповідач до судових дебатів не надав договір № БН про надання правової допомоги від 18.09.2023, в якому визначено розмір понесених судових витрат;
- адвокат Бантрин С.В. формально здійснював представництво відповідача під час розгляду даної справи.
Суд зазначає, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 ГПК України).
Суд звертає увагу, що за приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові від 22.10.2020 Верховного Суду по справі №910/9187/19.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (частина 5 статті 126 ГПК України).
Частиною 6 статті 126 ГПК України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Оцінюючи заявлений до відшкодування розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката, суд виходить з того, щоб відповідні витрати не мали надмірний характер, а також відповідали критеріям співмірності, розумності та обґрунтованості такого розміру з урахуванням обставин справи.
Вирішуючи питання, чи є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, суд не може погодитись, що витрати на професійну правничу допомогу заявлені представником відповідача у розмірі 120 000,00 грн є співрозмірні складності справи.
Одночасно судом ураховано кількість та обсяг підготовлених адвокатом відповідача процесуальних документів та тривалість розгляду справи судом.
Суд не приймає до уваги доводи представника позивача формального здійснення представництвавідповідача адвокатом Батрином С.В., оскільки представник приймав участь у підготовчих та судових засіданнях та подавав до суду процесуальні документи, в яких сформовано позицію клієнта відносно заявлених позовних вимог. Також, до матеріалів справи долучено ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АА № 1354537 Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Грінвіль Парк Київ" на підставі договору № БН (про надання правової допомоги) від 18.09.2023.
Відповідно до положень ч.8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Таким чином, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення 16.05.2024, докази, що підтверджують розмір судових витрат, а саме: договір № БН (про надання правової допомоги) від 18.09.2023, в якому визначено вартість (ціна) правової допомоги, надано суду 20.05.2024. З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про дотримання представником відповідача строків для подання до суду доказів, що підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу представника відповідача.
Крім того, суд не погоджується з твердженнями представника позивача щодо відсутні належних та допустимих доказів, що підтверджують направлення усім учасникам справи заяви про ухвалення додаткового рішення, в силу положень ч.9 ст. 80 ГПКУ, з якої вбачається, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/7334/21, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).
Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 викладено правову позицію, згідно з якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та [або] значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім [орієнтовним] розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 129 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 ГПК України. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання заінтересованої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).
Водночас суд з урахуванням позиції викладеній у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 липня 2022 року у справі 910/7765/20 вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правову допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі з урахуванням предмету спору, складності відповідної роботи.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019р. Верховного Суду по справі №910/4515/18.
В силу частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У справі "Салов проти України" від 06.09.2005 Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно зі статтею 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі "Hirvisaari v. Finland"). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі "Ruiz Torija v. Spain").
У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд не може погодитись, що витрати на професійну правничу допомогу заявлені представником відповідача у розмірі 120 000,00 грн є співрозмірні до предмета спору та складності справи.
Отже, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про розподіл судових витрат шляхом стягнення з Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Активні інвестиції" на професійну правничу допомогу в суді першої інстанцій у загальному розмірі 60 000,00 грн.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Заяву представника Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грінвіль Парк Київ" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест" (79053, Львівська обл., місто Львів, КНЯГИНІ ОЛЬГИ, будинок 100Б) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Активні інвестиції" (79053, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ КНЯГИНІ ОЛЬГИ, будинок 100Б) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грінвіль Парк Київ" (04050, місто Київ, вул.Пимоненка Миколи, будинок 19) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп.
3. В іншій частині заяви відмовити
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Повний текст складно та підписано: 12.07.2024.
Суддя М.Є. Літвінова