Справа № 161/2299/13-ц
Провадження № 2-п/161/74/24
15 липня 2024 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Кихтюка Р.М.,
секретаря - Дмитроци Б.М.,
з участю представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.03.2013 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Волинського обласного управління АТ «Ощадбанк» до неї та ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості,-
Відповідач ОСОБА_2 звернулася в суд із заявою про перегляд заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.03.2013 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Волинського обласного управління АТ «Ощадбанк» до неї та ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості.
Свої вимоги мотивує тим, що про винесене рішення їй не було відомо, оскільки вона не була належним чином повідомленою про розгляд справи, тобто з поважних причин. Крім того, судом не з'ясовані всі обставини справи, що мають значення для вирішення справи, зокрема, щодо нарахування відсотків та пені, оскільки вважає, що дія кредитного договору припинена. Також вважає, що розрахунок пені зроблений з порушенням строку позовної давності, оскільки не вказаний період її нарахування.
У зв'язку з чим, просила скасувати заочне рішення у даній справі та призначити справу до розгляду в загальному порядку.
До початку розгляду справи по суті заявник подала суду заяву про слухання справи у її відсутності, заяву про перегляд заочного рішення підтримує та просить її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні заяви.
Дослідивши клопотання про поновлення процесуального строку та матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява про поновлення процесуального строку не підлягає до задоволення, а заява про перегляд заочного рішення суду підлягає залишенню без розгляду з наступних підстав.
Статтею 284 України передбачено, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.
Окремо цивільний процесуальний кодекс України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов'язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).
За загальним правилом метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб'єктами правовідносин своїх прав та обов'язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов'язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин.
Запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.
У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( «Брумареску проти Румунії», пункт 61).
Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв'язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
У питаннях оцінки поважності причин пропуску процесуального строку на оскарження як підстави для його поновлення Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 (провадження№ 14-25цс24) послідовно враховувала критерії, сформовані у практиці ЄСПЛ, а саме: тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин; при цьому заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (справа «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії», пункт 109 ).
Усталеним у практиці ЄСПЛ є підхід щодо врахування таких обставин при оцінці поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийняті рішень про його поновлення: 1) складність справи, тобто обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі.
З огляду на сформовані критерії Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 (провадження№ 14-25цс24) зазначила, що за обставинами цієї справи при вирішенні питання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення підлягає оцінці, зокрема, процесуальна поведінка відповідача під час розгляду справи в суді, а також його дії після отримання інформації про постановлене рішення.
В обґрунтування клопотання про поновлення процесуальних строків для подання заяви про перегляд заочного рішення, відповідач ОСОБА_4 посилалася про необізнаність судового провадження, відсутність отримання нею судових викликів та заочного рішення у справі.
Як слідує із матеріалів справи, заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.03.2013 року стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за договором віднговлювальнгої кредитної лінії №3335 від 20.09.2007 року в розмірі 53845,65 грн. (а.с. 26-27).
Із заявою про перегляд заочного рішення ОСОБА_2 звернулася 10 червня 2024 року, тобто через одинадцять років після винесення рішення суду.
При цьому, заявник не вказує, коли вона ознайомилась із вказаним рішенням, а також не зазначає об'єктивні та непереборні причини, що стали причиною пропуску процесуального строку.
Згідно з принципом римського права «знання закону презюмується», відповідно до якого закон поширюється на кожного, навіть якщо особа і не знає про нього. Зворотнім боком презумпції знання закону виступає загальновизнаний принцип права «незнання закону не звільняє від відповідальності», що часто позначається за допомогою латинської формули ignorantia legis non excusat. Ignorantia juris non excusat або ignorantia legis neminem excusat (з латинської - «незнання закону не є виправданням ні для кого») - це правовий принцип, згідно з яким людина, яка не знає певного закону, не може уникнути відповідальності за порушення такого закону лише тому, що вона не знала про нього.
Велика Палата Верховного суду в своїй постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 відступила від попереднього висновку, викладеного у постанові 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 та сформулювала висновок про те, що оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі ч. 2 ст. 126 ЦПК України, а не без задоволення.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи відсутність обставин, що об'єктивно перешкоджали відповідачу звернутися до суду із заявою про перегляд заочного рішення у визначений процесуальним законом строк, суд приходить до висновку про залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду.
Керуючись ст.ст. 287, 288 ЦПК України, суд,
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на подання заяви перегляд заочного рішення.
Заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.03.2013 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Волинського обласного управління АТ «Ощадбанк» до неї та ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Р.М. Кихтюк