16.07.2024 року м.Дніпро Справа № 908/3176/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: Руденко А.О. (поза межами суду);
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форус олеум" на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.03.2024 (суддя Проскуряков К.В., повний текст підписано 14.03.2024) у справі №908/3176/23
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ агротек" (електронна пошта: невідома; вул. Столична, буд. 4, кв. 6, м. Кагарлик, Київська область, 09201; код ЄДРПОУ 39562660; (представник позивача адвокат: Руденко Андрій Олександрович; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Форус олеум" (електронна пошта: forus_oleum@ukr.net; ІНФОРМАЦІЯ_2; пр. Незалежності, буд. 75, офіс 307, м. Житомир, 10001; код ЄДРПОУ 43592675)
про стягнення 409 774,28 грн.,
До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ агротек" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форус олеум" про стягнення 409 774,28 грн., з яких: 311 253,77 грн. основної заборгованості, 83 145,43 грн - інфляційних втрат, 15 375,08 грн - 3 %річних.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача перед позивачем заборгованості за поставлений товар на загальну суму 311 253,77 грн.
У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання в частині строків оплати за отриманий товар позивачем нараховано 3 % річних за період з 17.02.2022 по 10.10.2023 включно на суму 15 375,08 грн. та інфляційні втрати за період з березня 2022 по вересень 2023 включно у розмірі 83 145,43 грн.
20.11.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ агротек" до суду надійшла заява № б/н від 16.11.2023 (вх. № 24823/08-08/23 від 20.11.2023) про відшкодування витрат за надану професійну правничу допомогу на суму 40 000,00 грн.
19.02.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ агротек" до суду надійшла заява № б/н від 09.02.2024 (вх. № 3879/08-08/24 від 19.02.2024) про відшкодування витрат за надану правничу допомогу, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 56 000,00 грн. витрат на надання правничої допомоги.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.03.2024 у справі №908/3176/23 позов задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форус олеум" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ агротек" основну заборгованість у розмірі 311253 грн. 77 коп., інфляційні витрати на суму 83 145 грн. 43 коп., 3 % річних у розмірі 15 375 грн. 08 коп., витрат по сплаті судового збору на суму 6 146 грн. 61 коп. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 40 000 грн. 00 коп.
Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Форус олеум", в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким зменшити витрати на правничу допомогу та суми штрафних санкцій.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що:
- ним не було отримано ухвалу про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками до неї, що позбавляє останнього права на захист;
- додаткове стягнення суми, яка ймовірно може складатися з 3% річних, інфляційних втрат та можливо додаткових штрафних санкцій, про що відповідачу не відомо, оскільки позовної заяви та відповідного розрахунку суми стягнення не отримував, тому позовні вимоги в частині їх стягнення на користь позивача з відповідача не підлягають задоволенню;
- судові витрати на правничу допомогу є безпідставним, а позовні вимоги в частині їх стягнення на користь позивача з відповідача не підлягають задоволенню.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ агротек", у відзиві на апеляційну скаргу проти задоволення апеляційної скарги заперечило. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги повністю.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 03.04.2024 здійснено запит матеріалів справи №908/3176/23 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
15.03.2024 матеріали справи №908/3176/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.02.2024 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу відповідача залишено без руху через неподання доказів оплати судового збору, а також необхідності уточнення вимог прохальної частини скарги. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
24.04.2024 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 15.04.2024 надійшла заява про усунення недоліків скарги, в якій зазначено, що апелянт оскаржує рішення лише в частині стягнення інфляційних втрат на суму 83 145 грн. 43 коп. та 3 % річних у розмірі 15 375 грн. 08 коп., всього в сумі 98 520,51 грн та в частині витрат на правничу допомогу, а також додано платіжну інструкцію №323 від 18.04.2024 про сплату 3220,80 грн.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2024 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Форус олеум" на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.03.2024 у справі № 908/3176/23; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 16.07.2024.
12.06.2024 до суду від представника позивача адвоката Руденко Андрія Олександровича надійшло клопотання про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Також 12.06.2024 до суду від представника позивача надійшло клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 24 000 грн.
В судовому засіданні представником позивача надані пояснення стосовно апеляційної скарги. Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався; про дату, час і місце судового засідання попереджений належним чином (ухвалу отримав в електронний кабінет 13.05.2024 о 17:58 годині). Явка учасників у засідання обов'язковою не визнавалась, відтак, неявка апелянта у судове засідання не перешкоджає перегляду рішення в апеляційному порядку.
В судовому засіданні 16.07.2024 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
24.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ агротек" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форус олеум" (Покупець) укладений договір поставки № 24/01/2022 (Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався в порядку, на умовах і в строк, як визначено в цьому договорі, поставити (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити сою іменовану в подальшому "Товар", найменування, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість зазначається у видатковій(их) накладні(их) та специфікації(ях). Специфікації є невід'ємними частинами цього Договору.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що поставка товару може здійснюватися як однією, так і декількома партіями. Під "партією товару" сторони розуміють кількість товару, на яку оформлена одна видаткова накладна та специфікація, рахунок-фактура.
Оплата товару здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі цього договору (п. 4.1. договору).
Відповідно до п. 4.2. договору, оплата продукції здійснюється шляхом безготівкового перерахування 86% вартості фактично поставленої партії Продукції на поточний рахунок Постачальника, зазначений у цьому Договорі у строк, що не перевищує 1 (один) календарний день з дати поставки відповідної партії Продукції. Оплата інших 14% вартості товару здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок Постачальника після отримання повідомлення від Постачальника про реєстрацію податковим органом податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних на Товар. Узгодження найменування, кількості, ціни за одиницю та загальної вартості Товару, здійснюється шляхом підписання Специфікації, виставлення постачальником рахунку-фактури та оплати його Покупцем. У випадку, якщо в платіжному дорученні на оплату Товару буде зазначена інша інформація, як підстава оплати, ніж та яка визначена цим пунктом, Товар вважається оплаченим покупцем згідно цього Договору. При цьому платежі Покупця зараховуються Постачальником в порядку черговості виникнення зобов'язань. Сторони мають право узгодити інший строк оплати товару, який зазначається у відповідній Специфікації до цього Договору.
Умови поставки товару врегульовані в розділі 5 договору.
Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох Сторін, скріплення печатками, та діє до 31 грудня 2022 року, однак припиняє свою дію не раніше повного виконання Сторонами своїх зобов'язань по даному договору "…" (п. 6.1. Договору).
Згідно з п. 6.2. договору, припинення дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час його дії.
Відповідно до п. 8.1. договору, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором відповідно до чинного законодавства та умов цього договору.
За невиконання чи неналежне виконання умов цього договору винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій стороні заподіяні таким невиконанням (неналежним виконанням) збитки та сплатити передбачені цим договором штрафні санкції (п. 8.2. договору).
Пунктом 8.9. договору сторони передбачили, що за порушення покупцем строків оплати товару, визначених умовами даного договору, покупець зобов'язується сплатити відповідну суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 (три) % річних від простроченої суми.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору сторонами підписана Специфікація № 1 від 24.01.2022 щодо поставки Товару - сої врожаю 2021 року, строк поставки - 30.01.2022, кількість тон: 50 тон (+/- 10%), загальною вартістю 835 000,00 грн., в т.ч. ПДВ.
У пункті 2 Специфікації №1 зазначено, що поставка здійснюється на умовах EXW (самовивіз товару зі складу продавця) відповідно до Правил Інкотермс в редакції 2010 року. За цією Специфікацією допускається поставка Товару партіями, в межах строку поставки.
Покупець здійснює оплату у розмірі 86% від вартості товару за фактом загрузки та 14% за фактом реєстрації податкової накладної (п. 5 Специфікації №1 до Договору поставки).
На виконання умов Договору поставки (Специфікація №1) позивач передав у власність відповідача товар - сою врожаю 2021 року в кількості 46,32 тон на загальну суму 773 543,85 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується такими документами:
- видаткова накладна № КА-0000005 від 25.01.2022 на суму - 411 487,92 грн., в т.ч. ПДВ, товарно-транспортна накладна №06 від 25.01.2022; податкова накладна № 5 від 25.01.2022 зареєстрована Єдиному реєстрі податкових накладних 36.01.2022, про свідчить відповідна квитанція податкового органу про реєстрацію податкової накладеної;
- видаткова накладна № КА-0000006 від 25.01.2022 на суму - 362 055,93 грн., в т.ч. ПДВ, товарно-транспортна накладна №05 від 25.01.2022; податкова накладна №6 від 25.01.2022 зареєстрована Єдиному реєстрі податкових накладних 26.01.2022, про свідчить відповідна квитанція податкового органу про реєстрацію податкової накладної;
25.01.2022 та 31.01.2022 відповідач здійснив оплату за вищевказаний товар у повному обсязі на суму 773 543,85 грн. згідно платіжних доручень № 279 від 25.01.2022 у розмірі 678 547,37 грн. та № 467 від 31.01.2022 у розмірі 94 996,48 грн. відповідно.
Також, Специфікацією № 2 від 03.02.2022 до договору сторони погодили поставку товару - сої врожаю 2021 року в строк - 08.02.2022, кількістю 100 т (+/- 10%), загальною вартістю 1 720 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 14%.
У пункті 2 Специфікації № 2 зазначено, що поставка здійснюється на умовах EXW (самовивіз товару зі складу продавця) відповідно до Правил Інкотермс в редакції 2010 року. За цією Специфікацією допускається поставка Товару партіями, в межах строку поставки.
Покупець здійснює оплату у розмірі 86% від вартості товару за фактом загрузки та 14% за фактом реєстрації податкової накладної (п. 5 Специфікації № 2 до Договору поставки).
На виконання умов договору (Специфікація № 2) позивач передав у власність відповідача товар - сою врожаю 2021 року в кількості 97,08 тон на загальну суму 1 669 776,08 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується такими документами:
- видаткова накладна № КА-0000007 від 03.02.2022 на суму - 419 680,02 грн., в т.ч. ПДВ, товарно-транспортна накладна № 07 від 03.02.2022; податкова накладна № 1 від 03.02.2022 зареєстрована Єдиному реєстрі податкових накладних 15.02.2022, про свідчить відповідна квитанція податкового органу про реєстрацію податкової накладної;
- видаткова накладна № КА-0000008 від 03.02.2022 на суму - 438 600,02 грн., в т.ч. ПДВ, товарно-транспортна накладна № 08 від 03.02.2022; податкова накладна № 2 від 03.02.2022 зареєстрована Єдиному реєстрі податкових накладних 15.02.2022, про свідчить відповідна квитанція податкового органу про реєстрацію податкової накладної;
- видаткова накладна № КА-0000009 від 03.02.2022 на суму - 419 336,02 грн., в т.ч. ПДВ, товарно-транспортна накладна № 09 від 03.02.2022; податкова накладна № 3 від 03.02.2022 зареєстрована Єдиному реєстрі податкових накладних 15.02.2022, про свідчить відповідна квитанція податкового органу про реєстрацію податкової накладної;
- видаткова накладна № КА-0000010 від 03.02.2022 на суму - 392 160,02 грн., в т.ч. ПДВ, товарно-транспортна накладна № 10 від 03.02.2022; податкова накладна № 4 від 03.02.2022 зареєстрована Єдиному реєстрі податкових накладних 15.02.2022, про свідчить відповідна квитанція податкового органу про реєстрацію податкової накладної.
03.02.2022 відповідач здійснив оплату за вищевказаний товар на суму 1 464 715,79 грн. згідно платіжних доручень № 499 від 03.02.2022 у розмірі 752 877,19 грн. та № 500 від 03.02.2022 у розмірі 711 838,60 грн. відповідно, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за поставлений товар згідно специфікації № 2 у розмірі 205 060,29 грн.
Крім цього, Специфікацією № 3 від 11.02.2022 до договору сторони погодили поставку товару - сої врожаю 2021 року в строк - 15.02.2022, кількістю 50 т (+/- 10%), загальною вартістю 900 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 14%.
У пункті 2 Специфікації № 3 зазначено, що поставка здійснюється на умовах EXW (самовивіз товару зі складу продавця) відповідно до Правил Інкотермс в редакції 2010 року. За цією Специфікацією допускається поставка Товару партіями, в межах строку поставки.
Покупець здійснює оплату у розмірі 86% від вартості товару за фактом загрузки та 14% за фактом реєстрації податкової накладної (п. 5 Специфікації № 2 до Договору поставки).
11.02.2022 платіжним дорученням № 570 відповідач сплатив позивачу 726 315,79 грн. як попередню оплату за специфікацією № 3 та 15.02.2022 Державною податковою службою України зареєстровано податкову накладну № 5 від 11.02.2022 на суму попередньої оплати за вказаною специфікацією.
У зв'язку з вищевикладеним, на підставі п. 4.1. договору позивачем 11.02.2022 зараховано 205 060,29 грн. на погашення заборгованості за поставку товару згідно специфікації № 2, яка відбулась 03.02.2022, з урахуванням чого утворилась переплата в розмірі 521 255,50 грн.
На виконання умов договору (Специфікація № 3) позивач передав у власність відповідача товар - сою врожаю 2021 року в кількості 48,04 тон на загальну суму 864 719,80 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується такими документами:
- видаткова накладна № КА-0000011 від 15.02.2022 на суму - 394 559,91 грн., в т.ч. ПДВ, товарно-транспортна накладна № 11 від 15.02.2022;
- видаткова накладна № КА-0000012 від 15.02.2022 на суму - 470 159,89 грн., в т.ч. ПДВ, товарно-транспортна накладна № 12 від 15.02.2022; податкова накладна № 6 від 15.02.2022 зареєстрована Єдиному реєстрі податкових накладних 15.02.2022, про свідчить відповідна квитанція податкового органу про реєстрацію податкової накладної.
Враховуючи вищевикладене, 15.02.2022 позивачем на підставі п. 4.1. договору суму у розмірі 521 225,50 грн. зараховано на погашення заборгованості за поставку товару, яка відбулась 15.02.2022, з урахуванням чого у відповідача утворилась заборгованість на суму 343 464,30 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 16.02.2022 платіжним дорученням № 647 відповідач сплатив позивачу 32 210,53 грн., внаслідок чого станом на 16.02.2022 у відповідача виникла заборгованість за поставлений товар на загальну суму 311 253,77 грн.
У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання в частині строків оплати за отриманий товар позивачем нараховано 3 % річних за період з 17.02.2022 по 10.10.2023 включно на суму 15 375,08 грн. та інфляційні втрати за період з березня 2022 по вересень 2023 включно у розмірі 83 145,43 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості вимог позивача.
Розмір заявлених до стягненні інфляційних втрат та 3% річних визнаний судом правильним.
Надавши оцінку усім доданим доказам з урахуванням складності цієї справи, врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, зважаючи на клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 40 000,00 грн. від попередньо заявленої суми (56 000,00 грн.), який відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. Решту витрат на правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн. суд поклав на позивача.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
За приписами частини 2 статті 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов'язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Однак сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (ч. 2 ст. 692 ЦК України).
У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.
Якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (ч. 3 ст. 692 ЦК України).
Матеріали справи свідчать, що на виконання п. 1.1. договору у період з 25.01.2022 по 15.02.2022 позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 3 308 039,73 грн.
В порушення умов договору відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар у розмірі 2 996 785,96 грн.
Отже, заборгованість відповідача за отриманий товар за Договором поставки № 24/01/2022 від 24.01.2022 становить 311253,77 грн.
Відповідачем факт порушення взятих на себе зобов'язань за умовами Договору в частині своєчасної і повної оплати за отриманий товар належними і допустимими доказами, в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, не спростований.
За змістом положень статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ст. 612 ЦК України)
Відповідач доказів оплати товару в повному обсязі суду не надав.
З урахуванням викладеного, оскільки заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 311253,77 грн. за поставлений позивачем товар не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 311253,77 грн. основного боргу обґрунтовано визнана Господарським судом такою, що підлягає задоволенню.
У цій частині рішення апелянт не оскаржує.
Позивачем також заявлені вимоги про стягнення 3 % річних за період з 17.02.2022 по 10.10.2023 включно на суму 15 375,08 грн. та інфляційні втрати за період з березня 2022 по вересень 2023 включно у розмірі 83 145,43 грн.
Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплати гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати товару, поставленого за Договором поставки, вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних і інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.
Перевіривши розрахунки заявлених до стягнення сум, апеляційний суд визнав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідачем контррозрахунок суми заборгованості заявленої позивачем до стягнення, зокрема інфляційних нарахувань та 3 % річних, суду не наданий.
Щодо доводів апелянта з приводу того, що ним не було отримано ухвалу про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками до неї.
Як було встановлено Господарським судом позивачем направлено копію позовної заяви разом з додатками до неї на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, чим виконано вимоги процесуального кодексу.
Також, 16.11.2023 ухвалою суду позивачу запропоновано повторно направити відповідачу копію позовної заяви з доданими до неї документами на поштову адресу, або на адресу електронної пошти, або в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, докази направлення надати суду.
Позивачем направлено відповідачу на електронну адресу: forus_oleum@ukr.net копію позовної заяви з додатками до неї та копію клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу.
У відповідь на надіслані процесуальні документи відповідачем було надіслано заяву про зменшення витрат на правничу допомогу.
Таким чином, отримавши електронною поштою копію позову з додатками до нього та копію заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу відповідач скористався правом на подання заяви про зменшення судових витрат, проте не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у зв'язку з чим твердження про обмеження його у такому праві є необґрунтованим.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що додаткове стягнення суми, яка ймовірно може складатися з 3% річних, інфляційних втрат та можливо додаткових штрафних санкцій, про що відповідачу не відомо, оскільки позовної заяви та відповідного розрахунку суми стягнення не отримував, тому позовні вимоги в частині їх стягнення на користь позивача з відповідача не підлягають задоволенню, апеляційний суд відхиляє, з урахуванням наступного.
Відповідач розмежовує інфляційні втрати та 3% річних із штрафними санкціями, але просить суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення саме штрафних санкцій.
Суд першої інстанції в рішенні суду зазначив, що позивачем стягуються 3% річних за період з 17.02.2022 по 10.10.2023 включно на суму 15 375,08 грн., та інфляційні втрати за період з березня 2022 по вересень 2023 включно у розмірі 83145,43 грн.
Відповідач міг просити суд апеляційної інстанції скасувати рішення в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Проте, відповідач просить суд скасувати рішення суду в частині стягнення штрафних санкцій, які позивачем заявлені не були.
Доводи про те, що судові витрати на правничу допомогу є безпідставним, а позовні вимоги в частині їх стягнення на користь позивача з відповідача не підлягають задоволенню оцінюються колегією суддів критично з огляду на наступне.
Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає про те, що не погоджується із сумою судових витрат в розмірі 56 000 грн., які зазначені в заяві про відшкодування витрат за надану професійну правничу допомогу та просить суд апеляційної інстанції зменшити розмір витрат на правову допомогу.
При цьому, не зазначає до якого розміру їх треба зменшити, проте судом першої інстанції стягнуто 40000 грн. витрат на правничу допомогу, що говорить про те, що судом першої інстанції було зменшено їх заявлений розмір.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Таким чином, відповідач не просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення 40000 грн. витрат на правничу допомогу.
По тексту апеляційної скарги відповідач не погоджується із 56 000 грн. заявлених витрат, а не з 40000 грн. стягнутих судом, а тому не наводить норму права, яку було порушено або неправильно застосовано судом першої інстанції під час стягнення витрат за надану правничу допомогу позивачу.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, зазначає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове стягнення витрат на правничу допомогу, зменшивши їх до 40000,00 грн.
Господарський суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надав оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, дійшов правомірного висновку про часткове задоволення заяви позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Щодо витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
12.06.2024 від позивача надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій просить стягнути з відповідача 24000,00 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Колегія суддів вважає цю заяву такою, що частково підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За приписами п.12 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення.
Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 27.01.2022 у справі №910/6360/20, від 17.01.2023 у справі №911/1388/16).
Відповідно до частини 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, позивачем дотримано строки подання відповідних доказів на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, визначених ч.8 ст.129 ГПК України.
Між позивачем та Адвокатським об'єднанням "Лекс груп" укладено договір про надання правової допомоги від 05.10.2023.
В підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 24 000,00 грн., позивачем додано до матеріалів справи, в т.ч.: копію договору про надання правничої допомоги від 05.10.2023, укладеного з АО "Лекс груп", копію додатка № 1 до договору про надання правничої допомоги від 05.10.2023, копію акта № 3 наданих послуг від 12.06.2024 на суму 24 000,00 грн., копію ордеру на надання правової допомоги ТОВ "Київ агротек" серії АА № 0034115 від 11.10.2023 на ім'я адвоката Руденка А.О.
В акті № 3 наданих послуг від 12.06.2024 зазначено наступні послуги: написання та подання відзиву на апеляційну скаргу у справі № 908/3176/23 - 20 000,00 грн. (кількість годин - 5), прийняття участі у судовому засіданні Центрального апеляційного господарського суду щодо розгляду апеляційної скарги у справі № 908/3176/23 - 4000, 00 грн. ( кількість годин -1).
Апеляційним господарським судом враховуються висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/20, відповідно до яких не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що адвокат Руденко А.О. був представником позивача та приймав участь на стадії розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а отже, є обізнаним з обставинами справи та правовою позицією у спірних правовідносинах, а складення відзиву на апеляційну скаргу не потребувало для досвідченого адвоката значних витрат часу при незмінній позиції.
Колегія суддів також враховує правову позицію Верховного Суду, наведену у справах № 756/2114/17 і № 911/3386/17, відповідно до якої підготовка справи в суді не вимагає великого обсягу юридичної й технічної роботи в разі незмінності правової позиції сторони у судах попередніх інстанцій, з огляду на що, не підтверджується наявність об'єктивної необхідності для адвокатів, які надавали правову допомогу учаснику процесу в судах попередніх інстанцій, вивчати додаткові джерела права.
Таким чином, здійснивши аналіз матеріалів справи і доказів понесення витрат позивача на правову допомогу, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу є неспіврозмірними з критерієм розумності і обґрунтованості таких витрат, оскільки справа є нескладною, не потребувала для досвідченого адвоката багато часу і зусиль, право суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, враховуючи обсяг наданих послуг та баланс інтересів сторін у даному питанні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача та вважає необхідним стягнути з відповідача - 8000,00 грн. понесених позивачем витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та відмовити у решті заявлених вимог, які слід віднести на позивача.
Враховуючи наведені обставини, слід присудити до стягнення з відповідача на користь позивача 8000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 123, 126, 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форус олеум" на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.03.2024 у справі №908/3176/23 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 04.03.2024 у справі №908/3176/23 - залишити без змін.
Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Форус олеум" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ агротек" про відшкодування витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції (б/н від 12.06.2024) - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форус олеум" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ агротек" 8000 грн (всім тисяч гривень 00 копійок) витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
В решті вимог заяви - відмовити.
Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.07.2024.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков