Ружинський районний суд Житомирської області
Справа № 291/1316/22
1-і/291/17/24
Україна
Ружинський районний суд Житомирської області
Іменем України
19 липня 2024 року
Ружинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Ружині Житомирської області клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 по кримінальному провадженню № 12022060480000501 від 05.08.2022 р., по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Березянка Бердичівського району Житомирської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою : АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, одруженого , не депутата, на утриманні малолітніх дітей не має, не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.15, ч. 1 ст. 115 КК України, -
В провадженні Ружинського районного суду Житомирської області знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.15, ч. 1 ст. 115 КК України, ухвалою суду від 20 травня 2023 року останньому продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 23 липня 2024 року включно.
08 липня 2024 року через канцелярію суду прокурором подано письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, оскільки його строки спливають, а підстави за яких судом було обрано обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не відпали, ризики не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Прокурор підтримав подане ним письмове клопотання з підстав наведених в клопотанні.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_4 просять відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою з посиланням на те, що обвинувачений ОСОБА_5 тривалий час (з 06.08.2022 року) утримується під вартою, при цьому заявлені ризики не підтверджені та прокурором не доведені, відсутні докази впливу на потерпілу, яка претензій до обвинуваченого не має, та свідків, крім того станом на час розгляду клопотання потерпіла та свідки допитані, не підтвережені обставини, що обвинувачений може вчинити кримінальне правопорушення, оскільки він раніше не судимий. Вчинений обвинуваченим злочин, був за сімейними обставинами та в емоційному стані. Не доведена та обставина, що обвинувачений буде ухилятися від суду, оскільки на даний час веденно воєнний стан, закінчилися строки оновлення даних по ЗУ "Про мобілізацію", а тому переребування обвинуваченого в громадських місцях може призвести до доставки його до ТЦК. Обвинувачений має постійне місце проживання, міцні соціальні зв"язки, крім того перебуваючи в СІЗО звертався до медичної установи, де йому було встановлено діагноз:гіпертонічна хвороба ІІ ст., гіпертонічний криз, призначено лікування, яке вважає в умовах СІЗО не є ефективним, тому захисник просить застосувати більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту. В разі задоволення клопотання, просить встановити місце перебування обвинуваченого ОСОБА_5 за місцем проживання матері за адресою АДРЕСА_1 , поскільки за місцем проживання обвинуваченого може перебувати його дружина ОСОБА_6 ..
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Ухвалою суду від 20 травня 2024 року продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 на 60 днів до 23 липня 2024 року включно, однак, враховуючи, що на даний час по справі не досліджено всі докази, суд приходить до висновку, що розгляд справи не буде завершено до спливу строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного обвинуваченому ОСОБА_5 .
Згідно п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ч. 1 ст. 178 КПК).
Відповідно до ч. 1 ст.183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Існування кожного вказаного у ч. 1 ст. 177 КПК України ризику має підтверджуватися фактами, наявність яких повинна бути переконливо продемонстрована (п. п. 85, 86 рішення ЄСПЛ від 30.01.2018 у справі «Макаренко проти України» /Makarenko v. Ukraine, заява №622/11).
При цьому в усіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (п. 62 рішення від 16.12.2010 у справі «Боротюк проти України»/ Borotyuk v. Ukraine, заява № 33579/04).
Разом із тим, існування обґрунтованої підозри щодо вчинення заявником тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою. Але тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (п. 61 рішення від 16.12.2010 у справі «Боротюк проти України»/ Borotyuk v. Ukraine, заява № 33579/04).
Більше того, з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і органи досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави для продовження строку тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані (п. 99 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України»/Kharchenko v. Ukraine, заява №40107/02; п. 80 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі «Фельдман проти України»/Feldman v. Ukraine, заяви №76556/01 та №38779/04).
При продовженні запобіжного заходу, суд враховує наявні матеріали даного кримінального провадження, оцінюючи в сукупності всі обставини, зокрема і тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим, при цьому суд виходить із принципу презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред'явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та його тяжкість, суспільну небезпеку злочинних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_5 , а саме : у скоєнні замаху на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_7 , тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15,ч.1 ст. 115 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
Метою застосування запобіжного заходу(втому числі у виді тримання під вартою) є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого може бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув'язнення особи до засудження її компетентним судом, (пп. «а» п.1ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
В розумінні практики ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини»).
Суд погоджується зі стороною обвинувачення про наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вказує прокурор, а саме те, що ОСОБА_5 , враховуючи тяжкість покарання у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, може переховуватися від суду.
Так, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 офіційно не був працевлаштований, водночас покарання, яке передбачене законом у разі визнання його винуватим, передбачає позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років років, отже,очікування можливого суворого вироку може мати значення при встановленні ризику переховування з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, ускладнивши тим самим здійснення правосуддя, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1ст.177 КПК України, а саме: переховування від суду.
Щодо існування ризику вчинення інших кримінальних правопорушень необхідно відзначити, що ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, отже не має законних джерел отримання доходу, обвинувачується у скоєнні тяжких злочинів, при цьому раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, зазначене породжує ймовірність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з цим, суд бере до уваги, що на даний час в судовому засіданні потерпіла та всі свідки події допитані, а ризик впливу на свідків існує на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів та до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, отже обґрунтування наявності ризику не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання, у зв'язку із чим цей передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризик не враховується судом при продовженні строку застосування запобіжного заходу.
В клопотанні прокурор зазначає, що " Враховуючи, що ризики, які передбачені у ст.177 КПК України, та які були враховані слідчим суддею при обранні обвинуваченому запобіжного заходу та в подальшому його продовженні не зменшились, та не відпали, вважає, що менш суворі запобіжні заходи ніж тримання під вартою, не будуть достатніми для запобігання вищевказаним ризикам".
В той же час, стороною обвинувачення переконливо не продемонстровано, а зазначено занадто абстрактно, що застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту "не зможе запобігти вищевказаним ризикам та унеможливити вчинення останнім кримінальних правопорушень (злочинів)".
Отже, стороною обвинувачення не доведено недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту для запобігання ризиків, зазначених у клопотанні.
Згідно вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п. п. 1 та 2 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п. 3 ч. 1 цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: а) особисте зобов'язання; б) особиста порука; в) застава; г) домашній арешт.
Суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який раніше не судимий, одружений, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відомості щодо неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_5 до взяття його під варту під час розгляду кримінального провадження відсутні, потерпіла в судовому засіданні пояснила, що претензій до обвинуваченого не має, пробачила його та просила не позбавляти його волі, вважає, що у тому, що сталося вона винна сама.
Згідно матеріалів кримінального провадження ОСОБА_5 перебуває під вартою з 05.08.2022, відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_5 має встановлені діагнози: « ІНФОРМАЦІЯ_2 », « Гіпертонічна хвороба ІІ ступеню. Гіпертонічний криз».
Слід зауважити, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі " ОСОБА_9 протиУкраїни") після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого. Обмеження розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, лише переліком законодавчих підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10.02.2011).
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
Виходячи з наведеного, з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків, а також з урахуванням вказаних вище ризиків, доведених прокурором в суді, даних про особу обвинуваченого, який на даний час хворіє, тяжкості покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні якого він обвинувачується, суд має підстави з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, обрати відносно останнього передбачений ст.181КПК України запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з покладанням на нього обов'язків відповідно до вимог ст. 194 КПК України та вважає, що такий запобіжний захід зможе забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_5 процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України, та повною мірою забезпечить запобігання ризикам переховуватись від суду, скоювати інші правопорушення.
Роз'яснити ОСОБА_10 , що відповідно до частини п'ятої статті 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Керуючись ст.ст.177-178,181,183, 331, 371-372, 376 КПК України,суд -
Відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .
Клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт - задовольнити.
Змінити обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту терміном на 60 діб тобто до 17.09.2024 року включно .
Заборонити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишати місце свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 - цілодобово.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , наступні обов'язки:
1. Прибувати на виклики до суду за першою вимогою;
2. Цілодобово не відлучатись з місця проживання без дозволу суду;
4. Здати на зберігання закордонний паспорт та інші документи, які дають право на виїзд за кордон;
5. Утриматись від спілкування з свідками, потерпілою, експертами у вищевказаному кримінальному провадженні.
Негайно доставити обвинуваченого ОСОБА_5 до місця його проживання за адресою: АДРЕСА_1 і звільнити з-під варти, на підставі п. 1 ч. 3 ст. 202 КПК України.
Обов'язки, визначені ухвалою суду, покладаються на обвинуваченого ОСОБА_5 , згідно ч. 7 ст. 194 КПК України, на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжено за клопотанням прокурора.
Дозволити обвинуваченому ОСОБА_5 звертатись за медичною допомогою для проходження як амбулаторного, так і стаціонарного лікування в медичних закладах, з обов'язковим повідомленням органів поліції, прокурора та суду.
Виконання ухвали доручити ВПД №2 Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області. Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Бердичівської окружної прокурора.
Ухвала підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали не перешкоджає її виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1 .