Справа № 369/322/23
Провадження № 2-п/369/25/24
01.02.2024 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І.О.,
при секретарі Мельник А.Р.,
за участі представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 липня 2023 року у цивільній справі № 369/322/23 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_2 про визнання недійсним полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, -
26 вересня 2023 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про перегляд заочного рішення суду від 10 липня 2023 року у цивільній справі № 369/322/23 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_2 про визнання недійсним полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Свою заяву про перегляд заочного рішення заявник мотивував тим, що заочне рішення є необґрунтоване, у зв'язку з неповнотою встановлення обставин, які мають значення для справи і неправильного дослідження та оцінки доказів в частині процедури укладення договору, умов договору страхування, недоведеності факту обману, відсутності порушення прав позивача та незастосування наслідків недійсності правочину.
Також, заявник зазначив, що відповідач не був повідомлений про розгляд справи, копію позову та ухвалу про відкриття провадження представник відповідача отримав в приміщенні суду під час ознайомлення з матеріалами справи, а в рішенні суду не вказано про виклики відповідача до суду та його належне повідомлення про дати судових засідань.
Заявник просив поновити відповідачу строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, скасувати заочне рішення № 369/322/23 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_2 про визнання недійсним полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, від 10 липня 2023 року та призначити справу до розгляду в загальному порядку.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 та заявник відповідач ОСОБА_2 просили задовольнити заяву про перегляд заочного рішення з підстав викладених у заяві про перегляд заочного рішення.
У судовому засідання представник позивача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» - Алєксєєв В.В. заперечував щодо задоволення заяви про перегляд заочного рішення з підстав викладених у запереченнях.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, в межах розгляду заяви, приходить до висновку, про відсутність підстав для скасування заочного рішення суду з наступних підстав.
Відповідно до ст.284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Отже, для скасування заочного рішення необхідно встановити як поважність причини неявки у судове засідання та (або) повідомлення про причини неявки, так і наявність істотного значення доказів, на які посилається відповідач, для правильного вирішення справи.
Тобто для скасування заочного рішення необхідна одночасна наявність наведених частин зазначених умов.
Суд дослідивши матеріали справи вважає, що жодна з наведених підстав для скасування заочного рішення і більш того їх сукупність у заяві про перегляд заочного рішення відсутні.
Щодо відсутності поважних причин неявки в судове засідання відповідача та не отримання ним копій документів по справі наданих позивачем, суд зазначає наступне.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Ковальчук Л.М. від 01.02.2023 року провадження в справі було відкрито в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Боярської міської ради Київської області від 05 квітня 2023 року № 15849 відомості щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 відсутні.
У зв'язку з відсутністю відомостей щодо реєстрації відповідача відповідача повідомляли про день, час та місце розгляду справи шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України.
Виклик відповідача здійснювати через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, про що в матеріалах справи міститься оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме від 16 травня 2023 року (виклик відповідача у судове засідання призначене на 10 липня 2023 року).
В той же час, за положеннями статті 129 Конституції, статті 2 ЦПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Доказів поважності причин неявки відповідача не подавав. Суд звертає увагу на той факт, що матеріали вказаної цивільної справи містять підтвердження про належне повідомлення відповідача про проведення судових засідань, також суд відзначає, що за п'ять місяців розгляду вказаної справи відповідача жодного разу не звернувся до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи, що в чергове вказує на його не заінтересованості в розгляді даної справи і провокування затягування розгляду.
До того ж відповідач не звертався до суду із клопотаннями про забезпечення участі у розгляді справи в режимі відеоконференції, до суду особисто не з'являвся.
Таким чином вбачається, що відповідач не з'являвся в судові засідання з метою затягування розгляду даної цивільної справи.
Реалізація принципу змагальності в цивільному судочинстві спонукає учасників справи та їх представників до використання всіх можливих механізмів захисту права, у зв'язку з чим ними можуть допускатися і певні зловживання. Водночас слід наголосити, що зловживання правом має розглядатися як процесуальне правопорушення виключно за умови встановлення причино-наслідкового зв'язку між зловживанням та завданою шкодою (встановленням певних ризиків) іншому учаснику справи. Тобто зловживання процесуальним правом як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в порушенні умов належної реалізації суб'єктивних цивільних процесуальних прав іншими учасниками справи.
Верховний Суд трактує зловживання як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення, що полягає у зловживанні процесуальними правами, за якого відбувається порушення умов реалізації суб'єктивних цивільних процесуальних прав, і визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб'єктивних прав (ухвала ВС від 06 серпня 2018 року, справа №552/2378/17).
Процесуальні права та обов'язки учасників справи визначені ст. 43 ЦПК України. Зокрема, учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у нього докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, надавати суду повні й достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, розглядаючи справу №552/2378/17, визначив зловживання, як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб'єктивних цивільних процесуальних прав.
Ознаками зловживання процесуальними правами є: недобросовісність, нечесність, відсутність відкритості поведінки, відсутність поваги до інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин.
Це підтверджується постановою Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі №337/474/14.
Таким чином, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад цивільного судочинства.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовийпроцес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
Разом з тим, сторони у розумінні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України»).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань.
У зв'язку з наведеним, ураховуючи неодноразові відкладення судових засідань, враховуючи відсутність клопотання про участь відповідача в режимі відеоконференцїі, суд дійшов до обґрунтованого та законного висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.
Таким чином, оскільки підставами скасування заочного рішення є поважність причин неявки в судове засідання відповідача, в заяві відсутні посилання на докази, які б мали істотне значення для справи та які б не були досліджені судом при ухваленні заочного рішення, то за відсутності зазначених обставин у їх сукупності, у суду відсутні правові підстави для скасування заочного рішення. За таких обставин, суд приходить висновку про відмову у задоволенні заяви.
Отже, враховуючи те, що відповідачем не були надані докази, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи судом, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення слід відмовити.
Крім того, суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини виконання рішення суду є невід'ємною частиною права на справедливий суд.
Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення права.
Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження.
Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Враховуючи ці обставини та викладене вище, встановлену законом обов'язковість судових рішень, сторони є рівними перед законом і мають рівні права, гарантовані Конституцією України та іншими нормативними актами, на захист своїх інтересів державою.
Виходячи з цього, відсутності мотивації усіх в сукупності підстав для скасування заочного рішення суду, підстави для задоволення заяви відсутні.
Керуючись ст. 287, 288 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 липня 2023 року у цивільній справі № 369/322/2 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_2 про визнання недійсним полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення даної ухвали до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.
Повний текст ухвали складено 07 лютого 2024 року.
Суддя: І. О. Фінагеєва