Номер провадження: 33/813/209/24
Номер справи місцевого суду: 493/1255/23
Головуючий у першій інстанції Мясківська І.М.
Доповідач Погорєлова С. О.
05.06.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря - Зєйналової А.Ф.к., адвоката Татаровського В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Балтського районного суду Одеської області від 08 листопада 2023 року у справі про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1
- про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
встановив:
Постановою Балтського районного суду Одеської області від 08 листопада 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 536,80 грн.
З вказаної постанови вбачається, що 18.08.2023 року о 19:05 годині в м. Балта Одеської області по вул. Любомирська водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ 21103», номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія, проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу «Drager». Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись з постановою Балтського районного суду Одеської області від 08 листопада 2023 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав:
1)ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння не керував транспортним засобом, працівники поліції його не зупиняли, а тому всі подальші дії працівників поліції є безпідставними і незаконними;
2)працівники поліції були налаштовані у будь-який спосіб притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, у зв'язку із чим спочатку склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 121 КУпАП, а потім після того, як він вимушений був пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, склали протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП;
3)ОСОБА_1 вважаючи дії працівників поліції незаконними, оскаржив їх до відділення поліції №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області, яким за даним фактом було проведено службове розслідування, в результаті якого було встановлено, що працівниками поліції було допущено порушення вимог Закону, було встановлено що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не знайшов свого підтвердження, а тому рішенням заступника начальника Подільського РУП ГУНП в Одеській області підполковником поліції Лисенко П. було прийнято рішення про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАД №825690 від 18.08.29023 року за ст. 121 ч. 1 КУпАП за відсутності в діях складу адміністративного правопорушення.
Посилаючись на такі доводи, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою провадження у справі закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення адвоката Татаровського В.Ю., який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення виходячи з наступного.
Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції мотивував наявністю доказів на підтвердження даних обставин.
Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст.130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази:
-протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №195745 від 18.08.2023 року з якого вбачається, що 18.08.2023 року о 19:05 год. в м. м. Балта Одеської області по вул. Любомирська, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки ВАЗ 21103, номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія, проводився із застосуванням приладу «Drager», результат якого показав 1,23‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП;
-роздруківка тесту Драгер, з якого вбачається, що ОСОБА_1 18.08.2023 року о 19:08 год. пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Alkotest Drager 6810». Результат тесту 1,23‰. ОСОБА_1 даний результат підписати відмовився;
-акт огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів з якого вбачається що огляд проведено у зв'язку із виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота. Огляд проводився за допомогою приладу «Alkotest Drager 6810». Результат огляду на стан сп'яніння позитивний 1,23 ‰. ОСОБА_1 від підпису відмовився;
-письмові пояснення ОСОБА_1 з яких вбачається, що 18.08.2023 року приблизно о 19:00 год. він рухався на автомобілі ВАЗ 21103, номерний знак НОМЕР_1 в м. Балта по вул. Любомирській, де в цей час був зупинений працівниками поліції. Працівники поліції запропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу Драгер, на що він погодився так як спиртні напої не вживав. Після проходження тесту на стан сп'яніння на екрані алкотестеру було відображено 1,23‰. Це все, що ОСОБА_1 може пояснити по даній справі;
-Довідка ІПНП з якої вбачається, що ОСОБА_1 посвідчення водія НОМЕР_2 отримав 17.04.2019 року;
-відеозапис, який було приєднано до матеріалів справи та з якого вбачається, що 18.08.2023 року о 19:05 год., працівниками поліції був зупинений транспортний засіб марки ВАЗ 21103, номерний знак НОМЕР_1 . Працівник поліції підійшов до даного транспортного засобу, в цей час водій відкрив двері своєї машини та вийшов з неї. Працівник поліції запитав водія, чому у його транспортному засобі затоновані фари. Водій відповів, що так воно і було. Потім працівник поліції попросив надати йому документи. Працівник поліції попросив водія представитися, водій відповів, що він ОСОБА_1 Потім попросив показати посвідчення водія. Під час розмови із ОСОБА_1 у працівника поліції виникла підозра, що останній перебуває в стані алкогольного сп'яніння, тому спитав, чи не вживав ОСОБА_1 алкогольні напої. ОСОБА_1 відповів, що не вживав. Тоді працівник поліції запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер. ОСОБА_1 погодився, йому було роз'яснено процедуру продуття алкотестеру. Результат продуття Драгеру показав 1,23‰. Працівник поліції роз'яснив ОСОБА_1 що відносно нього зараз буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Потім працівник поліції попросив ОСОБА_1 заглушити мотор його автомобіля. Далі з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 почав пропонувати працівникам поліції домовитися, працівник поліції відповів, що ніхто ні про що домовлятися не буде. В ході розмови із працівником поліції ОСОБА_1 повідомив, що випив пляшку пива. Працівник поліції попередив ОСОБА_1 , що після складання протоколу, він не зможе сісти за кермо свого автомобілю. ОСОБА_1 наполягав на тому щоб відносно нього не складали протокол, просив вирішити питання «по-людські». Працівник поліції зауважив на тому, що ведеться постійна відео зйомка і все фіксується на відеокамеру. Після складання протоколу працівник поліції зачитав його зміст, ознайомив ОСОБА_1 із його правами та обов'язками. ОСОБА_1 сказав, що підписувати протокол е буде, пояснення надасть на окремому аркуші.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що він у стані алкогольного сп'яніння не керував транспортним засобом, працівники поліції його не зупиняли, а тому всі подальші дії працівників поліції є безпідставними і незаконними не заслуговують на увагу з огляду на те, що працівники поліції зупиняли транспортний засіб ВАЗ 21103, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , що підтверджується відеозаписом та письмовими поясненнями ОСОБА_1 , в яких він сам вказував, що він рухався на автомобілі в м. Балта по вул. Любомирській, де в цей час був зупинений працівниками поліції. Потім під час бесіди у працівників поліції виникла підозра, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння тому, ними було запропоновано останньому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер. ОСОБА_1 погодився, пройшов. Результат показав 1,23‰. Також в ході бесіди із працівником поліції, ОСОБА_1 сам повідомив що вживав пиво.
Результат огляду ОСОБА_1 перевищив допустиму норму вмісту алкоголю, передбаченому чинним законодавством, тому відносно нього працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення.
Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до вимог п. 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі Правила) водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважав доведеною вину останнього зібраними по справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 195745 від 18.08.2023 року; актом огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; роздруківкою з технічного приладу «Drager» Alkotest АRBL 0918, із зафіксованим результатом тесту 1,23 ‰, тест № 2613, час проведення 19:08 год. 18.08.2023 року; письмовими поясненнями ОСОБА_1 ; оглянутим оптичним носієм інформації з відеозаписами від 18.08.2023 року.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується Одеський апеляційний суд, а тому посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те що він у стані алкогольного сп'яніння не керував транспортним засобом, працівники поліції його не зупиняли, а тому всі подальші дії працівників поліції є безпідставними і незаконними, не несе в собі правового підґрунтя і ґрунтується лише на особистих переконаннях.
Посилання ОСОБА_1 на те, що працівники поліції були налаштовані у будь-який спосіб притягнути його до адміністративної відповідальності, у зв'язку із чим спочатку склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 121 КУпАП, а потім після того, як він вимушений був пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, склали протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП спростовуються наступним.
Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів. Отже, поліцейські, здійснюючи відеофіксацію правопорушення з відеореєстратора, дані про який внесені у протокол про адміністративне правопорушення, діяли відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» та положень КУпАП.
Також з дослідженого відеозапису не вбачається будь-яких порушень працівниками поліції «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Водночас, відповідно до п. 1.4.5 «Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів)», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03 лютого 2016 року, однією із декількох цілей використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції є забезпечення об'єктивного розгляду справ уповноваженими органами шляхом створення додаткових належних доказів.
Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність відеозапису адміністративного правопорушення ОСОБА_1 не надано. Не встановлено таких і під час апеляційного розгляду справи.
Між тим, апеляційний суд доходить до переконання, що з відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 18 серпня 2023 року було зупинено працівниками поліції. Працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , про те, що його було зупинено з підстав того, що у його транспортному засобі затоновані фари. Отже, працівник поліції діяв у відповідності із Законом України «Про національну поліцію». Саме з цих підстав, працівниками поліції було складено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме як за експлуатацію водіями транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені або підроблені. Крім того, в ході бесіди із ОСОБА_1 у працівника поліції виникла підозра, що останній перебуває у стані алкогольного сп'яніння, тому, було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку. ОСОБА_1 погодився, пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, результат якого показав 1,23 ‰.
Отже саме з підстав того, що ОСОБА_1 було порушено порядок експлуатації транспортного засобу, а також у зв'язку із перебуванням за кермом у нетверезому стані і було складено працівниками поліції адміністративні протоколи.
Із наданих та досліджених доказів, не вбачається того, що працівники поліції були налаштовані у будь-який спосіб притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, або на нього був чинений тиск з боку працівників поліції, навпаки із дій ОСОБА_1 та його поведінки вбачається, що він всіляко намагався уникнути адміністративної відповідальності, спочатку просто просив працівників поліції розійтися мирно, а потім почав погрожувати.
Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об'єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов'язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності з іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.
Крім того, відповідно до п.2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
ОСОБА_1 таким правом не скористався, не вказав заперечень, зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Щодо посилань ОСОБА_1 про те, що ним було оскаржено дії працівників поліції, яким за даним фактом було проведено службове розслідування, в результаті якого було встановлено, що працівниками поліції було допущено порушення вимог Закону, було встановлено що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не знайшов свого підтвердження, а тому рішенням заступника начальника Подільського РУП ГУНП в Одеській області підполковником поліції Лисенко П. було прийнято рішення про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАД №825690 від 18.08.29023 року за ст. 121 ч. 1 КУпАП за відсутності в діях складу адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції зауважує на наступному.
Статтею 221 КУпАП визначено, що судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, в тому числі ст. 130 цього Кодексу а також справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років.
Статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: в тому числі частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята ст. 121 цього Кодексу. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Відповідно до змісту ст. 288 КУпАП вбачається, що постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: 3) постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Постанову про одночасне накладення основного і додаткового адміністративних стягнень може бути оскаржено за вибором особи, щодо якої її винесено, чи потерпілого в порядку, встановленому для оскарження основного або додаткового стягнення;
Скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Скарга, що надійшла, протягом трьох діб надсилається разом із справою органу (посадовій особі), правомочному відповідно до цієї статті її розглядати.
Суд апеляційної інстанції дослідив матеріали службової перевірки за скаргою ОСОБА_1 від 13 жовтня 2023 року на дії працівників сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Подільського районного управління ГУНП в Одеській області. За результатами якої було встановлено, що працівниками СРПП відділення поліції №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області було допущено порушення службової дисципліни під час складання адміністративних матеріалів, а також докази які б свідчили про факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого п. 1 ст. 121 КУпАП відсутні і в подальшому за які було останнього притягнуто до адміністративної відповідальності. В результаті чого було прийнято рішення щодо скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення і закриття справи: постанови серії БАД №825690 від 18.08.2023 року.
Зважаючи на вищевикладене, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що розгляд справ передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП відносяться до компетенції суду (суддів)за результатами якої виноситься відповідна постанова.
Отже, об'єктивно оцінивши докази у справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зазначені вище докази повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Інші твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні під час дослідження доказів по справі, також жодних доказів, які б спростували правильні висновки суду першої інстанції не було долучено і до апеляційної скарги.
Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп'яніння, роздруківкою результатів тестування на алкоголь, а також дослідженим апеляційним судом під час апеляційного розгляду відеозаписом з місця події.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що було встановлене в передбаченому законом порядку.
Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд першої інстанції обґрунтовано застосував стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керувати транспортними засобами, адже воно, відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безальтернативним.
У відповідності до положень п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Отже, за результатами апеляційного розгляду суд вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а постанова Балтського районного суду Одеської області від 08 листопада 2023 року підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Балтського районного суду Одеської області від 08 листопада 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського
апеляційного суду С.О. Погорєлова