Номер провадження: 33/813/925/24
Номер справи місцевого суду: 522/20321/23
Головуючий у першій інстанції Косіцина В. В.
Доповідач Погорєлова С. О.
12.07.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря - Зєйналової А.Ф.к., адвоката Мельниченко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2024 рокуу справі про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1
- про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
встановив:
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
З вказаної постанови вбачається, що 27 вересня 2023 року о 19 годині 45 хвилин по вул. Транспортній у місті Одесі, водій - ОСОБА_1 керував транспортним засобом Hyundai Sonata, державний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці та у медичному закладі - відмовився, чим порушив п.2.5. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою Приморського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2024 року представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав:
1)ОСОБА_1 не є водієм, оскільки нікуди не рухався, автомобілем не керував;
2)ОСОБА_1 дійсно відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки він не був водієм, а тому не мав проходити огляд;
3)ОСОБА_1 просив працівників поліції надати докази того, як він керував транспортним засобом, однак працівники поліції не змогли надати таких доказів;
4)в матеріалах справи міститься пояснення ОСОБА_2 , однак воно було написане співробітниками поліції самостійно на власний розсуд, а ОСОБА_2 його лише підписала, оскільки з відеозапису не вбачається щоб вона надавала якісь пояснення. Крім тугого, оскільки у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стався конфлікт, то у останньої є всі підстави щоб оговорити ОСОБА_1 ;
5)працівники поліції не роз'яснили підставу через яку вони підійшли до ОСОБА_1 та почали вимагати від нього проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Посилаючись на такі доводи, представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення адвоката Мельниченко В.В., яка наполягала на задоволенні апеляційної скарги, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На думку апеляційного суду, вирішуючи справу, суд першої інстанції, всупереч ст. 251, 252 КУпАП не дослідив та не перевірив докази у справі, що призвело до помилкових висновків в їх оцінці на предмет допустимості та достовірності, як доказів у справі та необґрунтованого притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Приймаючи судове рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що у діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується матеріалами адміністративної справи.
Однак апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, та з тим, що вищезазначені докази доводять вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з такого.
Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази:
протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №552113 від 2023 року з якого вбачається, що 27 вересня 2023 року о 19:45 год. по вул. Транспортна, 10 в м. Одеса, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Hyundai Sonata, державний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці та у медичному закладі - відмовився, чим порушив п.2.5. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
-довідка з якої вбачається, що згідно інформаційного порталу Національної поліції ОСОБА_1 протягом року за ч. 1 ст. 130 КУпАП не притягувався, посвідчення водія НОМЕР_2 отримав 02.06.2011 року;
-пояснення ОСОБА_2 з яких вбачається, що 27.09.2023 року о 19:20 год. за адресою м. Одеса, вул. Транспортна, 10 стався конфлікт між нею та громадянином на ім'я ОСОБА_3 , під час якого він облив її зеленкою. Після чого покинув місце події. ОСОБА_2 викликала наряд поліції. По приїзді, наряд поліції запропонували проїхати до відділу поліції для написання заяви. Під час руху на службовому автомобілі, ОСОБА_2 зателефонувала знайома та повідомила, що ОСОБА_3 повернувся на місце події на автомобілі. Нарядом поліції було зупинено автомобіль під керуванням громадянина на імя ОСОБА_3 , останній мав ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, також в салоні знаходились алкогольні напої, а саме пиво;
-направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з якого вбачається, що ОСОБА_1 було направлено до КНП «ОМЦНЗ» ООР, однак огляд не проводився з підстав відмови останнього;
-відеозапис, який долучено до матеріалів справи та з якого вбачається, що в 17.09.2023 року працівники поліції приїхали за викликом. У дворі вони зустріли дівчину, яка повідомила, про те, що у неї стався конфлікт з громадянином на ім'я ОСОБА_3 , який в ході конфлікту облив її зеленкою. Працівники поліції спитали дівчину, що ж то за хлопець, про якого вона нічого не знає. Згодом дівчина сказала, що можна вважати, що то був її колишній хлопець. Раніше він присилав їй гроші, а як вони розсталися, він приїхав вернути свої гроші. Також сказала, що він знаходився у нетверезому стані, бив її по голові та тягав за волосся. На питання куди він міг подітися, дівчина відповіла, що він може знаходитися або біля гаражів, або біля її дому. Тоді правники поліції запропонували ОСОБА_2 сісти у службовий автомобіль та поїхати шукати ОСОБА_1 . Дівчина сіла та вони поїхали. Біля гаражів знайшли транспортний засіб Hyundai Sonata, державний номер НОМЕР_1 у транспортному засобі знаходився ОСОБА_1 . Працівник поліції відразу підійшов до нього та відразу почав питати останнього чи вживав він спиртні напої. ОСОБА_1 вийшов з транспортного засобу, працівник поліції спитав чому останній весь в зеленці. ОСОБА_1 не дуже зрозуміло сказав, що з дівчиною посварився. В цей час підійшов інший поліцейський, повідомив ОСОБА_1 про те, що ведеться відео фіксація. Потім спитав чи вживав ОСОБА_1 алкогольні напої, і потім запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу Драгер, або проїхати до медичного закладу. ОСОБА_1 відмовився, пояснивши це тим, що він знаходиться на місці, і нікуди не їхав. Працівник поліції сказав, що у них такий доказ зафіксований на відеореєстратор. ОСОБА_1 попросив надати йому докази того, що він їхав. Працівник поліції відмовив у наданні такого доказу, сказав, що буде надано до суду. Працівник поліції повідомив, що відносно ОСОБА_1 буде складено протокол про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 спитав на підставі чого, працівник поліції сказав, що вони його шукали, оскільки була заява ОСОБА_2 . ОСОБА_1 зауважив працівникам поліції, що правильніше було б складати протокол по заяві ОСОБА_2 , а не за правопорушення передбачене ч. 1ст. 130 КУпАП, оскільки він стояв на місці і нікуди не їхав.
Приймаючи рішення про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції послався як на докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №552113 від 27 вересня 2023 року, пояснення ОСОБА_2 , направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відеозапис з нагрудних камер інспекторів поліції.
Разом з цим, апеляційним судом встановлені обставини, які беззаперечно вказують на необґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Відповідно до Закону, у своїх діях поліцейський керується Інструкцією про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (затв. Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 р. №1452/735), Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (затв. Постановою КМУ №1103 від 17.12.2008 р.), Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (затв. Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 р.).
Відповідно до п. 2 Порядку - огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Згідно п. 3 Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є:
- запах алкоголю з порожнини рота;
- порушення координації рухів;
- порушення мови;
- виражене тремтіння пальців рук;
- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
- поведінка, що не відповідає обстановці.
Водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного сп'яніння (п. 1 розділу 9 Інструкції2).
Згідно п. 3 Порядку та п. 6 Інструкції огляд проводиться двома способами:
1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів
2) лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
За наявності ознак алкогольного сп'яніння поліцейський проводить огляд за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Положення ст. 266 КУпАП, в редакції чинній на час вчинення правопорушення, передбачають, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
За вимогами п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктами 8, 9 Інструкції та пунктами 7, 8 Порядку регламентовано, що з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого заклад охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Відповідно до положень п. 1.3, п. 3.3. Розділу ІІІ «Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 року №100, необхідність відеофіксації: «використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) як превентивного поліцейського заходу є важливим елементом функціонування патрульної поліції, покликаним гарантувати чесність, відкритість та антикорупційну спрямованість діяльності патрульної поліції».
Випадки застосування такого превентивного заходу: «нагрудна відеокамера (відео реєстратор) повинна активуватись працівником патрульної поліції та знаходитись у режимі відео-зйомки при будь-якому контакті з особами, зокрема, але не виключно: при оформленні дорожньо-транспортної пригоди; при перевірці документів; при поверхневому; при загрозі використання фізичної сили, спеціальних засобів або вогнепальної зброї; при наданні допомоги особам; у випадках, коли усвідомлення особою факту відео-фіксації її поведінки може сприяти вирішенню конфліктної ситуації. Відповідно до п. 3.5 Розділу ІІІ Інструкції, «після активації нагрудної відеокамери (відео реєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно».
Так із наданих матеріалів справи вбачається, що працівником поліції здійснювалась відеофіксація, відеозапис, який долучено до матеріалів справи не є безперервним та змістовним, оскільки з нього не вбачається факту зупинення транспортного засобу. Не вбачається факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 .
Отже, відеозапис, який міститься в матеріалах справи не можна вважати належним доказом скоєння ОСОБА_1 правопорушення.
Таким чином, відсутній відеозапис події, який може бути прийнятий судом та свідки події.
Суд апеляційної інстанції критично відноситься до пояснень ОСОБА_2 , оскільки даний свідок, є колишньою дівчиною ОСОБА_1 , з яким у неї стався конфлікт, а отже є заінтересованою особою. Більш того, надаючи пояснення в суді першої інстанції ОСОБА_2 пояснила, що ніяких заяв, щодо неправомірних дій з боку ОСОБА_1 по відношенню до неї вона в органах поліції не писала.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції сторона захисту пояснила, що так дійсно між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стався конфлікт в ході якого ОСОБА_1 вилив на неї зеленку, потім він поїхав. Потім повернувся по місцю проживання ОСОБА_2 і чекав її в машині, оскільки бажав помиритися. Сидів у машині біля гаражів. Потім його там і знайшли працівники поліції, однак даний транспортний засіб не рухався, фари не горіли мотор не був увімкненим. Коли до нього підійшли працівники поліції та почали вимагати проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, він відмовився з підстав того, що на той момент не вважав себе водієм, тобто він не керував транспортним засобом а працівники поліції його не зупиняли. Тому незаконні вимоги працівників поліції він не хотів виконувати.
Судом апеляційної інстанції викликалася у судове засідання ОСОБА_2 , для надання показань, проте вона не з'явилася.
В рішенні № 404/4467/16-а від 20 лютого 2019 року ВС КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості і транспортного засобу.
Знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.
Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного).
Таким чином, об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП полягає в тому, що порушник має перебувати в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння та обов'язково має керувати транспортним засобом.
Відсутність будь якої складової об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Тобто, об'єктивною стороною в даному правопорушенні є саме керування транспортним засобом.
Докази керування транспортним засобом ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні.
Перебування особи в стані алкогольного сп'яніння не за кермом та у транспортному засобі, який не є стані руху, а знаходиться в нерухомому стані, не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП.
Оскільки наявність чи відсутність стану сп'яніння у водія встановлюється лише на підставі огляду, проведеного у відповідності до вимог закону, апеляційний суд не визнає відмову ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп'яніння належним доказом вини апелянта у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, поза розумним сумнівом не доведена.
За наведених обставин ані відомості, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, ані інші письмові докази не підтверджують скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Аналізуючи зазначені докази в сукупності, апеляційний суд дійшов до висновку, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови всупереч ст. 251, 252 КУпАП з достатньою повнотою не дослідив та не перевірив докази у справі, що призвело до помилкових висновків в їх оцінці на предмет допустимості та достовірності, як доказів у справі та необґрунтованого притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
Склад правопорушення - це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу в цілому.
Вина є одним із елементів суб'єктивної сторони будь-якого правопорушення, а тому юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння чи бездіяльності.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Згідно роз'яснень, які містяться в абзаці другому п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Також, в справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
У справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
Згідно із положеннями ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості, апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, який передбачає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
У відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати.
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського
апеляційного суду С.О. Погорєлова